Тема смерті в музиці в XVII столітті. Характеристика загальної барокової театралізації життя. Аналіз особливостей барокового стилю в архітектурі Іспанії, Німеччини, Фландрії, Росії, Франції. Дослідження традицій рубенсівської портретної майстерності.
Кальдерона “Життя є сон” прийшов до висновку, що лише смерть пробуджує до життя. Загальна барокова театралізація життя - популярність опери, кантати, ораторії, алегоричних церемоній, високомовності, довгих перук, оксамитових драпірувань та емблем - нагадувала про те, що світ є облудною мішурою, і настане час знімати маски й опускати завісу. В ній хвилясті лінії і надлишок декору породжували ілюзію руху й експресії; спіралеподібні колони, що зникали у вишині, наближали до небес; розкішні сади й інтерєри виражали пафос достатку і земних спокус; каскади фонтанів своїм падінням униз тягай до хтонічних глибин; інтерєри створювали образ ірраціонального, безкінечного метафорично запаморочливого простору, що розкривався уверх. У своїй скульптурі Берніні подав людину як поле боріння святості та чуттєвості, тіла і духу, втіливши антиномічність барокового мислення у поєднанні реальності та вимислу, любові земної та небесної, цупкості та прозорості, масивності та легкості, світла й темряви, хроматичного і ахроматичного. Новаторство художника проявилося у сміливому використанні тіней: темні тінь від руки Христа і тінь на скатертині, що з погляду ренесансних майстрів мали б руйнувати гармонію, не тільки підкреслюють глибину простору, але й напруження драматургії картини.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
