Врахування вікових психологічних особливостей та інтересів у навчанні іноземної мови - Курсовая работа

Так чому ж, деякі діти, які приходять до школи, мають успіх в навчальній діяльності, а інші - розчарування? Чому одним дітям подобається вчитися в школі, пізнавати нове, вирішувати важкі задачки, а для інших шкільне життя перетворюється на непосильну ношу, дуже важку і неприємну? Одним з провідних, основних чинників, які визначають успішність дидактичного процесу, є мотивація навчання та психологічні вікові особливості дітей. Тому дослідження психолого-педагогічних передумов навчальної діяльності учнів загальноосвітніх шкіл в особистісно-орієнтованій парадигмі навчання є серйозною науковою проблемою. Над проблемою вивчення педагогічних підходів та психологічних чинників, що впливають на вивчення іноземної мови у дітей працювали багато вітчизняних і зарубіжних учених: Е.П.Визнання на державному рівні доцільності запровадження іноземної мови у початковій школі змушує замислитись, над завданням раннього шкільного навчання цього предмета і можливостями їх реалізації. Аналіз спеціальної літератури, доповнений надбаннями позитивного педагогічного досвіду та досвіду авторів, переконує в тому, що початок раннього вивчення іноземної мови містить у собі вагомі психологічні передумови для оволодіння молодшими школярами основами елементарної комунікативної компетенції [2, c. Важливу психологічну передумову соціалізації молодших школярів становлять їхні особистісні характеристики: безпосередність, довірлива підлеглість авторитету вчителя, яскрава емоційність, реактивність, вразливість до новизни, естетичне ставлення до довкілля, допитливість, широта інтересі», сугестивність, розвинута уява. Аналіз їх досліджень вказує на наявність, прямої залежності успішності раннього вивчення англійської мови від рівня комунікативного розвитку дитини в рідній мові. Зимної, слід розглядати як складне багато аспектне явище, що включає: обсяг словника дитини її рідній мові; рівень засвоєння мовних правил; рівень володіння усними формами спілкування, показниками чого слугують уміння дитини свідомо будувати звязне висловлювання, адекватно реагувати па репліки співрозмовника, висловлювати своє ставлення до почутого; рівень володіння технікою читання, показником чого є теми читання; рівень сформованості навичок письма; рівень розвитку психічних функцій дитини: сталості уваги, сприйняття, запамятовування, чутливості фонематичного та інтонаційного слуху, обсягу слухової короткочасної і довготривалої памяті, функціонування механізмів мислення, втому числі й рефлексії (здатності до міркувань, аналізу класні їх думок, почуті»); рівень сформованості пізнавальних інтересів; загальний кругозір учнів.Учні мають засвоїти програмний мовний матеріал як засіб оформлення або розуміння висловлювань у процесі спілкування на рівні, визначеному стандартом. Для цього учням необхідно зрозуміти і засвоїти комунікативні функції засобів спілкування для їх коректного вживання у відповідних мовленнєвих ситуаціях, уміти самостійно відбирати саме ті мовні і мовленнєві засоби, що є оптимальними для реалізації комунікативного наміру та адекватними в соціально-функціональному плані ситуації спілкування. Виховання учнів у процесі навчання іноземної мови забезпечується підбором навчального матеріалу, в якому відображені загальнолюдські моральні цінності, застосування у процесі навчання проблемних завдань, вирішення яких потребує висловлення своїх почутті, поглядів. Освітня мета досягається шляхом освіти учнів засобами іноземної мови і реалізується у процесі навчання на базі навчального матеріалу, наприклад, текстів для читання, аудіювання тощо. У процесі навчання іноземної мови ознайомлення учнів з культурою народу, який користується цією мовою як засобом спілкування, підвищує не тільки практичну, але і виховну, освітню та розвиваючу роль вивчення іноземної мови, оскільки сприяє розширенню загального світогляду учнів, формуванню у них інтересу до оволодіння мовою, вихованню соціально-активної особистості [3, c.Зрозуміло, що формування і розвиток адекватних умінь потребує значних зусиль з боку вчителів в плані як оновлення своїх технологій навчання, так і в плані переосмислення ролі вчителя іноземної мови як носія міжкультурних контактів, про що йшлося на X Міжнародному конгресі викладачів французької мови в Парижі (2001) та на І Національному конгресі в Києві (2002). Це, по-перше, позамовний компонент, елементами якого можуть виступати сфери діяльності (спілкування), теми, проблеми та ситуації спілкування, в яких передається предметний зміст спілкування (про що говорити, слухати, читати, писати). По-третє, це соціокультурний компонент, зміст якого складається із системи країнознавчих та лінгвокраїнознавчих знань, навичок і вмінь вербальної та невербальної поведінки носіїв мови. Новітній соціокультурний підхід до навчання іноземної мови, як засобу спілкування, який може забезпечити учням доступ до інших національних культур, вимагає введення соціокультурного компонента, що сприятиме розвитку особистості старшокласника, збагаченню предметно-змістовного плану його мовлення, о

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Психолого-педагогічні передумови навчання іноземної мови учнів різних вікових категорій

1.1 Початкова школа

1.2 Основна школа

1.3 Старші класи

РОЗДІЛ ІІ. Методичні підходи до навчання іноземної мови на різних етапах навчання

2.1 Навчання мовної системи

2.2 Навчання іншомовного мовлення

2.3 Пріоритетні методи і засоби навчання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК