Вплив інституційного фактору на структуру та ефективність економічної політики ЄС - Автореферат

Регіональна інтеграція є одним з провідних напрямів розвитку світової економіки, що визначає актуальність дослідження економічних та політичних процесів, повязаних з нею. Динамізм процесів економічної інтеграції в межах ЄС зумовлює створення та застосування ефективних методів та інструментів аналізу впливу різноманітних факторів на особливості структури управління в інтеграційному обєднанні. Проблеми регіональної економічної інтеграції, питання розвитку ЄС, методи координації економічної політики, напрями реформування інституційної структури ЄС, вплив ЄС на сучасний розвиток світового господарства та процеси трансформації в країнах Центральної та Східної Європи, зокрема України, досліджувались у працях українських вчених: В.С. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної держбюджетної теми "Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації" (номер державної реєстрації 01БФ0048-01), яка розробляється колективом кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин у межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України", а також повязана з планами та роботою Центру європейських студій Інституту міжнародних відносин з підготовки та впровадження системи нових спеціалізацій з європейських студій, комплексів дисциплін з європейської тематики, проект TEMPUS-TACIS Т-JEP 10337-97 за сприяння Міжнародного фонду "Відродження", проект № 6536 від 1.01.1999. економічна політика європейський союз систематизовано структурні елементи економічної політики ЄС за цілями та інструментами, визначено принципи поєднання інструментів централізованої монетарної політики і децентралізації бюджетних політик, що дозволило всебічно розкрити та конкретизувати специфічні цілі й форми економічної політики ЄС; обґрунтовано положення про функціонування відособлених систем змішаної політики для кожної з країн ЄС; визначено, що в умовах асиметричної кризи існуюча модель економічного управління ЄС не дозволяє ефективно застосувати такі економічні інструменти національної політики, як державні витрати, валютний курс та відсоткова ставка;Вона базувалася на тій ідеї, що провідна роль у розвитку інтеграційних процесів належить національним урядам, які можуть контролювати процеси, повязані з ефектом переливання, призупиняти або прискорювати їх. Олсена, згідно з якою національні уряди визнаються ключовими субєктами в процесі розвитку європейської інтеграції, а їхня позиція на переговорах щодо укладення нових угод, як правило, залежить від характеру їх участі в ЄС. Дисертантом доведено, що після створення в 1999 році валютного союзу ефективність національної економічної політики може бути різною в ситуації симетричної (що розгортається в усіх країнах) та асиметричної (що розгортається в одній чи декількох країнах) криз. У розділі 2 "Трансформація системи економічного управління в Європейському Союзі" досліджено реформування системи управління ЄС в умовах економічного і валютного союзу, інституційні фактори міжнародної координації економічних політик, визначено напрями розвитку інституційної структури ЄС. Новий політичний устрій ЄС мережевого типу має такі характеристики: по-перше, важливим елементом нового економічного конституціоналізму став ЄЦБ через те, що він конституційно затвердив автономність європейської монетарної політики та її незалежність від демократичного нагляду; по-друге, політичний процес оснований на міжурядових угодах та переговорах, за активної участі в них регіонів та організованих груп за інтересами; по-третє, адміністративна автономія Комісії та плюралістичні мережі політичних відносин формують регулюючий режим, який припускає існування відокремлених процесів розробки економічної політики, спрямованих на підвищення її економічності.Теорія міжурядового співробітництва та неофункціональна теорія, як і інші підходи, не досить повно відбивають сутність та особливості розвитку інтеграційних процесів у межах ЄС. В результаті розвитку міждержавного економічного, політичного та соціального обміну формуються транснаціональні групи за інтересами, які чинять тиск на політичну систему управління з метою скасування перепон на шляху потоків обміну. Відтак зазначені групи є зацікавленими у формуванні єдиної системи управління та відіграють роль каталізаторів інтеграційних процесів. Але ефективність макроекономічної політики залежить від створення ефективної системи координації монетарної та бюджетної політик. В ЄС таким методом стала координація національних економічних політик на європейському рівні, яка дозволяє ефективно протидіяти розгортанню кризи будь-якого типу, знижуючи вплив негативних зовнішніх та внутрішніх ефектів.

Основний зміст дисертаційної роботи

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення наукової проблеми, що визначається такими теоретичними, методологічними та практичними положеннями: 1. Теорія міжурядового співробітництва та неофункціональна теорія, як і інші підходи, не досить повно відбивають сутність та особливості розвитку інтеграційних процесів у межах ЄС. Інтенсифікація інтеграційних процесів здійснюється на основі транснаціонального обміну. В результаті розвитку міждержавного економічного, політичного та соціального обміну формуються транснаціональні групи за інтересами, які чинять тиск на політичну систему управління з метою скасування перепон на шляху потоків обміну. Відтак зазначені групи є зацікавленими у формуванні єдиної системи управління та відіграють роль каталізаторів інтеграційних процесів. Для національних урядів надання певних повноважень спільним інститутам є методом підвищення їхньої політичної автономності щодо внутрішніх політичних, соціальних та економічних груп.

2. Централізація монетарної політики на рівні ЄС є необхідною умовою для забезпечення її ефективності як на рівні ЄС, так і на рівні національних держав. Бюджетні політики є ефективним методом регулювання національних економік, тому вони повинні залишатись децентралізованими. Але ефективність макроекономічної політики залежить від створення ефективної системи координації монетарної та бюджетної політик. Проте діючий Пакт стабільності та розвитку не є достатнім для забезпечення відповідного рівня координації.

