Встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні у 1939-1941 рр. - Автореферат

Серед історико-правових проблем, які вимагають переосмислення з новітніх позицій є питання встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні у 1939-1941 рр. Як відомо, обєднання Західної України з УРСР стало результатом реалізації однієї з умов таємного протоколу до радянсько-німецького пакту про ненапад від 23 серпня 1939р. Причому, йшлося не тільки про контроль над територією, якого було досягнуто внаслідок військової операції радянської армії у вересні 1939 р., не тільки про юридичне оформлення цього контролю рішеннями Народних Зборів Західної України та Верховних Рад СРСР і УРСР - йшлося про перетворення Західної України на інтегральну частину Радянського Союзу. Необхідність глибокого вивчення даної проблеми диктується тим, що протягом десятиліть радянської влади в наукових дослідженнях тенденційно висвітлювались події та явища, які відбувалися в Західній Україні у той час. Автори оминали проблему легітимності встановлення радянського режиму в Західній Україні, участі місцевого населення у цьому процесі, однобоко висвітлювали роль зовнішніх сил. Між тим, значна частина питань, повязаних із встановленням і функціонуванням радянського режиму в Західній Україні у 1939-1941 рр., ще залишається малодослідженою.У першому розділі “Історіографічна та джерельна база дослідження” зазначено, що проблеми, повязані із встановленням і функціонуванням радянської влади в Західній Україні у 1939-1941 рр., знайшли певне відображення в історико-правовій літературі. Головні її положення такі: завдяки вмілій політиці керівництва СРСР у 1939 р. відбулося воззєднання двох основних частин України, за яке віками боровся український народ; під впливом цього у Західній Україні розгорнулися внутрішньо назрілі соціальні процеси, рівнозначні соціалістичній революції; західноукраїнські трудящі визволилися не тільки від національного, але й від соціального гноблення; внаслідок масштабних соціалістичних перетворень в Західній Україні розпочалося небувале піднесення усіх сфер суспільного життя. Найширше механізм функціонування радянської репресивно-каральної системи в Західній Україні дослідив І.Білас у монографії “Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз” (Київ, 1994). Однією з перших вдалих спроб сучасної історіографії в Україні підійти до даної проблеми з нових позицій стала кандидатська дисертація В.Ковалюка “Встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні на початку Другої світової війни” (Ужгород, 1994). У другому розділі “Приєднання Західної України до Української РСР” висвітлюються події, в результаті яких Західна Україна була включена до складу СРСР; дипломатична і військова боротьба за її територію у серпні-вересні 1939 р.; встановлення тимчасових органів влади; скликання і рішення Народних Зборів Західної України у жовтні 1939 р.У дисертації представлено історико-правове узагальнення і нове вирішення завдання, яке полягає у поглибленні історико-правових знань сутності та змісту встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні у 1939-1941 рр., що є відповідним внеском у правничу науку. Рішення про скликання Народних Зборів Західної України і сценарій їх проведення приймалися у ЦК ВКП(б). Народні Збори, що відбулися у Львові 26 жовтня 1939 р., прийняли низку декларацій, зокрема про встановлення у Західній Україні радянської влади і її входження до складу УРСР, про конфіскацію поміщицькиих земель, націоналізацію банків і великої промисловості. Фактично Західна Україна виявилася включеною до складу СРСР з кінця вересня 1939 р., хоча відповідні акти були ухвалені Верховними Радами СРСР і УРСР лише наприкінці жовтня - першій половині листопада 1939 р. Функціонування радянського режиму в Західній Україні до кінця 1939р. забезпечували тимчасові органи влади - воєводські, повітові, міські тимчасові управління і селянські комітети.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертації представлено історико-правове узагальнення і нове вирішення завдання, яке полягає у поглибленні історико-правових знань сутності та змісту встановлення і функціонування радянського режиму в Західній Україні у 1939-1941 рр., що є відповідним внеском у правничу науку. Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки: 1. Аналіз відповідних архівних документів дає підстави стверджувати, що факторами, які зумовили приєднання Західної України до складу СРСР і воззєднання її з УРСР були зовнішніми. За таємним протоколом до пакту Молотова - Ріббентропа від 23 серпня 1939 р. територія Західної України відійшла до ,,сфери впливу” СРСР. Саме тому радянська армія у вересні 1939 р. зайняла територію Західної України.

2. Приєднання Західної України до СРСР відбувалося за заздалегідь відпрацьованою схемою. Рішення про скликання Народних Зборів Західної України і сценарій їх проведення приймалися у ЦК ВКП(б). Кандидатури депутатів завчасно підбиралися органами влади. До бюлетня вносилася лише одна кандидатура, а на весь процес висунення і реєстрації кандидатів відводилося чотири дні. Офіційні результати голосування виявились явно завищеними у порівнянні до реальних настроїв виборців. Це стало наслідком як застосування певних форм тиску на виборців, так і підтасовки голосів при їх підрахунку. Оцінити, якими могли б бути підсумки виборів за дотриманням всіх демократичних норм, тепер практично неможливо. Історичним фактом є те, що тоді більшість виборців проголосувала на користь приєднання до СРСР.

Народні Збори, що відбулися у Львові 26 жовтня 1939 р., прийняли низку декларацій, зокрема про встановлення у Західній Україні радянської влади і її входження до складу УРСР, про конфіскацію поміщицькиих земель, націоналізацію банків і великої промисловості. Ці документи легітимували нову владу у Західній Україні.

Фактично Західна Україна виявилася включеною до складу СРСР з кінця вересня 1939 р., хоча відповідні акти були ухвалені Верховними Радами СРСР і УРСР лише наприкінці жовтня - першій половині листопада 1939 р. При цьому національні інтереси українського народу, його багатовікове прагнення до воззєднання служили лише ширмою для геополітичних планів керівництва СРСР.

