Вміст селену в кормах раціонів ремонтних свинок у періоди їх вирощування, осіменіння, поросності і лактації. Характеристика та сутність впливу різних рівнів селену в раціоні на білковий, вуглеводно-жировий і мінеральний обмін та репродуктивну функцію.
При низкой оригинальности работы "Вплив різних рівнів і джерел селену на обмін речовин та відтворну здатність ремонтних свинок", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Починаючи з 1957 року, коли селен був визнаний необхідним елементом живлення, з дефіцитом якого в організмі тварин повязано понад 75 хвороб і їх симптомів, вчені всього світу працюють над вирішенням проблеми селенового живлення тварин: вивчають вміст селену в кормах і раціонах, метаболізм в організмі і наслідки дефіциту, розробляють норми, способи і джерела забезпечення селеном тощо. Приліпко (2000-2006) встановив ступінь забезпеченості раціонів селеном і обґрунтував дози і способи згодовування його різним статевовіковим групам курей в умовах Донбасу та молочної великої рогатої худоби регіонів Лісостепу і Полісся. Для реалізації поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: визначити фактичний вміст селену в кормах раціонів ремонтних свинок у періоди їх вирощування, осіменіння, поросності і лактації; вивчити витрати кормів та динаміку живої маси ремонтних свинок під час їх вирощування, осіменіння, поросності і лактації за різних рівнів і джерел селену в раціоні; дослідити вплив різних рівнів і джерел селену в раціоні на перетравність поживних речовин, баланс азоту і мінеральних елементів у піддослідних свиней; зясувати вплив різних рівнів селену в раціоні на білковий, вуглеводно-жировий і мінеральний обмін та репродуктивну функцію ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок і встановити на цій основі його оптимальний рівень; визначити характер впливу різних джерел селену за оптимального рівня його в раціоні на інтенсивність росту ремонтних свинок та подальшу їх відтворну здатність; вивчити вплив досліджуваних препаратів селену за оптимального рівня його в раціоні на білковий, вуглеводно-жировий і мінеральний обмін ремонтних свинок за інтерєрними показниками у період вирощування, поросності і лактації; проаналізувати динаміку накопичення селену у крові, молозиві, молоці і плаценті свиноматок за різних рівнів і джерел його в раціоні; провести оцінку економічної ефективності використання різних рівнів і джерел селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок. Встановлено кращі показники за поповнення дефіциту селену в раціоні органічною формою - сел-плексом і синтетичною - селенометіоніном, проте достовірних переваг указані препарати порівняно з селенітом натрію не мають. На основі комплексного аналізу результатів зоотехнічних, фізіолого-біохімічних і економічних досліджень встановлена висока ефективність поповнення дефіциту селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок до встановленого оптимального рівня (0,3 мг/кг СР), що дозволить у практчних умовах балансувати раціони за селеном і внаслідок цього покращувати перетравність і засвоєння поживних речовин, баланс азоту, макро-і мікроелементів і на цій основі підвищувати на 7,9-9,9 % середньодобові прирости ремонтних свинок під час вирощування їх до парувального віку та поліпшувати показники відтворної здатності вирощених з них свиноматок (запліднюваність, багатоплідність, великоплідність, молочність, збереженість та інтенсивність росту поросят тощо) за одночасного зменшення на 5,7-9,5% витрат кормів на відтворення репродуктивного поголівя тварин з економічним ефектом у розрахунку на одну свинку 75,21-90,85 або на одну свиноматку - 188,55-208,49 грн.Так, за вмісту селену в раціоні 0,2 мг/кг СР свинки 2-ї дослідної групи за середньодобовим приростом за період від 2,5-до 9-міс віку перевищували контрольних аналогів на 5,7 % (Р<0,05 ), завдяки чому їх жива маса перед паруванням (у віці 9,0-9,5 міс) зросла на 104,9, тоді як у контролі на 99,3 кг. При цьому у тварин 4-ї дослідної групи за споживання 0,784 мг селену відкладання його у тілі порівняно з контролем підвищувалося на 0,271 мг (Р<0,001), а порівняно з аналогами 3-ї дослідної групи, навпаки, зменшилося на 0,8%. Результати досліджень показали, що у крові свиней дослідних груп під впливом підвищених рівнів селену порівняно з контрольними аналогами збільшувався вміст у крові еритроцитів (на 5,8-9,9 %, (Р>0,05), гемоглобіну (3,3-7,5%), загального білка (4,0-6,3%), кальцію (1,8-2,5%), фосфору (4,5-7,3%), сірки (8,1-19,8%), міді (6,5-10,2%), цинку (8,3-15,0%), марганцю (5,0-9,2%), селену (46,9-78,3%) і вітаміну Е (7,2-15,0%) та зростала активність каталази (9,6-16,4%) і пероксидази (12,2-20,4%). Зокрема, свинки 4-ї дослідної групи за період росту від 2,5 до 9-міс віку перевершували контроль за середньодобовими приростами живої маси на 49 г, або 9,9 % (Р< 0,01), тварин 3-ї дослідної групи - на 2 г, або 0,4 %, а аналогів 2-ї дослідної групи - на 10 г, або 1,9%. У другому експерименті вміст селену в раціоні свинок 1 контрольної групи був таким само, як і в першому досліді, тобто - природним, а у тварин дослідних груп оптимальним - 0,3 мг/кг СР, який встановлений у першому експерименті, проте джерела щодо забезпечення цього рівня селену в раціоні були різні: для свинок 2-ї дослідної групи це був селеніт натрію, для 3-ї - селенометіонін і для 4-ї дослідної групи - сел-плекс.На основі результатів двох довготривалих науково-господарських експериментів і фізіолого-біох
Вывод
Дослід I: ”Вплив різних рівнів селену в раціоні на обмін речовин та відтворну здатність ремонтних свинок?
