Взаємодія слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин - Автореферат

За сучасною юридичною доктриною спеціальні знання - це знання не загальновідомі, які не мають масового поширення, якими володіє обмежене коло фахівців (фахівець - загальне поняття для позначення особи, яка володіє спеціальним знаннями, тобто і спеціаліст, і експерт за процесуальним статусом), тому застосування спеціальних знань у стадії досудового розслідування базується, насамперед, на залученні до процесу розслідування спеціаліста й експерта, тобто осіб, які володіють такими спеціальними знаннями та навичками. Спеціаліст і експерт покликані розширити практичні можливості слідчого у виявленні, закріпленні та дослідженні джерел доказової інформації з кримінальної справи, у тому числі джерел інформації про особу, що скоїла злочин. Встановлення такої особи - це сукупність дій і умовиводів слідчого, який на основі результатів дослідження речових доказів спеціалістом і експертом, а також аналізу матеріальної обстановки місця події може зробити висновок про анатомічні, функціональні і психологічні ознаки особи, яка скоїла злочин. Однак складність і багатоаспектність зазначених проблем (взаємодія слідчого з фахівцями та збір інформації про особу, що скоїла злочин), практична доцільність їх сукупного дослідження зумовлюють необхідність подальшої розробки наукових і правових основ слідчої діяльності, вдосконалення форм і напрямків використання у цій сфері спеціальних знань, дослідження правових та інших відносин між взаємодіючими субєктами, визначення меж застосування спеціальних знань слідчим, спеціалістом і експертом у процесі досудового розслідування в контексті збору інформації про особу, що скоїла злочин, врегулювання кримінально-процесуального законодавства, інших нормативних актів відповідно до потреб практики взаємодії тощо. Мета дослідження полягає у розробці сучасної наукової концепції взаємодії слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин, у розробці науково-обґрунтованих положень і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організаційно-методичного і правового аспектів такої взаємодії, за допомогою теоретичного узагальнення сучасних наукових праць та емпіричних даних про стан використання спеціальних знань фахівців у слідчій діяльності.Перший розділ “Теоретичні основи взаємодії слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин” складається з чотирьох підрозділів. Виділено основні риси досліджуваної взаємодії та запропоновано власне поняття взаємодії слідчого з фахівцями: у контексті збору інформації про особу, що скоїла злочин, - це основана на законі, спільна, узгоджена діяльність слідчого і фахівців, у процесі якої фахівці, застосовуючи свої спеціальні знання і навички, доцільно використовуючи засоби і методи своєї діяльності, сприяють слідчому у виявленні, фіксації та дослідженні джерел доказової інформації, для швидкого розкриття і якісного розслідування злочину взагалі і встановлення особи, що скоїла злочин, зокрема. Існує обєктивна необхідність підготовки відповідного міжвідомчого документа (інструкції) щодо взаємодії слідчого зі спеціалістами та експертами, незалежно від їхньої професійної і відомчої приналежності, з акцентом на розясненні: за якою допомогою (види, форми і напрямки взаємодії) і коли (обовязкове і необовязкове залучення фахівців) слідчий повинен звертатися до фахівців. У другому підрозділі ”Форми, види і напрямки взаємодії” запропоновано класифікувати форми взаємодії слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин, залежно від обовязковості процесуального закріплення результатів такої діяльності: · взаємодія, результати якої підлягають обовязковій фіксації у процесуальному документі - висновку експерта, протоколі допиту експерта; Запропоновано власне визначення поняття “спеціаліст”: це незацікавлена у результаті справи особа, що володіє спеціальними знаннями і навичками, залучена слідчим у процес досудового розслідування для надання консультативної і дієвої допомоги, з метою вирішення спеціальних питань, повязаних зі збором і дослідженням доказів, що містять інформацію про особу, що скоїла злочин (крім експертного дослідження), чим забезпечує швидкість і ефективність діяльності правоохоронних органів зі встановлення особи, яка скоїла злочин зокрема, і оптимізацію всього процесу розкриття і розслідування злочину в цілому.У висновках дисертації наведено узагальнене бачення основних результатів дослідження, а саме: · проведено концептуально-цілісний, системний аналіз взаємодії слідчого з фахівцями в контексті збору інформації про особу, що скоїла злочин, у процесі якого обґрунтовано і сформульовано нові важливі для юридичної науки і практики поняття і положення; · наведено власне розуміння взаємодії слідчого з фахівцями під час збору інформації про особу, що скоїла злочин, визначено її сутність, сформульовано поняття та його основні характеристики, конкретизовано принципи, визначено коло взаємодіючих субєктів, запропоновано авторську класифікацію форм розглядуваної взаємодії; · визначено понятт

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