Вивчення впливу форм і доз фосфорних добрив вітчизняного та зарубіжного походження на зміну фізико-хімічних і агрохімічних властивостей ґрунту, продуктивність і якість культур короткоротаційної сівозміни - кукурудза на силос - пшениця озима - ячмінь ярий.
При низкой оригинальности работы "Вплив різних форм фосфорних добрив на родючість сірого лісового ґрунту та продуктивність короткоротаційної сівозміни", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Найскладнішим питанням можна вважати забезпечення рослинництва фосфорними добривами, основна кількість яких має імпортне походження. Низький рівень забезпечення сільського господарства фосфорними добривами та необхідність залучення місцевих ресурсів фосфатної сировини для потреб землеробства спонукало виконання цієї роботи. Мета полягала у встановленні агрономічної цінності традиційних і нових видів фосфорних добрив за систематичного застосування і внесення їх про запас у короткоротаційній сівозміні. Для досягнення поставленої мети вирішували такі завдання: - виявити вплив традиційних і нових форм фосфорних добрив вітчизняного виробництва на зміну фізико-хімічних властивостей і динаміку основних біогенних елементів у сірому лісовому ґрунті; визначити груповий склад фосфатів і закономірності перерозподілу фосфору у ґрунті за систематичного внесення помірних доз фосфорних добрив і про запас;В огляді літератури висвітлено роль фосфорних добрив у відтворенні родючості ґрунтів у сівозміні. Показано стан вивчення їх впливу на формування врожаю сільськогосподарських культур і його якість за різних способів внесення, виявлено агрономічну та агроекологічну цінність і забезпеченість ними зони Лісостепу. Польові дослідження виконано впродовж 1997-2000 рр. у короткотривалому досліді відділу агрохімії та фізіології рослин у дослідному господарстві ННЦ “Інститут землеробства УААН” „Чабани” Києво-Святошинського району Київської області з типовими для цієї зони ґрунтово-кліматичними умовами. Ґрунт дослідного поля - сірий лісовий супіщаний, який перед закладанням досліду в 1997 р. мав таку характеристику орного (0-20 см) шару: вміст гумусу за Тюриним - 1,1%, PHKCL - 5,5-6,2, гідролітичну кислотність за Каппеном - 1,3-1,4 мг-екв./100 г ґрунту, вміст лужногідролізованих сполук азоту за Корнфілдом - 5,6-6,0 мг/100 г ґрунту, рухомих форм фосфору за Чириковим - 3,6-5,9 мг/100 г ґрунту, обмінного калію за Чириковим - 4,4-7,2 мг/100 г ґрунту. У ґрунті визначали: вміст лужногідролізованих сполук азоту за методом Корнфілда, азоту нітратного - іонометричним методом (ГОСТ 26951-86), амонійного - колориметрично з реактивом Несслера, загальний вміст фосфору - колориметрично після мокрого озолення за Гінзбург, мінеральні групи фосфатів за Чиріковим, органічні - за методом Dormar, нерозчинний залишок - за різницею між умістом валового фосфору та сумою усіх інших груп фосфатів, обмінного калію - вимірюванням на полуменевому фотометрі за методом Чирікова (ДСТУ 4115-2002), гідролітичну кислотність - за Каппеном (ГОСТ 26212-91), РН сольовий - потенціометричним методом (ДСТУ ISO 10390-2001).За вирощування кукурудзи на силос у варіантах з одинарною дозою зернистих фосфоритів (Рзф53), в середині вегетації рослин, порівняно з аналогом (суперфосфатом із російської сировини), гідролітична кислотність зменшувалась майже удвічі, а за внесення про запас (Naa55Рзф120Км55) отримано найнижчий показник гідролітичної кислотності (0,83 мг-екв. на 100 г ґрунту). Аналіз показників азотного режиму ґрунту за роки досліджень показав, що на початку та в середині вегетації культур сівозміни вміст лужногідролізованих сполук азоту за використання лише фосфорних добрив, як у помірних дозах (Р53), так і про запас (Р120), був у межах 6 мг/100 г ґрунту (табл. У варіантах з повним мінеральним добривом їх вміст за використання помірних доз фосфорних добрив становив 6,6-8,0 мг/100 г ґрунту, а про запас - зростав у 1,2-1,4 рази до контролю залежно від форм добрив. У середньому за роки досліджень під кукурудзою на силос вміст рухомих форм фосфору у варіантах з невисокими дозами (Р53) підвищився у 1,6 раза порівняно з контролем (без добрив) (табл. Під ячменем ярим у фазу кущіння за використання Р53 як окремо, так і в складі повного мінерального добрива вміст рухомих форм фосфору перебував у межах середньої (6,3-8,8 мг) забезпеченості, а у варіантах з післядією фосфорних добрив, що були внесені про запас, він становив 10-14 мг/100 г ґрунту.