Споживання кормів піддослідними тваринами. Упродовж 1-го науково-господарського експерименту враховували фактичне споживання кормів спочатку ремонтними свинками за період вирощування їх від 2,5- до 9-міс (парувального) віку, потім поросними і лактуючими свиноматками з поросятами до 2-міс віку.
Як показав аналіз даних споживання кормів, загальні витрати їх за фізіологічними періодами вирощування свинок і свиноматок істотно між дослідними і контрольною групами не відрізнялися. Так, на одну свинку 1 контрольної групи під час вирощування від 2,5 міс до парувального віку (9 міс) витрачено 522,6 проти 516,8-520,7 к. од. у дослідних групах. Ще менша міжгрупова різниця у витратах кормів відмічена у 30-денний період осіменіння ремонтних свинок та перший період їх поросності (84 дні): 313,5-316,9 к. од. у дослідних групах проти 313,5 к. од. у контролі. Практично однакові витрати кормів на одну свиноматку контрольної і дослідних груп відмічені у другому періоді їх поросності: 94,5-95,4 к. од. У звязку із зазначеним надто близькими були загальні витрати кормів на вирощування свинок від 2,5 міс до їх опоросу: 928,1-928,7 к. од. у дослідних групах проти 931,5 к. од. у контролі. Аналогічна картина характерна і для показників витрат кормів на одну піддослідну свиноматку у період 60-денної лактації.
Динаміка живої маси піддослідних свинок. Додавання до раціону різних доз селеніту натрію зумовило відмінності у показниках живої маси свинок (рис. 1). Так, за вмісту селену в раціоні 0,2 мг/кг СР свинки 2-ї дослідної групи за середньодобовим приростом за період від 2,5- до 9-міс віку перевищували контрольних аналогів на 5,7 % ( Р<0,05 ), завдяки чому їх жива маса перед паруванням (у віці 9,0-9,5 міс) зросла на 104,9, тоді як у контролі на 99,3 кг.
Рис. 1. Середньодобові прирости живої маси піддослідних свинок, г
Ще вищою інтенсивність росту була у свиней 3 і 4-ї дослідних груп за вмісту селену в раціоні 0,3 і 0,4 мг/кг СР. За середньодобовими приростами живої маси вони перевищували контроль на 9,6 і 9,4 % ( Р< 0,01). Така різниця у живій масі спостерігалася і в подальшому. Наприклад, в кінці 1-ї половини поросності (84 дні) контрольні свинки важили 160,8 кг, а 2, 3 і 4-ї дослідних груп на 7,7; 12,7 та 12,5 кг, або 4,8; 7,9 і 7,8%, більше. При цьому свинки 2, 3 і 4-ї дослідних груп витрачали на 1 кг приросту менше, відповідно, на 5,7; 9,3 і 9,5% кормових одиниць та на 6,3; 9,0 і 9,7% перетравного протеїну. Отже, за показниками росту піддослідних свинок і свиноматок оптимальним рівнем селену в їх раціонах можна вважати 0,3 мг/кг сухої речовини.
Відтворна здатність піддослідних свинок. Досліджувані рівні селену справили також позитивний вплив на відтворну здатність ремонтних свинок. Про це свідчать передусім індекси осіменіння. Якщо виходити з того, що під час охоти свинок осіменяють два рази, наприклад, увечері і вранці, то оптимальним індексом осіменіння їх слід вважати 2, тобто два осіменіння на одно запліднення. У такому разі індекс осіменіння контрольних свинок становив 2,8, тоді як у 2-й дослідній групі він був на 14,0%, у 3-й ? 28,6 і в 4-й ? на 21,0 % меншим (табл. 2).
Підвищені рівні селену поліпшували не тільки заплідненість, а й багатоплідність свинок. Так, кожна свинка контрольної групи народила 8,70 поросяти, тоді як 2-ї дослідної ? 8,86; 3-ї ? 9,18 і 4-ї дослідної ? 9,35, що, відповідно, на 1,8; 5,5 і 7,5% більше. Причому у 2, 3 і 4-й дослідних групах порівняно з контролем відмічено менше на 50,0 і 25,0% мертвонароджених поросят, і, навпаки, на 4,3; 9,4 (Р<0,05) і 11,4% (Р<0,05) більше живих поросят, які відрізнялися також великоплідністю. Наприклад, жива маса новонароджених поросят від свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп становила 1,25; 1,28 та 1,27 проти 1,23 кг у контрольних аналогів, що, очевидно, повязано з кращою інтенсивністю росту ембріонів і плодів дослідних свиноматок. Дещо помітною була різниця між дослідними і контрольною групами свиноматок за живою масою одного поросяти у 21-денному віці. Якщо в контролі одне порося важило 5,39 кг, то у 2, 3 і 4-й дослідних групах ? на 5,4; 8,4(Р<0,05) і 8,5 % (Р<0,05) більше, а відтак, зростала і маса гнізда.
