Вплив інтелігенції на державотворчі процеси в Україні - Автореферат

Цьому сприяє політика Президента України, Верховної Ради України, уряду. В Україні основним субєктом втілення цих якостей була й залишається інтелігенція як духовна провідна верства українського суспільства. Визначити напрями їх вирішення, відповідно до місця і ролі в соціальній структурі, належить інтелігенції, яка, власне, й визначила мету і зміст даного дисертаційного дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження стало визначення ступеня впливу інтелігенції на розвиток державотворчих процесів в Україні. Виходячи з того, що остання є духовною частиною еліти, а еліта завжди активно впливала на всі процеси в державі, в основу дослідження лягло припущення, що інтелігенція є саме тією силою, яка в найбільшій мірі через безпосередню і опосередковану участь у владних структурах, партіях і рухах, за допомогою впливу на громадську думку через засоби масової інформації має можливість реального, прагматично орієнтованого впливу на розвиток державотворчих процесів в Україні.У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, формулюються мета, завдання дослідження, визначається ступінь наукової розробки проблеми, звязок роботи з науковими програмами, планами, темами, теоретична і методологічна основа дисертаційного дослідження, його наукова новизна, гіпотеза дослідження, зазначається, як була здійснена апробація дисертаційного дослідження. У першому підрозділі “Стан наукової розробки проблеми впливу інтелігенції на державотворчі процеси” аналізується стан розробки проблеми, вивчаються праці українських і зарубіжних вчених, ідеї яких дали змогу дисертанту, обґрунтувавши висунуті дисертаційні положення, вийти на широкий простір нових концептуальних парадигм. Про деякі особливості впливу інтелігенції на управління державотворчими процесами шляхом участі її в діяльності політичних партій і громадських рухів писали В. У працях вищевказаних вчених проблема визначення місця і ролі інтелігенції в державотворчих процесах не виділяється спеціально, але, наприклад, коли висувається питання духовного впливу на державобудування в Україні, значення інтелігенції як духовної частини еліти українського суспільства, наголошується обовязково. На основі аналізу сучасної наукової літератури, соціологічних досліджень, проведених науковцями Києва, Полтави, вчених з наукових центрів Львова, Харкова, Дніпропетровська та проведених дисертантом особисто встановлено, що вплив інтелігенції на державотворчі процеси здійснюється в трьох основних напрямках: а) через безпосередню і опосередковану участь інтелігенції в роботі владних структур;Українська інтелігенція в більшості своїй вважала і вважає, що методологічною підвалиною управління економікою, політикою і культурою повинно бути опертя на власні сили. Саме завдяки політичним зусиллям української інтелігенції, її впливу на свідомість народу України, вдалося привнести розуміння того, що всі, хто проживає на території нашої держави, без огляду на його соціально-культурну свідомість, соціальну приналежність, релігійне віровчення, етнічне походження і т.д. є повноправними громадянами України. Упродовж всього державотворчого процесу в Україні інтелігенція тісно повязувала державобудування зі зняттям пут з української економіки. Дослідження, проведені дисертантом, свідчать про те, що чим більшою є верства інтелігенції в українському суспільстві, тим воно краще сприймає демократичні перетворення, вимогливіше і гнучкіше ставиться до позитивних реформаційних новацій. Дослідження, якими був охоплений широкий масив викладачів вузів, студентська молодь, пенсіонери тощо, свідчать про те, що більша частина інтелігентських кіл налаштована на позитивну співпрацю з владними структурами у справі розвитку державобудівних процесів в Україні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Висновки дослідження дисертаційної тематики мають концептуальний характер. Основними з них є такі.

1. Українська інтелігенція в більшості своїй вважала і вважає, що методологічною підвалиною управління економікою, політикою і культурою повинно бути опертя на власні сили. Через владні структури, партії і рухи, засоби масової інформації слід пропагувати всі ті здобутки, які накопичені українським народом упродовж його історичного буття.

