Вплив систем обробітку й удобрення на родючість чорнозему звичайного та продуктивність сівозміни в Північному Степу - Автореферат

Наукове обґрунтування і розробка систем обробітку ґрунту потребує комплексної оцінки з точки зору підвищення його родючості, охорони навколишнього середовища, ефективної боротьби з бурянами (Шикула М.К., Малієнко А.М., Пабат І.А., Лебідь Є.М., Грабак Н.Х. та ін.). У звязку з цим актуальним є встановлення економічно і енергетично виправданих систем основного обробітку в сівозмінах різного типу, які забезпечують збереження та відтворення родючості ґрунтів і сприяють підвищенню урожайності сільськогосподарських культур. Дослідження є складовою частиною тематичних планів науково-дослідних робіт Запорізької сільськогосподарської дослідної станції Інституту олійних культур НААН по виконанню НТП НААН „Землеробство”, підпрограми „Розробити наукові основи управління продуктивним потенціалом агросистем, ведення землеробства в зоні Степу, адаптованого до природного середовища”, завдання „Розробити ґрунтозахисні енергозаощаджуючі системи обробітку ґрунту і визначити напрямки формування родючості чорнозему та продуктивності культур сівозміни в умовах південного Степу України ”(номер державної реєстрації 0102U004429). Метою досліджень було встановлення ефективності різних систем обробітку ґрунту і удобрення та проведення мульчування, які б забезпечували високий рівень продуктивності восьмипільної зерно-паро-просапної сівозміни за невисоких витрат енергоресурсів. Встановлено, що на удобреному фоні за використання соломи для мульчування ефективною є безполицева мілка система обробітку в сівозміні, яка забезпечує поліпшення показників родючості ґрунту, ефективніше використання грунтової вологи, підвищення ерозійної стійкості ґрунту та істотне достовірне зростання продуктивності сівозміни порівняно з традиційною оранкою.У розділі проведено аналіз наукової літератури, яка стосується впливу способів обробітку та мульчування на показники родючості грунту, врожайність та якість основної продукції польових культур, фітосанітарний стан посівів.Дослідження проводили на Запорізькій сільськогосподарській дослідній станції ІОК НААН протягом 1993-2008 рр. у тривалому стаціонарному досліді, який закладено у 1976 році. Клімат даної зони характеризується недостатньою кількістю опадів і нерівномірністю їх розподілу протягом року, високим тепловим режимом і низькою відносною вологістю повітря літніх місяців, сильними вітрами. Погодні умови в роки досліджень були характерними для зони Північного Степу України та в цілому сприятливі для вирощування культур сівозміни. На момент закладання досліду вміст гумусу в орному шарі становив 3,0 - 3,3 %, лужногідролізованого азоту за Корнфілдом - 9,0, рухомого фосфору за Чиріковим - 8,0, обмінного калію за Масловою - 22,0 мг на 100 г абсолютно сухого ґрунту, реакція ґрунтового розчину - нейтральна. Дослідження проводились у типовій для регіону восьмипільній зерно-паро-просапній польовій сівозміні з наступним чергуванням культур: 1 - пар чорний; 2 - пшениця озима; 3 - кукурудза на зерно; 4 - кукурудза молочно-воскової стиглості; 5 - пшениця озима; 6 - горох; 7 - пшениця озима; 8 - соняшник.Визначення структурного складу ґрунту, проведені протягом третьої ротації сівозміни, показали, що за полицевої системи обробітку на 20-27 см у шарі 0-30 см найбільш агрономічно цінна фракція 7-0,25 мм складала 51,3%, за безполицевої на 20-27 см і диференційованої на 8-27 см відповідно - 53,2 і 53,1%, мілкого безполицевого обробітку на 12-14 см - 51,6 %, за мілкого безполицевого обробітку на 12-14 см з мульчуванням її частка становила - 52,7 % . У шарі 20-30 см за оранки обємна маса була в межах 1,11-1,20 г/см3, за безполицевих обробітків підвищувалася до 1,20-1,23 г/см3. Мульчування по фону мілкого безполицевого обробітку сприяло підвищенню структурності 0-30 см шару ґрунту та зменшенню обємної маси в шарі 0-10 см, що є передумовою підвищення протиерозійної стійкості ґрунту. На час сівби цієї культури після пару чорного та гороху в шарі 0-30 см в середньому за роки досліджень запаси вологи були практично одного рівня - в межах 37-40 мм, тобто достатніми для отримання сходів культури. У полі пшениці озимої після кукурудзи на силос запаси вологи на час сівби в шарі 0-30 см були на 68 % нижчими, ніж після пару чорного і на 62 % ніж по гороху.За тривалого періоду проведення досліду, високої ефективності гербіцидів, а також міжрядних обробітків просапних культур забуряненість була значно нижчою економічного порогу шкодочинності. Отже, дотримання зональних агротехнологій вирощування культур зерно-паро-просапної сівозміни та комплексне застосування ефективних прийомів боротьби з небажаною рослинністю дає змогу зменшити до мінімуму втрати врожаю культур сівозміни. Встановлено, що за витриманої агротехнології вирощування пшениці озимої, зокрема системи захисту, за всіма попередниками та фонами систем основного обробітку ґрунту відбулось зменшення ураженості посівів кореневими гнилями. У межах проведених досліджень чіткої залежності впливу способів обробітку ґрунту на ураженість посівів пшениці озимої не встановлено.Узагальнення

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