Народилося поросят: всього, гол. 8,70±0,32 8,86±0,23 9,18±0,33 9,35±0,19 у % до контролю 100 101,8 105,5 107,5 мертвих, гол. 0,40 0,20 0,10 0,10 у % до контролю 100 50,0 25,0 25,0 живих, гол. 8,30±0,23 8,66±0,18 9,08±0,25х 9,25±0,21х у % до контролю 100 104,3 109,4 111,4
Маса гнізда при народж., кг 10,70±0,28 11,08±0,24 11,75±0,31х 11,87±0,26х
Жива маса поросят, кг/гол.: при народженні 1,23±0,01 1,25±0,02 1,28±0,03 1,27±0,01х у віці 21 день % 5,39±0,12 5,68±0,10 5,84±0,09х 5,85±0,11х у віці 60 днів 19,74±0,14 21,01±0,24хх 21,60±0,19ххх 21,53±0,22ххх
Середньодобовий приріст,г: 0-21 день 198±3,71 211±4,12х 217±3,62хх 218±3,45хх
21-60 днів 368±3,71 393±5,12хх 404±3,64хх 402±4,04хх
0-60 днів 309±3,47 329±3,34хх 339±3,42ххх 338±3,45ххх
Збереглося поросят, голів: до 21-денного віку 7,7±0,21 8,1±0,12 8,8±0,23ххх 8,8±0,15ххх збереженість, % 92,2±1,67 93,5±2,02 96,4±1,78 94,7±1,54 до 60-денного віку 7,4±0,22 7,9±0,14 8,6±0,25хх 8,7±0,18хх збереженість, % 89,3±1,43 90,7±1,96 94,6±1,32 94,4±1,61
Жива маса свиноматок на 2-й день після опоросу, кг 145,9±7,2 152,6±9,4 158,7±11,2 159,4±10,5
± до контролю: кг - 6,7 12,8 13,5
% - 4,6 8,8 9,2
Молочність свиноматок, кг 41,5±4,12 46,0±3,67 51,4±2,56 51,5±4,23
Жива маса свиноматок після відлучення поросят, кг 139,9±5,9 145,4±8,1 150,8±9,2 151,5±6,5
± до контролю: кг - 5,5 10,9 11,6
% - 3,9 7,8 8,3
Поряд з цим свиноматки дослідних груп переважали контрольних аналогів на 10,8-24,1% за молочністю та збереженістю поросят до 21-денного віку, яка становила 93,5- 96,4 проти 92,2% у контролі. Аналогічна картина була характерною також для двомісячних поросят.
Завдяки кращій молочності свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп, їхні поросята за живою масою при відлученні у віці 60 днів переважали контрольних аналогів, відповідно, на 1,27; 1,86 і 1,79 кг, або 6,4(Р<0,01); 9,4(Р<0,001) і 9,1% (Р<0,001). Щодо середньодобових приростів живої маси поросят від народження до 60-денного віку, то різниця між дослідними і контрольними тваринами становила 6,5-9,7% (Р<0,001).
Що стосується живої маси свиноматок, визначеної на другий день після їх опоросу, то вона у тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп перевищувала контрольних аналогів, відповідно, на 4,6; 8,8 і 9,2, а на 2-й день після відлучення поросят у 2-місячному віці - на 3,9; 7,8 і 8,3%.
Отже, за комплексом показників відтворної здатності тварини дослідних груп з вмістом селену в раціоні 0,2; 0,3 і 0,4 мг/кг сухої речовини переважають над контролем. При цьому у більшості випадків найвищі показники відмічені за дози селену 0,3 і 0,4 мг/кг СР. Щоправда, доза селену 0,4 мг/кг СР порівняно з дозою селену 0,3 мг/кг помітної різниці у досліджуваних показниках не зумовила. Тому оптимальною дозою селену для ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок можна вважати 0,3 мг/кг сухої речовини раціону.
Перетравність поживних речовин. Як відомо, поживність кормів і раціонів тварин зумовлені не тільки їх хімічном складом, а й перетравністю.
Як показав аналіз даних балансового досліду, у тварин дослідних груп порівняно з контрольними аналогами були вищими коефіцієнти перетравності органічної речовини на 2,5-3,7%, сирого протеїну - 2,2-4,3, сирої клітковини - 2,6- 6,1 та безазотистих екстрактивних речовин - на 2,5-3,3 % (Р>0,05). При цьому найвищі показники перетравності поживних речовин відмічені у тварин 3 і 4-ї дослідних груп, загальний вміст селену в раціоні яких становив 0,3 і 0,4 мг/кг СР.
Баланс азоту. Поряд з перетравністю експериментальні рівні селену справили однозначно позитивний вплив на середньодобовий обмін азоту у свинок дослідних груп. Насамперед, зменшувалася екскреція його з калом і сечею, а збільшувалося порівняно з контролем відкладання у тілі на 1,21-3,28 г, або 5,1-13,8%. З усіх досліджуваних рівнів селену найбільш ефективними виявилися 0,3 і 0,4 мг/кг СР, за яких щодобові відкладання азоту, або баланс його у тілі свинок 3 і 4-ї дослідних груп, був, відповідно, вищим на 2,34 і 3,28 г, або 5,1(Р<0,01) і 9,9% (Р<0,01 ).
Баланс мінеральних елементів. У тварин дослідних груп відмічено порівняно з контролем більш високий баланс кальцію (на 5,7-10,1%) і фосфору ( на 4,6-5,1%; Р>0,05). Що стосується балансу селену, то він в усіх групах свинок був додатнім. Проте найменше селену відкладалося у свиней контрольної групи, що залежало від його вмісту в раціоні і становило 6,6% від спожитої кількості. У тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп баланс селену в тілі становив, відповідно - 34,2; 36,6 і 35,8% від спожитої кількості. При цьому у тварин 4-ї дослідної групи за споживання 0,784 мг селену відкладання його у тілі порівняно з контролем підвищувалося на 0,271 мг (Р<0,001), а порівняно з аналогами 3-ї дослідної групи, навпаки, зменшилося на 0,8%. Мабуть, це повязано із захисними реакціями організму, коли надмірне поступання в організм того чи іншого елемента обмежується шляхом погіршення його всмоктування у шлунково-кишковому тракті та посиленої екскреції з сечею як продукту проміжного обміну.
