Застосування вакцини із штаму К-79Z у лікуванні сибірки і стимулюванні у телят показників специфічної та неспецифічної резистентності. Гематологічними дослідженнями впливу сибіркового антигену на імунну систему телят та формування імунітету до хвороби.
При низкой оригинальности работы "Вплив сибіркового антигену на імунну систему молодняка великої рогатої худоби", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Широке застосування цих вакцин для щеплення чутливих до антраксу тварин поклало край спалахам епізоотій, але окремі (спорадичні) випадки захворювання тварин реєструються і зараз. В Україні найчастіше хворіє молодняк великої рогатої худоби у віці 4-12 місяців. Деякі дослідники вважають, що імунізація телят у віці 2,0-2,5 місяців не має практичного значення. Перш за все - для більш конкретного визначення початкового віку, з якого необхідно щеплювати велику рогату худобу, з метою її максимального захисту від сибірки, особливо в стаціонарно неблагополучних пунктах та осередках раптових спалахів хвороби. Нові експериментальні дані, отримані із застосуванням сучасних імунологічних досліджень, дають підстави рекомендувати розпочинати щеплення великої рогатої худоби з 60-денного віку, використовуючи для імунізації вітчизняну вакцину із штаму К-79Z.Протягом вказаного періоду захворювання тварин сибіркою було зареєстровано в 78 населених пунктах України. Не виявлено захворювань на сибірку в АР Крим, Житомирській та Сумській областях. У переважній більшості неблагополучних пунктів під час раптових спалахів інфекція вражала 1-2 тварини, тому великої різниці між кількістю тварин, що захворіли, і кількістю неблагополучних пунктів у таких областях ми не виявили. При дослідженні крові телят, щеплених вакциною із штаму К-79Z, встановлено зростання кількості еритроцитів уже через три години після введення антигену, а в подальшому їх кількість продовжувала збільшуватись, тобто інєкція вакцини сприяла інтенсивному еритропоезу. Введений в організм теляти сибірковий антиген викликав збільшення кількості лейкоцитів, до того ж у дослідній групі помітне збільшення спостерігалось уже через три години після введення, тоді як у телят контрольної групи зростання кількості лейкоцитів не було.Встановлено доцільність проведення імунізації молодняка великої рогатої худоби проти сибірки у ранньому віці (два місяці) рідкою живою споровою вакциною із штаму К-79Z, яка не шкідлива, не викликає ускладнень. Молодняк великої рогатої худоби 60-денного віку можна щеплювати вакциною із штаму К-79Z внутрішньошкірно дозою 0,4 см3 і підшкірно дозою 0,5 см3. Збільшення дози до 1,5 см3 гальмує протягом 24-72 годин після інєкції, лейкопоез, фагоцитарну активність лейкоцитів, зменшує відносну кількість Т-і В-розеткоутворюючих лімфоцитів, збільшує кількість Т-теофілінчутливих лімфоцитів і не сприяє накопиченню в крові загального білка та імуноглобулінів класу G і М. Після застосування вакцини із штаму К-79Z вірогідно збільшується відносна кількість Т-лімфоцитів: при підшкірному введенні в 1,40 рази, при внутрішньошкірному - в 1,55; В-лімфоцитів - в 1,50 і 1,66 раза відповідно; сухої вакцини із штаму 55-ВНИИВВИМ - в 1,24 і 1,50; рідкої живої спорової вакцини із штаму СБ - в 1,43 і 1,52 рази відповідно. Після щеплення телят вакциною із штаму К-79Z через 14 днів кількість Т-теофілінрезистентних лімфоцитів вірогідно зростає при підшкірному введенні в 1,50, внутрішньошкірному - в 1,72 раза.
Вывод
Епізоотологічна ситуація щодо сибірки в Україні (1996-2000рр.). За даними офіційної статистики Державного департаменту ветеринарної медицини в Україні взято на облік близько 10 тис. населених пунктів, неблагополучних щодо сибірки, та біля 6 тис. місць захоронення сибіркових трупів (ґрунтові вогнища). З метою оцінки ситуації щодо сибірки в нашій державі за пять років (1996-2000 рр.) ми провели аналіз епізоотичного стану за показниками річних звітів.
