Вступ до семітології. Стародавні Фінікія та Сирія - Лекция

Тут було виявлено царські палаци й храми, найдавніший у світі алфавіт. Археологи не обминули своєю увагою також колишні фінікійські колонії та факторії на території Північної Африки, Іспанії, островів Середземного моря. Макалістер розкопав стародавній Гезер (сучасний Тель-Джезер), у некрополі якого виявив сліди ритуальних дитячих поховань (немовлят живими по втискували в глеки з вузькою шийкою)*. Поблизу цього міста археологи виявили печерні неолітичні стоянки. Гарстант та ін.) розкопали одне з найдавніших міст - Єрихон, у якому виявили залишки потужного муру, групові поховання (по 50-300 тіл у могилі), місцеві та привізні ремісничі вироби тощо.Стародавнє Східне Середземноморя займало територію між середньою та нижньою течіями Євфрату й Середземним морем південніше Малої Азії й північніше Єгипту. Так, Сирія в давнину займала лише західні області нинішньої Сирії та турецькі землі південніше Тавра, територія Фінікії загалом лежала в кордонах сучасного Лівану, а Палестина охоплювала територію не лише Ізраїлю, а й палестинських арабів та Йорданії (Зайордання). Повноводних рік, які б спонукали розвивати іригаційне землеробство, а отже посприяли б утворенню сильних держав з потужною централізованою владою, у Східному Середземноморї не існувало. Повені населенню Східного Середземноморя не загрожували, все ж природа демонструвала і тут свій крутий норов за допомогою руйнівних землетрусів та їхніх грізних супутників - цунамі, що час від часу несли смерть і руйнацію й змусили таки тамтешню людність починаючи з II тис. до н. е. займатися сейсмостійким будівництвом. У кожному з історичних регіонів Східного Середземноморя - біблійної "країни Ханаан" - існували локальні природнокліматичні особливості, які значною мірою зумовили специфіку господарського, суспільно-політичного та духовного життя фінікійців, сирійців і євреїв у давнину.Встановлено, що Східне Середземноморя було залюднене ще в палеоліті, що на територіях Палестини та Сирії вже у VIH тис. до н. е. існували поселення землеробів, причому іноді захищені потужними мурами (наприклад, Єрихон). Мовляв, саме із Східного Середземноморя відбулося розселення семітів у Передній Азії: східних (аккадців) - у Південній Месопотамії, південних (аравійців та арабів) - на Аравійському півострові, західні ж семіти (ханаанейці, амореї та арамеї) залишилися на батьківщині - у країні Ханаан (Сирія та Палестина). Фінікійці спершу називали себе, за назвою рідних міст, сідонцями, бібл-цями, арвадцями тощо, а потім взяли самоназву ханаанейці, яку одні дослідники вважають похідною від слова пурпур, інші - від староєврейського слова хана, що означало "фанатик", "одержимий". Донедавна переважала гіпотеза, згідно з якою їхніми предками були племена хапіру, в назві яких вбачали архаїчну форму етноніму "єврей". Нині семітологи все більше схиляються до думки, що саме хаібрі) а не хапіру були предками стародавніх євреїв і від них, а не від хапіру виводять етнонім "єврей".Першим політичним обєднанням у регіоні була північно-сирійська аморитська держава Ямхад, заснована у XVIII ст. до н. е. племінним вождем Сумуепахом, у якого ще навіть не було своєї столиці. Тривале порядкування гіксосів, війни між Єгиптом і хурритською державою Мітанні спричинили занепад та руйнацію багатьох східно середземноморських міст держав. Принаймні відомо, що мешканці Угариту, яких налічувалося 30-40 тис, у середині II тис. до н. е. поділялися на три суспільні стани: вільних общинників ("сини Угариту"), царедворців, яких цар наділяв за службу землею ("царські раби"), та дрібних царських службовців, до числа яких належали й хапіру ("раби царських рабів"). В Угариті, зокрема, був свій цар, однак його владу істотно обмежувала міська рада, яка не лише самостійно вирішувала внутрішні справи, а й підтримувала дипломатичні зносини з іноземними державами. Розквіт давньої східно середземноморської цивілізації припав на І тис. до н. е., причому він був зумовлений не стільки вступом цього регіону у вік заліза (перехід до залізного виробництва відбувався там мляво), скільки сприятливою міжнародною обстановкою: Єгипет на той час занепав, йому вже було не до контролю за своїм колишнім васалом, Ассирія ж на початку І тис. до н. е. ще не була готова встановити там своє володарювання.

Вступ до семітології. Стародавні Фінікія та Сирія

Зміст

1. Стан джерельної бази біблійна критика

2. Природнокліматичні умови

3. Етногенез і ментальність населення

4. Перехід від варварства до цивілізації

5. Фінікія та Сирія в І тис. до н. е.

Список використаної літератури

1. Стан джерельної бази біблійна критика

1. Аркас М. М. Історія України-Руси. - К, 2010.

2. Бойко О. Д Історія України. - К, 2011

3. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. -К, 2014.

4. Верша В. Нариси з історії України (кінець XVIII - початок XX ст.). -Львів, 2012.

5. Верстюк В. Українська Центральна Рада. - К, 2013.

6. Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т., 12 кн. - К., 1991-1998.

7. Дорошенко Д. Нариси історії України. - К, 2012. - Т. 1-2.

8. Залізняк Л Нариси стародавньої історії України. - К., 2011.

9. Запорізьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. - К; Запоріжжя, 2012

10. Історія України / С. В. Кульчицький (керівник) та ін. - К, 2011.

11. Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - К, 2012.

12. Історія України: Навч. посіб. - К., 2012

13. Коваль М. В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. -К, 2012.

14. Крипякевич І П. Історія України. - Львів, 2013

15. Культурне відродження в Україні. - К, 2012

16. Кульчицький С. В., Коваль М. В, Лебедєва Ю. Г. Історія України: Навч. посіб. - К., 2012.

17. Полонська-Васшенко Н. Історія України. - К, 2012. - Т. 1-2.

18. Субтельний О. Україна. Історія. - К, 2012.

19. Толочко П. П. Від Русі до України. Вибрані науково-популярні, критичні та публіцистичні праці. - К, 2012.

20. Українці в світі. - Мельбурн, 2012.

21. Яблонський В Сучасні політичні партії України: Довідник. - К, 2011.

Размещено на .ru