У короткоротаційній трипільній сівозміні на сірому лісовому супіщаному ґрунті досягнуто простого і розширеного відтворення родючості ґрунту за використання всіх форм фосфорних добрив у складі повного мінерального добрива за насичення 1 га площі сівозміни N55P53-120K55. Використання форм фосфорних добрив, що досліджувалися, у складі повного мінерального удобрення створювало умови для оптимізації азотного живлення рослин у короткоротаційній сівозміні, особливо в період інтенсивного розвитку, коли вміст лужногідролізованих сполук азоту підвищувався на 25-30% відносно контролю. У варіантах із помірними дозами фосфорних добрив уміст рухомих форм фосфору підвищився у 1,5 раза порівняно з контролем і під кукурудзою та пшеницею озимою відповідав підвищеній забезпеченості (у межах 10 мг на 100 г ґрунту), а під ячменем ярим наближався до середньої (близько 7 мг на 100 г ґрунту), тоді як у варіанті без добрив він відповідав градації низької забезпеченості (у межах 5 мг на 100 г ґрунту). Використання усіх форм фосфорних добрив у високих дозах сприяло пі
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ НАСИЧЕННЯ ДОБРИВАМИ
Важливого значення за вивчення нових видів і форм мінеральних добрив набуває виявлення їх впливу на фізико-хімічні властивості і поживний режим ґрунту. Нашими дослідженнями встановлено, що найбільші відміни між традиційними та новими формами фосфорних добрив спостерігались за їх впливом на фізико-хімічні властивості сірого лісового супіщаного ґрунту. Відмічено, що використання фосфоритів зернистих природних істотно знижувало показники гідролітичної кислотності, що свідчить про комплексний меліоруючий ефект, а суперфосфат, навпаки, підвищував її, і це повязано із сульфатною природою добрива. За вирощування кукурудзи на силос у варіантах з одинарною дозою зернистих фосфоритів (Рзф53), в середині вегетації рослин, порівняно з аналогом (суперфосфатом із російської сировини), гідролітична кислотність зменшувалась майже удвічі, а за внесення про запас (Naa55Рзф120Км55) отримано найнижчий показник гідролітичної кислотності (0,83 мг-екв. на 100 г ґрунту). Подібні тенденції виявлено й за вирощування наступних культур.
Аналіз показників азотного режиму ґрунту за роки досліджень показав, що на початку та в середині вегетації культур сівозміни вміст лужногідролізованих сполук азоту за використання лише фосфорних добрив, як у помірних дозах (Р53), так і про запас (Р120), був у межах 6 мг/100 г ґрунту (табл. 2).
У варіантах з повним мінеральним добривом їх вміст за використання помірних доз фосфорних добрив становив 6,6-8,0 мг/100 г ґрунту, а про запас - зростав у 1,2-1,4 рази до контролю залежно від форм добрив. У кінці вегетаційних періодів відбулось зменшення вмісту лужногідролізованих сполук азоту до значень низької та дуже низької забезпеченостей.
Таблиця 2 - Вміст лужногідролізованих сполук азоту в орному (0-20 см) шарі ґрунту під культурами короткоротаційної сівозміни, мг/100 г ґрунту
Внесено добрив на 1 га площі сівозміни, кг Кукурудза на силос, 1997-1999 рр. Пшениця озима, 1998-2000 рр. Ячмінь ярий, 1999-2000 рр. фаза росту і розвитку рослин
Отже, використання фосфорних добрив окремо і в складі повного мінерального добрива створювало умови для оптимізації азотного живлення рослин у короткоротаційній сівозміні, особливо в період їх інтенсивного розвитку.