Протягом вказаного періоду захворювання тварин сибіркою було зареєстровано в 78 населених пунктах України. Переважна більшість таких пунктів (61,55 %) розташована на території семи областей (Вінницька - 8, Луганська - 8, Донецька - 5, Київська - 8, Одеська - 5, Хмельницька - 5, Черкаська - 10). Не виявлено захворювань на сибірку в АР Крим, Житомирській та Сумській областях. В інших 15 областях тварини хворіли в 1 - 4 населених пунктах.
В цілому по Україні захворіло 192 голови сільськогосподарських тварин. У переважній більшості неблагополучних пунктів під час раптових спалахів інфекція вражала 1-2 тварини, тому великої різниці між кількістю тварин, що захворіли, і кількістю неблагополучних пунктів у таких областях ми не виявили. Однак, спалахи сибірки в окремих областях характеризувались значним ураженням тварин. Так, в Одеській області в 2000 р. лише в одному населеному пункті захворіло 48 голів великої рогатої худоби. В Херсонській області в одному пункті одночасно сибіркою захворіло більше 20 голів великої рогатої худоби.
Відчутний спалах сибірки, що охопив десятки тварин, зареєстровано в Донецькій області. Однією з основних причин таких спалахів є застосування недоброякісних імпортних протисибіркових вакцин (Херсонська, Донецька області) та порушення термінів протисибіркових щеплень молодняка.
Як і в попередні роки (1920-1980рр.), у досліджувані пять років переважну більшість тварин (88 %), що захворіли на сибірку, складає велика рогата худоба.
Аналіз вікового складу цього виду тварин підтвердив, що 70-80 % захворілих сибіркою це - молодняк, в середньому віком 4-12 місяців. Переважно це тварини, яким на день щеплення проти сибірки ще не виповнилось трьох місяців, або ж дощеплення молодняка в господарстві здійснювалось нерегулярно, і частина його залишалась неімунною до осені.
На другому місці по кількості захворілих на сибірку знаходяться свині. До 1990 року із загальної кількості по Україні на цей вид припадало близько 8 %, тобто по захворюваності сибіркою свині знаходились на третьому місці.
Серед дрібної рогатої худоби сибірку зареєстровано лише в одному пункті (Одеська область). По кількості захворілих сибіркою тварин цього виду в попередні роки припадало 16,3 %. Знищення у господарствах України дрібної рогатої худоби внаслідок труднощів, повязаних з енергетичною кризою, сприяло різкому зменшенню захворюваності.
Із загальної кількості худоби, що захворіла на сибірку в Україні до 1990 року (більше 2,6 тис.), на коней припадало близько 5 %. За останні роки їх чисельність, особливо в приватному секторі держави, збільшилась в десятки разів, але протягом 1996-2000 рр. сибіркою захворіла лише одна тварина (Рівненська область). Зменшення захворюваності сибіркою серед коней при одночасному збільшенні поголівя можна пояснити ретельністю виконаних профілактичних щеплень дуже важливого в економіці приватних господарств виду тварин.
Виявлення збудника сибірки в патологічному матеріалі від трупів двох лосів у Чернігівській області (1999 р.) свідчить про те, що підтримання популяції збудника в природі може відбуватись і без участі сільськогосподарських тварин, а лише за участю травоїдних дикої фауни.
Переважна більшість тварин на сибірку хворіє у весняно-літній період. Так, із загальної кількості (192 гол.) захворілих сибіркою тварин 100 (55 %) були уражені саме у весняно-літній період року. У зимові місяці сибірка була зареєстрована у Вінницькій, Луганській, Запорізькій та Одеській областях. В осінній сезон нею захворіло 28 голів, що складає 15 % від всього поголівя враженого сибіркою в цілому за пятирічку.
