Регенерація кісткової тканини при застосуванні низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазера, його вплив на морфологічні та біохімічні показники крові. Сутність динаміки гістологічних змін у місці зламу, анатомо-топографічна специфіка кісток.
При низкой оригинальности работы "Вплив низькоінтенсивного інфрачервоного лазерного випромінювання на репаративні процеси при переломах кісток у собак", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Стадії регенерації при переломах, а також морфологічна та біохімічна картина у таких хворих вивчалася багатьма дослідниками (Корж А.А., Белоус А.М., Панков Е.Я., 1972; Лаврищева Г.И., Оноприенко Г.А., 1996; Корж Н.А., Горидова Л.Д., Романенко К.К., 1999; Ткаченко С.С., Руцкий В.В., 1989). Тому детальне вивчення причин, що призводять до порушення метаболізму у кістковій тканині і в організмі в цілому, а також розробка методів стимуляції при розладах репаративної регенерації завжди залишаються актуальними (Барков А.В., 2000; Омельяненко Н.П., Миронов С.П., Денисов-Никольский Ю.И., Матвейчук И.В. и др., 2002). Поваженка факультету ветеринарної медицини Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету “Сучасні методи діагностики, лікування та профілактики хірургічних хвороб в ділянці голови, тулуба, черевної порожнини та опорно-рухового апарату”, яка виконується за завданням Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України (номер державної реєстрації 0103U005853). Вивчити вплив низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного випромінювання на репаративну регенерацію кісток при переломах у собак. Вперше у ветеринарній хірургії розроблена та науково обґрунтована методика стимуляції репаративного остеогенезу за допомогою апарата інфрачервоної лазерної терапії ”Лазерний випромінювач напівпровідниковий імпульсний (LSP)” з довжиною хвилі 905 нм, середньою потужністю 32 МВТ та частотою 10000 Гц при післяопераційному лікуванні переломів кісток у собак і профілактики їх ускладнень, застосування якої значно прискорює відновлення функції пошкоджених кінцівок і скорочує термін лікування.Клініко-експериментальні дослідження виконані на собаках різних порід віком 1-6 років, які поступали з приводу переломів кісток на кафедру хірургії ім. проф. Вивчення впливу лазеротерапії на перебіг репаративної регенерації кісток при переломах здійснювалось за такою схемою (табл. Тваринам контрольних груп (n=40 - свіжі та n=17 - застарілі переломи) в післяопераційному періоді застосовували антибіотикотерапію: внутрішньомязово 30 %-й розчин лінкоміцину гідрохлориду в дозі 10 мг/кг маси тіла тварини два рази на день протягом 10 днів. Собакам дослідних груп (n=46 - свіжі та n=23 - застарілі переломи) антибіотикотерапію розчином лінкоміцину гідрохлориду поєднували із застосуванням курсу лазеротерапії. Характер переломів кісток опорно-рухового апарату та ступінь розвитку кісткової мозолі в різні терміни після проведення остеосинтезу визначали на оглядових рентгенограмах, виготовлених за допомогою пересувного діагностичного рентгенівського апарата 12 П 5 на радіографічних плівках RETINA XBM.Серед застарілих переломів реєструвалися неправильно зрощені, незрощені з утворенням несправжнього суглоба, заростання кістково-мозкового каналу на кінцях уламків кісток, переломи після повторних хірургічних втручань з приводу нестабільності імплантатів. Причинами, які викликали ускладнення при загоєнні кісток, були неадекватна стабілізація ділянки перелому, недостатнє кровопостачання, значний дефект ділянки перелому, втрата імплантату або нежиттєздатний фрагмент кістки. Як видно з таблиці, тривалість загоєння операційної рани у тварин дослідної групи була, в середньому, на 3 доби менше (6,26±0,12 доба - дослід, 9,61±0,14 доба - контроль у собак з простими переломами; 6,42±0,26 доба - дослід, 9,83±0,16 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001. Початок спирання на травмовану