Гематологічні показники. Результати досліджень показали, що у крові свиней дослідних груп під впливом підвищених рівнів селену порівняно з контрольними аналогами збільшувався вміст у крові еритроцитів (на 5,8-9,9 %, (Р>0,05), гемоглобіну (3,3-7,5%), загального білка (4,0-6,3%), кальцію (1,8-2,5%), фосфору (4,5-7,3%), сірки (8,1-19,8%), міді (6,5-10,2%), цинку (8,3-15,0%), марганцю (5,0-9,2%), селену (46,9-78,3%) і вітаміну Е (7,2-15,0%) та зростала активність каталази (9,6-16,4%) і пероксидази (12,2-20,4%). Водночас досліджувані рівні селену не вплинули на концентрацію у крові дослідних свинок лейкоцитів і глюкози та резервну лужність. Загалом дослідження крові свинок показало, що підвищення рівня селену в раціоні до 0,2-0,4 мг/кг сухої речовини справляє позитивний вплив на вуглеводно-жировий, білковий і мінеральний обмін та поліпшує Е-вітамінний і ферментний статус організму, що посилює ріст та репродуктивні функції тварин. Аналогічна картина характерна для гематологічних показників свинок за 30 днів до опоросу і на 2 і 45-й день лактації та їх поросят у віці 1, 21 і 45 днів. селен раціон репродуктивний лактація
За комплексною оцінкою гематологічних показників, балансу азоту і перетравності поживних речовин, інтенсивності росту і відтворних функцій, оптимальним рівнем селену в раціоні ремонтних свинок і вирощених з них свиноматок є 0,3 мг/кг сухої речовини.
Дослід II: ”Вплив різних джерел селену в раціоні на обмін речовин та відтворну здатність ремонтних свинок”
За наведеними у попередньому підрозділі результатами, оптимальним рівнем селену в раціоні ремонтних свинок є 0,3 мг/кг сухої речовини. Зважаючи на цю обставину, у 2-ому досліді вивчали ефективність поповнення дефіциту селену до оптимального рівня селенітом натрію (як контрольного варіанту), синтетичним селенометіоніном і органічною (дріжджовою) формою селену у вигляді препарату сел-плексу.
Споживання кормів піддослідними тваринами. У II досліді відмічено, що досліджувані джерела селену не погіршували апетиту у свиней дослідних груп порівняно з контрольними аналогами, тому й споживання ними кормів було практично однаковим, про що свідчить табл. 3.
Таблиця 3
Загальні витрати кормів на вирощування піддослідних свиноматок за різних джерел селену в раціоні у середньому на 1 голову, к. од.
Показник Групи
1контр. дослідні
2 3 4
Витрати кормів на вирощування свиноматок, к. од.: від 2,5 до 9 міс (парувальний вік) 503,1 499,2 503,1 497,3 за 1-й період поросності (84 дні 30 дн. ос.) 318,1 313,5 315,8 316,9 за 2-й період поросності (30 днів) 98,4 97,5 97,8 97,5
Загальні витрати: від 2,5-міс віку до опоросу 919,6 910,2 916,7 911,7
Витрати кормів за період лактації (60 днів) 407,4 409,8 409,8 411,0
Наприклад, загальні витрати кормів на вирощування свинок від 2,5 міс до їх опоросу у тварин дослідних груп становили 910,2-916,7 проти 919,6 к. од. у контролі. Щодо витрат кормів на одну свиноматку упродовж лактації, то вони теж істотно між групами не відрізнялися і становили, відповідно, 407,4 к. од. у контролі та 409,8-411,0 к. од. у дослідних групах.
Динаміка живої маси піддослідних свинок. Як показав аналіз, додавання до раціону різних джерел селену за оптимальної дози його зумовило відмінності у показниках динаміки живої маси між дослідними і контрольною групами тварин (табл. 4).
Зокрема, свинки 4-ї дослідної групи за період росту від 2,5 до 9-міс віку перевершували контроль за середньодобовими приростами живої маси на 49 г, або 9,9 % ( Р< 0,01), тварин 3-ї дослідної групи ? на 2 г, або 0,4 %, а аналогів 2-ї дослідної групи - на 10 г, або 1,9%. Така незначна різниця між середньодобовими приростами живої маси свиней 4, 3 і 2-ї дослідних груп дає підставу стверджувати, що досліджувані джерела селену (сел-плекс, селенометіонін і селеніт натрію) майже в однаковій мірі позначилися на інтенсивності росту ремонтних свинок у віці від 2,5 до 9 міс за дози селену в раціоні 0,3 мг/кг СР. Хоча варто відзначити й те, що серед усіх дослідних груп за середньодобовими приростами ремонтних свинок однозначно перше місце займає 4-а дослідна група, джерелом селену в раціоні якої був органічний селен сел-плекс. Останнє місце за інтенсивністю росту ремонтних свинок серед дослідних груп займає 2-а дослідна група, оптимальна доза селену в раціоні яких забезпечувалася за рахунок неорганічної форми селену - селеніту натрію.
Аналогічна картина щодо впливу досліджуваних джерел селену на динаміку живої маси ремонтних свинок спостерігалася також у період їх осіменіння (упродовж 30 днів) та у першому періоді поросності (84 дні). Якщо свинки 1 контрольної групи наприкінці 1-го періоду поросності важили 167,0 кг, то 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно, на 6,6; 7,9 і 8,4% більше. Як видно, найбільша жива маса (181,1 кг) за указаний період характерна для свинок 4-ї дослідної групи з вмістом у раціоні сел-плексу (181,1 проти 180,2 і 178,0 кг у 3 і 2-й дослідних групах).