Водночас входження населення споконвічних українських територій до складу УРСР, навіть попри весь символічний характер її державності, стало, з погляду історичної перспективи, важливим етапом на шляху до соборності. Воззєднання найбільших гілок українського народу в межах однієї країни значно підсилило його загальний потенціал, зберегло територіальну цілість, що обєктивно закладало передумови для його самореалізації та розвитку.

3. Функціонування радянського режиму в Західній Україні до кінця 1939р. забезпечували тимчасові органи влади - воєводські, повітові, міські тимчасові управління і селянські комітети. Сталінське керівництво використало їх як перехідні структури для легітимного оформлення включення регіону до складу СРСР.

Склад тимчасових управлінь ретельно підбирався і призначався. В обовязковому порядку до них входили партійні керівники, політруки армії, працівники різних державних відомств, які направлялися у Західну Україну. Деякі посади були надані й місцевим активістам, що мало свідчити про те, що новоутворювані органи - це установи народного самоуправління. За своєю суттю і фукціями тимчасові органи мало чим відрізнялися від традиційних радянських органів влади. Для керівництва різними ділянками суспільного життя при тимчасових органах організовувались відповідні відділи: промисловості, транспорту, фінансів, торгівлі, освіти, культури. Вирішували вони також трудові і майнові конфлікти, тобто виконували певні судові функції.

Низовою ланкою органів тимчасових управлінь стали селянські комітети, які обиралися на зборах жителів села, а волосні - на зборах представників селян волості. Обрані селянські комітети затверджувалися тимчасовими управліннями, що дозволяло відсіяти небажані елементи.

4. Після завершення юридичного включення Західної України до складу СРСР розпочався процес встановлення тоталітарного режиму. Насамперед уніфіковувалося суспільно-політичне життя відповідно до радянського зразка і встановлювалася однопартійна політична система з монополією компартії на державну владу та особливими функціями каральних органів. Ці заходи мали закласти надійні підвалини для остаточної інкорпорації регіону.

Ухвалою Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 р. у Західній Україні було ліквідовано старий адміністративний поділ і створено шість областей у складі УРСР. У січні 1940 р. замість повітів створено райони. Тимчасові органи влади замінили виконкоми обласних, районних і сільських Рад депутатів трудящих. Виконкоми утворювалися без самих Рад, бо вибори до місцевих Рад відбулися лише у грудні 1940 р. Все це засвідчувало, що новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були придатками партійних органів.

Політичними центрами, які зосередили у своїх руках усі основні важелі влади, стали органи більшовицької партії - обкоми, міськкоми і райкоми КП(б)У. Всі інші українські, польські, єврейські політичні партії, а також громадські організації були заборонені. Нові громадські організації радянського типу, в тому числі профспілки, комсомол тощо були насправді філіями партійно-державних органів, їх своєрідною прибудовою. Усі важливі посади у структурах влади займали працівники, скеровані з всесоюзних та республіканських наркоматів. Партійна влада не довіряла місцевим спеціалістам.

5. Місцеві Ради депутатів трудящих, які теоретично вважалися органами власне державної влади, таких функцій були позбавлені. В системі державних органів виконавчі структури домінували над представницькими, штатний апарат - над депутатським корпусом, а названа система в цілому повністю підпорядковувалася “керівним вказівкам партії”. В умовах радянського тоталітаризму діяв особливий тип “демократії”, коли вибори депутатів були безальтернативними, радянські органи цілковито залежали від партійних комітетів, народні обранці одностайно схвалювали рішення, підготовлені апаратом.6. Однією з ланок тоталітарного політичного механізму були репресивно-каральні структури. Форсоване інтегрування Західної України до системи ,,казарменного соціалізму”, що панував в СРСР супроводжувалося небаченими досі репресіями, розстрілами, порушеннями законів і прав людини. Як метод політичного переслідування широко використовувалися депортації - виселення без правових на це підстав. Такі дії влади скеровувалися на усунення поза рамки суспільного життя тих соціальних груп населення, які не вписувалися в нову політичну і соціально-економічну систему.

Основні положення і висновки дисертації викладено в публікаціях: Кондратюк С. Народні Збори Західної України // Право України. - Київ. - 1999. - №10. - С. 8-10.

Кондратюк С. Діяльність тимчасових органів влади в Західній Україні у вересні-грудні 1939 р. // Право України. - Київ. -2001.- №1. - С. 131-133.

Кульчицький В., Кондратюк С. Встановлення радянських органів влади в Західній Україні у 1939-1941 рр. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. -Львів. - 2001. - Вип.36. - С.137-141.

Кондратюк С. Органи влади в Західній Україні (вересень 1939 - червень 1941 рр.) //Право України. - Київ. - 2003. - № 5. - С. 140-142.

Кондратюк К., Кондратюк С. Репресії органів НКВС проти населення західних областей України (1939-1941) // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. - Зб. наук. праць. - Львів: ЛНУ ім.Івана Франка. - 2000. - Вип.3. - С. 146-149.

Кондратюк К., Кондратюк С. Становлення і характер радянської влади в Західній Україні (вересень 1939 - червень 1941 рр.) // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. Івано-Франківськ. - 2001. - №5-6. - С. 347-352.

Кондратюк С. Встановлення сталінського тоталітарного режиму в Західній Україні (вересень 1939- червень 1941 рр.) //1939 рік в історичній долі України і українців. Матеріали міжнародної наукової конференції.-Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2001.- С.156-159.

Кондратюк С. Запровадження радянської судової системи в Західній Україні у 1939-1941 рр.// Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2002. - С. 396-405.