Вуличні діти як об’єкт соціальної роботи - Курсовая работа

До таких дітей також відносять «діти вулиці». Проблема полягає в тому, що немає ніяких точних категорій у визначенні, між дітьми, які проводять якийсь час на вулицях, але в основному живуть удома, і тими, хто виключно живе на вулицях і не має ніякого спостереження або турботи з боку дорослих [8]. Діти, що живуть на вулиці, - це діти у яких немає сімї, для них вулиця є їх будинком. Діти, що працюють на вулиці, - це діти, яким доводиться працювати на вулиці, щоб підтримувати свою сімю, з якою вони зберігають відносини. Сімя, що живе на вулиці, - це діти, які разом зі своїми сімями живуть на вулиці.Іноді важко навіть пояснити, що спонукає дітей залишати родину, школу, близьких людей і йти на вулицю. Паралельно функціонують два поняття: “діти, які працюють на вулиці” і “діти, які живуть на вулиці разом зі своєю сімєю”. діти - вихованців будинків інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави). Результати досліджень Державного інституту проблем сімї та молоді, проведених на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 році показали, що до “дітей вулиці” в Україні слід віднести наступні групи неповнолітніх [38]: - безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця проживання через втрату батьків, асоціальну поведінку дорослих у сімї; діти, котрих вигнали з дому батьки; В Україні до сьогодні не існує вичерпного визначення цієї категорії дітей, тому “дітей вулиці” розглядають як неструктурований обєкт: до нього належать діти, які залишилися без батьківської опіки й визначеного проживання; діти, які мають сімю, але тимчасово втратили з нею звязки; мають дім і сімю, але перебувають протягом дня на вулиці; які заробляють кошти жебракуванням і крадіжками; схильні до бродяжництва та інших видів асоціальної поведінки.Як і класична соціальна робота з підлітками, відкрита або з окремими групами, вулична соціальна робота може задовольняти підлітків, які потребують турботи (допомоги). Вулична соціальна робота це - одна із можливостей доповнити "стандартну" роботу з „дітьми вулиці”. Вулична соціальна робота не може замінити класичні форми соціальної роботи з „дітьми вулиці”. Це означає, що сімейна людина - батько або мати, які уже успішно виростили своїх дітей і набули необхідних знань для виховання, частіш за все, доцільніші для цієї роботи, ніж, наприклад люди, які пройшли без проблем підлітковий вік, потім закінчили педагогічний факультет в університеті і відразу ж по закінченні бажають приступити до цієї роботи. Зовсім не підходять люди, у яких немає певних моральних переконань, котрі вважають, що на цій роботі зможуть самореалізуватися, або думають, що отримають зручну роботу, оскільки вуличний соціальний працівник не має чітко визначеного робочого часу.Насамперед ми вивчили статистику яка зазначає кількість «Дітей вулиці» це 200.000 тис. дітей які живуть на вулиці в Україні безпритульні, самотні та бездоглядні. До "дітей вулиці" в Україні відносять такі групи неповнолітніх: безпритульні діти; бездоглядні діти; діти-втікачі із виховних установ; діти-втікачі з зовні благополучних сімей; діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці - діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу. Ми визначили причини виходу дітей на вулицю в Україні, більше дізналися по них, про методики по роботі з дітьми. Також вивчили причини через які діти втікають з дому основними з них є такі: погіршення матеріального становища значної частини населення; збільшення незайнятих дітей і підлітків; економічна експлуатація дорослими дитини (залучення дітей до крадіжок, шахрайства тощо); наявність цих факторів пояснюється працівниками внутрішніх справ, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх посиленням контролю з боку дорослих, які експлуатують дітей і отримують свої доходи; послабленням відповідальності батьків за утримання і виховання дітей; загострення розбіжностей і конфліктностей між батьками і дітьми; ослаблення роботи щодо організації дозвілля дітей за місцем їх поживання і навчання; негативні тенденції у ЗМІ. З цими проблемами держава невтомно бореться; з дітьми працюють психологи, надається допомога цим дітям, притулок, якщо вони не мають де перебувати, також є постанова про безплатне лікування цих дітей і забезпечення харчів.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ "ДІТЕЙ ВУЛИЦІ"

