Вплив воєнних реформ Д.О. Мілютіна на життєзабезпечення російських військових в українських губерніях у другій половині ХІХ століття - Статья

Одним із ключових факторів, який досить чітко характеризує рівень життєзабезпечення російських військових на теренах українських земель у другій половині ХІХ ст., необхідно визнати індивідуальні бюджети різних чинів військового відомства. У газетній замітці «Як покращити побут офіцерів», описуючи всі негаразди в економічному становищі молодого офіцера повідомлялося: «...Від 100 рублів, витрачених переважно на речі непотрібної розкоші, залишилась одна згадка. Наближається зима. Як бути без зимового пальто? - і зявляється нова рубрика боргу в 70-80 руб. Пройшло 7-8 місяців; сюртучна пара вже зносилася і в борговій книзі зявляється нова графа боргу в 40-45 р.

Наближаються огляди, з’ являється необхідність оновлення деяких офіцерських речей. Полковий скарбник виписує речі з відстрочкою платежу, і згодом у графі розрахунку утримання підпоручика зявляється ще нова рубрика відрахувань.

А зимові задоволення: вечори, зустріч нового року, масляниця, катання, млинці, театри. як відмовити у цьому молодому офіцеру?

Він тішить себе надією, що в недалекому майбутньому знову буде відкрито лазівку в «капітал». Нарешті і ця остання лазівка в капітал знищена.

Отримана позика нині розійшлась ще непомітніше і навіть ще не вистачило сплатити по векселю «благодійнику» Мошці Шельмензону.

Одного з двадцятих чисел очам підпоручика доводиться бачити такий розрахунок: Але ж із цих 9 р. 75 к. ще необхідно сплатити господарю за квартиру 8 рублів. А чай, цукор, тютюн, гас, прання білизни, та й чимало ще випадкових, часто непередбачуваних витрат? І в результаті зявляється неприємний дефіцит!...»1.

Як видно з вищенаведеного, майже всі молоді офіцери мали дефіцит своїх бюджетів. Річ у тім, що їх постійні нераціональні витрати зазвичай перевищували рівень утримання, що, своєю чергою спричиняло до появи боргів, позбутися яких було доволі непросто.

Наступним важливим аспектом життєзабезпечення російських військових в українських губерніях у другій половині ХІХ ст. було забезпечення продовольством. До військових реформ місцеве населення, котре несло постійну повинність, було зобовязане годувати постояльців гарячою стравою. Як засвідчує видання «Русская военная сила»: «“Приварочное довольствие” солдата, встановлене ще при імператорі Олександрі І, залишалося без змін до кінця Східної війни і на купівлю мясних та винних порцій війська отримували гроші. Мясна порція становила 84 фунти2 яловичини на стройового солдата і 42 фунти на нестройового на рік; до мясної ж порції відносилось і надання 20 фунтів солі на рік на людину. Винна порція складалась із 3 чарок3 на тиждень, але її надання відбувалось лише під час зборів. .Крім вказаного, війська отримували провіант - борошно і крупу, при чому на кожного солдата відпускалось по 3 фунти печеного хліба і по 24 золотники4 крупи на день. Провіант та «приварочные» гроші війська отримували з розрахунку 360 днів на рік, а не за дійсним їх числом5.

Подібні норми забезпечення нижчих чинів продовольством наводить у своїй статті П. Леновський: «За положенням, складеним князем М.Д. Горчаковим, для своєї Кримської армії, стройовий солдат отримував на день: звичайну видачу хліба, тобто 3 фунти печеного, коли була можливість його пекти, або 1% фунта сухарів; % фунта крупи (1% гарнця6 на місяць), % фунта мяса; близько 6-ти золотників солі (20 фунтів на рік), чарку пінного вина; 1% чарки оцту на тиждень і 7% золотників7 перцю на місяць»8.

Страва готувалась в одній спільній кухні для цілої частини військ (роти, ескадрону чи батареї) при «довольствии» від мешканців останнім віддавалась, у вигляді винагороди, вся виділена крупа і борошно; «приварочные» ж гроші за цей час складали економію частини. Незначні оклади і відпуски були не зовсім достатні для якісного «довольствия» солдата, і тому начальники військових частин вимушені були самі шукати джерела для покриття витрат під час зборів тому, що в мирний час ніякого збільшення «довольствия» не здійснювалось.