3. Однією з головних цілей макроекономічної політики ЄС є встановлення цінової стабільності. Існує два шляхи досягнення цієї мети: незалежність ЄЦБ та бездефіцитність державного бюджету при скороченні державного боргу. Рівень ефективності європейської монетарної політики залежить від стабільності державних фінансів. Обмеженість таких інструментів національного економічного управління, як валютний курс, відсоткова ставка та рівень державних витрат, спонукає держави ЄС до пошуку нових методів подолання економічної кризи. В ЄС таким методом стала координація національних економічних політик на європейському рівні, яка дозволяє ефективно протидіяти розгортанню кризи будь-якого типу, знижуючи вплив негативних зовнішніх та внутрішніх ефектів.

4. Сучасна регулятивна стратегія ЄС базується на принципах вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили, субсидіарності та регулятивної конкуренції. Нова регулятивна стратегія відбиває прагнення ЄС до забезпечення економічної ефективності спільної економічної політики та поєднання в децентралізованій системі управління принципів міжурядового співробітництва і наднаціонального регулювання. Реалізація принципу субсидіарності значно впливає на інституційну структуру ЄС, дозволяючи зберегти її функціональну спрямованість та високій рівень компетенцій на кожному рівні управління. Відтак регулятивна стратегія ЄС дозволяє досягти значного спрощення та прозорості системи управління в Європейському Союзі і забезпечує достатній рівень її гнучкості.

5. В умовах економічного і валютного союзу, коли національні економіки держав-членів ЄС мають гетерогенну структуру, найефективнішим типом координації національних бюджетних політик є модель дискреційної інституціоналізованої координації. Переваги дискреційної моделі полягають у певній гнучкості процесів розробки та реалізації спільної економічної політики залежно від конкретної економічної ситуації. Така гнучкість забезпечує водночас збереження національних інтересів та досягнення ефективності спільного управління. Створення спільних інститутів за такою моделлю координації дозволяє запровадити легітимні процедури прийняття рішень і забезпечити контроль за їх виконанням.

6. Оптимальним типом економічного управління в межах ЄС є мережевий тип, тому що він забезпечує доступ до системи управління для всіх соціально-політичних груп, гнучкість процесу розробки та реалізації спільної економічної політики. А це дозволяє сформувати в багаторівневий уряд. До компетенції кожного рівня управління за принципом субсидіарності будуть віднесені певні повноваження щодо економічного регулювання. Відтак монетарна політика віднесена до європейського рівня, а бюджетні політики - до національного рівня.

7. Удосконалення функціональної структури економічного управління, стабілізація монетарної політики, реформування бюджетної політики вимагає від України значних адміністративних, політичних та суспільних зусиль. Перед країною постало завдання щодо вирішення нагальних завдань: по-перше, поступове адаптування до вимог ЄС; по-друге, досягнення сталого економічного розвитку. Мережева модель управління та система координації національних економічних політик дозволяє Україні використати інтеграцію в ЄС як інструмент макроекономічної стабілізації, прискорення економічного розвитку та структурної модернізації національної економіки.

1. Грінченко Ю.Л. Формування Європейської системи центральних банків та її вплив на поглиблення інтеграційного процесу // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка; Міжнародні відносини. - Вип.14. - К.: ВПЦ "Київський університет", 1999. - С.48-52 (0,2 д. а.).

2. Грінченко Ю.Л. Роль Європейської Комісії в формуванні нового економічного простору на порозі нового тисячоліття // Актуальні проблеми міжнародних відносин/Збірник наукових праць. - Вип.14. - Ч. ІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 1999. - С.139-145 (0,3 д. а.).

3. Грінченко Ю.Л. Теоретичні аспекти впливу процесу глобалізації на формування зовнішньоекономічної політики України // Актуальні проблеми міжнародних відносин/Збірник наукових праць - Вип.16. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 1999. - С.135-143 (0,3 д. а.).

4. Грінченко Ю.Л. Проблеми координації змішаної політики в Європейському Союзі // Вісник Тернопільської академії народного господарства; проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії. - № 15. Частина 5. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - С. 200-201 (0,1 д. а.).

5. Грінченко Ю.Л. Еволюція інституційної структури Європейського Союзу в процесі формування економічного та валютного союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць - Випуск 27. - Ч. ІІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.137-152 (0,3 д. а.).

6. Грінченко Ю.Л. Моделі реформування інституційної структури Європейського Союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць - Вип.28. - Ч. ІІ. - К: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С. 190-204 (0,6 д. а.).

7. Грінченко Ю.Л. Країни з перехідною економікою в системі торговельних преференцій Європейського Союзу // Актуальні проблеми міжнародних відносин/Збірник наукових праць - Вип.29. - Ч. ІІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С.28-35 (0,3 д. а.). в інших виданнях: 1. Грінченко Ю.Л. Досягнення та проблеми співпраці України та Європейського банку реконструкції та розвитку // Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України). Матеріали міжнародної наукової конференції - К.: Інститут міжнародних відносин, 1998. - С.69-72 (0,2 д. а.).

2. Грінченко Ю.Л. Особливості торговельної політики Європейського Союзу щодо країн з перехідною економікою // Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України). Матеріали IX міжнародної науково-теоретичної конференції - К.: Інститут міжнародних відносин 2001. - С.213-215 (0,1 д. а.).