Найпомітніший вплив форми фосфорних добрив мали на показники фосфатного режиму ґрунту. У середньому за роки досліджень під кукурудзою на силос вміст рухомих форм фосфору у варіантах з невисокими дозами (Р53) підвищився у 1,6 раза порівняно з контролем (без добрив) (табл. 3). Таке ж зростання відбулось і за внесення цих доз у складі NPK, за винятком добрив, збагачених на кальцій - природних зернистих фосфоритів та агрофоски, де вміст рухомих форм фосфору збільшився у 1,7-1,9 раза, очевидно, у звязку з їх підвищеним меліоруючим ефектом. За внесення фосфорних добрив про запас (Р120) у складі повного мінерального добрива забезпеченість ґрунту рухомими формами фосфору зросла від середньої градації (5,4 мг) до підвищеної - 18-19 мг Р2О5/100 г ґрунту, тобто вміст фосфору збільшився у 3,5 раза порівняно з контролем.
Таблиця 3 - Зміна вмісту рухомих форм фосфору в орному (0-20 см) шарі ґрунту під культурами короткоротаційної сівозміни, мг Р2О5 на 100 г ґрунту
Внесено добрив на 1 га площі сівозміни, кг Кукурудза на силос, 1997-1999 рр. Пшениця озима, 1998-2000 рр. Ячмінь ярий, 1999-2000 рр. фаза росту і розвитку рослин
За вирощування пшениці озимої найкращі умови фосфатного живлення відмічено у варіантах із повним мінеральним добривом при використанні фосфорних добрив про запас під попередню культуру. За цих умов вміст рухомих форм фосфору становив 10,7-12,6 мг Р2О5 на 100 г ґрунту залежно від фази росту та розвитку рослин. Під ячменем ярим у фазу кущіння за використання Р53 як окремо, так і в складі повного мінерального добрива вміст рухомих форм фосфору перебував у межах середньої (6,3-8,8 мг) забезпеченості, а у варіантах з післядією фосфорних добрив, що були внесені про запас, він становив 10-14 мг/100 г ґрунту. У фазу повної стиглості відбулось зменшення вмісту рухомих форм фосфору, що повязано з виносом їх врожаєм.
Дослідження групового складу фосфатів показало, що за помірного удобрення загальний уміст фосфору під культурами короткоротаційної сівозміни значних змін не зазнав, а за внесення про запас підвищився на 30%. Кількість водорозчинних фосфатів у варіантах із природними фосфоритами була удвічі меншою, ніж із промисловими формами за однакових умов застосування. Друга група фосфатів за рахунок помірних доз добрив збільшилась в 1,1-1,3 раза порівняно з контролем, а за внесення про запас - майже утричі. Високі дози сприяли підвищенню кількості фосфатів другої групи до 6,9-10,2 мг/100 г ґрунту, органічних фосфатів - до 35,2 мг/100 г ґрунту, а також переходу фосфору добрив у нерозчинні мінеральні сполуки.
При визначенні балансу фосфору у сівозміні встановлено, що за використання фосфорних добрив у дозах Р53-120 на 1 га площі сівозміни не тільки покривався винос фосфору щорічними врожаями, а й створювався запас цього елементу. Інтенсивність балансу залежно від рівня насичення добривами знаходилась у межах 111-379%.
Загалом, фосфатний режим ґрунту в короткоротаційній сівозміні кукурудза на силос - пшениця озима - ячмінь ярий більше залежав від біологічних особливостей кожної культури, доз та співвідношення унесених добрив, ніж від їх форм - традиційних чи нових.
Вивчення калійного режиму ґрунту показало, що під кукурудзою на силос на початку вегетації застосування помірних доз фосфорних добрив (Р53) забезпечувало підвищення вмісту обмінного калію відносно контролю на 7% за окремого внесення та на 47% за внесення у складі NPK (табл. 4).
