Розгляд впливу патріарха та єпархіальних архієреїв на відродження монастирської мережі в УРСР в повоєнний період. Характеристика політики вищого церковного керівництва стосовно монастирів під час антимонастирської кампанії кінця 1950-х — поч. 1960-х рр.
При низкой оригинальности работы "Вплив вищої церковної ієрархи та монастирського керівництва на життєдіяльність чернечих громад у 1940-1960-х рр.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зокрема, на 1 січня 1947 р. на території Житомирської області нараховувалося 8 жіночих монастирів, в яких проживало 86 монахинь, на території Дрогобицької області діяло 2 монастирі - 9 монахів, 8 монахинь11. Відповідно до указу Президії Верховної Ради СРСР «Про воєнний податок» від грудня 1941 р., ченці та черниці, які проживали на території монастирів і не мали особистого прибутку, звільнялися від сплати військового податку. Цією постановою було передбачено наділення такими земельними ділянками тих монастирів, які їх не мали, але розмір таких земельних наділів не міг перевищувати 0,15 га на кожного монаха. Важливість чернецтва у православному богословї19 та народна традиція, яка бачила монастирі як острівці духовності серед гріховного світу, перетворювали монастирі на оплот віри в умовах, коли відкрите сповідування християнства ставало неможливим . У повоєнний період, за словами патріарха Московського Олексія І, храми майже всіх монастирів потребували ремонту, але прибутки більшості монастирів були недостатні для проведення його своїми силами.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
