Виявлення впливу способів основного обробітку ґрунту і мінерального живлення на поживні властивості ґрунту. Оцінка технологій вирощування ріпаку озимого за різних способів основного обробітку ґрунту. Визначення забур"яненості посівів та урожайності.
При низкой оригинальности работы "Вплив способів основного обробітку ґрунту на продуктивність ріпаку озимого в умовах Передкарпаття", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Їх розробляли у часи необмеженого застосування дешевих ресурсів, зокрема внесення великої кількості мінеральних добрив, широкого застосування хімічних засобів захисту рослин від бурянів, шкідників, хвороб, інтенсивного механічного обробітку ґрунту та ін. Метою роботи було розробити ефективні технології основного обробітку дернового опідзоленого ґрунту та мінерального живлення під ріпак озимий, які б сприяли покращанню властивостей ґрунту, забезпечували високу продуктивність культури та зменшення витрат енергоресурсів. Встановлено, що проведення поверхневого обробітку ґрунту під ріпак озимий позитивно впливає на збереження вологи в посушливий період, збільшує використання елементів живлення, що забезпечує, порівняно з оранкою, зростання продуктивності ріпаку озимого на 20 %. Практичне значення одержаних результатів полягає у покращанні показників родючості дернового опідзоленого ґрунту за використання енергозберігаючих технологій, які дають змогу отримати високі й сталі врожаї, покращують якість насіння ріпаку озимого, підвищують його продуктивність і зменшують собівартість одиниці продукції. Наукові розробки пройшли виробничу перевірку 2006 року в дослідному господарстві „Перемога“ Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Тисменицького району Івано-Франківської області на площі 26 га та 2007 року в базових господарствах Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва - фермерському господарстві „Прометей“ Коломийського району Івано-Франківської області на площі 45 га і господарстві АТЗТ „Степан Мельничук“ Коломийського району Івано-Франківської області на площі 50 га.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні та обґрунтуванні шляхів мінімізації основного обробітку ґрунту під ріпак озимий після пшениці озимої на дернових опідзолених ґрунтах в умовах Передкарпаття, які сприяють покращенню властивостей ґрунту і забезпечують високу продуктивність культури за зменшення економічних і енергетичних витрат. Застосування мілких та поверхневого обробітку ґрунту призводить до диференціації орного шару за родючістю - утворення гетерогенного оброблюваного шару з переважаючим розміщенням елементів живлення у шарі ґрунту 0-10 см. Концентрація пожнивних решток і мінеральних добрив у верхньому 0-10 см шарі ґрунту за мілкого та поверхневого обробітку обумовила найвищу біологічну активність та наявність значної кількості біоти в цьому шарі. За мілкого та поверхневого обробітку ґрунту на безгербіцидному фоні забуряненість посівів ріпаку озимого збільшилася на 39,6 % порівняно з оранкою. Поверхневий обробіток ґрунту на 10-12 см у поєднанні з мінеральними добривами сприяв кращому розвитку рослин ріпаку озимого: висота рослин збільшилася на 16,9 %, кількість стручків на рослині - на 12,5 %, маса 1000 насінин - на 3,6 % порівняно з контролем.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні та обґрунтуванні шляхів мінімізації основного обробітку ґрунту під ріпак озимий після пшениці озимої на дернових опідзолених ґрунтах в умовах Передкарпаття, які сприяють покращенню властивостей ґрунту і забезпечують високу продуктивність культури за зменшення економічних і енергетичних витрат.
За мілкого та поверхневого обробітку відбувається збереження і нагромадження доступної вологи у метровому шарі ґрунту порівняно з оранкою на 20-22 та 25-27 см .
Пожнивні рештки і органічні добрива зменшують щільність верхнього 0-10 см шару ґрунту при проведенні поверхневого та чизельного обробітку порівняно з оранкою. В шарах 10-20 і 20-30 см відбувається зворотна залежність.
