Європейська валютна система, її становлення та розвиток - Курсовая работа

ФРН, Францією, Італією та країнами Бенілюксу Паризької угоди про створення Європейського обєднання вугілля та сталі (ЄОВС), яке почало функціонувати у серпні 1952 p. Воно мало на меті утворення спільного ринку продуктів горнорудної промисловості (вугілля, залізної руди, криці й металобрухту). Рим, ФРН, Франція, Італія та країни Бенілюксу уклали Угоду про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом) та Європейського економічного співтовариства.Так само, запровадження спільної європейської валюти і проведення єдиної грошової політики що не завершиться успіхом, якщо не буде співпраці в економічній площині, не відбудеться усунення барєрів для руху товарів, осіб, послуг та капіталів, а економіки окремих держав не досягнуть подібного рівня розвитку. Економічна та валютна інтеграція держав Європейського Союзу охоплює пять основних етапів: Зона вільної торгівлі (відсутність мита на торгівлю всередині угрупування).У 1955 році, на конференції у Мессіні міністри закордонних справ шести держав: Бельгії, Франції, Голландії, Люксембургу, Німеччини та Італії, прийняли рішення про початок підготовки плану економічної інтеграції європейських держав. У результаті подальших переговорів, 25 березня 1957 року шість вищезгаданих держав підписали в Римі договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства (Римський договір). Згідно з положеннями Договору, метою Співтовариства є підтримка: - гармонійного розвитку економічної діяльності на території всього Співтовариства, - сталого і рівномірного розвитку держав-членів, - зміцнення стабільності, - швидкого зростання рівня життя, - зміцнення стосунків між державами, що входять до Співтовариства. Для досягнення цих цілей, діяльність Спільноти повинна включати: - ліквідацію митних та кількісних обмежень на ввіз і вивіз товарів та всіх інших подібних засобів у торгівлі між державами-членами, - встановлення спільного митного тарифу і проведення спільної торговельної політики щодо третіх країн, - усунення всіх перешкод для руху осіб, капіталу та послуг між державами-членами, - спільну політику в галузі сільського господарства, - спільну політику в галузі транспорту, - встановлення системи, що попереджує порушення конкуренції в межах спільного ринку, - створення механізму для координації економічної політики держав-членів і запобігання виникненню дефіцитів їх платіжних балансів, - гармонізацію законодавства держав-членів у тих сферах, які необхідні для нормального функціонування спільного ринку. Кожен член Співтовариства зобовязується також дозволити проводити платежі, повязані з обміном товарів та послуг, рухом капіталів та платежів, у валюті тієї держави, у якій мешкає платник чи одержувач, до тієї міри, до якої Договором є лібералізований рух товарів, послуг, капіталів та осіб між державами-членами Співтовариства.Спільний ринок було створено на підставі Римського договору. Можливості для вільної торгівлі в межах Співтовариства були створені лише у сфері вільного руху товарів. Процес ліквідації митних обмежень у внутрішній торгівлі був завершений у липні 1968 року, що означало створення зони вільної торгівлі. Митний союз охоплює торгівлю усіма товарами і означає заборону встановлення між державами-членами імпортних та експортних мит, як і будь-яких оплат, що мають подібний ефект, а також запровадження спільного митного тарифу в торгівлі з третіми країнами.Економічна криза 1970-х років (зростання безробіття та інфляції) негативно вплинула на функціонування тогочасної міжнародної валютної системи (ревальвація німецької марки, девальвація французького франка). Держави-члени вирішили розпочати підготовку до тіснішої економічної інтеграції та утворення єдиного економічного та валютного простору. Створення такого Союзу мало зміцнити позиції Співтовариства у світі, а також вплинути на зростання добробуту у державах-членах. Було створено групу експертів, котрі в рамках Комітету Вернера підготували доповідь про поступову реалізацію ЕВС. Проте, економічні труднощі у державах-членах (розвал Бреттон-Вудської валютної системи, коливання курсу долара, нафтовий шок, часті зміни курсів валют) спричинили сповільнення процесу економічної та валютної інтеграції.ЕКЮ було кошиком, який складався з валют держав-членів Співтовариства. Кількість валюти держав-членів у кошику ЕКЮ залежала в першу чергу від: - частки ВВП держави-члена в сукупному ВВП Співтовариства, - частки експорту та імпорту держави-члена у внутрішній торгівлі Співтовариства, - значення даної валюти як деномінатора інструментів ринків капіталу та грошей (кількість операцій у даній валюті на обох ринках). Вага валюти в кошику - це відношення між кількістю даної валюти, що входила до кошика ЕКЮ і вартістю ЕКЮ, вираженій у цій валюті. Натомість, вартість ЕКЮ виражена в одній з валют кошика дорівнювала сумі кількості цієї валюти в кошику ЕКЮ і кількості решти складових валют ЕКЮ, перерахованій на цю валюту за чинним тоді центральним курсом. 01.01.1994 року склад кошика було заморожено і остаточно до нього входил

ЗМІСТ

Вступ

1. Початки економічної та валютної інтеграції в Європейському Союзі

1.1 Етапи економічної та валютної інтеграції

1.2 Договір про Европейське Економічне Співтовариство

1.3 Спільний ринок (зона вільної торгівлі, митний союз)

2. Європейська валютна система

2.1 Доповідь Вернера - програма створення Економічного та Валютного Союзу

2.2 Створення Европейської Валютної Системи

3. Внутрішній ринок

3.1 Вільний рух товарів

3.2. Вільний рух осіб

3.3 Вільний рух послуг

3.4 Вільний рух платежів та капіталів

4. Європейський Союз

4.1 Доповідь комітету Делора - план економічної та валютної інтеграції

4.2 Маастрихтський договір

4.3 Шлях до Економічного та Валютного Союзу (1994-1999 рр.)

5. Економічний та Валютний Союз

5.1 Держави-члени Економічного та Валютного Союзу

5.2 Запровадження спільної валюти - євро.

5.3 Способи перерахунку валют

5.3.1 Перерахунок національної валюти на євро

5.3.2. Перерахунок євро на національну валюту

5.3.3. Перерахунок однієї національної валюти на іншу

Висновок

Список використаної літератури