1.1 „Діти вулиці”: визначення, особливості соціального становища

1.2. Причини появи соціального явища - „діти вулиці”

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ

2.1 Українські "діти вулиці", причини їх шляху на вулицю

2.2 Державна система соціального захисту „дітей вулиці”

2.3 Соціально-правові основи захисту „дітей вулиці”, які потребують, соціальної допомоги в Україні

Висновки до 2 розділу

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З „ДІТЬМИ ВУЛИЦІ"

3.1 Загальна характеристика соціальної роботи з „дітьми вулиці"

3.2 Вулична соціальна робота

3.2 Соціальна робота з кризовими сімями - профілактика бездоглядності і безпритульності дітей

Висновки до 3 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Отже, вивчаючи проблему «Діти вулиці» ми працювали за поставленими завданнями. Насамперед ми вивчили статистику яка зазначає кількість «Дітей вулиці» це 200.000 тис. дітей які живуть на вулиці в Україні безпритульні, самотні та бездоглядні.

Відповідно до завдань охарактеризували соціальне явище «діти вулиці», дізналися, що «діти вулиці» - це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування. В Україні відбувається катастрофічне збільшення таких дітей. Саме тому постала необхідність надання соціальної допомоги цій категорії населення, що дозволить їм повернуться додому.

Основним завданням було визначити причини цього явища, ми їх визначили і перерахували, визначили основні етапи вуличної соціальної роботи і роботи з кризовими сімями.

Слідом за статистикою ми визначили поняття і суть даної проблеми і дізналися що дітьми вулиці можуть бути різні категорії дітей, а не тільки діти з малозабезпечених сімей. Дізналися, що проблема дитячої безпритульності та бездоглядності не нова для України. На думку вітчизняних учених, безпритульність є відображенням політико-економічного й культурного стану суспільства, закономірним наслідком криз перехідного етапу розвитку країни. До "дітей вулиці" в Україні відносять такі групи неповнолітніх: безпритульні діти; бездоглядні діти; діти-втікачі із виховних установ; діти-втікачі з зовні благополучних сімей; діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці - діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу.

Ми визначили причини виходу дітей на вулицю в Україні, більше дізналися по них, про методики по роботі з дітьми. В Україні ця проблема є досить актуальною і це повязане, насамперед, з проблемами в сімї, в шкільному колективі. Можливо це через низький статусний рівень в Україні. В сімях не вистачає коштів достатніх для сімї, низьке матеріальне забезпечення, в результаті чого виникають конфлікти у сімї - батьки сваряться і це відбивається на дітях. Також вивчили причини через які діти втікають з дому основними з них є такі: погіршення матеріального становища значної частини населення; збільшення незайнятих дітей і підлітків; економічна експлуатація дорослими дитини (залучення дітей до крадіжок, шахрайства тощо); наявність цих факторів пояснюється працівниками внутрішніх справ, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх посиленням контролю з боку дорослих, які експлуатують дітей і отримують свої доходи; послабленням відповідальності батьків за утримання і виховання дітей; загострення розбіжностей і конфліктностей між батьками і дітьми; ослаблення роботи щодо організації дозвілля дітей за місцем їх поживання і навчання; негативні тенденції у ЗМІ.

З цими проблемами держава невтомно бореться; з дітьми працюють психологи, надається допомога цим дітям, притулок, якщо вони не мають де перебувати, також є постанова про безплатне лікування цих дітей і забезпечення харчів. Але в Україні катастрофічно збільшується кількість дітей, позбавлених батьківського піклування, лише 7% - біологічні сироти, решта - діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на «вулицю», і вулиця для них стає домівкою.

Робота з сімєю може бути побудована на різних технологіях. У роботі з дітьми вона спрямована на розвязання проблем дитини.

У роботі з дітьми різних категорій, а також з їхніми сімями соціальному робітнику потрібно бути цілеспрямованим і впевненим у своїх діях і володіти певною базою даних про них, а також правилами поводження з цими дітьми. Потрібно вважати, що «діти вулиці» - хрусткі особистості. Отже, соціальний працівник має бути добре підготовлений до роботи з «дітьми вулиці». Повинен володіти певними методами, мати певні навички, які дозволяють йому розібратися у великій кількості варіантів, уміти виконувати конкретну практичну роботу, повинен надавати всім потребуючим допомогу і підтримувати клієнта.