Отже, в комплексі протисибіркових заходів, профілактичні щеплення необхідно здійснювати весною, на початку пасовищного періоду (квітень), що повязано з особливостями екології збудника цього захворювання.
Короткий аналіз епізоотичного стану щодо сибірки в Україні протягом досліджуваного періоду дає підставу зробити такі узагальнення: незважаючи на виконання протисибіркових заходів, хвороба продовжує вражати сільськогосподарських тварин і людей;
переважну більшість тварин, що захворіли на сибірку, складає велика рогата худоба (88 %) і, зокрема, молодняк у віці 4-12 місяців;
з метою удосконалення заходів профілактики сибірки необхідно вивчити процес формування поствакцинального імунітету у молодняка великої рогатої худоби.
Вивчення впливу протисибіркових вакцин на імунну систему тварин. Під час дослідження імуногенних властивостей сибіркового антигену на телятах двомісячного віку вивчались показники як неспецифічної, так і специфічної резистентності.
При дослідженні крові телят, щеплених вакциною із штаму К-79Z, встановлено зростання кількості еритроцитів уже через три години після введення антигену, а в подальшому їх кількість продовжувала збільшуватись, тобто інєкція вакцини сприяла інтенсивному еритропоезу. Вміст гемоглобіну в еритроцитах зменшувався тільки протягом перших шести годин після щеплення. Інтенсивний еритропоез і синтез гемоглобіну, що спостерігався через 24 години після щеплення у телят досліджуваної групи, свідчать про те, що у подальшому вміст гемоглобіну був вищий і мав стабільні показники (табл.1).
Таблиця 1. Зміни кількості формених елементів та гемоглобіну в крові телят у віці двох місяців після щеплення вакциною проти сибірки із штаму К-79Z (n=8)
Години досліду Лейкоцити Еритроцити Гемоглобін
Контрольна група Дослідна група Контрольна група Дослідна група Контрольна група Дослідна група
Введений в організм теляти сибірковий антиген викликав збільшення кількості лейкоцитів, до того ж у дослідній групі помітне збільшення спостерігалось уже через три години після введення, тоді як у телят контрольної групи зростання кількості лейкоцитів не було. Збільшення дози вакцини із штаму К-79Z не вплинуло негативно на кількісні показники лейкоцитів, але відсоток збільшення кількості лейкоцитів мав пряму залежність від дози вакцини: чим більш доза, тим він був менший. Це свідчить про те, що доза сибіркового антигену для щеплення телят повинна бути оптимальною.
Таким чином, у всіх досліджуваних групах спостерігалась закономірна реакція на введення сибіркового антигену - підвищення кількості лейкоцитів, що дуже важливо для формування специфічного захисту.
Нами встановлено, що паралельно з сегментоядерними нейтрофілами у крові телят досліджуваних груп збільшувалась кількість лімфоцитів уже через три години після щеплення, що вказує на активну дію антигену. Введений сибірковий антиген сприяв зростанню кількості не тільки лімфоцитів, але й плазматичних клітин у крові телят порівняно з тваринами контрольної групи. Плазматичні клітини продукують антитіла - імуноглобуліни. Подібні показники нами отримані також і при збільшенні дози вакцини до 1,0 і 1,5 см3.
Найважливішим для захисту організму серед факторів природної резистентності є фагоцитоз. Ми вивчали вплив сибіркового антигену на фагоцитарну реакцію організму в залежності від способу введення вакцини і від дози.
