Вивчення взаємовідносин партнерів у Спільноті. Історичні передумови створення Європейського Союзу. Основні етапи створення Союзу: формальна дата його народження, перехідний етап, розвиток евроінтеграційного процесу, підписання Європейської конституції.
Вагомим внеском на європейського інтеграцію внесло християнство, що було важливим що обєднує початком у житті регіону. Ідею "Європи всім" у ХІХ в. пропагував У. Гюго. У 1946 р. до утворення Обєднаних Держав Європи закликав У. Черчілль. Повоєнний процес реального обєднання країн Західної, та був і Центрально-Східної Європи на "загальноєвропейський будинок" став однією з найважливіших чинників розвитку регіону. Європейського Союзу); - це осередок значної частини світового економічного потенціалу; спосіб життя мільйонів людина; феномен, ставить корінні імпульси новому політичному влаштуванню континенту.Європейський Союз (European Union) - унікальне обєднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і згуртованість країн-учасниць. Держави Європейського Союзу (ЄС) створили спільні інституції, яким делегували частину своїх національних повноважень так, що рішення в певних сферах загальних інтересів можуть ухвалюватись демократичним шляхом на загальноєвропейському рівні. По-друге, цьому сприяли жахливі наслідки Другої світової війни: 45 мільйонів загиблих у самій лише Європі, повністю зруйновані економіки країн континенту, невизначеність у майбутньому . Загалом, ідеї про політичне обєднання Європи виникали ще й перед другою світовою війною: у 1929 році міністр зовнішніх справ Франції Аристид Бріан запропонував створити Сполучені Штати Європи. Після 1945 року було зроблено багато спроб обєднати Європу: було створено Раду Європи, Західний Європейський Союз і ОЕЄС (Організація Європейської Економічної Співпраці).Формально датою народження Європейського співтовариства можна вважати 18 квітня 1951 р., коли 6 західноєвропейських держав - Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція й ФРН підписали у Паризький договір, яким запроваджувалося Європейське обєднання вугілля і сталі, що поклало початок економічної і політичної інтеграції Європи. Перший етап (1951 - 1957 роки) - євроінтеграційні процеси отримали розвиток переважно у сфері економіки і мали вузький галузевий характер. Після перейменування Європейської економічної спільноти на Європейську Спільноту, згідно з Договором про Європейський Союз, відповідний Римський договір почали називати "Договором про заснування Європейської Спільноти", і коли говорять "Римський договір", в однині, найчастіше розуміють саме його. Головними досягненнями цього періоду були запровадження спільного митного тарифу й створення Митного союзу, який став підґрунтям подальшої економічної інтеграції Співтовариства. Третій етап (1969 - 1973 роки) розвитку євроінтеграційного процесу - співтовариство, врахувавши досягнення перехідного періоду, задекларувало наміри активізувати процеси економічної, грошово-кредитної і політичної уніфікації Західної Європи і до 1980 р. трансформувати Європейські Співтовариства в Європейський Союз.Обєднуючись до Європейського Союзу, країни - учасниці керувалися як меркантильними інтересами і економічними міркуваннями. Безумовно, вони відіграють не останню роль, але у основі європейського єднання лежать також спільну ідеологія, системи цінностей і властиве всім європейським політичним системам повагу права і свободи людини. Саме становище індивіда у суспільстві, його роль процесі, увагу, яку приділяють урядами потреб окремої людини, а чи не певної абстрактної громадської прошарку, бачаться однією з дієвих стимулів до обєднання.
План
План
Вступ
1. Історичні передумови створення
2. Етапи створення Європейського Союзу
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Обєднуючись до Європейського Союзу, країни - учасниці керувалися як меркантильними інтересами і економічними міркуваннями. Безумовно, вони відіграють не останню роль, але у основі європейського єднання лежать також спільну ідеологія, системи цінностей і властиве всім європейським політичним системам повагу права і свободи людини. Саме становище індивіда у суспільстві, його роль процесі, увагу, яку приділяють урядами потреб окремої людини, а чи не певної абстрактної громадської прошарку, бачаться однією з дієвих стимулів до обєднання.
Безумовно, останні розширення ЄС внесли нові елементи в інтеграційні процеси у цій угрупованню, вони вже не такі як вони були до розширення. Ще прийняття нових членів в ЄС-15 стала очевидна різнорідність Співтовариства, що вимагало диференціації під час здійснення окремих видів політики. Зокрема, 15 країн розділилися за тими, які беруть участь у Економічній і валютному союзі (12 держав), і тих, які беруть участь (Великобританія, Данія, Швеція). Однак поки що вважається "зовнішнім винятком", і такий становище не призвело до розколу угруповання. У Співтоваристві, що складається з 27 держав - а перспективі кількість членів ще зросте, необхідність диференціації ще збільшиться. Така ситуація створює потреба змін - у інтеграційних концепціях Євросоюзу. Розвиток "різношвидкісної" інтеграції, яке має місце і у форматі ЄС-15, приймає ще більше яскраво виражених форм в Європейському Союзі, де одним учасникам відведена роль попереду які йдуть локомотивів, іншим - причіпних вагонів.
3. Дабровски М. Оновлений Європейський Союз та СНД /М.Дабровски // Недоторканний запас: дебати політику і культурі. - 2007. - №6 - з. 211-219
5. Фурман Є. Ідея інтеграції ЄС і СНД: соціальна базу й альтернативи/Е. Фурман // Сучасна Європа. - 2007. - №2 - з. 61-77
6. Ковальський Є. Нормативні основи динаміки інтеграційного процесу просторі загальноєвропейського ринку/ Є. Ковальський // Держава право. - 2008. - №8 - з. 36-46
7. ru.wikipedia.org
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
