Європейська політична інтеграція в сучасній цивілізаційній системі - Автореферат

Актуальність теми дослідження пояснюється тим, що зараз Європа перетворюється на потужну конфедеративну політичну структуру, підґрунтям якої, поруч з іншими обставинами, виступає європейська цивілізаційна ідентичність, витоки якої простежуються майже на два тисячоліття вглиб історії. Цивілізаційна методологія все частіше використовується в сучасних перспективних напрямках досліджень міжнародних відносин і, зокрема, в сфері міждержавної інтеграції та воєнно-політичного співробітництва. Вона створює можливість для більш адекватного вивчення ролі суспільних явищ у формуванні нової системи міжнародних відносин взагалі і в Європі зокрема, та розробки моделей їхнього ефективного функціонування і подальшого розвитку. Так, ґрунтовно і багатоаспектно в сучасних соціально-філософських та міжнародно-політичних дослідженнях розглядається місце та роль таких категорій як «ідентичність» та «цінності», які завжди використовувалися в практичній міжнародній діяльності з політичними цілями. Важлива роль таким дослідженням відводиться і в сучасній політології міжнародних відносин.Тому теоретичні розвідки, які осмислюють процеси європейської інтеграції, розглядаються без відриву від самих процесів, які тривали в Європі в часи появи цих теорій. Політичний аналіз підходів, через призму яких осмислювалися інтеграційні процеси в Європі, дозволяє визначити ключові чинники, необхідні для успіху політичної інтеграції: - її передумови: близькість рівнів розвитку і «ступінь зрілості» країн, що інтегруються, наявність історичних та культурних звязків (П.Рікьор), а також спільні проблеми (С. Роль еліт полягає в тому, щоб з самого початку визначити і проголосити цілі, яких можна досягти за допомоги інтеграції; чітко спрогнозувати наслідки інтеграції, прорахувати початкові витрати, зясувати, коли вони окупляться і країна використає результати інтеграції. створення на початкових етапах інтеграції структур, яким країни поступово передають чи делегують повноваження для здійснення інтеграції. Інтеграція ставить учасників перед необхідністю колективних дій всіх країн з усього спектру питань.Попри те, що в сучасному світі можна нарахувати десятки інтеграційних обєднань з різним ступенем інтенсивності взаємодії, тільки Європейський Союз є унікальним прикладом втілення глибоких процесів інтеграції, які призвели до перерозподілу владних повноважень на різних ступенях політичної відповідальності. Сучасний етап європейського будівництва створює організаційні рамки для зародження і становлення нового етапу розвитку Новоєвропейської цивілізації, що знаходить втілення в формуванні «нової редакції» «європейської ідеї». У різні часи ідею обєднання Європи прагнули практично реалізувати імператори і диктатори, однак її успішне втілення стало можливим лише за умов використання демократичних методів та підходів. Використання в політичному дискурсі категорій «європейської ідентичності» і «європейських цінностей» показує, що цивілізаційний елемент є перманентно присутнім у відносинах європейських та низки інших країн як з ЄС, так і з НАТО. Таким чином, «європейська ідея», яка активно пропагується й поза межами ЄС, зокрема в країнах-кандидатах, має ширші просторові межі поширення в порівнянні з економіко-бюрократичними механізмами Європейського Союзу.

Основний зміст дисертації

1. Попри те, що в сучасному світі можна нарахувати десятки інтеграційних обєднань з різним ступенем інтенсивності взаємодії, тільки Європейський Союз є унікальним прикладом втілення глибоких процесів інтеграції, які призвели до перерозподілу владних повноважень на різних ступенях політичної відповідальності. ЄС, який пройшов усі логічні етапи інтеграції, є моделлю глибокого взаємопроникнення політичних і економічних систем держав-членів. Сучасний етап європейського будівництва створює організаційні рамки для зародження і становлення нового етапу розвитку Новоєвропейської цивілізації, що знаходить втілення в формуванні «нової редакції» «європейської ідеї».

2. У різні часи ідею обєднання Європи прагнули практично реалізувати імператори і диктатори, однак її успішне втілення стало можливим лише за умов використання демократичних методів та підходів. Паралельно ідея європейської єдності теоретично розроблялася і відстоювалася в працях філософів, знайшла втілення в художній літературі і духовній спадщині. Вона ґрунтується на принципах безсумнівної культурної та цивілізаційної спорідненості та єдності європейців і проходить скрізь всю історію європейських народів. В їхній суспільній свідомості простежується почуття «європейської ідентичності», яке базується на основі глибоко вкорінених спільних «європейських цінностей».

3. Використання в політичному дискурсі категорій «європейської ідентичності» і «європейських цінностей» показує, що цивілізаційний елемент є перманентно присутнім у відносинах європейських та низки інших країн як з ЄС, так і з НАТО. Останні фази розширення ЄС та НАТО на Центральну і Східну Європу з точки зору цивілізаційного підходу варто розцінювати як закономірний етап повернення народів цих країн у єдину європейську «родину». Проте варто зазначити, що останнім часом спостерігається значне посилення уваги до цілеспрямованої пропаганди «спільних європейських цілей та цінностей». Це знаходить втілення в освіті, офіційній пропаганді, відзначенні спільних свят, спрямуванні наукових досліджень, тощо. Таким чином, «європейська ідея», яка активно пропагується й поза межами ЄС, зокрема в країнах-кандидатах, має ширші просторові межі поширення в порівнянні з економіко-бюрократичними механізмами Європейського Союзу. Водночас воєнно-політичні структури та механізми ЄС, а також участь держав-членів у спільних воєнно-політичних та воєнних програмах є і досі елементом, який визначається згодою держав-членів, сформульованою на національно-державному рівні. Ця сфера має найвужче поширення порівняно з гуманітарно-цивілізаційною («європейська ідея») та сферою економічної та політичної інтеграції (на рівні Європейських Співтовариств), яка визнається як базовий елемент взаємодії країн-членів інтеграційного угруповання. Таким чином, головна тенденція на рівні «чистого експерименту» полягає в співпадінні членства в НАТО і ЄС, яке означало б рівномірність поширення цивілізаційної спільноти з чинними інституційними механізмами. Однак на практиці спостерігається відмінність позицій низки середніх та малих держав, які поділяють спільні європейські цінності, проте беруть обмежену участь або повністю уникають участі у воєнно-політичних і воєнних програмах. Проте ця автономність поведінки окремих держав-членів західноєвропейських інституцій істотно не впливає на загальний перебіг інтеграційних процесів.