Застосування мілких та поверхневого обробітку ґрунту призводить до диференціації орного шару за родючістю - утворення гетерогенного оброблюваного шару з переважаючим розміщенням елементів живлення у шарі ґрунту 0-10 см. При щорічній оранці утворюється гомогенний, з рівномірним розподілом елементів живлення по всій глибині, орний шар.
Концентрація пожнивних решток і мінеральних добрив у верхньому 0-10 см шарі ґрунту за мілкого та поверхневого обробітку обумовила найвищу біологічну активність та наявність значної кількості біоти в цьому шарі. На фоні оранки біологічна активність ґрунту була рівномірною по профілю орного шару.
За мілкого та поверхневого обробітку ґрунту на безгербіцидному фоні забуряненість посівів ріпаку озимого збільшилася на 39,6 % порівняно з оранкою. Застосування ґрунтового гербіциду Бутізан 400 зменшило кількість бурянів до рівня контролю. Проте, у кінці вегетації ріпаку озимого кількість та маса бурянів були вищими за безполицевих способів основного обробітку ґрунту, порівняно з оранкою.
Поверхневий обробіток ґрунту на 10-12 см у поєднанні з мінеральними добривами сприяв кращому розвитку рослин ріпаку озимого: висота рослин збільшилася на 16,9 %, кількість стручків на рослині - на 12,5 %, маса 1000 насінин - на 3,6 % порівняно з контролем.
На фоні різних обробітків ґрунту найбільш оптимальною дозою мінеральних добрив було внесення N200P70K120, за весняно-літнього підживлення азотними добривами у три етапи (N80 N50 N30 ). Найбільшу прибавку врожаю (15 ц/га) насіння ріпаку озимого від мінеральних добрив отримано за поверхневого обробітку ґрунту.
Урожайність ріпаку озимого залежала від способів основного обробітку, мінерального живлення та рівня забуряненості. Найвищої врожайності досягнуто за поверхневого обробітку ґрунту і мінерального живлення в дозі N200P70K120 - 38,0 ц/га. Прибавка врожаю складала 5,5 ц/га порівняно з оранкою на 20-22 см (контроль). Істотне зниження врожайності ріпаку озимого було за виконання оранки та чизельного обробітку на глибину 25-27 см. Відхилення від контролю становило відповідно 10,2 та 14,2 %.
Найвищий вміст глюкозинолатів у насінні ріпаку озимого був за глибоких обробітків ґрунту. Найнижчого показника було отримано за поверхневого обробітку ґрунту на 10-12 см - 21,4 мкмоль/г, що на 3,8 мкмоль/г менше, ніж за оранки на 20-22 см (контроль). Суттєвого впливу досліджуваних елементів технології на жирнокислотний склад не встановлено. Із збільшенням норм азотних добрив збільшувався вміст протеїну в насінні на 0,25-0,43 % і зменшувався вихід олії на 1,2-3,4 %.
Найнижчої собівартості продукції було досягнуто за поверхневого обробітку ґрунту із внесенням N200P70K120, - 63,4 грн./ц, де рівень рентабельності становив 105,1%. Найнижчий цей показник відмічено за глибокого чизелювання та фоновому удобренні, де собівартість продукції становила 103,6 грн/ц.
Енерговитрати залежали як від способів основного обробітку ґрунту, так і від застосування системи удобрення. Найбільший коефіцієнт енергетичної ефективності 1,93 одержали за поверхневого обробітку ґрунту та внесення мінеральних добрив у дозі P70K120, де енергоємність урожаю становила 49,1 ГДЖ/га. Найбільшу енергоємність урожаю 80,6 ГДЖ/га одержано за цього ж способу основного обробітку ґрунту та внесення мінеральних добрив у дозі N200P70K120.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
В умовах Передкарпаття на дернових опідзолених ґрунтах під ріпак озимий доцільно проводити поверхневий обробіток ґрунту на глибину 10-12 см важкими боронами у поєднанні із внесенням ґрунтового гербіциду Бутізан 400 та мінеральних добрив у дозі N200P70K120. Азотні добрива необхідно вносити: N40 - восени та N80 N50 N30 - у весняно-літнє підживлення.