"Діти вулиці" великих міст України звикли до того, що їм на допомогу приходять благодійні організації, і сприймають їх позитивно, але із споживацьким настроєм. Діти замовляють собі взуття й одяг потрібних розмірів, із задоволенням поїдають принесені продукти, але не люблять і бояться, коли хтось посягає на їхню волю. Діти вулиці не довіряють дорослим, цим визначається недовіра до авторів будь-якого проекту.

Отже, щоб надавати соціальну допомогу соціальні працівники повинні мати комплексну теоретичну підготовку і практичні навички, що дозволяють йому розібратися у великій кількості варіантів, повинні вміти виконувати певну практичну роботу, а також володіти методами по наданні соціальної допомоги. Працювати з сімєю досить важко, тому потрібно володіти технологіями, і знаходити найкоротші шляхи запобігання проблеми.

Немає сумніву в тому, що соціальні працівники, котрі працюють з такими дітьми, повинні володіти базовими медичними знаннями та навичками щодо надання першої невідкладної допомоги. Це питання можна вирішити, якщо організувати заняття з працівниками соціальних служб у дитячих лікарнях або медичних коледжах.

Важливо, що вулична робота здійснюється на тій стадії, коли „діти вулиці” ще не усвідомлюють своїх проблем або усвідомлюють, але соромляться до кого-небудь звернутися. Тобто вулична соціальна робота дозволяє розвязувати проблеми „дітей вулиці” на ранніх стадіях їхнього існування.

І необхідно ще раз сказати, що діти живуть на вулиці не від хорошого життя. І не кожен із них краде, жебракує. Безпритульні - це передусім діти. Самотні діти з пораненими серцями, зламаною психікою. Чому вони нюхають клей? Та щоб забутися хоч на хвилину. Забути, хто вони, де вони, і про те, що вони нікому не потрібні у цьому світі. Допомогти усім неможливо. Українська держава, на жаль, не може змінити ситуацію з дітьми вулиці. Але якщо кожен із нас прислухається до благання тієї чи іншої дитини, щось-таки зміниться.

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Закон України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей від 02.06.2005.

3. Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402

4. Закон України Про соціальні послуги від 19.06.2003.

5. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006-2010 роки від 11.05.2006.

6. Указ Президента України “Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки”.

7. Вайнола Р.Х. Особливості соціально-педагогічної роботи в умовах вуличного простору // Соціальна робота в Україні на початку ХХІ ст.: проблеми теорії і практики: Матеріали доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції 29 - 31 жовт. 2002 року. - Частина ІІ. - К. 2002. - С. 63-70.

8. Воронова Е. Социальная работа с уличными детьми // Социальная педагогика. - 2004. - №5. - С. 91 - 96.

9. Громадська думка: дослідження, аналіз, висновки - К.: ДЦССМ, 2003. - 177 с.

10. Діти вулиці: хто вони і як їм допомогти / Упоряд.: О.Главник Н.Комарова. - К.: Главник 2006. - 112 с.

11. Дети улицы: Что нужно знать для успешного овладения проектом. - Великобритания: ЮНИСЕФ, 1998. - 159 с.

12. Доклад ЮНИСЕФ Независимой комиссии по гуманиттарним вопросам.- ООН, Женева, 1990. - 29 с.

13. Діяльність центрів соціальних служб для молоді України: Сучасний стан і перспективи розвитку / Кер. авт. кол. С. В. Толстоухова. - К., 1999. - 116 с.

14. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативних явлений и социально-психологическая помощь / Под общ. ред. И.Д.Зверевой. - К., 2001. - 174 с.

15. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2008р.): Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / Ю.Г.Антіпкін, Л.В.Балим, Л.С.Волинець та ін. - К.: Укр. ін-т соц. досліджень, 2000. - 36 с.

16. Жиленко О.М. Основи соціальної роботи: теорія і практика. - Львів: ЛНПУ 2004. - 89 с.

