Європейська політична інтеграція в сучасній цивілізаційній системі - Автореферат

Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що зараз Європа перетворюється на потужну конфедеративну політичну структуру, підґрунтям якої, поруч з іншими обставинами, виступає європейська цивілізаційна ідентичність, витоки якої простежуються майже на два тисячоліття вглиб історії. Цивілізаційна методологія все частіше використовується в сучасних перспективних напрямках досліджень міжнародних відносин і, зокрема, в сфері міждержавної інтеграції та воєнно-політичного співробітництва. Вона створює можливість для більш адекватного вивчення ролі суспільних явищ у формуванні нової системи міжнародних відносин взагалі і в Європі зокрема, та розробки моделей їхнього ефективного функціонування і подальшого розвитку. Важлива роль таким дослідженням відводиться і в сучасній політології міжнародних відносин. Дослідження виконано в межах планової тематики Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема у руслі програм "Цивілізаційні основи світових трансформаційних процесів" (№ держреєстрації 0101U005101) та "Європейські інтеграційні процеси: концептуальні засади, проекти, регіональна специфіка" (№ держреєстрації 0102U002306).Тому теоретичні розвідки, які осмислюють процеси європейської інтеграції, розглядаються без відриву від самих процесів, які тривали в Європі в часи появи цих теорій. Політичний аналіз підходів, через призму яких осмислювалися інтеграційні процеси в Європі, дозволяє визначити ключові чинники, необхідні для успіху політичної інтеграції: - її передумови: близькість рівнів розвитку і “ступінь зрілості” країн, що інтегруються, наявність історичних та культурних звязків (П.Рікьор), а також спільні проблеми (С.Хантінгтон), що стоять перед країнами в контексті розвитку співробітництва. визначення мети інтеграції (Ф.Фукуяма), зокрема перспектив створення інтеграційного обєднання, яке б сприяло вирішенню стратегічних для учасників інтеграції завдань. створення на початкових етапах інтеграції структур, яким країни поступово передають чи делегують повноваження для здійснення інтеграції. Інтеграція ставить учасників перед необхідністю колективних дій всіх країн з усього спектру питань.Попри те, що в сучасному світі можна нарахувати десятки інтеграційних обєднань з різним ступенем інтенсивності взаємодії, тільки Європейський Союз є унікальним прикладом втілення глибоких процесів інтеграції, які призвели до перерозподілу владних повноважень на різних ступенях політичної відповідальності. Сучасний етап європейського будівництва створює організаційні рамки для зародження і становлення нового етапу розвитку Новоєвропейської цивілізації, що знаходить втілення в формуванні "нової редакції" "європейської ідеї". У різні часи ідею обєднання Європи прагнули практично реалізувати імператори і диктатори, однак її успішне втілення стало можливим лише за умов використання демократичних методів та підходів. Паралельно ідея європейської єдності теоретично розроблялася і відстоювалася в працях філософів, знайшла втілення в художній літературі і духовній спадщині. Виходячи з методології цивілізаційної теорії С.Хантінгтона, а також цивілізаційної концепції Ю.Пахомова, Ю.Павленка та С.Кримського, активна зовнішня політика Німеччини та Франції зумовлена "серцевим" становищем цих держав у Західній Європі (зокрема спорідненість підходів цих країн до європейських та глобальних проблем в 2003 р. призвела навіть до появи ініціативи обєднання Франції та ФРН у єдину державу).

2. Основний зміст дисертації

1. Попри те, що в сучасному світі можна нарахувати десятки інтеграційних обєднань з різним ступенем інтенсивності взаємодії, тільки Європейський Союз є унікальним прикладом втілення глибоких процесів інтеграції, які призвели до перерозподілу владних повноважень на різних ступенях політичної відповідальності. ЄС, який пройшов усі логічні етапи інтеграції, є моделлю глибокого взаємопроникнення політичних і економічних систем держав-членів. Сучасний етап європейського будівництва створює організаційні рамки для зародження і становлення нового етапу розвитку Новоєвропейської цивілізації, що знаходить втілення в формуванні "нової редакції" "європейської ідеї".

2. У різні часи ідею обєднання Європи прагнули практично реалізувати імператори і диктатори, однак її успішне втілення стало можливим лише за умов використання демократичних методів та підходів. Паралельно ідея європейської єдності теоретично розроблялася і відстоювалася в працях філософів, знайшла втілення в художній літературі і духовній спадщині. Вона ґрунтується на принципах безсумнівної культурної та цивілізаційної спорідненості та єдності європейців і проходить скрізь всю історію європейських народів. В їхній суспільній свідомості простежується почуття "європейської ідентичності", яке базується на основі глибоко вкорінених спільних "європейських цінностей".

