Вплив тривалого використання добрив на відтворення родючості дерново-підзолистого ґрунту і продуктивність польової сівозміни - Автореферат

Раціональне використання добрив в умовах тривалої економічної кризи є надзвичайно актуальним для агропромислового виробництва, а для аграрної науки - поштовх для пошуку енерго-і природозберігаючих технологій використання добрив, обумовлених удосконаленням в цілому систем землеробства, які з часом трансформуються від екстенсивних до інтенсивних і “біологічних”. Особливо важливим є розвязання таких питань для дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів Полісся, які активно відкликаються на застосування добрив, а навколишнє середовище чутливе до хімічного і біологічного забруднення. На час виконання (1993-1996 рр.) вона була складовою частиною тематики ДНТП по відділу агрохімії і фізіології рослин (№ державної реєстрації UA 01002368, завдання 06.01) та входила до напряму НТП “Фундаментальні дослідження” (І.Ф.), програми ДНТП “Продовольство-95”, підпрограми “Родючість ґрунтів” (І.Ф.1., І.Ф.1.03) та проекту “Зерно” (2.03) і “Агроекологічний моніторинг” (3.3., напрямок 3.0, проект 03, 03.04). Метою наших досліджень було вивчення ефективності тривалого застосування (1971-1996 рр.) органічних і мінеральних добрив у 8-пільній польовій сівозміні Полісся і технологій їх використання. Для її виконання на вивчення поставлено такі завдання: порівняльна ефективність органічної і органомінеральної систем удобрення, що несуть в собі елементи сучасних систем екстенсивного, інтенсивного і альтернативного (“біологічного”) землеробства;В огляді літератури висвітлено вплив різних систем удобрення в екстенсивному і інтенсивному землеробстві та деяких факторів його “біологізації” на збереження і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності сільськогосподарських культур в сівозмінах.Дослідження проведено в 1993-1996рр. в тривалому польовому досліді Інституту землеробства УААН в дослідному господарстві “Копилів”, розташованому в південній частині правобережної провінції Полісся України. Дослід закладено Х.С.Співаком в 1970 році з послідовним введенням полів у сівозміну, в просторі розміщений у 4-х полях, включає 16 варіантів у 4-х повтореннях. Дослід розміщено на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті, який у вихідних зразках характеризувався низькими показниками родючості орного шару, а саме: середній вміст гумусу - 0.99%, PHKCL - 4.4, гідролітична кислотність - 2.6, сума увібраних основ - 2.8 мг-екв на 100 г ґрунту, ступінь насичення основами - 51.6%. Вихідний вміст загального азоту в ґрунті коливався в межах 53.0-60.9, рухомого фосфору - 3.5-4.4 і обмінного калію 4.8-5.8 мг на 100 г. Методики визначення цих показників загальноприйняті при проведенні тривалих дослідів: визначення вмісту гумусу в ґрунті за Тюріним, групового складу його за Кононовою-Бельчиковою; загального азоту за Кєльдалем; фракційного складу сполук азоту за методом Шконде і Корольової, лужногідролізованого азоту - за Корнфілдом, амонійного - фотометрично з реактивом Неслера, нітратного азоту в ґрунті і рослинах із застосуванням іонселективного електроду, груповий склад фосфатів за Чириковим, ступеню рухомості фосфатів ґрунту за методом Карпінського і Замятіної, рухомого фосфору за Кірсановим, вміст необмінного калію за методом Пчолкіна, обмінного калію за Кірсановим, ступеню рухомості калію за методом ВІДА, водорозчинного за Александровим; визначення РН сольової витяжки проводили потенціометричним методом, гідролітичної кислотності за методом Каппена і суми увібраних основ за Каппеном-Гільковіцем.В розділі викладено одержані результати експериментальних досліджень, визначено вплив тривалої дії добрив на фізико-хімічні та агрохімічні властивості ґрунту. Під дією тривалого використання добрив у сівозміні по закінченню 3-ї ротації пройшли значні зміни фізико-хімічних його властивостей порівняно з вихідним рівнем. Цьому значною мірою сприяло вапнування, внаслідок якого на контролі поряд з удобреними варіантами знизилась гідролітична кислотність (Нг) з 2.62 до 1.90 мг-екв на 100 г ґрунту, підвищилась сума увібраних основ (S) з 2.65 до 3.07 мг-екв, ступінь насичення ними ґрунту з 50 до 62%, PHKCL з 4.36 до 4.97. Поряд із збагаченням орного шару ґрунту на органічну речовину пройшло збільшення вмісту гумусу і в підорному шарі порівняно з вихідним рівнем на 19-42%, тоді як на контролі без добрив спостерігали тенденцію до зниження. Проте внаслідок посилення процесів мінералізації і мінерального живлення рослин відбувся перерозподіл форм азоту в орному шарі ґрунту, внаслідок чого на удобрених варіантах вміст засвійних форм азоту знизився майже вдвічі, а вміст важкогідролізованих і негідролізованих форм підвищився в 1.5 рази, що свідчить про збагачення потенційних запасів азотного фонду в ґрунті.В розділі показано вплив тривалого використання добрив на формування врожаю кукурудзи на силос, люпину на зелений корм і озимого жита ланки польової сівозміни; якість продукції вивчали на прикладі кукурудзи на силос. На варіантах, що відповідають моделі "біологічного" землеробства (20-24 т гною на 1 га ріллі або 60 і 72 т/га під кукурудзу на силос) прирости послідовно