Таблиця 2. Зміна фагоцитарного індексу та фагоцитарного числа в динаміці, в залежності від способу введення вакцини (n=8)
Години досліду Фагоцитарна активність, % Інтенсивність фагоцитозу, м.т. /лейк
Контрольна група Спосіб введення Середнє Контрольна група Спосіб введення Середнє
Результати досліджень фагоцитарної реакції периферичної крові телят під впливом сибіркового антигену свідчать, що сибірковий антиген в організмі телят посилював фагоцитарну активність як при підшкірному, так і при внутрішньошкірному введенні відповідно в 1,53 і 1,49 рази порівняно з контрольною групою. Але середні показники зміни фагоцитарної активності, в залежності від способу введення антигену, не дуже відрізнялися за період проведення досліду (14 діб). Однак, протягом перших 9 годин після інєкції підвищення фагоцитарної активності було більш чітко виражене при внутрішньошкірному введенні. Це ж саме стосується і фагоцитарного числа. При внутрішньошкірному щепленні його збільшення було очевиднішим, ніж при підшкірному, але в обох випадках фагоцитарний індекс через 14 днів був вищий (у 1,59 і 1,61 рази відповідно), ніж у телят контрольної групи. Менш активну фагоцитарну реакцію нейтрофілів крові телят контрольної групи можна пояснити тим, що у них відсутній вплив сибіркового антигену, а нестимульовані молоді форми лейкоцитів мають меншу здатність до фагоцитозу (табл.2).
Рис.1. Зміна фагоцитарного індексу в динаміці залежно від дози вакцини
Підвищення дози вакцини із штаму К-79Z негативно впливало на фагоцитарну активність, але стимулювало інтенсивність фагоцитозу. В перші 24 години збільшення дози антигену викликало наявне зниження фагоцитарної функції окремих лейкоцитів. Але через два тижні фагоцитарна активність у телят дослідних груп підвищилась при щепленні вакциною в дозі 1,0 і 1,5 см3 в 1,06 і 1,64 раза відповідно, а фагоцитарне число - в 2,05 і 1,79 раза порівняно з контрольною групою (рис.1).
Щеплення телят протисибірковими вакцинами із штаму “СБ” і “55- ВНИИВВИМ” також стимулює фагоцитарну активність та інтенсивність фагоцитозу в порівнянні з контрольною групою телят.
Імунні реакції в організмі на введений антиген здійснюють специфічні клітини лімфоїдного ряду - Т- і В-лімфоцити. Зважаючи на важливість Т- і В-лімфоцитів у формуванні імунної відповіді, нами вивчались кількісні зміни цих клітин та їх субпопуляцій під впливом сибіркового антигену.
Встановлено, що введений парентерально антиген стимулював функціональну активність імунокомпетентних клітин. Але ця дія була не одночасною і залежала від способу введення вакцини. Після щеплення найбільший рівень розеткоутворення у Т-лімфоцитів спостерігався протягом перших трьох-шести годин після інєкції, але був більш виражений при внутрішньошкірному введенні. В-лімфоцитів найбільше виявлено вже через шість годин після внутрішньошкірного і через 48 годин після підшкірного щеплення. В середньому за два тижні, зростання Т- і В-розеткоутворюючих лімфоцитів було вірогідне (р<0,01) і не виявлено за цей термін великої різниці в залежності від способу введення вакцини (табл. 3).
Таблиця 3. Зміни відносної кількості Т- і В-лімфоцитів у динаміці в залежності від способу введення сибіркової вакцини (n=8)
Години досліду Т-розеткоутворюючі лімфоцити, % В-розеткоутворюючі лімфоцити, %
Контрольна група Спосіб введення Контрольна група Спосіб введення Середнє підшкірно внутр/шк підшкірно внутр/шк
Сибірковий антиген сприяв збільшенню загальної кількості лейкоцитів, у тому числі лімфоцитів, зокрема збільшення абсолютної кількості Т-лімфоцитів.
Велике значення для розвитку імунної відповіді має одна з популяції Т-лімфоцитів - Т-хелпери. Вважають, що деякі Т-клітини можуть пізнавати і пригнічувати аутореактивні лімфоцити - Т-супресори і вони дуже важливі для процесу регуляції імунітету.
Щеплення вакциною із штаму К-79Z двомісячних телят протягом 14 діб (термін досліду) стимулює зростання рівня Т-теофілінрезистентних (Тр) і зменшення Т-теофілінчутливих (Тч), тобто тих клітин, які є головними в імунних реакціях організму. Показник співвідношення Тр/Тч у щеплених тварин був найвищим протягом 12-48 годин після щеплення в порівнянні з контрольними тваринами.