Таблиця 4
Динаміка живої маси піддослідних свинок (n= 14)
Показник Групи
1контр. на дослідні
2 3 4
Жива маса свинок, кг: на початку досліду 24,0±1,85 23,8±2,03 23,9±1,96 23,8±2,19 у віці 9 міс (перед осімен.) 120,7±5,3 128,1±4,1 129,8±5,7 130,1±4,5
± до контролю: кг - 7,4 9,1 9,4
% - 6,1 7,5 7,8
Загальний приріст, кг 96,7±3,9 104,3±2,8 105,9±3,5 106,3±3,4
± до контролю, кг - 7,6 9,2 9,6
Середньодобовий приріст, г 496±5,1 535±6,3ххх 543±4,2ххх 545±5,4ххх
± до контролю : г - 39 47 49
% - 7,9 9,5 9,9
Жива маса свинок у кінці 1-ї половини поросності, кг 167,0±7,5 178,0±6,3 180,2±7,2 181,1±6,7
± до контролю, кг - 11,0 13,2 14,1
Приріст за період осім.(30 дн.) і 1-й період поросн. (84 дні), кг 46,3±3,6 49,9±3,2 50,4±4,2 51,0±3,3
± до контролю, кг - 3,6 4,1 4,7
Середньодобовий приріст, г 406±6,2 438±8,1хх 442±5,7хх 447±7,3хх
± до контролю, % - 7,9 8,9 10,1
Відмінності в інтенсивності росту дослідних і контрольних свинок за практично однакових рівнів годівлі зумовили різницю у показниках витрат кормів на 1кг приросту їх живої маси. Так, у свинок контрольної групи ці витрати за період росту від 2,5- до 9-міс віку становили 5,20 к. од., тоді як у тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно - 4,79; 4,75 і 4,68 к.од., що на 7,9; 8,7 і 10,0% менше. Аналогічна картина характерна і для витрат на приріст перетравного протеїну. .
Відтворна здатність піддослідних свинок за різних джерел селену в раціоні. У другому експерименті вміст селену в раціоні свинок 1 контрольної групи був таким само, як і в першому досліді, тобто - природним, а у тварин дослідних груп оптимальним - 0,3 мг/кг СР, який встановлений у першому експерименті, проте джерела щодо забезпечення цього рівня селену в раціоні були різні: для свинок 2-ї дослідної групи це був селеніт натрію, для 3-ї - селенометіонін і для 4-ї дослідної групи - сел-плекс. Загальний енергетичний, протеїновий, амінокислотний, макро- і мікромінеральний та вітамінний рівні годівлі були однаковими для свинок і вирощених з них свиноматок усіх піддослідних груп, тому ми мали повну змогу простежити за характером впливу лише досліджуваних джерел селену на показники відтворної здатності дослідних свиней.
Дослідження показали, що оптимальний рівень селену в раціоні ремонтних свинок дослідних груп, незалежно від його джерела, справив позитивний вплив на їх заплідненість (табл. 5). Зокрема, індекс осіменіння контрольних свинок становив 2,96, тоді як у 2-й дослідній групі він був на 26,0%, у 3-й ? на 23,3 і 4-й дослідній групі ? на 32,7 % (Р<0,05) меншим. Якщо порівняти індекси осіменіння свинок дослідних груп між собою, то можна відмітити наступне. Найменшим він був у свинок 4-ї дослідної групи (2,23) з вмістом у раціоні сел-плексу.
У свинок 2 і 3-ї дослідних груп з вмістом у раціоні, відповідно, селеніту натрію і селенометіоніну індекси осіменіння були вищими порівняно з аналогами 4-ї дослідної групи на 5,4 та 7,6%. Отже, відмічену різницю в індексах осіменіння на користь свинок дослідних груп можна пояснити, з одного боку, неоднаковим вмістом селену в раціоні контрольних і дослідних свинок, а з другого - різними джерелами його.
Народилося поросят: всього, гол. 9,15±0,21 9,76±0,27х 9,87±0,25х 10,01±0,29х у % до контролю 100 106,7 107,9 109,4 мертвих, гол. 0,50 0,30 0,30 0,20 у % до контролю 100 60,0 60,0 40,0 живих, гол. 8,65±0,26 9,46±0,28 9,57±0,25х 9,81±0,31х у % до контролю 100 109,4 110,6 113,4
Маса гнізда, кг: при народж. 10,98±0,46 12,40±0,44х 12,73±0,31хх 12,91±0,36хх у 21-денному віці 43,89±2,7 53,52±3,2х 54,04±2,1х 56,12±3,0х
Жива маса поросят, кг/гол.: при народженні 1,20±0,11 1,27±0,09 1,29±0,10 1,29±0,12 у віці 21 день 5,32±0,16 5,78±0,14 5,83±0,19 5,84±0,13х у віці 60 днів 18,97±0,47 20,45±0,42хх 20,68±0,29х 20,67±0,28хх
Середньодобовий приріст,г: 0-21 день 196±2,21 215±2,12ххх 216±2,42ххх 217±2,15ххх
21-60 днів 350±4,31 376±4,02хх 381±4,22ххх 380±4,51ххх
0-60 днів 296±9,7 320±12,4ххх 323±13,2хх 326±13,9хх
Збереглося поросят, голів: до 21-денного віку 8,25±0,52 9,26±0,42 9,27±0,53 9,61±0,55 збереженість, % 95,4±2,14 97,9±1,89 96,9±2,27 98,0±2,51 до 60-денного віку 8,15±1,20 9,16±1,04 9,27±1,15 9,51±0,98 збереженість, % 94,2±2,43 96,8±2,06 96,9±2,32 96,9±2,41
Молочність свиноматок, кг 43,89±2,1 53,52±2,6х 54,04±3,1х 56,12±3,4х
Жива маса свиноматок, кг: на 2-й день після опоросу 163,5±9,2 174,7±7,6 176,3±8,5 178,8±9,1
Після відлучення поросят 143,9±4,7 155,2±4,1 157,8±3,2х 157,5±3,9х
± до контролю: кг - 11,3 13,9 13,6
% - 7,9 9,7 9,5
Підвищений вміст селену в раціонах свинок дослідних груп, так само, як і в 1-ому досліді, позитивно вплинув не тільки на якість осіменіння, а й на їх багатоплідність. Якщо у середньому кожна свинка 1 контрольної групи народила 9,15 поросяти, то 2-ї дослідної ? 9,76, 3-ї ? 9,87 і 4-ї ? 10,01, що, відповідно, на 6,7; 7,9 і 9,4% (Р<0,05) більше. При цьому у 2, 3 і 4-й дослідних групах порівняно з контролем відмічено менше на 40,0 і 60,0% мертвонароджених поросят, і на 9,4; 10,6 (Р<0,05) і 13,4% (Р<0,05) більше живих поросят. Причому поросята, отримані від свиноматок дослідних груп, відрізнялися порівняно з контрольними великоплідністю. Так, жива маса поросят 2, 3 і 4-ї дослідних груп при народженні становила 1,27; 1,29 та 1,29 кг, що було однозначно вище порівняно з контрольними аналогами на 5,8; 7,5 і 7,5%.