Микитин М.С., Лис Н.М. До методики ведення насінництва “00” - сортів ріпаку // Корми і кормовиробництво. - К.: Аграрна наука, 2003. - № 51. - С. 23-24 (здобувачем проведено лабораторні дослідження, написання статті).
Микитин М.С., Волчовська-Козак О.Є., Лис Н.М., Дутчак К.В. Глюкозинолати у насінні ріпаку та продуктах його переробки // Вісник аграрної науки. - 2006. - № 8 - С. 37-38 (здобувачем проведено лабораторні дослідження, написання статті).
Лис Н.М., Куничак Г.І. Продуктивність ріпаку озимого за різних способів основного обробітку ґрунту та добрив у Передкарпатті // Збірник наукових праць Національного наукового центру „Інститут землеробства УААН“.- К.: ЕКМО, 2007. - Вип. 1. - С. 92-95. (здобувачем проведено лабораторні дослідження, написання статті).
Лис Н.М. Ефективність системи удобрення озимого ріпаку при різних способах основного обробітку ґрунту в умовах Передкарпаття // Електронний журнал „Наукові доповіді НАУ“. - 2007. - № 6. - www. nbuv. gov.ua/e - JORNA/S/ND/2007 - 1/07 lnntpc. pdf.
Лис Н.М. Формування поживного режиму ґрунту залежно від системи основного обробітку під озимий ріпак // Збірник наукових праць ПДАТУ. - Камянець-Подільський: Абетка, 2007. - Вип. 15. - Т. 1. - С. 261-264.
Лис Н.М. Вплив системи основного обробітку ґрунту на продуктивність озимого ріпаку // Екологія: проблеми адаптивно-ландшафтного землеробства: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Інститут природничих наук Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 20-22 червня 2006 р. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 91-93.
Лис Н.М. Вплив способів основного обробітку ґрунту на продуктивність ріпаку озимого в умовах Передкарпаття. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 - загальне землеробство. - Національний аграрний університет, Київ, 2008.
У дисертаційній роботі представлено результати досліджень з встановлення впливу різних способів основного обробітку ґрунту на показники родючості дернового опідзоленого ґрунту, забуряненість, ріст, розвиток та урожайність ріпаку озимого. Проведено економічний та енергетичний аналіз способів обробітку ґрунту, які вивчалися в досліді.
Встановлено, що способи безполицевого обробітку підвищують щільність орного шару ґрунту, але її показники протягом вегетації ріпаку озимого знаходяться в межах оптимальних значень і не впливають на ріст і розвиток культури.
Застосування різних способів основного обробітку ґрунту під ріпак озимий зумовлює перерозподіл поживних речовин в орному шарі ґрунту, поверхневий і мілкий обробітки дещо підвищують уміст рухомих фосфатів, обмінного калію і мінерального азоту у шарі ґрунту 0-10 см на період сходів ріпаку озимого.
За рахунок зниження витрат пального та непоновлюваної енергії способи безполицевого обробітку дозволяють скоротити загальні витрати на проведення основного обробітку ґрунту. Розглянуто економічну та біоенергетичну оцінку вирощування ріпаку озимого в умовах Передкарпаття залежно від системи мінерального живлення та способів основного обробітку ґрунту. Встановлено, що для підвищення врожайності, одержання більшого чистого прибутку та виходу енергії необхідно вносити мінеральні добрива в дозі N200P70K120 за поверхневого обробітку ґрунту.
Лыс Н.Н. Влияние способов основной обработки почвы на продуктивность рапса озимого в условиях Предкарпатья. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохазяйственных наук по специальности 06.01.01 - общее земледелие. - Национальный аграрный университет, Киев, 2008.
В диссертационной работе изложены результаты исследований по определению влияния разных способов основной обработки почвы на показатели плодородия дерновой оподзоленной почвы, засоренность, рост, развитие и урожайность рапса озимого. Проведен экономический и энергетический анализ изученных способов основной обработки почвы.