3. Використання в політичному дискурсі категорій "європейської ідентичності" і "європейських цінностей" показує, що цивілізаційний елемент є перманентно присутнім у відносинах європейських та низки інших країн як з ЄС, так і з НАТО. Останні фази розширення ЄС та НАТО на Центральну і Східну Європу з точки зору цивілізаційного підходу варто розцінювати як закономірний етап повернення народів цих країн у єдину європейську "родину". Проте варто зазначити, що останнім часом спостерігається значне посилення уваги до цілеспрямованої пропаганди "спільних європейських цілей та цінностей". Це знаходить втілення в освіті, офіційній пропаганді, відзначенні спільних свят, спрямуванні наукових досліджень, тощо. Таким чином, "європейська ідея", яка активно пропагується й поза межами ЄС, зокрема в країнах-кандидатах, має ширші просторові межі поширення в порівнянні з економіко-бюрократичними механізмами Європейського Союзу. Водночас воєнно-політичні структури та механізми ЄС, а також участь держав-членів у спільних воєнно-політичних та воєнних програмах є і досі елементом, який визначається згодою держав-членів, сформульованою на національно-державному рівні. Ця сфера має найвужче поширення порівняно з гуманітарно-цивілізаційною ("європейська ідея") та сферою економічної та політичної інтеграції (на рівні Європейських Співтовариств), яка визнається як базовий елемент взаємодії країн-членів інтеграційного угруповання. Таким чином, головна тенденція на рівні "чистого експерименту" полягає в співпадінні членства в НАТО і ЄС, яке означало б рівномірність поширення цивілізаційної спільноти з чинними інституційними механізмами. Однак на практиці спостерігається відмінність позицій низки середніх та малих держав, які поділяють спільні європейські цінності, проте беруть обмежену участь або повністю уникають участі у воєнно-політичних і воєнних програмах. Проте ця автономність поведінки окремих держав-членів західноєвропейських інституцій істотно не впливає на загальний перебіг інтеграційних процесів.

4. Цивілізаційний підхід дозволяє глибше зрозуміти загальні особливості європейської та трансатлантичної політики держав Західної Європи. Виходячи з методології цивілізаційної теорії С.Хантінгтона, а також цивілізаційної концепції Ю.Пахомова, Ю.Павленка та С.Кримського, активна зовнішня політика Німеччини та Франції зумовлена "серцевим" становищем цих держав у Західній Європі (зокрема спорідненість підходів цих країн до європейських та глобальних проблем в 2003 р. призвела навіть до появи ініціативи обєднання Франції та ФРН у єдину державу). Така провідна роль Франції та Німеччини пояснює їх активну європейську політику та статус "держав-локомотивів" європейської інтеграції. Саме ці країни разом з багатьма пізнішими членами ЄС із числа малих та середніх держав є найбільшими протагоністами "європейської ідеї". Відтак можна прогнозувати, що саме Франція та ФРН здійснюватимуть найбільш активний інституціональний вплив на посилення цивілізаційної однорідності в рамках Європейського Союзу. Обережну політику Великої Британії та її особливі відносини з США значною мірою можна пояснити тим, що вона завжди відносилася до периферії Новоєвропейської цивілізації (причому не тільки географічно), а з іншого - слугувала провідною ланкою трансатлантичних звязків у загальноцивілізаційному вимірі.

5. В сфері воєнно-політичного співробітництва, НАТО як міжнародну воєнно-політичну організацію можна вважати структурним уособленням системи, на яку покладено функції воєнно-політичного співробітництва в загальному вимірі Новоєвропейсько-Північноамериканської цивілізації, тоді як ЄС виконує функції ключового органу воєнно-політичного співробітництва в рамках європейської складової Новоєвропейсько-Північноамериканської цивілізації.

6. Невідповідність "цивілізаційної ідентичності" та членства в міжнародній організації, яка відповідає за воєнно-політичне співробітництво на просторі певної цивілізації, ілюструє досвід Туреччини - члена НАТО і кандидата в члени ЄС. Саме невідповідність "європейській ідентичності" є чинником, який ускладнює відносини Туреччини з ЄС та, частково, з НАТО. Подібна ситуація частково спостерігається і у відносинах Росії та України з країнами та міжнародними політичними організаціями євроатлантичного простору.

1. Мингазутдінов І.О., Полтораков О.Ю. Феномен "етнічної мобілізації" та його наслідки для Західної Європи // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Сер.: Міжнародні відносини. - 1998. - № 10. - С. 4-8. (Авт.внесок - 0,3 д.а.)

2. Полтораков О.Ю. Україна і європейська безпека: проблема національно-державної самоідентифікації // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Видання Донецького національного ун-ту, історичний факультет, 2001. - № 3 (7). - С. 194-196.

3. Полтораков О.Ю. Військово-політична складова західноєвропейської інтеграції: досвід та уроки 1990-х років // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. - К.: Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2002. - Вип. 20. - С. 147-154.

4. Полтораков О.Ю. Європейська інтеграція як чинник формування системи європейської безпеки // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. - К.: Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2003. - Вип. 25. - С. 167-179.

5. Donaj L., Poltorakow O. Perspektiwy aktiwaizaciji "punktow zapalnych" na Ukrainie // Rocznik wschodni. - Rzeszow-Krakow, 2003. - № 9. - C. 103-112. (Авт.внесок - 0,4 д.а.)

6. Полтораков А.Ю. Проблема стратегического партнерства государств // Тезисы докладов 2-ой международной конференции молодых ученых и студентов "Актуальные проблемы современной науки". Гуманитарные науки. Часть 7. - Самара: САМГТУ, 2001. - С.73.

7. Полтораков А. Ю. Украина - Россия - ЕС: военно-политические аспекты европейской интеграции // Россия и Европейский союз в большой Европе: новые возможности и старые барьеры. Материалы международной научной конференции, 20-21 сентября 2002 г. / Под ред. В. Е. Морозова. - СПБ.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. - С. 179-182. (Библиотека европейских исследований. Вып.13).

8. Poltorakov О. NATO: the new dimension of security // Materials of 8th International Student Conference "Economics for Ecology". Sumy, Ukraine, May 3-8, 2001 - Суми: Вид-во СУМДУ, 2001. - P. 52-53.

9. Poltorakov O. Ecological Terrorism and Its Threats to European Security // Materials of 9th International Student Conference "Economics for Ecology". Sumy, Ukraine, May 9-13, 2002 - Суми: Вид-во СУМДУ, 2002. - P. 102-104.

Размещено на .ru