Встановлення та розвиток права власності - Контрольная работа

Право власності належить до природних прав людини, воно є абсолютним правом й означає те, що ніхто не може його порушувати, праву власника протистоїть невизначена кількість людей і на всіх них покладено обовязок не порушувати права власника. Найпершим виокремленням права власності в юридичному полі було визначення права власності при правопорушенні: річ підлягала поверненню лише тоді, коли було заподіяно злочин (делікт), отже, проглядався звязок не між річчю і тим, кому вона належала а між втратою печі і злодійством. Власність однієї сімї протистоїть власності інших сімей, відповідно зменшується обсяг і значення власності громади. Можуть існувати права й інших осіб на цю річ, проте вони не становлять окремих частин власності, вони невіддільні від неї і від права власника на цю річ. Субєкт цієї влади сам розпоряджається річчю, ніхто інший не має права впливати на його річ, в чиїх би руках ця річ не перебувала; особа, яка має право на неї, може через суд вимагати визнання його права і видачі речі.Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, яке вона одержала (створила) у результаті своєї господарської діяльності. До них належать: виготовлення або створення нової речі (виробництво), переробка речі (специфікація), привласнення загальнодоступних дарів природи, знахідка, бездоглядні домашні тварини, скарб та інші безхазяйні речі, набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився, набувальна давність, викуп памятки історії та культури. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору з іншою особою, є власником цієї речі. У разі необхідності ця особа може укласти договір щодо обєкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис обєкта незавершеного будівництва, (ст. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, прямо передбачених у ЦК України а саме набуття права власності на речі, від яких власник відмовився, на знахідку, на бездоглядних домашніх тварин та скарб.3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; Оскільки виникнення права власності на річ в однієї особи водночас припиняє право власності на ту саму річ в іншої особи, підстави виникнення права власності водночас розглядаються і як підстави припинення права власності. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. У випадках, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду, винесеним за заявою відповідного органу державної влади, підлягає примусовому продажу. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, на набуття якого за новим законом потрібен особливий дозвіл, а в його видачі цій особі відмовлено, це майно підлягає відчуженню у порядку, встановленому частинами першою, другою та третьою цієї статті.Розрізняють право власності в обєктивному і субєктивному розумінні. Право власності в обєктивному розумінні - це сукупність норм, які регулюють право власності. Право власності в субєктивному розумінні становлять його правомочності - право володіння, користування і розпорядження. Якщо право власності в обєктивному розумінні виражає обєктивно існуюче становище з правом власності в законодавстві і країні, то право власності в субєктивному розумінні означає засіб можливої поведінки для субєкта-власника, яка обєднує три правомочності - володіння, користування і розпорядження. 317 ЦК України становлять три правомочності - володіння, користування та розпоряджання майном.

План

Вступ

1. Встановлення та розвиток права власності

2. Способи припинення права власності

Висновки

Використана література

Розрізняють право власності в обєктивному і субєктивному розумінні. Право власності в обєктивному розумінні - це сукупність норм, які регулюють право власності. Право власності в субєктивному розумінні становлять його правомочності - право володіння, користування і розпорядження.

Якщо право власності в обєктивному розумінні виражає обєктивно існуюче становище з правом власності в законодавстві і країні, то право власності в субєктивному розумінні означає засіб можливої поведінки для субєкта-власника, яка обєднує три правомочності - володіння, користування і розпорядження.

Зміст права власності згідно зі ст. 317 ЦК України становлять три правомочності - володіння, користування та розпоряджання майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна. Власник має не тільки право власності, а й несе певні обовязки. Зокрема, він зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України). Він також несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна (ст. 323 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Характерною ознакою права власності є його непорушність. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Це досить важливе положення закону (ст. 321 ЦК України), яке дозволяє особам захищати свої права.

1. Власник і право власності / За ред. Я. М. Шевченко. - К.: Наукова думка, 1994.

2. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К., 1996.

3. Пересунько С. І. Право державної власності в Україні. - Кіровоград, 1998.

4. Приватна власність в Україні. - К., 2002.

5. Цивільне право України: Підручник / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. - Т. 1. Загальна частина. - 696 с.

Размещено на .ru