Європейські стандарти правового регулювання обігу інформації з обмеженим доступом у роботі органів прокуратури - Статья

Зазначені вище угоди визначають зобов’язання сторін стосовно захисту інформації, зокрема зобов’язують захищати інформацію та матеріали іншої сторони; вживати заходів для забезпечення збереження грифу секретності, якщо інформація та матеріали мають гриф секретності, встановлені будь-якою стороною стосовно інформації та матеріалів, зберігати таку інформацію та матеріали відповідно до узгоджених спільних стандартів. Статті 6, 8 та 10 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини та основоположних свобод» 1950 року визначають: 1) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати можливості для свого захисту; 2) кожен має право на повагу до свого приватного й сімейного життя, до свого житла та кореспонденції, у здійснення цього права не можуть втручатись органи державної влади, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб; 3) кожен має право вільно одержувати та передавати інформацію й ідеї без втручання органів державної влади та незалежно від кордонів, водночас таке право може бути обмежено відповідно до закону та є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду [12]. Конвенція ООН «Про доступ до інформації, участі громадськості в процесі вироблення рішень та доступі до правосуддя в питаннях, коли йдеться про захист довкілля» від 25 червня 1998 року визначає основні права щодо вільного доступу до інформації про навколишнє природне середовище. 4 вітчизняного Закону України «Про доступ до публічної інформації» частиною другою, де зазначити засади використання інформації з обмеженим доступом у роботі субєктів владних повноважень: 1) інформація з обмеженим доступом повинна бути отримана й оброблена законним чином на підставі чинного законодавства; 2) інформація з обмеженим доступом субєктів приватного права включаються до державних баз даних на підставі вільної згоди субєкта, вираженого в письмовій формі; 3) інформація з обмеженим доступом повинна накопичуватися для точно визначених і законних цілей, не використовуватися в суперечності із цими цілями та не бути надмірною щодо них; 4) інформація з обмеженим доступом у разі необхідності може оновлюватися та передаватись іншим субєктам владних повноважень на підставі вільної згоди субєкта (власника, законного користувача інформації), вираженого в письмовій формі; 5) інформація з обмеженим доступом повинна зберігатися не довше, ніж цього вимагає мета, для якої вона накопичуються, і підлягає знищенню після досягнення цієї мети або за умови зникнення потреби; 6) слід вживати заходів для охорони інформації з обмеженим доступом, що виключають випадкове або несанкціоноване руйнування або випадкову її втрату, а також несанкціонований доступ до неї, зміну, блокування або передачу даних; 7) забезпечення безперервного захисту інформації з обмеженим доступом; 8) відповідальність за порушення режиму інформації з обмеженим доступом та відшкодування завданої шкоди [2, с.