Вплив тривалого застосування добрив і вапна на родючість ясно-сірого лісового ґрунту та продуктивність культур сівозміни - Автореферат

Дослідження проведено відповідно до тематичного плану лабораторії землеробства та відтворення родючості ґрунтів Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН з виконання НТП „Родючість і охорона ґрунтів”, підпрограми „Розробити технології збереження і раціонального використання ґрунтів і ґрунтової родючості” на 2001 - 2005 рр. за завданням 01.02. Мета науково-дослідної роботи полягала у визначенні шляхів збереження і підвищення родючості ясно-сірого лісового поверхнево оглеєного ґрунту, встановленні загальних закономірностей та регіональних особливостей агрохімічних трансформацій, які відбуваються в ґрунті за умов тривалого і систематичного внесення гною, мінеральних добрив і вапна, та їхнього впливу на формування поживного режиму і продуктивність культур сівозміни. Для досягнення поставленої мети було передбачено вирішити такі завдання: - вивчити вплив тривалого застосування гною, мінеральних добрив і вапна на зміну кислотно-основних, агрохімічних властивостей та вмісту гумусу в ясно-сірому лісовому ґрунті; дослідити вплив тривалого внесення добрив за різних систем їх застосування та вапнування у сівозміні на характер поживного режиму ґрунту, динаміку різних форм азоту, фракційний склад фосфатів, груповий склад калію в орному (0 - 20 см) і підорному (20 - 35 см) шарах ясно-сірого лісового ґрунту; Внаслідок проведеної науково-дослідної роботи розроблено науково-обґрунтовану систему удобрення на основі раціонального поєднання у сівозміні гною, мінеральних добрив і вапна, що дозволяє виробництву отримувати високі врожаї вирощуваних сільськогосподарських культур, забезпечує найвищий рівень продуктивності сівозміни при збереженні та розширеному відтворені родючості ясно-сірого лісового ґрунту за різних господарсько-економічних умов.На основі узагальнення літературних даних подано огляд і аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень, присвячених впливу тривалого застосування мінеральних, органічних добрив та вапна на вміст гумусу, формування ефективної родючості та регулювання кислотності ґрунту. У них визначали вміст гумусу за Тюріним (ГОСТ 26213-91), РН сольової витяжки - потенціометричним методом (ДСТУ ISO 10390-2001), гідролітичну кислотність - за Каппеном у модифікації ЦІНАО (ГОСТ 26212-91), обмінну кислотність - за ГОСТ 26484-85, вміст рухомого алюмінію - за Соколовим (ГОСТ 26485-85), суму увібраних основ - за Каппеном-Гільковіцем (ГОСТ 27821-88), кальцій і магній - трилонометричним методом (ГОСТ 26487-85), валовий фосфор - за ГОСТ 26261-84, фракційний склад фосфатів - за методом Чанга і Джексона в модифікації Гінзбург-Лебедєвої, валовий калій - за Смітом (ГОСТ 26261-84), водорозчинний калій - за методом Александрова, необмінний калій - за Пчолкіним. добриво вапно ґрунт урожайність Тривале застосування подвійної дози мінеральних добрив супроводжувалося зниженням показника PHKCL до 3,9 одиниці, підвищенням гідролітичної кислотності до 5,4 мг-екв/100 г ґрунту та зростанням вмісту рухомого алюмінію до 85,9 мг/кг ґрунту. Дослідження показали, що найвищий вміст гумусу (загального) в орному шарі на кінець шостої ротації сівозміни (1,99%) був у варіанті органомінеральної системи удобрення за умови систематичного сумісного внесення повної дози мінеральних добрив (N65P68K68) та 10 т/га сівозмінної площі гною, що на 0,51% перевищує кількість гумусу у варіанті без добрив. Сумісне внесення у сівозміні 10 т/га гною і повної норми NPK на фоні вапнування підвищувало кількість обмінного калію в ґрунті під пшеницею озимою майже вдвічі - до 150 в орному та 136 мг/кг ґрунту в підорному шарах ґрунту у фазі весняного кущіння проти 72 і 59 мг/кг у контролі без добрив.Сумісне внесення гною (10 т/га), повного (N65Р68К68) та половинного (N30P34K34) мінерального удобрення на фоні періодичного вапнування 1,0 н САСО3 підвищило на кінець VI ротації реакцію ґрунтового розчину (PHKCL) орного шару з 4,2 (контроль без добрив) до 5,1 - 5,3. Вміст рухомого алюмінію зменшився з 62,5 до 2,6 і 2,9 мг/кг ґрунту, сума увібраних основ підвищилася з 3,3 до 6,3 і 6,5, вміст кальцію збільшився до 4,66 і 4,84, магнію до 0,50 і 0,61 проти відповідно 2,21 і 0,43 мг-екв/100 г ґрунту контролю без добрив. Зокрема за комплексного застосування у сівозміні гною (10 т/га), повної дози мінеральних добрив на фоні післядії 1,0 н вапна кількість амонійного та лужногідролізованого азоту збільшилася відповідно до 35 і 131, легкодоступних фосфатів до 166, обмінного калію до 150 мг/кг ґрунту, вміст гумусу підвищився на 0,51% порівняно з контролем (без добрив). Органомінеральна система удобрення у сівозміні на фоні вапнування забезпечує підвищення кількості валового фосфору до 2285 мг/кг ґрунту з одночасним зростанням частки органічних фосфатів до 837 мг/кг ґрунту. На пятий рік післядії високих доз фосфорно-калійних добрив (кінець шостої ротації) вміст фосфатів (І ІІ та ІІІ групи за Чиріковим) залишався достатньо високим і становив залежно від рівнів удобрення відповідно 173 - 212 і 930 - 980 мг/кг ґрунту, ступінь рухливості зростав до 0,88 - 1,07 мг/л р

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