Порівнюючи ці показники імунокомпетентних клітин і їх субпопуляцій з подібними у тварин, щеплених іншими взятими в дослід протисибірковими вакцинами, необхідно відзначити, що і під впливом вакцин із штамів “СБ” і “55- ВНИИВВИМ” відбувається збільшення кількості Тр. Протягом 6-48 годин після щеплення протисибірковими вакцинами відбувається зниження рівня Тч. Через 14 діб, коли завершується формування імунітету під впливом вакцини, рівень Тч підвищується і вони пригнічують проліферативну активність імунобіологічних функції Тр і інших Т-ефекторних клітин (рис. 3).
Результати наших досліджень показали, що підвищення дози вакцини із штаму К-79Z до 1,0 і 1,5 см3 спричиняло підвищення кількості Т- і В-лімфоцитів і їх субпопуляцій. Але показники співвідношення Тр/Тч були нижчими, ніж у телят, щеплених дозою 0,5 см3 і вищими, ніж у контрольній групі.
Одним із показників неспецифічної резистентності організму є вміст загального білка у сироватці крові. Максимального значення він досягає через 14 діб після щеплення вакциною із штаму К-79Z.
У досліджуваних групах, після введення підшкірно або внутрішньошкірно сибіркового антигену, спостерігалось достовірне зростання концентрації Ig G (р<0,001) порівняно з контрольною групою. Особливо характерні зміни зростання концентрації Ig G спостерігалися протягом 12 годин у телят, щеплених внутрішньошкірно. Поступове підвищення рівня Ig G у сироватці крові тримісячних телят відбувалось і після інєкції іншими протисибірковими вакцинами, але воно було значно меншим, ніж при щепленні тварин вакциною із штаму К-79Z.
Концентрація Ig M у телят усіх дослідних груп після щеплення сибірковим антигеном також зростала, але найбільш швидке зростання спостерігалось у телят після внутрішньошкірного введення протягом 24 годин. Після підшкірного щеплення концентрація Ig M у сироватці крові телят протягом двох тижнів збільшувалась і була найвищою на 14 день.
Різні дози вакцини із штаму К-79Z неоднаково впливають на загальний рівень імуноглобулінів. Підвищення дози не дуже активно стимулює збільшення як рівня загального білка, так і обох видів імуноглобулінів у сироватці крові дослідних тварин (рис. 4). Таким чином, показники напруженості гуморального імунітету у телят дослідних груп були вищими і проявлялись збільшенням рівня загальної кількості білка та імуноглобулінів. Концентрація Ig G і Ig M після введення сибіркового антигену знаходиться у прямій залежності від віку телят, в якому починали їх імунізувати. Але високий рівень Ig обох класів під впливом сибіркового антигену вже спостерігався у телят, яких починали щеплювати з 60-добового віку. Через 14 днів після введення антигену концентрація Ig досягала максимуму.
Результати визначення лізоцимної активності сироватки крові двомісячних телят контрольної та дослідної груп, які прищеплені вакциною із штаму К79-Z в дозі 0,5 см3 свідчать, що під впливом вакцини лізоцимна активність підвищується на 9,34 % і є важливим показником формування гуморального імунітету.
Оскільки, утворення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) є складовою частиною нормальної імунної відповіді, то по їх рівню можна зробити висновок про відсоток виведення антигену з організму. Падіння рівня ЦІК у крові телят спостерігається після щеплення рідкою вакциною із штаму К-79Z незалежно від способу введення. Низький рівень ЦІК протягом 14 діб свідчить, по-перше, про те, що відбувається зниження виведення антигену з організму, в елімінації якого і беруть участь ЦІК. В результаті цього може утворитися більш стійкий і тривалий імунітет у тварин. І, по-друге, оскільки високий рівень в крові імунних комплексів спричиняє негативний вплив на функціональну активність імунокомпетентних клітин, то зниження рівня ЦІК позитивно впливає на регуляцію імунної відповіді.