Таблиця 4 - Вміст обмінного калію в орному (0-20 см) шарі ґрунту під культурами короткоротаційної сівозміни, мг К2О на 100 г ґрунту
Внесено добрив на 1 га площі сівозміни, кг Кукурудза на силос, 1997-1999 рр. Пшениця озима, 1998-2000 рр. Ячмінь ярий, 1999-2000 рр. фаза росту і розвитку рослин
Високі їх дози, за окремого внесення про запас (Р120) зменшували вміст обмінного калію на 30% відносно контролю (без добрив) і майже на 50% порівняно з помірними дозами добрив, що повязано із трансформацією мінерального калію за таких умов у необмінні форми та виносом урожаєм.
Характерною особливістю калійного режиму під пшеницею озимою є нерівномірність умісту обмінного калію за роками досліджень в період кущення. Середньорічна (1998-2000 рр.) його кількість відповідала показникам середньої забезпеченості незалежно від форм і доз фосфорних добрив. На такому ж рівні він перебував і за вирощування ячменю ярого, окрім варіантів із внесенням фосфоритів зернистих природних та агрофоски (N55Р53К55) у фазу повної стиглості. У цьому випадку вміст обмінного калію був у межах підвищеної забезпеченості (8,5 і 9,1 мг/100 г грунту), що повязано з їх меліоруючим ефектом.
Отже, найкращі умови живлення рослин у сівозміні склалися за внесення повного мінерального добрива (N55Р53К55). У цих варіантах кількість обмінного калію збільшилася на 3-5 мг за вмісту в контролі у межах 5-8 мг К2О на 100 г ґрунту.
УРОЖАЙНІСТЬ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ КУЛЬТУР КОРОТКОРОТАЦІЙНОЇ СІВОЗМІНИ ЗА РІЗНОГО РІВНЯ ФОСФАТНОГО ЖИВЛЕННЯ
Сформований рівень родючості сірого лісового ґрунту мав безпосередній вплив на урожайність сільськогосподарських культур. За вирощування кукурудзи на силос оптимальні умови живлення рослин складалися за повного мінерального удобрення. При цьому дія суперфосфатів, що виготовлені на основі традиційної та алжирської сировини, виявилась рівнозначною як за помірного мінерального живлення (N55Р53К55), так і при внесенні фосфорних добрив про запас на фоні NK. Урожайність культури відповідно зросла на 33 і 59% (табл. 5). Ефективність фосфоритів зернистих природних у складі N55Р53К55 була на 6% вищою порівняно із суперфосфатами, а при внесенні про запас на 13-16% нижчою. Внесення лише фосфорних добрив в дозі Р53 забезпечило однаково низькі прирости врожаю незалежно від форми добрив, що переважно не перевищували 15-18%, а про запас (Р120) - 17-23%. Як видно з результатів дисперсійного аналізу (рис. 1), хоча частка впливу погодних умов в роки вирощування кукурудзи на силос була досить високою і становила 24%, вагомішим чинником стабілізації урожайності цієї культури були добрива (60%), які сприяли зростанню урожайності у 1,2-1,7 раза порівняно з варіантом без добрив.
За вирощування пшениці озимої середня врожайність за роки досліджень без застосування добрив становила 2,24 т/га. У варіантах із внесенням помірних доз фосфорних добрив у складі повного мінерального удобрення прирости врожаю зерна були в межах 1,11-1,53 т/га або 49-68% по відношенню до контролю (без добрив), а внесення за тих же умов фосфорних добрив про запас сприяло підвищенню приросту врожаю зерна до 1,37-1,42 т/га або до 61-63%.
Таблиця 5 - Врожайність сільськогосподарських культур короткоротаційної сівозміни на сірому лісовому супіщаному ґрунті
Внесено добрив на 1 га площі сівозміни, кг Врожайність, т/га Продуктивність сівозміни, середнє за 1997-2000 рр., т/га зернових одиниць Приріст до контролю, т/га зернових одиниць Окупність одиниці добрив приростом врожаю, кг/кг кукурудза на силос, 1997-1999 рр. пшениця озима, 1998-2000 рр. ячмінь ярий, 1999-2000 рр.