кінцівку в дослідній групі собак спостерігався, в середньому, на 6 днів раніше ніж у контрольній (7,63±0,10 доба - дослід, 13,79±0,17 доба - контроль у собак з простими переломами; 8,0±0,25 доба - дослід, 14,67±0,25 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001(7,63±0,10 доба - дослід, 13,79±0,17 доба - контроль у собак з простими переломами; 8,0±0,25 доба - дослід, 14,67±0,25 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001, що можна пояснити раннім наростанням періостальної мозолі, що додатково фіксує місце перелому, а також певною знеболювальною дією лазера. Але, незважаючи на це, спостерігається добре виражена тенденція прискорення зрощення зламаних кісток саме у собак дослідної групи (26,12±0,54 доба - дослід, 41,24±0,34 доба - контроль у собак з простими переломами; 33,33±1,18 доба - дослід, 50,0±0,56 доба - контроль у тварин зі складними переломами при Р<0,001).У дисертаційній роботі на підставі клініко-експериментальних досліджень встановлено стимулювальний вплив низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазера на загоєння переломів кісток у собак. Застосування лазеротерапії з 1-ї доби після оперативного втручання сприяє скороченню найбільш віддалених термінів клінічного загоєння переломів кісток кінцівок у собак на 15 діб порівняно із застосуванням лише антибіотикотерапії (при застосуванні лазеротерапії: 26,12±0,54 доба - при простих переломах, 33,33±1,18 доба - при складних, Р<0,001; при традиційному л
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
Характер переломів кісток кінцівок у собак
За період 2003-2006 рр. на кафедру хірургії ім. проф. І.О. Поваженка та в навчально-науково-виробничу клініку з приводу переломів трубчастих кісток звернулися власники 126 собак.
Локалізація травм у тварин наведена у табл. 2.
Таблиця 2 - Локалізація переломів кісток кінцівок у собак
Назва кістки Свіжі переломи, гол. Застарілі переломи, гол. діафіз епіфіз метафіз діафіз епіфіз метафіз
Плечова кістка 6 3 - - 3 -
Кістки передпліччя 9 2 - 15 - -
Кістки пальців 5 - - 5 - -
Стегнова кістка 18 11 - 4 1 -
Кістки гомілки 10 9 6 7 1 1
Кістки плесна 3 - - 3 - -
Пяткова кістка 4 -
Всього 86 40
Виходячи з наведених у таблиці даних, можна стверджувати, що у собак найчастіше травмувалася стегнова кістка (33,72 % від загальної кількості свіжих переломів), далі в порядку зменшення - кістки гомілки (29,07 %), передпліччя (12,79 %), плечова кістка (10,47 %), кістки пальців (5,81 %), пяткова кістка (4,65 %) та кістки плесна (3,49 %).
Серед застарілих переломів за кількістю випадків більше реєструвалися переломи кісток передпліччя (37,5 %), що пояснюється досить поганою васкуляризацією цього сегмента кінцівки внаслідок наявності тут невеликого обєму мяких тканин. Менше реєструвалися застарілі переломи кісток гомілки (22,5 %), стегнової кістки і кісток пальців (по 12,5 %) та кісток плесна (7,5 %).
У більшості випадків реєстрували діафізарні переломи (63 % від кількості свіжих переломів трубчастих кісток). Епіфізарні переломи являли собою відриви гребеня великогомілкової кістки, відлами ліктьових відростків і виростків плечової та стегнової кісток, що загалом становило 30 %. Травми в ділянці метафізу (7 %) великогомілкової кістки спостерігали тільки у молодих тварин віком близько 1 року, що пояснюється особливою нестійкістю кісток у зонах росту. Окремо виділили травмування пяткової кістки, які зустрічалися переважно у мисливських собак.
Серед застарілих переломів реєструвалися неправильно зрощені, незрощені з утворенням несправжнього суглоба, заростання кістково-мозкового каналу на кінцях уламків кісток, переломи після повторних хірургічних втручань з приводу нестабільності імплантатів. Причинами, які викликали ускладнення при загоєнні кісток, були неадекватна стабілізація ділянки перелому, недостатнє кровопостачання, значний дефект ділянки перелому, втрата імплантату або нежиттєздатний фрагмент кістки.
