Загальні принципи захисту прав дитини. Історичний розвиток прав дитини. Конвенція ООН про права дитини. Особисті права і обовязки батьків по відношенню до дітей. Умови встановлення батьківства в судовому порядку.
Дитину жодним чином не можна прирівнювати до дорослої людини, у тому числі й у правових аспектах. Дитина має бути забезпечена особливими правами, особливим захистом, які мають часовий вимір і спеціальне призначення. Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права людини. Коли дитину або підлітка кривдять старші, зазвичай діти в міру своїх можливостей просто чинять опір. В усіх трьох випадках ми маємо негативні наслідки - в жодному з варіантів дитина не вчиться цивілізовано захищати себе, формувати власну точку зору і обстоювати її, тобто виховується безсловесна маса, якою легко потім маніпулювати.Дорослі мали повну владу над дітьми, а дітям нічого не залишалось, як сприймати все це як належне, бо необізнаність населення про права та обовязки дітей, необізнаність самих дітей завжди залишалась і залишається актуальною проблемою нашого суспільства. Декларація прав дитини 1959 року мала 10 коротких декларативних статей, програмних положень, які призивали батьків, окремих осіб, державні органи, місцеву владу й уряд визнати викладені в ній права свободи й дотримуватися їх. У ст.1 Декларації прав дитини 1959 року ООН проголосила, що перелічені в Декларації права повинні визнаватися за усіма дітьми, без будь-яких винятків та обмежень. Особливістю прав дитини є необхідність спеціального захисту цих прав, щоб були забезпечені можливості та сприятливі умови щодо вільного і повноцінного розвитку дітей. Конвенція містить повний перелік прав дитини: на життя, на імя, на набуття громадянства, на піклування з боку батьків, на збереження своєї індивідуальності, право бути заслуханою у ході будь-якого розгляду, що стосується дитини; право на свободу совісті та релігії; право на особисте та сімейне життя; недоторканість житла; таємницю кореспонденції; право користуватися найдосконалішими послугами системи охорони здоровя; благами соціального забезпечення; на рівень життя, необхідний для її розвитку; на освіту; на відпочинок; на особливий захист: від викрадень та продажу, від фізичних форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, участі у військових діях; право на вжиття державою всіх необхідних заходів щодо сприяння фізичному та психічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка стала жертвою зловживань або злочину.2) добровільне визнання батьківства дитини батьком, який не перебуває в шлюбі з матірю дитини; 3) встановлення батьківства в судовому порядку, якщо батьки не перебувають у шлюбі, а батько (мати) заперечує своє батьківство (материнство). В останньому випадку походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоровя про народження нею дитини. В цей період за життя дитини особа, яка записана її батьком, має право оспорити своє батьківство, предявивши позов про виключення запису про неї як батька з актового запису про народження дитини. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем матері, а імя та по батькові батька дитини записується за вказівкою її матері.За відсутності спільної заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, чи особистої заяви чоловіка, який не перебуває у шлюбі з матірю дитини, але вважає себе батьком дитини, батьківство щодо дитини, яка народилася, може бути визнане за рішенням суду. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у звязку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матірю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. У тих випадках, коли дитина народилася після 1 жовтня 1968 року та згаданий батько помер, у звязку з чим неможливо встановити батьківство у даний час, судом може бути встановлений факт батьківства, а як доказ може бути використана будь-яка з підстав. Однак це не є безперечним доказом батьківства, так як відповідач може подати суду докази, які виключають його батьківство, наприклад, надати суду документи, з яких виявляється, що він довгий час страждає імпотенцією або з інших обставин не може бути батьком дитини.
План
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ ПРАВ
ДИТИНИ ………………………………………………………………..5
1.1. Історичний розвиток прав дитини……………………………………………...5
1.2. Конвенція ООН про права дитини………………………………………………6.
РОЗДІЛ 2 ОСОБИСТІ ПРАВА І ОБОВЯЗКИ БАТЬКІВ
ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ДІТЕЙ……………………………………10
2.1 Поняття батьківських прав і обовязків та підстави їх виникнення………….10
2.2 Порядок встановлення походження дитини. Загальні правила
Визначення материнства і батьківства……………………………………………11
2.3Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою………………………………………………………………..17
2.4 Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою…………………………………………………………………………....19
РОЗДІЛ 3 Умови встановлення батьківства в судовому порядку…………………………………………….22
3.1 Визнання батьківства за рішенням суду………………………………………22
3.2 Порядок встановлення батьківства……………………………………………..29
3.3 Порядок реєстрації народження дитини………………………………………..31
3.4 Порядок оспорювання батьківства (материнства)…………………………….35
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….38
ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………...41
Список литературы
НОРМАТИВНІ АКТИ
1. Конституція України 1996 року
2. Загальна декларація прав людини 1948 року
3. Конвенція ООН про права дитини 1989 року
4. Сімейний кодекс України 2002 року
5. Цивільний процесуальний кодекс України 1963 року
6. Закон України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства»// ВВР України. - 2001. - № 30
7. Закон України від 24.12.1993 року «Про органи реєстрації актів громадянського стану»// ВВР України. - 1994. - № 14
8. Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення, анулювання актових записів цивільного стану, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 26.09.2002 року// Офіційний вісник України. - 2002. - № 40
9. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2003 року// Офіційний вісник України. - 2003. - № 48
10. Умови та порядок штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення, затверджені наказом Міністерства охорони здоровя України від 04.02.1997 року// Офіційний вісник України. - 1997. - № 10
СУДОВА ПРАКТИКА
11. Застосування судами сімейного законодавства України. Правові позиції Верховного Суду України
12. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”// Право України. - 1998. - № 10
13. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року „Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану”// Право України. - 1998. - № 10
СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
14. Босанац Милан. Внебрачная семья. - М., 1981
15. Ватрас В. Субєктний склад правовідносин щодо імплантації ембріона дитини жінці із генетичного матеріалу подружжя// Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. - Л., 2003
16. Гурська Т. Охорона здоровя і репродуктивні права жінок (цивільно-правовий аспект)// підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 2
17. Гусак П. Моральні та правові аспекти допоміжних репродуктивних технологій. - У зб.: На межі життя і смерті// Вісник Інституту родини і подружнього життя Львівської Богословської Академії. Л., 2001. - № 2
18. Красицька Л. Визначення походження дітей за новим сімейним законодавством України// Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. - Л., 2003
19. Матвеев Г.К. Советское семейное право. - М., 1985
