Вплив воєнних дій на українське суспільство під час Першої і Другої світових воєн - Дипломная работа

Війна як спосіб вирішення міжнародних проблем несе з собою масові руйнування і загибель багатьох людей, породжує прагнення до насильства і дух агресії. XX століття ввійшло в історію як епоха, що породила дві світові війни, в яких брали участь десятки країн і мільйони людей. Перша світова війна, на відміну від усіх попередніх воїн до цього, мала тотальний характер - лише за один тиждень близько 900 млн. жителів планети (а до кінця війни 38 держав з населенням в півтора мільярди осіб, що дорівнювало ? усього населення світу того часу) перебували у стані війни. За 4 р., 3 міс. і 10 днів, які тривала війна, було мобілізовано 73,5 млн. осіб. Аж до початку 1918 р. лінія фронту проходила через українську територію, і протягом усієї війни тут перебував штаб російського Південно - Західного фронту.Радянської владою історія Першої світової війни в Україні висвітлювалася тенденційно, односторонньо, з позицій марксистсько-ленінської методології. Оскільки територія України на момент початку Першої світової війни була поділена між двома ворогуючими державами - Австро-Угорською та Російською імперіями, то, зрозуміло, що українці отримали найболісніший удар, бо перебували в зоні зіткнення інтересів і армій воюючих коаліцій. Єфремов) - у Першій світовій війні українці воювали по різні боки фронтів. Цей трагічний поділ зафіксовано й в документах з фондів Центрального державного архіву вищих органів управління України. Список поранених, полеглих і тих, що померли від ран та недуг 1914-1918 рр.” Цей документ узагальнено розповідає про долю кожного легіонера під час усієї війни - там зазначено його імя, прізвище, військове звання, битви, в яких брав участь, коли був поранений, убитий або помер.Провідним аспектом вітчизняної марксистсько-ленінської історіографії у дослідженні подій війни був революційний рух та боротьба трудящих за встановлення диктатури пролетаріату на Україні. В центрі наукових зацікавлень істориків, часто на головні ролі була не сама Перша світова, а революційні події 1917 - 1918 pp., які відбувалися під час Першої світової, зокрема захоплення влади більшовиками. Дослідження українськими вченими історії періоду Другої світової війни було обумовлено передовсім суспільно-політичними змінами, що відбувалися після війни вели до становлення тоталітарного радянського режиму, в умовах якої ставала неможливою свобода історичної думки, і переосмислення національного історичного минулого у контексті світової історії. Дослідник ретельно вивчає трансформацію форм і методів трудової політики гітлерівців у тісній залежності від ситуації на фронті, доходить висновку що це був один з проявів геноциду проти українського, білоруського та російського народів. Так автори книги "Україна в полумї війни.1941-1945" П.Панченко, О.Уткін, В.Горелов та ін. вважають, що основними причинами нездатності Червоної Армії дати відсіч першим ворожим ударам були "помилки в оцінці можливого часу нападу гітлерівців на СРСР, перевага агресора у силах, досягнута багаторічною підготовкою до війни".У свою чергу С.Петлюра в “Украинской жизни” оприлюднив маніфест “Війна і українці”, в якому стверджував, що українці рішуче настроєні виконати до кінця свій “громадянський обовязок” перед Росією. Декілька їхніх представників, виїхавши до Австрії, створили Союз визволення України, гаслом якого стало створення самостійної української держави. Лише з часом війна між Австро-Угорщиною і Росією почала розглядатися українськими політиками Галичини і Придніпровя як можливість отримання для українських земель більшої автономії, а то і незалежності. Для політичної орієнтації українського народу і захисту його національних інтересів були створені Головна українська рада, Союз визволення України, Загальна українська рада, Українська парламентська репрезентація. Було ліквідовано всі українські політичні видання, «Просвіту», українські клуби.Війна принесла багато бід і страждань, багато людей залишалися без даху над головою і втративши все, змушенні покидати свою рідну землю,де більшість, народились і жили все життя. Уперше евакуаційні заходи в роки Першої світової війни на українських землях були застосовані австрійською владою в Галичині і Буковині. 10 серпня 1914 р. при віденському магістраті було створене «Центральне представництво опіки над біженцями з Галичини і Буковини», підготовлено інструкцію «Релігійний, соціально-політичний, культурно-гуманітарний зміст піклування над біженцями з Галичини і Буковини», згідно з якою основна робота по розміщенню і обовязковому працевлаштуванню військових біженців повинна була проводитися тими крайовими політичними урядами, на території яких знаходилися переселенці. Із початком нового наступу російських військ 1916 р. в Австро-Угорщині зявилося ще декілька організацій, які займалися допомогою українським біженцям і фінансувалися з державного бюджету, - «Комітет піклування над біженцями з Буковини» (із Буковини в табори вивезено близько 30 тис. осіб усіх національностей), «Український крайовий комітет допомоги

Зміст

Вступ

1. Джерела та історіографія дослідження

1.1 Джерела з історії світових воєн ХХ ст

1.2 Історіографія дослідження

2. Україна в Першій світовій війні

2.1 Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни

2.2 Діяльність партійних та громадських організацій в роки війни

2.3 Проблеми біженства в Австро-Угорщині та Російській імперії

3. Україна на початковому етапі Другої світової війни

3.1 Україна в політиці європейських держав напередодні війни

3.2 До питання про вступ України в Другу світову війну

3.3 Радянський режим на західноукраїнських землях

4. Україна в німецько-радянській війні

4.1 Бойові дії на території України

4.2 Окупаційний режим та партизанський рух на українських землях

4.3 Визволення України

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Анотація