2. Політичне, економічне, культурологічне поле управлінських процесів визначається впливом еліти українського народу, духовною частиною якої є творча, технічна і освітянська інтелігенція. Завдяки її зусиллям були створені передумови і спроби реалізації на початку ХХ століття ідеї рівності між національною і державною приналежністю, що й було законодавчо закріплено в Конституції України. Саме завдяки політичним зусиллям української інтелігенції, її впливу на свідомість народу України, вдалося привнести розуміння того, що всі, хто проживає на території нашої держави, без огляду на його соціально-культурну свідомість, соціальну приналежність, релігійне віровчення, етнічне походження і т.д. є повноправними громадянами України.

3. Упродовж всього державотворчого процесу в Україні інтелігенція тісно повязувала державобудування зі зняттям пут з української економіки. Управління економічними важелями, вважала вона, повинно здійснюватися, передусім, в інтересах матеріального забезпечення народу всім необхідним (І.Франко, М.Грушевський, В.Липинський, В.Винниченко), відповідно до конкретно взятої епохи. Одночасно з економічним забезпеченням українська нація повинна мати широкі політичні свободи для самовираження духовного потенціалу.

4. Дослідження, проведені дисертантом, свідчать про те, що чим більшою є верства інтелігенції в українському суспільстві, тим воно краще сприймає демократичні перетворення, вимогливіше і гнучкіше ставиться до позитивних реформаційних новацій.

5. Своєю іманентною суттю інтелігенція покликана утверджувати тісні звязки з усіма класами, верствами, соціальними групами суспільства, приречена на провідну роль у ньому. Коли вона втрачає творчий проводирський порив, вона приречена на виконання другорядних, третьорядних ролей в суспільстві, перетворюється на розмиту аморфну масу людей, позбавлену реального матеріального і духовного впливу на соціальні процеси.

6. Результати аналізу наукової літератури та проведені соціологічні дослідження дають усі підстави для ствердження, що хоч українська інтелігенція в більшій або меншій мірі і є опозиційною до влади, але ця опозиційність має конструктивний характер. Завдяки своєму високому рівню освіченості, політичній культурі, здатності до глибокого аналітичного мислення, вона має всі необхідні можливості, щоб спрямовувати помисли людей на позитивне вирішення соціальних проблем. Дослідження, якими був охоплений широкий масив викладачів вузів, студентська молодь, пенсіонери тощо, свідчать про те, що більша частина інтелігентських кіл налаштована на позитивну співпрацю з владними структурами у справі розвитку державобудівних процесів в Україні. Опозиційність інтелігенції виражається у її негативному ставленні до прорахунків, недосконалості форм і методів проведення владою державобудівних заходів.

7. Сутністю ефективного впливу інтелігенції на державотворчі процеси є її специфічний вплив на свідомість і поведінку людей, коли вони сприймають цей вплив як внутрішню потребу, як свою волю, бажання, хоч в дійсності останні їм привнесені із зовні. Успіхом управлінців усіх рівнів є вміння скласти таку програму дій, яка могла б переконати виконавця, що вона є саме його програмою, бо “він думав так само”, але в окресленні управлінця вона є чіткішою, переконливішою.

8. Виходячи з результату аналізу взаємодії субєкта і обєкта управління, дисертант прийшла до висновку, що завдання з боку субєкта повинні бути сформульовані таким чином, щоб з боку обєкта поступала мінімальна кількість запитань стосовно вирішення тієї чи іншої проблеми. Необхідно вже з самого початку визначити параметри взаємодії субєкта і обєкта, властивості останнього, на які ми впливаємо, якими управляємо.

9. Спираючись на дослідження зарубіжних колег, праці українських вчених, результати конкретно-соціологічних досліджень, проведених вибірково у вузах Києва і Полтави серед викладачів та студентів, дисертант прийшла до висновку, що активізація інтелігенції у процесі державобудування тісно повязана з рівнем політичної культури населення, його здатністю сприймати ідеї, генеровані представниками інтелектуальних кіл. Завданням інтелігенції є не тільки підвищувати свій політичний рівень, але й сприяти його піднесенню серед широкого загалу. В процесі дослідження встановлено, що існує діалектична закономірність: чим вища загальна політична культура населення, тим складніше інтелігенції здійснювати управління економічними, політичними, культурологічними процесами, але тим глибшими, змістовнішими вони є.

