Створення Європейського валютного механізму як засіб попередження фінансових криз. Основні положення та функціювання Європейської валютної системи. Теорія оптимальних валютних зон. Становлення та проблеми розширення Європейського валютного союзу.
Приватний вищий навчальний заклад «МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ» Private institution of higher education «INTERNATIONAL UNIVERSITY OF FINANCE» Кафедра фінансів та кредиту КУРСОВА РОБОТА з дисципліни: „ Гроші та кредит ” на тему: Європейська валютна система і проблеми Європейського союзу Студента Могилата Д.Ю. Курс 3 група ПФК-82 Спеціальність фінанси та кредит Перевірила Савкова О.М. Монетарна (валютна) інтеграція ЄС 2. Європейський валютний союз: становлення та проблеми розширення 6. Європейський валютно-курсовий механізм (ERM II) Література Вступ Новий етап у розвитку західноєвропейської інтеграції - програма створення валютної й економічної спілки, розроблена комітетом Ж. Ціллю створення Європейського валютного інституту було підготування до організації Європейської системи центральних банків і емісії банкнот ЕКЮ. Європейська рада, що проходила в грудні 1995 року в Мадриді, підтвердив рішення про введення єдиної європейської валюти з 1 січня 1999 року, що стане третім заключним етапом. Протягом щонайменше двох років повинні дотримуватися межі коливань валютного курсу, передбачені механізмом обмінних курсів, без девальвації стосовно валюти інших країн-членів ЄС. 5. Вибір серед країн ЄС тих, хто стане членом Європейської валютної спілки, повинний бути зроблений на початку 1998 року на основі економічних показників теперішнього року. Це - Німеччина, Франція, Бельгія, Голландія, Люксембург, Австрія, Ірландія і, можливо, Фінляндія. Емісія і контроль за обертанням наявних евро - відповідальність майбутнього Європейського центрального банку. Поки підготування до його введення і деякі функції ЕЦБ виконує Європейський фінансовий інститут у Франкфурті. Дотримання встановлених термінів дозволить відповісти на запитання про готовність Старого Світла створити противагу впливу США: долар використовується в 60 % світових торгових операцій, притім що ВНП США складає 20 % світового ВНП. Населення Німеччини в цілому не схвалює скасування своєї валюти. Негативно відношення до валютної спілки і Великобританії. Монетарна (валютна) інтеграція ЄС В той час як в 60-х рр. минулого сторіччя разом із заснуванням митного союзу і формуванням ринкових засад в сільськогосподарському секторі Європейською Економічною Співдружністю (ЄЕС) було зроблено кроки до створення Спільного ринку з вільним рухом товарів, країни-члени ще не визначили спільні правила розвитку в сфері валютного регулювання. Це призвело наприкінці 1960-х рр. до валютної кризи в середині Європейської Економічної Співдружності, яка спричинила значні зміни валютного паритету двох важливих валют інтеграційного утворення - французького франка і німецької марки. Він був представлений на розгляд Раді Міністрів ЄЕС і передбачав, що Співдружність повинна формувати економічну зону, в якій буде забезпечено вільний рух товарів і послуг, робочої сили та капіталу і умови ведення торгових і виробничо-інвестиційних операцій без порушень конкуренції. З приводу запропонованого плану Вернера точилась жорстка дискусія між «монетаристами», які на перших фазах бачили необхідність регламентованих домовленостей країн-членів, при яких відбуватиметься поступовий перехід до системи фіксованих курсів, що потягне за собою координацію національних політик макроекономічної стабілізації, та «економістами», які вважали, що треба розпочинати з координації стабілізаційних політик перед етапом реалізації юридичного переходу до незмінних фіксованих кусів. Через рік відбулась хвиля розширення: до Європейського валютного механізму, який практикували 6 країн-учасниць (Бельгія, ФРН, Франція, Італія, Люксембург і Нідерланди) 01.01.1973 р. приєднались Великобританія, Данія та Ірландія. Наприкінці 1978 р. валютний блок звузився до 5 країн-учасниць і не включав такі важливі для Європейської Співдружності країни, як Францію, Великобританію та Італію. 3. Створення ЄВС схвально сприйняли усі 9 країн-членів ЄЕС. З 1989 р. зобов’язання участі взяла на себе Іспанія, з 1992 р. - Португалія, Австрія (з 1995 р.) і Фінляндія (з 1996 р.) Слід розрізняти два періоди функціонування ЄВС. Основними положеннями Європейської валютної системи були: встановлені межі відхилення двосторонніх обмінних курсів національних валют ЄВС від центральних паритетів; система валютних інтервенцій з метою попередження виходу обмінного курсу зі встановлених меж відхилень; європейська розрахункова одиниця ECU “European Currency Unit”; індикатор відхилень каса-курсу ЕСU від центрального курсу ЕCU з метою попередження асинхронної економічної політики країн-членів ЄВС. вирівнювання валютного, а отже, платіжного балансу, а також механізми сприяння фінансуванню дефіцитів країн-членів ЄВС; Всі валюти Європейської валютної системи фіксувались одна до одної, а коливання від центральних паритетів встановлювались на рівні ±2,25%.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
