Провідні засади зовнішньої політики Франції в постбіполярний період. Основні процеси європейської інтеграції в реалізації зовнішньої політики Франції за президентства Жака Ширака. Особливості трансатлантичного виміру європейської політики Франції.
Актуальність теми дослідження визначається надзвичайною важливістю дослідження концептуальних підходів і практичних засобів зовнішньої політики провідних держав Європи для розуміння напрямків трансформації європейської системи міжнародних відносин у постбіполярний період. Унікальність європейської системи зумовлюється тим, що в її межах відбувається не просто становлення нового центру глобального впливу, а кристалізується якісно новий тип міжнародних відносин, де поряд з класичними міждержавними взаємодіями налагоджуються особливі «вертикальні» інститути, наділені самостійними повноваженнями в сферах, які до цього вважались виключною компетенцією національних держав, і формуються специфічні «горизонтальні» мережі управління із залученням недержавних акторів, економічних компаній та громадських організацій. Від її політики у великій мірі залежить подальший характер процесів європейської інтеграції, еволюція системи безпеки в Європі, напрямки трансформації провідних європейських інституцій та вироблення формату їх відносин з Росією та Україною. Зважаючи на євроінтеграційні амбіції України, дуже актуальним для неї має бути не тільки розвиток співробітництва з комунітарними інститутами Європейського Союзу, а й налагодження двосторонніх відносин із провідними європейськими державами, в першу чергу із Францією, що означає в тому числі необхідність належного розуміння головних імперативів, цілей і принципів її європейської політики. Наукове дослідження виконано в межах комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», програми Інституту міжнародних відносин «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» (номер держреєстрації № 06БФ048-01).У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено наукове значення роботи, розкрито її звязки з науковими програмами, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його обєкт та предмет, наукову новизну роботи, її теоретичне та практичне значення, висвітлено методологічні засади та структуру дослідження, наведено інформацію про апробацію та публікацію результатів дослідження. У першому розділі - «Концептуально-теоретичні засади та джерельна база дослідження» викладені концептуальні засади дослідження, наведено огляд джерельної бази, присвяченої тематиці європейської політики Франції, зясовано стан наукової розробки проблеми в світовій політичній науці. Зовнішньополітична ідентичність держави визначається як набір взаємоповязаних історично укорінених ідей, уявлень, принципів, цілей і концепцій, які складають основу її субєктності, асоціюються з нею та обумовлюють її самосприйняття і позиціонування у міжнародному середовищі, тобто як сукупність таких параметрів держави, які формують для неї ідейну структуру її зовнішньої політики. У динамічному аспекті зовнішня політика являє собою процес дискурсивного конструювання, утвердження та практичного закріплення базових ідей, концепцій і принципів, спрямованих на облаштування міжнародної системи та визначення місця держави в її структурі. Відповідно до цього, Європа у даному дослідженні розуміється як політична ідея чи сукупність політичних ідей, які є продуктами соціального конструювання політичними елітами Франції, а європейська політика Франції постає не тільки як діяльність, направлена на регулювання взаємодій в межах європейського простору, але й як політика по відношенню до Європи як до політичної цілісності, орієнтована на визначення її місця в структурі глобальної системи.В результаті дослідження європейської політики Франції за президентства Жака Ширака були зроблені наступні висновки: 1) Французька зовнішньополітична ідентичність ґрунтується на таких глибинних елементах, як універсальні республіканські цінності, злиття понять держави та нації і абсолютний державний суверенітет. У концептуальній структурі французької зовнішньої політики Європа відіграє домінантну роль, виступаючи в якості, по-перше, базового компоненту глобального проекту Франції у вигляді концепції Європи-потуги, по-друге, головного мультиплікатора (засобу примноження) її впливу в глобальній та регіональній системі та, по-третє, важливого інструменту отримання практичних матеріальних та статусних переваг. 2) За президентства Ширака європейська інтеграція перетворилась на основну платформу реалізації французької політики в Європі на інституційному рівні завдяки тому, що, по-перше, в постбіполярний період вона виступає провідною рушійною силою, що відіграє роль генератора структурних змін на континенті, і по-друге, лише інтеграція здатна втілювати всі три якості, які покладаються на Європу у зовнішній політиці Франції, - політичного проекту, мультиплікатора впливу і функціонального інструменту. Якість Європи як мультиплікатора впливу Франції у глобальній системі здійснюється завдяки підтриманню оптимального ступеню рівноваги між діяльністю інтеграційних інститутів та органів державної влади, що видається н
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы