Вплив способів основного обробітку ґрунту на продуктивність ріпаку озимого в умовах Передкарпаття - Автореферат

Їх розробляли у часи необмеженого застосування дешевих ресурсів, зокрема внесення великої кількості мінеральних добрив, широкого застосування хімічних засобів захисту рослин від бурянів, шкідників, хвороб, інтенсивного механічного обробітку ґрунту та ін. Метою роботи було розробити ефективні технології основного обробітку дернового опідзоленого ґрунту та мінерального живлення під ріпак озимий, які б сприяли покращанню властивостей ґрунту, забезпечували високу продуктивність культури та зменшення витрат енергоресурсів. Встановлено, що проведення поверхневого обробітку ґрунту під ріпак озимий позитивно впливає на збереження вологи в посушливий період, збільшує використання елементів живлення, що забезпечує, порівняно з оранкою, зростання продуктивності ріпаку озимого на 20%. Практичне значення одержаних результатів полягає у покращанні показників родючості дернового опідзоленого ґрунту за використання енергозберігаючих технологій, які дають змогу отримати високі й сталі врожаї, покращують якість насіння ріпаку озимого, підвищують його продуктивність і зменшують собівартість одиниці продукції. Наукові розробки пройшли виробничу перевірку 2006 року в дослідному господарстві "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Тисменицького району Івано-Франківської області на площі 26 га та 2007 року в базових господарствах Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва - фермерському господарстві "Прометей" Коломийського району Івано-Франківської області на площі 45 га і господарстві АТЗТ "Степан Мельничук" Коломийського району Івано-Франківської області на площі 50 га.У розділі подано огляд літературних джерел з питань оцінки впливу різних способів основного обробітку на показники родючості дернового опідзоленого ґрунту, забуряненість посівів, урожайність та якість насіння ріпаку озимого залежно від системи удобрення. На основі аналізу сучасних літературних джерел визначено актуальні питання та обґрунтовано доцільність застосування енергозберігаючих способів основного обробітку ґрунту під ріпак озимий та їх вплив у поєднанні з мінеральним живленням на урожайність насіння ріпаку озимого та його якість. Дослідження з визначення ефективності різних способів основного обробітку ґрунту і мінерального живлення під ріпак озимий в умовах Передкарпаття проводили у відділі технології Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН в стаціонарному досліді протягом 2003-2006 рр. Дослідження впливу способів основного обробітку на зміну обємної маси ґрунту впродовж трьох років під посівами ріпаку озимого свідчать, що менша щільність будови верхнього 0-10 см шару ґрунту відмічена у варіантах мілкої оранки та чизелювання, а також у варіанті поверхневого обробітку ґрунту, де вона була в межах 1,08-1,26 г/см3, що є наслідком концентрації в цьому шарі свіжих органічних речовин (післяжнивних та кореневих решток польових культур). Вміст мінерального азоту на дернових ґрунтах під час проведення оранки під ріпак озимий на глибину 20-22 см у шарі ґрунту 0-10см у період сходів ріпаку озимого становив 11,0 мг/100 г ґрунту за першого варіанта мінерального живлення і 13,6 за третього варіанта мінерального живлення.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні та обґрунтуванні шляхів мінімізації основного обробітку ґрунту під ріпак озимий після пшениці озимої на дернових опідзолених ґрунтах в умовах Передкарпаття, які сприяють покращенню властивостей ґрунту і забезпечують високу продуктивність культури за зменшення економічних і енергетичних витрат. Застосування мілких та поверхневого обробітку ґрунту призводить до диференціації орного шару за родючістю - утворення гетерогенного оброблюваного шару з переважаючим розміщенням елементів живлення у шарі ґрунту 0-10 см. Концентрація пожнивних решток і мінеральних добрив у верхньому 0-10 см шарі ґрунту за мілкого та поверхневого обробітку обумовила найвищу біологічну активність та наявність значної кількості біоти в цьому шарі. За мілкого та поверхневого обробітку ґрунту на безгербіцидному фоні забуряненість посівів ріпаку озимого збільшилася на 39,6% порівняно з оранкою. Поверхневий обробіток ґрунту на 10-12 см у поєднанні з мінеральними добривами сприяв кращому розвитку рослин ріпаку озимого: висота рослин збільшилася на 16,9%, кількість стручків на рослині - на 12,5%, маса 1000 насінин - на 3,6% порівняно з контролем.

2. Основний зміст роботи

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні та обґрунтуванні шляхів мінімізації основного обробітку ґрунту під ріпак озимий після пшениці озимої на дернових опідзолених ґрунтах в умовах Передкарпаття, які сприяють покращенню властивостей ґрунту і забезпечують високу продуктивність культури за зменшення економічних і енергетичних витрат.

1. За мілкого та поверхневого обробітку відбувається збереження і нагромадження доступної вологи у метровому шарі ґрунту порівняно з оранкою на 20-22 та 25-27 см .

2. Пожнивні рештки і органічні добрива зменшують щільність верхнього 0-10 см шару ґрунту при проведенні поверхневого та чизельного обробітку порівняно з оранкою. В шарах 10-20 і 20-30 см відбувається зворотна залежність.

3. Застосування мілких та поверхневого обробітку ґрунту призводить до диференціації орного шару за родючістю - утворення гетерогенного оброблюваного шару з переважаючим розміщенням елементів живлення у шарі ґрунту 0-10 см. При щорічній оранці утворюється гомогенний, з рівномірним розподілом елементів живлення по всій глибині, орний шар.

4. Концентрація пожнивних решток і мінеральних добрив у верхньому 0-10 см шарі ґрунту за мілкого та поверхневого обробітку обумовила найвищу біологічну активність та наявність значної кількості біоти в цьому шарі. На фоні оранки біологічна активність ґрунту була рівномірною по профілю орного шару.