Без добрив (контроль) 28,7 2,24 2,02 3,20 - -
Рсг53 36,4 2,38 2,56 3,90 0,70 13,3
Рса53 34,0 2,49 2,43 3,74 0,54 10,3
Рзф53 33,2 2,36 2,32 3,62 0,42 7,9
Рак53 34,1 2,42 2,50 3,75 0,55 10,3
Naa55Рсг53Км55 38,4 3,75 2,95 4,60 1,40 8,6
Naa55Рса53Км55 38,4 3,48 3,05 4,53 1,33 8,2
Naa55Рзф53Км55 40,1 3,35 3,32 4,68 1,48 9,1
Naa55Рак53Км55 39,6 3,77 3,00 4,70 1,50 9,2
Naa55Рсг120Км55 45,8 3,61 3,32 5,14 1,94 8,4
Naa55Рса120Км55 44,8 3,66 3,34 5,10 1,90 8,3
Naa55Рзф120Км55 41,3 3,61 3,41 4,87 1,37 7,2
Naa55Км55 38,4 3,31 2,88 4,43 1,23 11,2
Рак120 33,8 2,89 2,19 3,80 0,60 5,0
Рса120 35,5 2,60 2,25 3,83 0,63 5,3
Рзф120 34,0 2,68 2,22 3,75 0,55 4,6
НІР05 2,3 0,32 0,16 0,46
Менш ефективним виявилось внесення про запас лише фосфорних добрив, де прирости були в межах 0,36-0,65 т/га (табл. 5). Найменшу врожайність отримано за низьких доз (Р53), де за показника НІР05 = 0,32 прирости не перевищували 0,12-0,25 т/га, але в усіх інших варіантах досліду отримано істотний, порівняно з контрольними показниками, приріст урожаю зерна озимої пшениці. При цьому, не відмічено істотної різниці між формами фосфорних добрив за однакових умов застосування, окрім варіантів з оптимальним удобренням (N55Р53К55). Загалом рівень урожайності залежав від способу внесення і помітно змінювався залежно від умов року. Як видно із результатів дисперсійного аналізу, частка впливу погодних умов склала 40% ( рис. 1).
Найвища урожайність зерна ячменю ярого в 1999 р. становила 2,86 т/га, тоді як в 2000 р. - 3,95 т/га при врожаях у контролі відповідно 1,63 і 2,41 т/га. Виходячи з одержаних результатів при вирощуванні ячменю, можна зробити висновок, що всі фосфорні добрива, які вивчалися в досліді, мають подібну дію на формування врожаю зерна, прирости якого в екстремальні за погодними умовами вегетаційні періоди можуть становити 1,0-1,3 т/га, а в сприятливі - до 1,5 т/га при помірному мінеральному удобренні за використання будь-яких форм фосфорних добрив. Це свідчить про високу стабілізуючу дію добрив на формування врожаю зерна ячменю за будь-яких погодних умов.
Аналіз розрахунків показників продуктивності короткоротаційної сівозміни показав, що за щорічного внесення фосфорних добрив у складі повного мінерального удобрення (N55Р53К55 на 1 га площі сівозміни) вона становила 4,5-4,7 т/га зернових одиниць, а запасне внесення (Р120) на фоні N55К55 сприяло її підвищенню ще на 0,3-0,5 т/га, за продуктивності у варіанті без добрив - 3,20 т/га зернових одиниць (табл. 5). Виявлено, що ефективність різних форм фосфорних добрив є практично однаковою. Прирости врожаю коливаються за повного мінерального удобрення в межах - 1,3-1,9 т/га, а за внесення лише фосфорних добрив - 0,4-0,7 т/га зернових одиниць.
Аналізуючи застосування вітчизняних форм фосфорних добрив, слід зазначити, що окупність одиниці агрофоски за різних способів удобрення в 1,1-1,3 рази вища, ніж природних зернистих фосфоритів, що свідчить про перспективність збагачення зернистих фосфоритів із метою одержання комерційно вигідного продукту.
