Європейські стандарти забезпечення прав людини у досудових стадіях кримінального процесу України - Автореферат

Кримінально-процесуальний кодекс України (далі - КПК) прийнятий півстоліття тому за тоталітарного режиму, отож ні його норми, ні практика їх застосування не зорієнтовані на європейські стандарти дотримання прав, а у судовому процесі переважало тотальне заперечення самостійного юридичного значення цих прав. Україна, ратифікувавши 17 липня 1997 року Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція - ДС.), визнала обовязковою для себе юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Саме тоді в Україні зявилися дослідження, присвячені реалізації міжнародних документів про права людини в українському законодавстві і практиці їх застосування. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу сучасних тенденцій розвитку кримінально-процесуального законодавства, практики кримінально-процесуальної діяльності вітчизняних правоохоронних органів, практики Європейського суду з прав людини розкрити проблеми реалізації європейських стандартів забезпечення прав людини на досудових стадіях кримінального процесу України. Наукова новизна полягає у наступних положеннях, що виносяться на захист: вперше: сформульовано функції, які виконують європейські стандарти забезпечення прав людини у кримінальному процесі: виявлення та усунення прогалин і колізій кримінально-процесуального законодавства у частині забезпечення прав людини; орієнтування при формуванні кримінально-процесуального законодавства; встановлення меж примусового втручання державних органів у права людини у ході кримінального провадження; відновлення порушених прав людини у сфері кримінального судочинства; забезпечення поваги державних органів до прав людини; встановлення меж гарантування конвенційних прав людини; контролю за забезпеченням органами кримінального судочинства конвенційних прав людини. обґрунтовано висновок, що затримання і взяття під варту можуть бути визнані правомірними тільки за наявності достатньої (обґрунтованої) підозри у вчиненні злочину.У підрозділі 1.2 «Поняття та правова природа європейських стандартів забезпечення прав людини у кримінальному процесі» на основі опрацювання існуючих у теорії кримінального процесу визначень поняття міжнародних стандартів забезпечення прав людини сформульовано авторську дефініцію міжнародних стандартів забезпечення прав людини у сфері кримінального судочинства - звід основних принципів забезпечення прав людини, встановлений міжнародними нормативно-правовими актами, які є обовязковими для виконання всіма національними органами під час кримінального судочинства у разі їх ратифікації Верховною Радою України. На основі вивчення теоретичних поглядів на європейські стандарти забезпечення прав людини у кримінальному процесі запропоновано визначити європейські стандарти забезпечення прав людини у кримінальному процесі як положення, що відображають загальні принципи і практику забезпечення прав людини, встановлені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами Ради Європи до неї, а також ухваленими на її основі рішеннями Європейського суду з прав людини (судові прецеденти), і є обовязковими для виконання національними компетентними органами під час кримінального судочинства. У підрозділі 1.3 «Система та функціональне призначення європейських стандартів забезпечення прав людини у кримінальному процесі» охарактеризовано систему європейських стандартів забезпечення прав людини у кримінальному судочинстві України, яку становлять: 1) право на свободу і особисту недоторканність (стаття 5 Конвенції); 2) право на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 Конвенції); 3) право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції). Установлено, що функціями європейських стандартів забезпечення прав людини у кримінальному процесі є: виявлення та усунення прогалин і колізій кримінально-процесуального законодавства у частині забезпечення прав людини; орієнтування при формуванні кримінально-процесуального законодавства; встановлення меж примусового втручання державних органів у права людини під час кримінального провадження; відновлення порушених прав людини у сфері кримінального судочинства; забезпечення поваги державних органів до прав людини; встановлення меж гарантування конвенційних прав людини; контроль за забезпеченням органами кримінального судочинства конвенційних прав людини. Право на свободу і особисту недоторканність як європейський стандарт забезпечення прав людини у кримінальному процесі включає: право на свободу від свавільного затримання та взяття під варту; право бути позбавленим свободи тільки «на підставі закону»; право бути невідкладно повідомленим про причини затримання або взяття під варту; право бути позбавленим свободи протягом «розумного» строку; право на невідкладний судовий контроль за затриманням або взяттям під варту; право бути звільненим з-під варти до судового розгляду за наявності гарантій явки до суду; право на можливість оскаржити законність затримання або взяття під варту; право на компенса

2. Основний зміст