У 1871 р. було затверджено «Положение о провиантском, приварочном и фуражном довольствии». Визначений цим положенням «приварочный» оклад складається з двох частин: змінної, яка дорівнювала вартості % мяса у даній місцевості, і постійної, призначеної для купівлі решти припасів (капусти, овочів і т.п.). Обсяг цієї частини визначався від % до 1 коп. а іноді дещо більше на людину. Крім того, встановлено ще особливий відпуск на дрібні, так би мовити господарські потреби частин військ. До введення «Положення» ці потреби покривались також із «приварочных» окладів. Новим «Положенням» збільшено видачу крупи з 24 золотників до 32 в армії і до 40 у гвардії. З 1872 р. «приварочный» оклад став відпускатися за дійсним числом днів у році.

При «довольствии» на широких квартирах від мешканців, війська, які квартирували у великоросійських губерніях, ніколи не скаржилися на страву тому, що солдати отримували її ситною і в достатній кількості, і лише у бідних господарів солдата годували гірше, але він завжди обідав із господарями і їв те, що й в

1. 1 фунт = 0,40951241 кг = 1/40 пуда = 32 лоти = 96 золотників // Советский энциклопедический словарь. - М., 1981. - С. 1449.

2. 1 золотник = 4,2 г // Советский энциклопедический словарь. - С. 1449.

3. Русская военная сила. Очерк развития выдающихся военных событий от начала Руси до наших дней. Составлено группою офицеров Генерального Штаба в Москве. С рисунками, картами и планами. Издание И.Н. Кушнерева. - Вып. 10: Период царствования императоров Николая 1-го и Александра ІІ -го - до всеобщей воинской повинности. - М.: Типолитография Высочайше утвержденного товарищества И.Н. Кушнерев и К°, Пименовская ул. Собственный дом, 1889. - С. 209, 210.

4. 1 гарнець = 3,27984 дм. кв. = 3,28 л // Советский энциклопедический словарь. - С. 1502.

5. Леновский П. Очерки избыта войск в военное время // Военный сборник. - 1859. - № 4. - С. 465.

6. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України), ф. 442, оп. 36, спр. 1491, арк. 1-22.

7. Зайончковский П.А. Самодержавие и русская армия на рубеже ХІХ-ХХ столетий. - М.: Мысль, 1973. - С. 85.

8. Деникин А.И. Старая армия. Офицеры / А.И. Деникин; предисл. А.С. Кручинина. - М.: Айрис-пресс, 2006. - С. 241-242.

9. Взято з: ПСЗРИ. - Собр. 2-е. - Т. ХХХХІІ, Отд. 2 (1857). - СПБ.: Тип. ІІ Отдел-я Собств. Его Имп-го Вел-ва Канц-ии, 1858. - С. 233-247.

10. Кондратьева Т. Кормить и править: О власти в России ХУІ-ХХ вв. / Пер. с фр. - М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006. - С. 52.

11. Взято з: Карпущенко С.В. Быт русской армии ХУІІІ - начала ХХ века. - М.: Воениздат, 1999. - С. 362.

12. Мартынов. История 12-го драгунского Стародубского полка. - СПБ.: Тип-я «Бережливость» Невск. Просп. 139. Б.Г. - С. 31-32.

13. Богатчук С.С. Роль залізничного транспорту у формуванні національного ринку України // Історіографічні дослідження в Україні. - К., 1998. - Вип. 9. - С. 50.

14. Сборник действующих в г. Каменец-Подольске обязательных постановлений городской думы (изданных за время действия в Каменец-Подольске Городового Положения 1870 и 1892 гг. по 1 июля 1915 года). Сост. секр. гор. упр. Л. А. Езерницкий. - КПД.: Тип. Св. Троицкого Братства, 1915. - С. 43-44.

15. ЦДІАК України, ф. 493, оп. 35, спр. 151, арк. 9-13.

16. Мокрицький Г. Житомирське ТТУ: 100 років трамвайному руху. - Житомир: Волинь, 1999. - С. 14.

17. История Украинской ССР в 10 т. // Ю.Ю. Кондуфор и др. - Т. 4. - К.: Наукова думка, 1983. - С. 332; Мокрицький Г. Вказ. праця. - С. 13.

18. ЦДІАК України, ф. 442, оп. 39, спр. 65, арк. 1-24.

19. Взято з: Разведчик. - 1892. - № 98. - С. 269.

20. Взято з: Левит М.М. Становление общественной медицины в России. - М.: Медицина, 1974. - С. 52.