Таким чином, визначення показників продуктивності короткоротаційної сівозміни показало, що за умови внесення різних форм фосфорних добрив в еквівалентних дозах забезпечувалась ідентичність їх дії. Оптимальні умови мінерального живлення рослин складалися за внесення повного мінерального добрива, що забезпечило продуктивність 4,5-5,0 т/га зернових одиниць, вихід перетравного протеїну 0,4-0,5 т/га та забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном у межах 58-60 г на 1 кормову одиницю.
Порівняльний аналіз продуктивності короткоротаційної і десятипільної зерно-просапних сівозмін з насиченням зерновими відповідно 67% і 40% свідчить, що за однакових рівнів інтенсифікації вона була майже однаковою. Відмічено дещо нижчі загальний збір зерна та вихід фуражного у десятипільній сівозміні. При цьому вихід продовольчого зерна в обох сівозмінах був практично рівним - у десятипільній за внесення N66Р60К68 він становив 1,14 т/га, у короткоротаційній у варіантах з N55Р53К55 (близькі за рівнем удобрення 1 га площі сівозміни) - 1,12-1,26 т/га.
Отже, у господарствах що мають невелику площу землекористування, обмежений набір культур та вузьку спеціалізацію цілком доцільно використовувати короткоротаційні сівозміни.
ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ВРОЖАЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР У КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ
Визначення основних показників якості зеленої маси кукурудзи показало, що застосування різних форм фосфорних добрив, як окремо, так і в складі NPK, сприяло помітному підвищенню в рослинах вмісту азоту, фосфору та калію. Відмічено значне підвищення вмісту „сирого” протеїну: до 12,0-12,7% залежно від фази розвитку.
За вирощування пшениці озимої без удобрення за показниками вмісту клейковини та білка отримано зерно другого класу. Застосування фосфорних добрив у складі повного мінерального удобрення, як за щорічного їх внесення, так і про запас дало змогу отримати зерно сильної пшениці першого класу. Зерно ячменю містило білка не більше 9%, що дає можливість за цим показником використовувати його першим класом для пивоваріння. Встановлено, що за впливом на основні показники якості, форми фосфорних добрив помітно не відрізнялися між собою.
Результати наших досліджень із вивчення вмісту важких металів (Pb, Ni, Cd) у основній рослинницькій продукції показали, що кількість свинцю у зеленій масі кукурудзи була втричі, а у зерні пшениці та ячменю у 5 разів меншою за гранично допустимі концентрації. Вміст нікелю в основній продукції всіх сільськогосподарських культур перебував у межах 0,5-1,3 мг/кг при ГДК - 1,5, а кадмію становив 0,1-0,2 мг/кг при ГДК - 0,3 мг/кг. Таким чином, навіть за високої дози фосфорних добрив (120 кг Р2О5 на 1 га площі сівозміни) концентрація важких металів не перевищувала гранично допустимих концентрацій, що свідчить про екологічну безпечність застосування добрив, які вивчалися.
ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ФОРМ ФОСФОРНИХ ДОБРИВ У КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ ЛІСОСТЕПУ
Аналіз економічних показників свідчить, що високоефективним та економічно виправданим є використання різних форм фосфорних добрив у складі повного мінерального добрива як у помірних дозах (N55P53K55 - на 1 га площі сівозміни), так і про запас у дозі Р360 під першу культуру. Слід також зазначити, що при цьому нівелювалась відмінність між існуючими промисловими формами добрив, виготовленими із сировини різного походження, а щодо фосфоритів зернистих природних, то вони поступалися за ефективністю перед концентрованими добривами. У цьому звязку відбувалося зниження рентабельності на 40-60%, що обумовлено потребою внесення більшої кількості добрив у фізичній масі, тому перспективним є їх збагачення.
Проведені нами розрахунки витрат енергії на вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні показали, що вони значною мірою залежали від системи удобрення. Найбільш енергоємним було вирощування кукурудзи на силос, де відмічено найвищі повні енерговитрати у варіантах із внесенням високих доз фосфорних добрив у складі NPK (35601 - 38225 МДЖ). Найменш енергоємним було вирощування ячменю ярого при зменшенні загальних витрат в аналогічних варіантах удвічі. За вирощування пшениці озимої коефіцієнт енергетичної ефективності перебував у межах 2,65-3,84.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