17. Зайцевська Т.Ю. Вулична робота з дітьми вулиці // Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи: Матер. доп. та повідомл. Міжнар. наук.-практ. конф. / За ред. І.В. Козубовської, І.І. Міговича. - Ужгород, 1999. - Ч.1. - С. 262-267.

18. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для вузов. - М., 2001. - 386 с.

19. Лютий В. Н. “Робочі матеріали по темі: Взаємодія зі засобами масової інформації в соціальній роботі” // Теорія і практика соціальної роботи: профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі. - К.: Християнський дитячий фонд; Академія праці і соціальних відносин, 2000. - 129 с.

20. Лагідний Д. Діти вулиці і підїздів Де бере початок дитяча бездоглядність? Де корінь цього зла? // Українська газета. - 2002. - 12 вересня.

21. Лебедь Р. ЮНІСЕФ: права вуличних дітей порушуються. Електронний ресурс.

22. Лукашевич М.П. Семигіна Т.В. Соціальна робота. Теорія і практика. - К.: Каравела 2008. - 424 с.

23. Лодкина Т.В. Социально-педагогическая защита семьи и детства: Уч. пос. для студ. пед. завед. - М.: "Академия", 2003. - 376 с.

24. Лукашов С., Зайцевская Т. Социальная помощь детям на улице. - ЮНИСЕФ. Украина, 2000. - 319 с.

25. Москаленко В.В. Соціальна психологія. - К.: Центр учбової літератури 2008. - 688 с.

26. Небельмес А. Вуличні діти. Діагноз суспільства. Електронний ресурс.

27. Олиференко Л.Я. и др. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: Уч. пос. для студ. высш. пед. учеб. заведений / Л.Я. Олиференко, Т.И. Шульга, И.Ф. Дементьева. - М.: "Академия", 2002. -256 с.

28. Осипова А.А. Общая психокоррекция. - М., 2000. - 289 с.

29. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх / Навч.-метод. посібник. - К., 1996. - 271 с.

30. Основы социальной работы / Отв. ред. П.Д. Павленок. - М.: ИНФРА -Н, 2001. - 428 с.

31. Падання допомоги "дітям вулиці" та соціально незахищеним дітям та молоді. / За ред. С. Толстоухової, К. Акстяман // Інформаційно-методичний збірник. Випуск 3-4, - К., 2004.

32. Патинок О. “Діти вулиці”, хто вони? Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.agnec.in.ua/index.php/archives/507

33. Робота з вуличними дітьми у м.Києві. Проект дослідження та розвитку, підтриманий Міністерством з міжнародного розвитку Великої Британії через програму “Партнерство у галузі охорони здоровя та соціальної допомоги” .- К.: “АВЕГА”, 2003. - 79 с.

34. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник / За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с.

35. Стівенсон с.А. Дитяча безпритульність: соціальні аспекти: (По матеріалах соціологічного дослідження в Москві 1997-1998 рр.) // Соціологічні дослідження в Росії, 1998.- № 4.- С. 69-75.

36. Стивенсон С. Короли и люмпены московских улиц - уличные дети как особое сообщество // Индекс-Досье 17/2002

37. Семигіна Т.В. Мигович І.І. Теорія і методи соціальної роботи. - К.: Академія 2005. - 328 с.

38. Соціальна педагогіка: теорія і технології / За ред. І.Д.Звєрєвої. - К.: Центр навчальної літератури 2006. - 316 с.

39. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г.Городяненка. - К.: Академія 2008. - 544 с.

40. Тюптя Л.Т. Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика. - К.: Знання 2008. - 574 с.

41. Табачник Д. Вирішення проблеми безпритульності - завдання пріоритетне // Соціальна політика. - 2003. - 29 січня.

42. Слот В., Спаниярд X., Шульга Т. Методика работы с детьми «группы риска». - М.: УРАО. - 1999.

43. Технологии социальной работы: Учебн. под общ. ред. проф.Е. И. Холостовой. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 400 с.

44. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури 2006. - 464 с.

45. Шахова Г.Ф. Социальная работа с беспризорными детьми. - СПБ.: ЕЦССР 2002. - 87 с.

46. Холостова Е. Социальная работа с дезадаптированными детьми. - М.: Дашков и К 2007. - 280 с.

Размещено на .ru