Взаємодія сім’ї та дошкільного навчального закладу у вихованні дошкільника - Курсовая работа

У той же час це період, у плині якого дитина перебуває в повній залежності від навколишніх дорослих - батьків, педагогів. Відповідно до Закону "Про освіту" і Типовим положенням про дошкільний навчальний заклад одним з основних завдань, що стоять перед дитячим садом, є "взаємодія з родиною для забезпечення повноцінного розвитку дитини". Педагог у ДНЗ повинен працювати таким чином, щоб батьки могли: перебороти авторитаризм і побачити світ з позиції дитини; досягти розуміння того, що не можна дитину порівнювати з іншими дітьми; довідатися сильні й слабкі сторони розвитку дитини й ураховувати їх; бути емоційною підтримкою дитині. Ідея взаємозвязку суспільного й сімейного виховання знайшла своє відбиття в ряді нормативно-правових документів, у тому числі в "Концепції дошкільного виховання", "Положенні про дошкільний навчальний заклад", Законі "Про освіту"[20]. У вищезгаданому законі зазначено завдання виховання в сучасних умовах, а саме: „виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля” [19, с.З перших днів свого життя дитина починає поступово всмоктувати в себе навички вживання у світ і виживання у ньому, опановувати соціальний досвід (соціалізується). З часом дитина розширює сферу своєї взаємодії зі світом, на неї спрямовують свої впливи різноманітні соціальні інститути, які доповнюють, урізноманітнюють виховні зусилля сімї. В усі часи і серед різних народів родинне виховання було і є незмінною цінністю, головною духовною основою життя нації, могутнім соціальним феноменом, який найтісніше обєднує людей, неперевершеним чинником самовиявлення людини в усіх її аспектах: немовля, дитина, підліток, юнак (дівчина), чоловік (жінка), син (дочка), дідусь, бабуся, онук та ін [25]. Будучи одним із найважливіших елементів суспільства, значною мірою залежачи від процесів і тенденцій у ньому, сімя є відносно автономним соціальним інститутом, що зумовлює її соціальну стійкість, захищеність, навіть недоступність для соціальних експериментувань. Сімя, як і дошкільний навчальний заклад, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання, вона є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і транслювання культурних цінностей від покоління до покоління [1, с.Цю суперечність легко збагнути, якщо взяти до уваги, що Песталоцці трактував сімю як перший елементарний осередок соціального виховання, наголошуючи, однак, що школи не можуть охопити виховання людини в цілому, замінити собою повністю сімю, вони можуть служити лише доповненням до сімейного виховання. Стосовно розумової освіти, то її елементи, як, зрештою, й фізичної та моральної, закладаються в сімї, проте мова йде не про загальне навчання, яке здійснюється в школі, а про виділення в процесі ознайомлення учнів з предметами найпростіших елементів для спостереження, оволодіння якими сприятиме розвиткові логічного мислення дітей та успішному здобуттю ними освіти в майбутньому. Вивчення задатків дітей, їх здібностей, нахилів рекомендує батькам і вчителям проводити в комплексі, цілісно В історії української педагогічної думки питання співпраці сімї та школи має свої глибокі корені. Стосовно питання, що нами висвітлюється, то Статутом було передбачено такий порядок прийому учня у школу: коли батько приводив сина, то зобовязаний був підписати угоду з учителем, в якій зазначалося, чого школа має навчити учня; крім того, визначалися обовязки батьків чи опікунів - сприяти навчанню та вихованню своєї дитини. У народі казали: "Тільки в світі правди, що «Рідная мати», В дитини пальчик заболить, а в матері - серце", "Що мати навчить, то й батько не перевчить».В сімї дитина отримує перші уявлення про себе та інших людей, розвиває необхідні для життя соціальні почуття, навички спілкування і спільної діяльності. Головне, щоб дитина сприймала сімю як фактор емоційного затишку, внутрішнього комфорту, гарантією того що за будь-яких умов вона знайде тут розуміння, підтримку і захист [2]. До обєктивних умов реалізації виховного потенціалу в сімї належать:-рівень матеріального достатку сімї (рівень і структура використання доходів, матеріальні умови життєдіяльності); Труднощі виховання дітей у молодих сімях полягають у:-нерозумінні батьками самоцінності дошкільного дитинства, його значення для формування особистості дитини; -орієнтації на виховання з дитини «генія», намагання реалізувати в дитині власний невикористаний, як вони вважають, потенціал, упущені ними життєві шанси. виховний сімейний дошкільник педагогБагато перерахованих аспектів участі батьків потребують від персоналу напружених міркувань, а можливо, і переоцінки своєї професійної ролі: переорієнтація на роботу з батьками може виявитися складною для працівників, ч

Зміст

Вступ

Розділ 1. Взаємодія дошкільного закладу з сімєю

1.1 Сімя та її виховна функція

1.2 Проблеми сімейного виховання у спадщині видатних педагогів

1.3 Особливості сімейного виховання дошкільників

1.4 Організація спільної діяльності сімї та дошкільного закладу

1.5 Зміст, організація й методика співпраці ДНЗ та батьків

Розділ 2. Емпіричне дослідження особливості взаємодії ДНЗ і сімї

2.1 Аналіз методів дослідження взаємодії ДНЗ і сімї

2.2 Результати дослідження взаємодії ДНЗ і сімї

Висновки

Список використаних джерел