4. Цивілізаційний підхід дозволяє глибше зрозуміти загальні особливості європейської та трансатлантичної політики держав Західної Європи. Виходячи з методології цивілізаційної теорії С. Хантінгтона, а також цивілізаційної концепції Ю. Пахомова, Ю. Павленка та С. Кримського, активна зовнішня політика Німеччини та Франції зумовлена «серцевим» становищем цих держав у Західній Європі (зокрема спорідненість підходів цих країн до європейських та глобальних проблем в 2003 р. призвела навіть до появи ініціативи обєднання Франції та ФРН у єдину державу). Така провідна роль Франції та Німеччини пояснює їх активну європейську політику та статус «держав-локомотивів» європейської інтеграції. Саме ці країни разом з багатьма пізнішими членами ЄС із числа малих та середніх держав є найбільшими протагоністами «європейської ідеї». Відтак можна прогнозувати, що саме Франція та ФРН здійснюватимуть найбільш активний інституціональний вплив на посилення цивілізаційної однорідності в рамках Європейського Союзу. Обережну політику Великої Британії та її особливі відносини з США значною мірою можна пояснити тим, що вона завжди відносилася до периферії Новоєвропейської цивілізації (причому не тільки географічно), а з іншого - слугувала провідною ланкою трансатлантичних звязків у загальноцивілізаційному вимірі.

5. В сфері воєнно-політичного співробітництва, НАТО як міжнародну воєнно-політичну організацію можна вважати структурним уособленням системи, на яку покладено функції воєнно-політичного співробітництва в загальному вимірі Новоєвропейсько-Північноамериканської цивілізації, тоді як ЄС виконує функції ключового органу воєнно-політичного співробітництва в рамках європейської складової Новоєвропейсько-Північноамериканської цивілізації.

6. Невідповідність «цивілізаційної ідентичності» та членства в міжнародній організації, яка відповідає за воєнно-політичне співробітництво на просторі певної цивілізації, ілюструє досвід Туреччини - члена НАТО і кандидата в члени ЄС. Саме невідповідність «європейській ідентичності» є чинником, який ускладнює відносини Туреччини з ЄС та, частково, з НАТО. Подібна ситуація частково спостерігається і у відносинах Росії та України з країнами та міжнародними політичними організаціями євроатлантичного простору.

1. Мингазутдінов І.О., Полтораков О.Ю. Феномен «етнічної мобілізації» та його наслідки для Західної Європи // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Сер.: Міжнародні відносини. - 1998. - №10. - С. 4-8. (Авт.внесок - 0,3 д.а.)

2. Полтораков О.Ю. Україна і європейська безпека: проблема національно-державної самоідентифікації // Історичні і політологічні дослідження. - Донецьк: Видання Донецького національного ун-ту, історичний факультет, 2001. - №3 (7). - С. 194-196.

3. Полтораков О.Ю. Військово-політична складова західноєвропейської інтеграції: досвід та уроки 1990-х років // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. - К.: Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2002. - Вип. 20. - С. 147-154.

4. Полтораков О.Ю. Європейська інтеграція як чинник формування системи європейської безпеки // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. - К.: Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2003. - Вип. 25. - С. 167-179.

5. Donaj L., Poltorakow O. Perspektiwy aktiwaizaciji «punktow zapalnych» na Ukrainie // Rocznik wschodni. - Rzeszow-Krakow, 2003. - №9. - C. 103-112. (Авт.внесок - 0,4 д.а.)

6. Полтораков А.Ю. Проблема стратегического партнерства государств // Тезисы докладов 2-ой международной конференции молодых ученых и студентов «Актуальные проблемы современной науки». Гуманитарные науки. Часть 7. - Самара: САМГТУ, 2001. - С. 73.

7. Полтораков А.Ю. Украина - Россия - ЕС: военно-политические аспекты европейской интеграции // Россия и Европейский союз в большой Европе: новые возможности и старые барьеры. Материалы международной научной конференции, 20-21 сентября 2002 г. / Под ред. В.Е. Морозова. - СПБ.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. - С. 179-182. (Библиотека европейских исследований. Вып.13).

8. Poltorakov О. NATO: the new dimension of security // Materials of 8th International Student Conference «Economics for Ecology». Sumy, Ukraine, May 3-8, 2001 - Суми: Вид-во СУМДУ, 2001. - P. 52-53.

9. Poltorakov O. Ecological Terrorism and Its Threats to European Security // Materials of 9th International Student Conference «Economics for Ecology». Sumy, Ukraine, May 9-13, 2002 - Суми: Вид-во СУМДУ, 2002. - P. 102-104.

Размещено на .ru