5. За мілкого та поверхневого обробітку ґрунту на безгербіцидному фоні забуряненість посівів ріпаку озимого збільшилася на 39,6% порівняно з оранкою. Застосування ґрунтового гербіциду Бутізан 400 зменшило кількість бурянів до рівня контролю. Проте, у кінці вегетації ріпаку озимого кількість та маса бурянів були вищими за безполицевих способів основного обробітку ґрунту, порівняно з оранкою.

6. Поверхневий обробіток ґрунту на 10-12 см у поєднанні з мінеральними добривами сприяв кращому розвитку рослин ріпаку озимого: висота рослин збільшилася на 16,9%, кількість стручків на рослині - на 12,5%, маса 1000 насінин - на 3,6% порівняно з контролем.

7. На фоні різних обробітків ґрунту найбільш оптимальною дозою мінеральних добрив було внесення N200P70K120, за весняно-літнього підживлення азотними добривами у три етапи (N80 N50 N30 ). Найбільшу прибавку врожаю (15 ц/га) насіння ріпаку озимого від мінеральних добрив отримано за поверхневого обробітку ґрунту.

8. Урожайність ріпаку озимого залежала від способів основного обробітку, мінерального живлення та рівня забуряненості. Найвищої врожайності досягнуто за поверхневого обробітку ґрунту і мінерального живлення в дозі N200P70K120 - 38,0 ц/га. Прибавка врожаю складала 5,5 ц/га порівняно з оранкою на 20-22 см (контроль). Істотне зниження врожайності ріпаку озимого було за виконання оранки та чизельного обробітку на глибину 25-27 см. Відхилення від контролю становило відповідно 10,2 та 14,2%.

9. Найвищий вміст глюкозинолатів у насінні ріпаку озимого був за глибоких обробітків ґрунту. Найнижчого показника було отримано за поверхневого обробітку ґрунту на 10-12 см - 21,4 мкмоль/г, що на 3,8 мкмоль/г менше, ніж за оранки на 20-22 см (контроль). Суттєвого впливу досліджуваних елементів технології на жирнокислотний склад не встановлено. Із збільшенням норм азотних добрив збільшувався вміст протеїну в насінні на 0,25-0,43% і зменшувався вихід олії на 1,2-3,4%.

10. Найнижчої собівартості продукції було досягнуто за поверхневого обробітку ґрунту із внесенням N200P70K120, - 63,4 грн./ц, де рівень рентабельності становив 105,1%. Найнижчий цей показник відмічено за глибокого чизелювання та фоновому удобренні, де собівартість продукції становила 103,6 грн/ц.

11. Енерговитрати залежали як від способів основного обробітку ґрунту, так і від застосування системи удобрення. Найбільший коефіцієнт енергетичної ефективності 1,93 одержали за поверхневого обробітку ґрунту та внесення мінеральних добрив у дозі P70K120, де енергоємність урожаю становила 49,1 ГДЖ/га. Найбільшу енергоємність урожаю 80,6 ГДЖ/га одержано за цього ж способу основного обробітку ґрунту та внесення мінеральних добрив у дозі N200P70K120.

Рекомендації виробництву

В умовах Передкарпаття на дернових опідзолених ґрунтах під ріпак озимий доцільно проводити поверхневий обробіток ґрунту на глибину 10-12 см важкими боронами у поєднанні із внесенням ґрунтового гербіциду Бутізан 400 та мінеральних добрив у дозі N200P70K120. Азотні добрива необхідно вносити: N40 - восени та N80 N50 N30 - у весняно-літнє підживлення.

1. Демянчук Г.Т., Микитин М.С., Бойчук М.П., Лис Н.М., Дуб’як С.М. Селекція ріпаку на знижений уміст глюкозинолатів // Вісник аграрної науки. - 2003. - №10. - С. 41-42 (здобувачем проведено лабораторні дослідження, написання статті).

2. Микитин М.С., Лис Н.М. До методики ведення насінництва "00" - сортів ріпаку // Корми і кормовиробництво. - К.: Аграрна наука, 2003. - №51. - С. 23-24 (здобувачем проведено лабораторні дослідження, написання статті).

3. Микитин М.С., Волчовська-Козак О.Є., Лис Н.М., Дутчак К.В. Глюкозинолати у насінні ріпаку та продуктах його переробки // Вісник аграрної науки. - 2006. - №8 - С. 37-38 (здобувачем проведено лабораторні дослідження, написання статті).

4. Лис Н.М., Куничак Г.І. Продуктивність ріпаку озимого за різних способів основного обробітку ґрунту та добрив у Передкарпатті // Збірник наукових праць Національного наукового центру "Інститут землеробства УААН". - К.: ЕКМО, 2007. - Вип. 1. - С. 92-95. (здобувачем проведено лабораторні дослідження, написання статті).

5. Лис Н.М. Ефективність системи удобрення озимого ріпаку при різних способах основного обробітку ґрунту в умовах Передкарпаття // Електронний журнал "Наукові доповіді НАУ". - 2007. - №6. - www. nbuv. gov.ua/e - JORNA/S/ND/2007 - 1/07 lnntpc. pdf.

6. Лис Н.М. Формування поживного режиму ґрунту залежно від системи основного обробітку під озимий ріпак // Збірник наукових праць ПДАТУ. - Камянець-Подільський: Абетка, 2007. - Вип. 15. - Т. 1. - С. 261-264.

7. Лис Н.М. Вплив системи основного обробітку ґрунту на продуктивність озимого ріпаку // Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Інститут природничих наук Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 20-22 червня 2006 р. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 91-93.

Размещено на .ru