Якщо порівняти дослідні групи тварин між собою, то можна побачити, що свиноматки 3 і 4-ї дослідних груп, у раціоні яких додатковим джерелом селену були селенометіонін і сел-плекс, за багатоплідністю переважали свиноматок 2-ї дослідної групи з вмістом у раціоні селеніту натрію на 1,1 і 2,6% та за великоплідністю на 1,6%. Щодо мертвонароджуваності поросят, то вона була на 66,7% меншою у свиноматок 4-ї дослідної групи порівняно з аналогами 2 і 3-ї дослідних груп.
Неоднакові багатоплідність та великоплідність у контрольних і дослідних свиноматок зумовили різницю у масі їх гнізда. Зокрема, загальна жива маса поросят, які народилися від однієї свиноматки у контрольній групі, становила 10,98 кг, тоді як у 2, 3 і 4-й дослідних групах на 12,9(Р<0,05); 15,9(Р<0,01) та 17,6% (Р<0,01) вище. Цілком імовірно, що краща забезпеченість дослідних свиноматок селеном позитивно позначалася на інтенсивності росту ембріонів і плодів. Причому, як свідчать дані, з досліджуваних джерел селену в раціоні однозначно більш помітно посилювали ріст плодів сел-плекс і селенометіонін порівняно з селенітом натрію.
Аналогічна різниця між дослідними і контрольною групами свиноматок спостерігається за живою масою одного поросяти та масою гнізда у 21-денному віці. Якщо в контролі у цьому віці одне порося важило 5,32 кг, то у 2, 3 і 4-й дослідних групах ? на 8,6; 9,6 і 9,8 % (Р<0,05) більше, а внаслідок цього зростала також і маса гнізда. У 1-й контрольній групі вона становила 43,89 кг, а в 2, 3 і 4-й дослідних групах, відповідно, на 9,63; 10,15 і 12,23 кг, або 21,9(Р<0,05); 23,1(Р<0,05) і 27,9 % (Р<0,05), більше. Перевага залишається за 4 і 3-ю дослідними групами з вмістом у раціоні органічної форми селену - сел-плексу і селенометіоніну. Тут варто зазначити, що така велика різниця зумовлена не лише більшою масою одного поросяти в дослідних групах, а й різницею у кількості поросят у гнізді. Оскільки масою гнізда у 21-денному віці поросят визначається молочність свиноматок, то різниця у масі гнізда у цьому віці, яка щойно була наведена, в однаковій мірі стосується і молочності піддослідних свиноматок. Очевидно, що краща молочність свиноматок позитивно позначилася на збереженості їх поросят. Так, до 21-денного віку під свиноматками 1контрольної групи залишилося живих поросят 95,4%, а під свиноматками 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно, більше - 97,9; 96,9 і 96,9%. Те саме стосується збереженості поросят до двомісячного віку, яка у контрольній групі була на 2,6-2,7% меншою, ніж у дослідних групах.
Завдяки кращій великоплідності та молочності свиноматок дослідних груп, їхні поросята не тільки краще збереглися, а й мали більш високу живу масу. Зокрема, при відлученні у віці 60 днів контрольні поросята важили 18,97 кг, тоді як дослідні 2, 3 і 4-ї груп були важчими на 7,8(Р<0,01); 9,0(Р<0,05) і 8,9%(Р<0,01). У звязку з цим і маса гнізда поросят у свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп порівняно з контролем була, відповідно, вищою на 21,2; 24,0 і 27,2% (Р<0,01). Щодо середньодобових приростів живої маси поросят, то вони у контрольній групі від народження до 21-го дня становили 196 г, тоді у як 2, 3 і 4-й дослідних групах на 9,7; 10,2 і 10,7% вище з вірогідністю Р<0,001. У віці від 21 до 60 днів контрольні поросята щодоби збільшували свою масу на 350 г, а 2, 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно, на 7,4(Р<0,01); 8,9(Р<0,001) і 8,6% (Р<0,001) більше. Якщо порівняти середньодобові прирости живої маси поросят за період від народження до 60-денного віку, то різниця між дослідними і контрольними тваринами практично така само, як і в періоди росту від народження до 21-денного та від 21-денного до 60-денного віку, а саме: поросята 2-ї дослідної групи за указаний період перевищували контроль на 8,1% (Р<0,001), а 3 і 4-ї дослідних - на 9,1% (Р<0,01).
Для відтворення свинопоголівя надто важливе значення має жива маса і стан вгодованості свиноматок, особливо після відлучення від них поросят. Від цього залежить ефективність їх подальшого використання у відтворювальному процесі. У наших дослідженнях жива маса свиноматок, визначена на другий день після їх опоросу, у 2, 3 і 4-й дослідних групах перевищувала контрольних аналогів, відповідно, на 11,3; 13,9 і 13,6 кг, або 7,9; 9,7 і 9,5 %.