10. Досліджуючи проблему активізації діяльності інтелігенції в державотворчому процесі, дисертант прийшла до висновку, що проблема управління державобудуванням тісно повязана з проблемою збереження самої верстви інтелігенції. Управління духовним життям суспільства не є і не може бути справою декількох людей. Щоб його здійснювати, необхідна верства спеціально підготовлених осіб, яка повинна постійно розростатися, кількісно і якісно поглиблювати свій інтелектуальний рівень. Таким чином створюється відповідне середовище, яке в значній мірі відрізняється способом дій, мисленням, поведінкою і навіть мовою від інших соціальних груп і верств (наприклад, робітників, селян, торгівців). І чим більше таке середовище, тим ефективніше його дійове поле для впливу на економічні, політичні, культурологічні структури в країні.

Інтелігенція тоді може активізувати свою діяльність, коли вона буде відчувати постійну підтримку держави, але держава, підтримуючи інтелігенцію матеріально, не повинна жорстко втручатися у форми цієї діяльності, щоб забезпечити можливість творчого підходу для вирішення економічних, політичних і культурно-освітянських проблем.

11. Одним із вирішальних напрямків активізації української інтелігенції в державотворчому процесі є її вплив на молодь, яка складає безпосереднє соціально-культурне опертя для інтелігенції. Через кілька років молодь стане “ядром” української інтелігенції. Сьогоднішні студенти - це майбутні працівники у владних структурах, державні діячі, політики, фахівці в галузі ринкового господарювання, соціально-культурної сфери і т.д. Щоб залишитися на вістрі управління соціальними процесами, інтелігенція мусить дбати про свою нинішню і майбутню соціальну базу, якою і є українське студентство.

1. Візірякіна Н.І. Вплив інтелігенції на державотворчий процес в Україні // Вісник УАДУ. - 2000. - №1. - С. 129 - 133.

2. Візірякіна Н.І. Формування інтелігенцією державницької ідеї в умовах незалежної України // Нова парадигма. - 2000. - Вип.17. - С.117 - 123.

3. Візірякіна Н.І. Роль інтелігенції у формуванні особистості управлінця // Нова парадигма. - 2000. - Вип.16. - С.176 - 180.

4. Візірякіна Н.І. Роль інтелігенції в управлінні державотворчими процесами в Україні // Українська еліта та її роль в державотворенні. Зб. наук. праць. - Київ: УАДУ, 2000 - Вип. 1,2. - С. 8 - 11.

5. Візірякіна Н.І. Студентська молодь в державотворчому процесі України // Нова парадигма. - 2000. - Вип. 18. - С. 113 - 118.

6. Візірякіна Н.І. Місце студентської молоді та інтелігенції в державотворчому процесі України // Командор. - 2000. - №1. - С. 41 - 43.

7. Візірякіна Н.І. Місце інтелігенції в реалізації засад злагоди в українському суспільстві // Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть. Зб. наук. праць. - К., 1999. - Вип. 5,2. - С. 490 - 492.

8. Візірякіна Н.І. Політична еліта та політичне лідерство // Шейко С.В., Кравченко П.А., Фомічова З.К. Політологія. Навчальний посібник. - К.: Генеза, 2000. - С. 222 - 235.

9. Візірякіна Н.І. Роль освітянської інтелігенції у консолідації українського суспільства // Постметодика. - 2000. - №6. - С. 1 - 2.

10. Візірякіна Н.І. Місце педагога в управлінні навчальними процесами на шляху до опанування компютерними технологіями // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти. Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції. - К.: ЄУФІМБ, 2000. - С. 183 - 185.

11. Тимошенко З.І., Візірякіна Н.І. Роль інтелігенції в умовах переходу до сучасних технологій і інформаційних систем // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти. Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції. - К.: ЄУФІМБ, 2000. - С. 173 - 176.

12. Герасимчук В.І., Візірякіна Н.І. Роль особистості викладача у формуванні гуманістичних засад студентської молоді // Гуманістичне середовище вищого технічного закладу освіти (проблеми формування). Матеріали Всеукраїнської міждисциплінарної науково-практичної конференції. 25-26 листопада 1999. - Харків, 1999. - С. 80 - 83.