Рівень ЦІК у крові досліджуваних тварин залежав і від дози вакцини. Більша доза сприяла вищому рівню ЦІК. Вакцина в дозі 1,5 см3 навіть зумовлювала підвищення рівня ЦІК протягом 48 годин.
При щепленні вакцинами із штамів “СБ” і “55-ВНИИВВИМ” вже через три години спостерігається різке зниження рівня ЦІК, більше, ніж під впливом вакцини із штаму К-79Z. І тільки протягом 24-48 годин після щеплення відбувається поступове збільшення рівня імунних комплексів майже у два рази в порівнянні з контрольною групою. Тобто в цей період відбувається більш активна елімінація антигену з організму тварин, що, можливо, має вплив на рівень формування імунітету на антигени цих вакцин.
Узагальнюючи результати досліджень по вивченню впливу сибіркового антигену на розвиток захисних реакцій в організмі телят, слід зазначити, що в основі формування поствакцинального імунітету лежать: на початку - активація клітинних факторів захисту, яка проявляється зростанням кількості Т- і В-лімфоцитів і їх субпопуляцій, зокрема Т-хелперів; підвищення фагоцитарної, лізоцимної активності; зниження рівня ЦІК, та ін., тобто після щеплення вакциною настає помітна активація гуморальних механізмів, які активують фактори захисту в організмі.
Результати наших досліджень дозволили також вияснити окремі питання віку телят, в якому їх можна імунізувати проти сибірки, а також яким способом краще вводити їм вакцину. Ефективним для створення імунітету є щеплення телят вже з двомісячного віку як підшкірно, так і внутрішньошкірно в ділянці підколінної складки. Однак, внутрішньошкірні інєкції більш активно впливають на формування протисибіркового імунітету в перші години після щеплення.
Отримані нами результати свідчать, що формування імунітету, починається вже через три години після щеплення вакциною із штаму К-79Z. При підшкірному і внутрішньшкірному введенні вакцини, під впливом сибіркового антигену, активуються нейтрофіли, Т- і В-лімфоцити.
При внутрішньошкірному введенні антигену у дослідних тварин більш виражена активація, насамперед, Т-лімфоцитів. Тому вважаємо, що для більш швидшого розвитку імунної відповіді у тварин доцільно вводити антиген внутрішньошкірно. І це важливо робити особливо у несприятливих щодо сибірки пунктах і осередках раптових спалахів захворювання.сибірка антиген лікування імунітет
Встановлено доцільність проведення імунізації молодняка великої рогатої худоби проти сибірки у ранньому віці (два місяці) рідкою живою споровою вакциною із штаму К-79Z, яка не шкідлива, не викликає ускладнень. Активне формування імунітету починається через три години після застосування і продовжується протягом 14 діб (термін спостереження).
Молодняк великої рогатої худоби 60-денного віку можна щеплювати вакциною із штаму К-79Z внутрішньошкірно дозою 0,4 см3 і підшкірно дозою 0,5 см3. Збільшення дози до 1,5 см3 гальмує протягом 24-72 годин після інєкції, лейкопоез, фагоцитарну активність лейкоцитів, зменшує відносну кількість Т- і В-розеткоутворюючих лімфоцитів, збільшує кількість Т-теофілінчутливих лімфоцитів і не сприяє накопиченню в крові загального білка та імуноглобулінів класу G і М.
Сибірка зустрічається в усіх регіонах України і спричиняє значні економічні збитки. Протягом 1996-2000 рр. спалахи захворювання встановлено в 78 населених пунктах, де захворіла 191 тварина. Більше захворілих сибіркою тварин виявлено на території Вінницької, Луганської, Донецької, Одеської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської та Чернівецької областей. Найчастіше сибірка вражала велику рогату худобу, переважно молодняк, у віці 4-12 місяців.
Після застосування вакцини із штаму К-79Z вірогідно збільшується відносна кількість Т-лімфоцитів: при підшкірному введенні в 1,40 рази, при внутрішньошкірному - в 1,55; В-лімфоцитів - в 1,50 і 1,66 раза відповідно; сухої вакцини із штаму 55-ВНИИВВИМ - в 1,24 і 1,50; рідкої живої спорової вакцини із штаму СБ - в 1,43 і 1,52 рази відповідно.
