Взаємодія філософії, психології, семіотики в дослідженні свідомості й мислення (від нового часу до сучасності) - Статья

Взаємодія філософії, психології, семіотики в дослідженні свідомості й мислення (від нового часу до сучасності) Павлишин О.В. - кандидат юридичних наук, доцент, докторант докторантури та аспірантури Національної академії внутрішніх справ, м. Київ Анотації Висвітлено процес історичного розвитку уявлень про свідомість людини як об’єкт дослідження філософії, психології та семіотики від Нового часу до сучасності. In the article the historical development of ideas about the human mind as an object of study of philosophy, psychology and semiotics from the early modern period to the Contemporary era is highlighted. Philosophical, psychological and semiotic discoveries of famous thinkers from different periods are characterized. The author characterizes the importance of these approaches for the interaction of the semiotics, philosophy and psychology in the study of the consciousness of an individual as the highest form of the sign reflection of the world In particular, the author examines the basic ideas of F. Bacon about the memory (memoria), imagination (phantasia), reason (ratio), the ideas of T. Hobbes, J. Locke’s about the dispositions of the mind and the existence of innate human capacity for submissions, the concepts of Leibniz, Voltaire, Kant on the category as a priori elements of reason and formal conditions of a complete system of pure reason, the notions of G. Hegel about the sign as a very important category that conveys the meaning of reality and also the ideas of other representatives of German classical philosophy (due to the fact that the neo-Kantianism and neo-Hegelianism semiotic interpretations of art communication problems - signs, symbols and language became the basis of the philosophy of symbolic forms. E. Cassirer and semantic concept consciousness of art Susan Langer and many other modern semiotic concepts of symbolic Philosophy of Art), L. Jacob that specified correlation between sign, language and thought, classified necessary and arbitrary signs, determined the characteristics of an effective sign system, W. von Humboldt about the internal form of language which accumulates the cultural experiences of the people (nation), G. Frege about the operator of negation in sentence, S. Freud and other representatives of Psychoanalysis (A. Adler, Jung, K. Horney, B. Reich, E. Frome) about the conscious personality or the consciousness of personality (Ego or I), deep layers of the unconsciousness, caused by the decisive influence of powerful id or It, and upper layers of the psyche - Super Ego with superficial moral and cultural censorship, P. Teilhard de Chardin about psychic energy, noosphere, unique ability to think, the highest form of development in the world, thought, consciousness, spirituality, which directs the development of the Universe (Panpsychism). Contents of theories and views of these philosophers are disclosed in connection with the most important achievements of philosophy, psychology and semiotics. The values of ideas of these scientists to the interaction of philosophy and psychology in the study of consciousness as the highest form of the sign reflection of reality is determined in the context of the semiotic approach. Keywords: consciousness, thinking, intelligence, philosophy, psychology, semiotics. Цю методологічну традицію розвинув Т. Гоббс, на думку якого всім уявленням відповідають незалежні від мислення речі, що викликають механічне подразнення органів чуття. Розвиваючи емпіричний напрям у гносеології та психології, Дж. Локк у своїй праці Дослід про людське розуміння (1690) намагався встановити походження, обсяг і достовірність людського знання. Зазнавши впливу картезіанських ідей, Г. Лейбніц у праці Нові досліди про людське розуміння (1705) доповнює формулу емпіризму немає в інтелекті нічого, чого не було б у відчуттях словами окрім власне інтелекту (тобто самої здатності до мислення, природжених ідей і пізнавальних структур). Філософи - представники періоду німецької класичної філософії (зокрема І. Кант, И. Фіхте, В. Шеллінг та Ґ.