Вплив столипінської аграрної реформи на соціально-економічний розвиток правобережної України (1906-1914 рр.) - Автореферат

Столипінська аграрна реформа продовжувала перетворення у сільському господарстві, розпочаті ще після скасування кріпосного права. Одна з таких проблем, яка викликає і сьогодні неоднозначні, суперечливі оцінки істориків та економістів - це економічні та соціальні наслідки столипінської аграрної реформи. Криза тоталітаризму в СРСР, що почалася з середини 80-х років (в т. ч. і в сільському господарстві, яке переживало кризу тодішніх виробничих відносин), а потім розпад самої держави з її жорсткою економічною системою поставили істориків перед необхідністю переглянути концептуальні положення в науці, підійти до них без ідеологічних оглядок, спираючись на обєктивні економічні закони розвитку людського суспільства. Розгляд впливу столипінської аграрної реформи на розвиток народного господарства Правобережної України, незважаючи на досить значну віддаленість тих подій, може бути корисним у деяких своїх аспектах при формуванні нинішньої аграрної політики, виходячи з історичного досвіду минулого. В сучасних умовах економічного розвитку важливого значення набуває не тільки критична оцінка різних соціально-економічних моментів у реалізації столипінської реформи, але й звернення більшої уваги на позитивний, цінний досвід її впливу на розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі і транспорту, посилення взаємозвязків між окремими галузями народного господарства в умовах збільшення ємності внутрішнього ринку.275 (Київське охоронне відділення), 276 (Південно-Західне районне охоронне відділення), 442 (Канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора), 573 (Київське товариство західних земств по продажу сільгоспмашин), 629 (Київська округа шляхів сполучень), 693 (Управління Південно-Західних залізниць), 2161, які дозволяють простежити особливості реалізації реформи на Правобережжі, розвиток агрономічних заходів в селянських господарствах, містять листування земств із заводами сільгоспмашинобудування, дані про комісійно-позичкові операції на залізницях, вантажообіг різних видів транспорту; Державного архіву Київської області (фф. 280 (Київська казенна палата), 804 (Київський Губернський статистичний комітет), 1239 (Київська повітова земська управа), 1240, в справах яких зберігаються важливі відомості про розвиток окремих галузей промисловості Київської губернії (діяльність заводів сільгоспмашинобудування, дротяно-цвяхових тощо), молочних господарств у селян та надання їм агрономічної допомоги з боку земства; Державного архіву м. 46 (Подільська губернська землевпорядна комісія), 228 (Канцелярія подільського губернатора), 231 (Подільська губернська земська каса дрібного кредиту), 233 (Подільська губернська земська управа), 234, в яких відображено розвиток агрономічної допомоги селянським господарствам, будівництва на селі з вогнетривких матеріалів, справи будівництва доріг земствами губернії, діяльності окремих кредитних товариств, динаміку урожайності в господарствах селян, використання у них міндобрив, заходи земств з тваринництва, продаж селянам банківської землі, ціни на неї тощо. У підсумках розділу підкреслено, що дореволюційна, радянська та сучасна історіографія проблеми свідчать про велику дослідницьку роботу істориків, економістів у розгляді окремих питань, повязаних з реформою та її соціально-економічними наслідками; у радянський період вивчення проблеми було значною мірою заідеологізованим; сучасні дослідження звертають більшу увагу на ті позитивні моменти реалізації реформи, які не знайшли всебічного і достатнього відображення у працях радянських істориків, але оцінки реформи, як і раніше, неоднозначні та суперечливі; розгляд ряду аспектів потребує інших підходів (до вивчення різних прошарків селянства, зміни ставлення до його заможної частини; звернення більшої уваги на позитивні кроки земств та кооперативів у поліпшенні становища в селянських господарствах та ін.); залучення значної кількості дореволюційних періодичних видань допомагає відтворити більш повну картину з даної проблеми дослідження. У другому розділі “Зміни у сільському господарстві Правобережної України в період проведення столипінської аграрної реформи” розглянуто причини, основні положення та особливості реалізації реформи на Правобережжі, зміни у розвитку землеробства і тваринництва, організацію та впровадження агрономічних заходів та системи дрібного кредиту на селі.В умовах капіталізму не могло бути однакового розвитку всіх селянських господарств; кожне представляло собою окрему господарську одиницю з певним складом мислення господаря, стереотипами, своєю багатовіковою економічною спадщиною, кількістю членів сімї тощо. Подвірне землеволодіння поступово привчало селянина до відчуття себе господарем свого наділу, психологічно підготувало селян до закріплення землі в особисту власність та покращання умов свого життя. Досвід впровадження реформи в життя показав, що для налагодження нової системи землеволодіння та піднесення продуктивності господарств необхідний певний період, а також ініціатива та постійні зусилля

2. Основний зміст дисертації