Щодо живої маси свиноматок на 2-й день після відлучення від них поросят у 2-місячному віці, то можна відмітити наступне. За два місяці підсису свиноматки усіх піддослідних груп втрачали свою живу масу, незважаючи на достатній рівень годівлі. Проте у свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп втрати живої маси були меншими, а тому порівняно з контрольними аналогами вони на 2-й день після відлучення поросят важили, відповідно, на 11,3; 13,9 і 13,6 кг, або 7,9; 9,7(Р<0,05) і 9,5% (Р<0,05), більше, що можна пояснити позитивним впливом на це досліджуваних джерел селену, додавання яких до раціону забезпечувало оптимальну дозу його.
Вміст селену у плаценті, молозиві та молоці свиноматок залежав не тільки від рівня його в раціоні, а й від джерела (табл. 6).
Таблиця 6
Вміст селену у плаценті, молозиві та молоці свиноматок (n=4)
Показник Групи
1контрольна дослідні
2 3 4
Вміст селену: у плаценті, мг/кг 0,029±0,001 0,041±0,002ххх 0,053±0,002ххх 0,057±0,002ххх у молозиві, мг/л 0,031±0,001 0,058±0,003ххх 0,089±0,001ххх 0,087±0,003ххх у молоці (на 21-й день ), мг/л 0,022±0,001 0,048±0,002ххх 0,065±0,003ххх 0,068±0,002ххх у молоці (на 45-й день), мг/л 0,015±0,001 0,039±0,003ххх 0,047±0,002ххх 0,049±0,002ххх
Так, якщо у плаценті свиноматок контрольної групи містилося селену 0,029 мг/кг, то у їх аналогів 2, 3 і 4-ї дослідних груп на 41,4; 82,8 і 96,6 % (Р<0,001) більше. Високий вміст селену у плаценті не тільки дослідних, а й контрольних свиноматок свідчить про надто важливу роль цього мікроелемента у процесах відтворення, оскільки плацента безпосередньо повязана з характером живлення ембріонів.
Те саме характерне і для вмісту селену у молозиві свиноматок. Навіть у контрольних тварин, раціон яких був дефіцитним за селеном, вміст селену у молозиві був у два-три рази вищий, ніж у молоці - 0,031 проти 0,015-0,11 мг/л, що указує на важливість його для новонароджених поросят. У той же час молозиво свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп містило селену порівняно з контролем на 87,0; 187,0 і 180,6 % (Р<0,001) більше.
Щодо вмісту селену у молоці, то він був нижчим, ніж у молозиві свиноматок усіх піддослідних груп, проте у молоці свиноматок 2-ї дослідної групи на 21-й день лактації вміст селену порівняно з контролем був вищим на 118,2%, 3-ї - 195,0 і 4-ї дослідної групи - на 209,1% (Р<0,001). На 45-й день лактації молоко усіх свиноматок ставало біднішим на селен, хоча його було однозначно більше у молоці свиноматок 2, 3 і 4-ї дослідних груп порівняно з контролем, відповідно, у 2,6; 3,1 і 3,3 раза за високого порогу вірогідності (Р<0,001). З досліджуваних джерел селену на вміст його у плаценті, молозиві і молоці найбільший вплив справляв сел-плекс, за ним селенометіонін і селеніт натрію.
Перетравність поживних речовин. У другому експерименті, аналогічно першому досліду, у тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп порівняно з контролем коефіцієнти перетравності органічної речовини були вищими на 2,3; 3,1 і 3,5%, сирого протеїну - 4,0; 5,2 і 5,3 (Р0,05); 5,0 (Р0,05). З наведених даних видно, що найвищі показники перетравності відмічені у тварин 4 і 3-ї дослідних груп, джерелами селену в раціоні яких були сел-плекс і селенометіонін. Водночас у дослідженні не відмічено однозначного впливу як рівня, так і джерела селену на коефіцієнти перетравності у піддослідних свинок сирого жиру, які коливалися у межах від 58,9 до 61,5%.
Баланс азоту. Досліджувані джерела селену за оптимальної дози його в раціоні впливали не тільки на перетравність протеїну, а й на баланс азоту. Так, уведення в раціон свиней 2, 3 і 4-ї дослідних груп селеніту натрію, селенометіоніну і сел-плексу зумовило зменшення порівняно з контролем екскреції азоту з калом, внаслідок чого збільшувалося відкладення його у тілі, відповідно, на 8,3(Р<0,05); 9,7(Р<0,05) і 10,7% (Р<0,05), що, очевидно, було одним із вагомих факторів кращого росту тварин дослідних груп.
Баланс мінеральних елементів. За однакового споживання свинками дослідних груп селену за рахунок додавання до раціону селеніту натрію, селенометіоніну і сел-плексу у них покращувавася порівняно з контролем баланс кальцію на 6,9-11,9%(Р<0,05) і фосфору - на 6,2-11,3% (Р<0,05). Щодо балансу селену, то він був вищий у тварин з органічною формою селену в раціоні (рис. 2). Так, у свинок 2-ї дослідної групи щодоби відкладалося у тілі 0,223 мг селену, або 34,7% від прийнятої кількості, тоді як у тварин 3 і 4-ї дослідних груп, відповідно, 0,289 і 0,299 мг, або 45,2 і 46,7%, що вище на 10,5(Р<0,001) і 12,0 % (Р<0,001).
Рис. 2. Баланс селену в організмі свинок за різних рівнів і джерел його в раціоні, мг/добу
Що стосується відкладання селену в організмі контрольних свинок, то він хоча і був додатнім, проте складав усього 0,011мг, або 6,7% від спожитої кількості.