Після щеплення телят вакциною із штаму К-79Z через 14 днів кількість Т-теофілінрезистентних лімфоцитів вірогідно зростає при підшкірному введенні в 1,50, внутрішньошкірному - в 1,72 раза. Збільшення дози вакцини до 1,5 см3 менш активно стимулює збільшення кількості Т-теофілінрезистентних лімфоцитів і не викликає суттєвих змін у співвідношенні Т-теофілінрезистентних до Т-теофілінчутливих лімфоцитів. При щепленні телят вакцинами із штаму 55-ВНИИВВИМ відбувається підвищення кількості Т-теофілінрезистентних лімфоцитів у 1,34 і із штаму СБ - 1,75 раза.
Застосування протисибіркової вакцини із штаму К-79Z підвищує фагоцитарну активність при підшкірному введенні в 1,53, при внутрішньошкірному - в 1,49 раза, а інтенсивність фагоцитозу відповідно в 1,59 і 1,61 раза. Вакцини із штаму 55-ВНИИВВИМ і СБ стимулюють фагоцитарну активність в 1,33 і 1,19 раза відповідно, фагоцитарне число збільшується в 1,59 і 1,18 раза.
Введення протисибіркової вакцини із штаму К-79Z сприяє збільшенню у крові великої рогатої худоби загального білка, зокрема після підшкірного щеплення на 29,69 %, після внутрішньошкірного - на 37,47 %. Під впливом антигену вакцини із штаму К-79Z активне збільшення кількості Ig G та Ig M в крові телят відбувається вже протягом перших трьох годин після щеплення і продовжується 14 діб (термін спостереження). Найбільш активно зростає кількість імуноглобулінів класу М протягом 24 годин, особливо після внутрішньошкірного введення, а імуноглобулінів класу G - через 14 діб.
Щеплення протисибірковими вакцинами із штаму СБ і 55-ВНИИВВИМ також сприяє збільшенню у крові великої рогатої худоби загального білка на 20,82 % і 14,13 % відповідно. Кількість Ig G та Ig M у крові телят при введенні вакцини із штаму СБ підвищується в 1,21 і 1,60 раза відповідно; вакцини із штаму 55-ВНИИВВИМ - в 1,17 і 1,43 раза.
Список литературы
1. Калашник О.М., Доценко В.В. Біологічні властивості вакцини із штаму “СБ” // Вісник Сумського державного аграрного університету. Науково-методичний журнал. - 1998.- Вип.2. - С.164-166.
У цій статті автором зроблено підбірку, аналіз і узагальнення матеріалу.
2. Калашник А.Н., Завирюха А.И. Влияние сибиреязвенной вакцины из штамма К-79Z на иммунную систему животных // IV международная научно-производственная конференция “Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения”.-Белгород.-2000.-С.140-141.
Автором проведено імунологічні дослідження на тваринах, щеплених протисибірковою вакциною, зроблено статистичну обробку даних результатів дослідження.
3. Калашник О.М. Вплив способу введення протисибіркової вакцини із штаму К-79Z на імунну систему телят // Вісник Сумського державного аграрного університету. Науково-методичний журнал.- 2001.- Вип.6. - С.54-56.
4.Калашник О.М. Імуногенні властивості протисибіркових вакцин // Ветеринарна медицина.-2001.-№10.- С.14-15.
5.Калашник О.М. Вплив різних доз протисибіркової вакцини із штаму К-79Z на імунну систему телят // Збірник наукових праць ”Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини”.-Ч.ІІ.-2001.-Вип.8(32).-С.253-258.
6.Калашник А.Н. Имунногенные свойства вакцины из штамма К-79Z // Научно-практическая конференция “Научно-прикладные аспекты состояния и перспективы развития животноводства и ветеринарной медицины”.-Курск.-2001.-С.51-52.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
