Вплив основного обробітку сірого лісового ґрунту на його родючість та продуктивність культур сівозміни у Лісостепу України - Автореферат

Проблеми спаду виробництва сільськогосподарської продукції, виснаження земельних ресурсів та збереження родючості ґрунтів може бути вирішено в теперішніх умовах за рахунок визначення найбільш раціональних систем обробітку ґрунту в сівозмінах із використанням побічної продукції на добриво. Сучасне землеробство України перебуває в стані переходу до менш ощадних технологій вирощування польових культур на основі запровадження ефективних заходів обробітку ґрунту в сівозмінах зернової спеціалізації та за використання побічної продукції рослинництва на добриво. У звязку з цим, актуальним є визначення економічно і енергетично виправданих систем основного обробітку, які забезпечують збереження і відтворення родючості ґрунтів та сприяють підвищенню урожайності сільськогосподарських культур. Дослідження є складовою частиною тематичних планів науково-дослідних робіт лабораторії обробітку ґрунту і боротьби з бурянами ННЦ “Інститут землеробства УААН”, виконаних згідно науково-технічної програми „Землеробство”, завдання “Розробити зональні системи обробітку ґрунту і обґрунтувати комплекси ґрунтообробних знарядь у проектах раціонального використання земель” (№ державної реєстрації 0106U010343). Метою досліджень було визначення найбільш ефективних систем основного обробітку ґрунту в короткоротаційній зерновій сівозміні за використання побічної продукції польових культур на добриво.У розділі проведено аналіз наукової літератури, яка стосується впливу основного обробітку та використання побічної продукції, як добрива, на агрофізичні показники, режим ґрунтової вологи, забуряненість посівів, фізико-хімічні властивості, біологічну активність, гумусний стан, поживний режим, урожайність та якість основної продукції вирощуваних культур.Дослідження проводились протягом 2005-2008 рр. у стаціонарному досліді лабораторії обробітку ґрунту і боротьби з бурянами, закладеному у 1969 році (ДПДГ „Чабани”, ННЦ “Інститут землеробства УААН”, Києво-Святошинського району Київської області). З 1970 до 1994 рр. дослід був представлений семипільною зерно-просапною сівозміною за удобрення 10-13 т/га гною та N97P77K107 кг/га сівозмінної площі. З 1995 до 2004 рр. дослідження проводились у чотирьохпільній зерно-просапній сівозміні з полем цукрових буряків, у 2005-2008 рр. сівозміна була чотирьохпільна зернова з таким чергуванням культур: горох - пшениця озима - кукурудза на зерно - ячмінь ярий. Починаючи з 1970 до 2008 рр. беззмінно досліджувались варіанти різноглибинного основного обробітку ґрунту - оранка, плоскорізне розпушування, система диференційованого обробітку, дискування. З 1995 року мінеральні добрива вносили з розрахунку N68P55K62 кг/га сівозмінної площі, в якості органічного добрива застосовували побічну продукцію польових культур.Однак за відсутності в сівозміні поля конюшини також відбулось підвищення щільності ґрунту в шарі 10-30 см до 1,45-1,48 г/см3 (табл. Досходове розпушування ґрунту по фону оранки та дискування в полі кукурудзи забезпечувало істотне зменшення обємної маси ґрунту в шарі 0-10 см до 1,20-1,25 г/см3, яке спостерігається до фази цвітіння. Наші дослідження показали, що кількість вологи опадів за осінньо-зимовий період за безполицевих обробітків, внаслідок високої щільності шару 10-30 см, накопичується в ґрунті менше ніж за оранки. Так, запаси вологи в 0-100 см шарі на час відновлення вегетації пшениці озимої за оранки в середньому за роки досліджень дорівнювали 240 мм, що було на 10-15 % більше, ніж за безполицевих обробітків. За тривалого застосування мінеральних добрив відбувається значне погіршення фізико-хімічних показників ґрунту в шарі 0-10 см за безполицевих обробітків, при оранці підкислення 0-40 см шару ґрунту більш рівномірне (Попов Ф.А. та інші, 1978 р.).Видовий склад бурянів у посівах пшениці озимої в період відновлення весняної вегетації в основному був представлений однорічними видами з тенденцією до збільшення їх кількості на фоні тривалих безполицевих обробітків. Найбільш поширеними були такі види бурянів, як грицики звичайні, фіалка польова та метлюг звичайний. Із групи багаторічних бурянів частіше зустрічались - будяк польовий, хвощ польовий, пирій повзучий, рідше - подорожник великий, деревій звичайний та осот жовтий польовий. Внаслідок високої конкурентоспроможності пшениці озимої та внесення гербіцидів, кількість бурянів у її посівах на час збирання урожаю була невисокою за всіх систем основного обробітку ґрунту.Горох, як більшість бобових культур, позитивно реагує на пухку будову шару, що обробляється, тому варіант з оранкою на 20-22 см забезпечував урожайність зерна 3,7 т/га, що на 0,4 і 0,3 т/га більше, ніж за тривалих плоскорізного обробітку та дискування. У середньому за роки досліджень найбільш високу урожайність зерна пшениці озимої на рівні 4,6 т/га отримано за диференційованої системи основного обробітку, де безпосередньо під цю культуру проводили дискування на 10-12 см. Урожайність зерна кукурудзи на варіантах оранки, плоскорізного та чизельного розпушування в системі диференційованого оброб

Основний зміст роботи