Гематологічні показники. Більшість показників крові свинок дослідних груп залежала не тільки від рівня селену в раціоні, а й від джерела його (табл.7). Так, якщо в крові свинок 1 контрольної групи містилося еритроцитів 7,64 Т/л, то у крові тварин 2-ї дослідної групи з вмістом у раціоні селеніту натрію на 7,9 %, 3-ї (з вмістом у раціоні селенометіоніну) - 9,3 і 4-ї дослідної групи (з вмістом у раціоні сел-плексу) - на 8,9 % більше. Поряд з еритроцитами у крові свиней дослідних груп збільшувався порівняно з контролем вміст гемоглобіну на 6,7-11,9, загального білка - 7,7-12,5, кальцію - 6,0-9,6 та фосфору - на 7,2-8,8%.
Досліджувані джерела селену позитивно позначилися також на вмісті у крові ремонтних свинок сірки, міді, цинку і марганцю та, особливо, селену. Якщо у крові свинок контрольної групи його містилося 1,98 мкмоля/л, то у тварин 2, 3 і 4-ї дослідних груп концентрація його під впливом уведення селеніту натрію, селенометіоніну і сел-плексу в раціон збільшувалася, відповідно, на 49,5 (Р<0,05); 78,8(Р < 0,01) і 86,9 % (Р<0,01).
Аналогічно результатам 1-го досліду, в крові свинок 2, 3 і 4-ї дослідних груп порівняно з контролем збільшувалася концентрація вітаміну Е, відповідно, на 9,3(Р<0,05); 11,5(Р<0,01) і 13,9 % (Р<0,01) та зростала оксидоредуктазна активність, зокрема, на 10,9; 16,6 і 24,5% каталази та на 7,1; 11,0 і 34,6% пероксидази.
У дослідженнях резервної лужності та вмісту лейкоцитів і глюкози у крові свинок дослідних і контрольної груп не виявлено однозначного позитивного чи негативного впливу як підвищеного рівня, так і досліджуваних джерел селену на ці показники.
Загалом слід зазначити, що найвищі гематологічні показники у ремонтних свинок, поросних і лактуючих свиноматок та їх поросят зумовлювала органічна форма селену - сел-плекс, на другому місці за характером впливу був селенометіонін і на третьому - селеніт натрію. Це дає підставу стверджувати, що селен у складі препаратів органічного походження характеризується більш високою доступністю для організму свиней, про що свідчать не тільки гематологічні показники, а й дані накопичення цього елемента у плаценті, молозиві і молоці свиноматок. Хоча варто відзначити й те, що, за біометричною обробкою отриманих даних росту і відтворної здатності ремонтних свинок, перетравності поживних речовин, балансу азоту і мінеральних елементів органічний селен у вигляді сел-плексу та селенометіоніну вірогідної переваги не мали.
Тому, підкреслюючи переваги органічної і синтетичної форм селену, ми не можемо категорично заперечувати і достатньо високу ефективність неорганічного селену у вигліді селеніту натрію.
Економічна ефективність результатів досліджень. Враховуючи те, що основним видом продукції у ремонтних свинок був приріст живої маси, а у свиноматок - приплід поросят, ми визначали економічну ефективність згодовування досліджуваних джерел селену свинкам за період вирощування їх від 2,5- до 9-міс (парувального) віку та свиноматкам - за період від осіменіння і до відлучення від них поросят у віці 60 днів. Економічний ефект на одну свинку при цьому у 2, 3 і 4-й дослідних групах, відповідно, становив 75,21; 90,85 і 89,81, а на одну свиноматку - 188,55; 206,37 і 208,49 грн. Отже, з досліджуваних джерел селену найвищий економічний ефект забезпечувала органічна форма селену сел-плекс, незважаючи на високу вартість цього препарату - 70,00 грн. за 1 кг і з витратою на одну голову 152,4 г (на суму 10,64 грн.). Проте слід зазначити, що за згодовування свиноматкам 3 і 2-ї дослідних груп за період досліду селенометіоніну і селеніту натрію по 0,350 і 0,335 г/гол. вартістю 3,5 і 3,3 коп. відмічено також високий економічний ефект - 206,37 і 188,55 грн., що менше порівняно з сел-плексом лише на 2,12 і 19,94 грн.
Виробнича перевірка результатів досліджень. За результатами досліджень, найкращі показники продуктивності відмічені у свиней за дози селену в раціоні 0,3 мг/кг СР, а з додаткових джерел цього мікроелемента найбільш ефективним виявився органічний препарат сел-плекс (4-а дослідна група). Зважаючи на це, у виробничому досліді свинкам контрольної і дослідної груп згодовували ті ж самі корми, що і в науково-господарському експерименті. Різниця полягала в тому, що свинки контрольної групи отримували раціон з природним вмістом селену - 0,081 мг/кг СР, а дослідної - такий же раціон, але з додаванням до нього органічної форми селену - сел-плексу до оптимального рівня - 0,3 мг/кг СР. У результаті відмічено, що у свинок перевірюваної групи були вищими на 47 г, або 9,8 %, середньодобові прирости, а від кожної вирощеної з ремонтних свинок свиноматки порівняно з контролем отримано більше на 0,89 гол. живих поросят з більшою на 4,2% живою масою при народженні. Дослідні свиноматки мали вищу на 7,6% молочність та збереженість поросят (95,7 проти 92,3% у контролі), жива маса яких у віці 60 днів перевищувала контрольних ровесників на 1,63 кг (8,9%). Поряд з цим свиноматки дослідної групи після відлучення від них поросят у двомісячному віці на 7,2 кг (5,3%) переважали контрольних аналогів за практично одакового споживання кормів. Внаслідок цього загальний економічний ефект у розрахунку на одну свиноматку становив 190,75 грн.
Отже, виробнича перевірка підтвердила результати науково-господарських експериментів, що було підставою для формулювання відповідних висновків і пропозицій виробництву.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
