Оцінка взаємодії міської влади та підприємців у процесі модернізації інфраструктури міст України в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст. Темпи та рівень впровадження централізованих водогонів і каналізацій. Процес активізації органів самоврядування.
При низкой оригинальности работы "Впровадження мереж централізованого водопостачання й водовідведення як важливий чинник модернізації міського господарства України", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Завдяки зусиллям самоврядних інституцій та підприємницькій ініціативі до 1917 р. у 33 містах було прокладено централізовані водогони, й у 7 з них - каналізацію. У відносинах між центром і периферією, між державою й містом повсюди простежувався високий рівень відомчого контролю, утім він регулювався визначеними правовими нормами, за межі котрих компетенція як міських органів самоврядування, так і представників державної влади на місцях не повинна була виходити. Серед різних факторів економічного та соціально-культурного розвитку будь-якого міста, особливо в контексті забезпечення санітарного стану, важливе місце займає облаштування централізованого водогону та каналізації - одних із найважливіших елементів міського господарства. Гунської криниці, що знаходиться в 3 верстах від міста, визначаючи цю відстань не по прямому шляху, а по дорозі, зручній для проїзду, або ж із казенного села Жабинець, яке знаходиться за 5 верст від міста на поштовій Бессарабській дорозі [...]. На початку ХХ ст. в українських губерніях було лише 7 міст, які одночасно мали централізовані водогін та каналізацію: Феодосія (близько 1840 р.), Одеса (1874 р.), Ялта (1886 р.), Київ (1894 р.), Севастополь (1910 р.), Харків (1914 р.) та Катеринослав (1916 р.) (в усій Російській імперії на цей час у містах функціонувало 234 водогінні та лише 19 каналізаційних систем).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