Установлено, что поверхностная обработка почвы повышает плотность пахотного слоя на посеве рапса озимого. В среднем за три года плотность почвы после поверхностной обработки в фазе всходов увеличилась на 0,10 г/см? в сравнении со вспашкой. Плотность почвы после чизельной обработки находилась близкой к контролю. Несмотря на разницу в плотности почвы между вариантами опыта, ее показатели на протяжении вегетации рапса озимого находились в оптимальных значениях и существенно не влияла на его рост и развитие.
Безотвальные способы основной обработки почвы вследствие образования мульчирующего слоя на ее поверхности способствовали накоплению продуктивной влаги в течение вегетации рапса озимого как в пахотном, так и в метровом горизонтах. Наибольшее количество влаги обеспечила поверхностная обработка - 146,9 мм в метровом слое и 28,0 мм - в пахотном, что соответственно на 5,8 и 4,1 мм больше, чем на контроле.
Применение безотвальных способов основной обработки почвы влияет на дифференциацию пахотного слоя по содержанию элементов минерального питания растений: их количество увеличивается в слое 0-10 см и уменьшается в более глубоких горизонтах.
Поверхностная и чизельная обработки почвы приводят к повышению засоренности посевов рапса озимого как однолетними, так и многолетними сорняками. Перед уборкой рапса озимого общее количество сорняков в среднем за три года исследований поповерхностной обработке почвы без внесения гербицидов увеличилось по сравнению с контролем на 53 %. Глубокая чизельная обработка способствовала снижению засоренности посевов рапса озимого и находилась на одном уровне со вспашкой. Применение почвенного гербицида Бутизан 400 резко снижает засоренность посевов по всем вариантам обработки почвы.
Результатами энергетической оценки способов основной обработки почвы и систем удобрения рапса озимого установлено, что за счет снижения расхода топлива, невозобновляемой энергии безотвальные способы позволяют сократить общие затраты на проведение основной обработки почвы. Рассмотрено экономическую и биоэнергетическую оценку выращивания рапса озимого в условиях Предкарпатья в зависимости от системы минерального питания и способов основной обработки почвы. Установлено, что для роста урожайности, получения более высокого уровня прибыли и выхода энергии, необходимо вносить, минеральные удобрения в дозе N200P70K120 приповерхностной обработке почвы.
Разработанная технология выращивания рапса озимого внедрена в производство в хозяйствах региона, ее положительные результаты имеют производственное подтверждение.
Lys N. The effect of methods of main soil tillage on productivity of the winter rape in the Predkarpattja forest steppe conditions. - Manuscript.
The thesis is presented to complete for the degree of a candidate of agricultural science, speciality 06.01.01 - General agriculture. - National Agrarian University, Kyiv, 2008.
The thesis present the results of the field researches having been carried out for years and aimed at studying the effect of different methods of main soil tillage on physical and chemical fertility indices in dernoik soil as well as weed density, growth, development and productivity of winter rape. Economic and energetic analysis of the methods of soil tillage have been carried out.
It has been found out that non-tillage methods of soil treatment increase the density of the plowed soil layer, however, these indices during vegetation of winter rape plants range within the optimal values and do not effect greatly the growth and development of winter rape plants.
It has been studied that use of different systems of basic tillage for winter rapeseed growing causes redistribution of nutrient substances in the surface soil. Surface and minor tillage slightly increase the content of soluble phosphates, exchange potassium and mineral nitrogen in the soil layer in depth of 0 to 10 cm during winter rape yield period.
Owing to the decrease of fuel expenses and non-renuable tillage energy the non-tillage methods allow to decrease general expenditure of the main soil treatment. Effectiveness and bioenergetic estimation of winter rape growing in Prykarpattja conditions on depend from mineral fertilizing system and methods of basic soil tilling are considered. It has been established that for increase of yield and more high level profit and energy outlet it is necessary to put mineral fertilizing at dose N200P70K120 under surface soil tilling.