Значну кількість застарілих діафізарних переломів (84 %) можна пояснити меншою здатністю діафізу до репаративної регенерації порівняно з епіфізом та метафізом, а також переважною більшістю в цій групі переломів кісток передпліччя, які відрізняються повільним загоєнням.
Серед зареєстрованих нами випадків спостерігалися як прості (поперечні, косі, гвинтоподібні), так і складні (уламкові, множинні) переломи. Більшість травм було закритих. Відкриті уламкові переломи спостерігалися при автомобільних травмах при травмуванні важкими гострими предметами. Відкритими були також пошкодження кісток, одержані мисливськими собаками при полюванні на кабана.
Клініко-рентгенологічні зміни при застосуванні низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного випромінювання та вплив останнього на швидкість загоєння кісток та частоту виникнення післяопераційних ускладнень
У процесі роботи з низькоінтенсивним інфрачервоним лазером найважливішими показниками його ефективності були швидкість відновлення статичної та динамічної функції травмованих кінцівок у тварин та наявність або відсутність післяопераційних ускладнень. Клінічним одужанням ми вважали здатність собак використовувати прооперовану кінцівку при русі без додаткових засобів фіксації. кістковий перелом собака лазер
Після здійснення оперативного втручання з приводу свіжих (n=86) та застарілих (n=40) переломів кісток кінцівок у собак дослідних (відповідно, свіжих - n=46, застарілих - n=23) та контрольних (відповідно, свіжих - n=40, застарілих - n=17) груп нами проводилося клінічне спостереження за перебігом загоєння операційної рани та відновленням функцій травмованої кінцівки. Для візуального спостереження за перебігом зрощення уламків кісток проводилися рентгенологічні дослідження на 10-, 20-, 30- та 40-у добу після остеосинтезу. Важливою умовою успішного проходження репаративних процесів була надійна функціонально-стабільна фіксація уламків кісток.
Клінічні спостереження за процесом загоєння переломів та швидкістю відновлення функції травмованих кінцівок у тварин дослідної та контрольної груп переконливо довели дієвість запропонованого нами методу стимуляції репаративної регенерації (табл. 3).
Таблиця 3 - Строки загоєння переломів кісток кінцівок у собак, доба
(ліміти, M±m)
Клінічні ознаки Складність переломів прості складні контрольна група, n=33 дослідна група, n=57 контрольна група, n=6 дослідна група, n=12
Початок спирання на травмовану кінцівку ліміти-13-15 ліміти-7-9 ліміти-14-15 ліміти-7-9
13,79±0,17 7,63±0,10* 14,67±0,25 8,0±0,25*
Здатність тварин обходитись без фіксуючих засобів (видалення імплантатів) ліміти-40-45 ліміти-21-30 ліміти-47-52 ліміти-28-37
41,24±0,34 26,12±0,54* 50,0±0,56 33,33±1,18*
*Р<0,001 - по відношенню до контролю
Як видно з таблиці, тривалість загоєння операційної рани у тварин дослідної групи була, в середньому, на 3 доби менше (6,26±0,12 доба - дослід, 9,61±0,14 доба - контроль у собак з простими переломами; 6,42±0,26 доба - дослід, 9,83±0,16 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001. Початок спирання на травмовану кінцівку в дослідній групі собак спостерігався, в середньому, на 6 днів раніше ніж у контрольній (7,63±0,10 доба - дослід, 13,79±0,17 доба - контроль у собак з простими переломами; 8,0±0,25 доба - дослід, 14,67±0,25 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001(7,63±0,10 доба - дослід, 13,79±0,17 доба - контроль у собак з простими переломами; 8,0±0,25 доба - дослід, 14,67±0,25 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001, що можна пояснити раннім наростанням періостальної мозолі, що додатково фіксує місце перелому, а також певною знеболювальною дією лазера.
Для статистики користувалися строком видалення імплантатів з ушкоджених кісток. При цьому у дослідній групі тварин найбільш віддалені строки клінічного загоєння були на 15 діб коротшими порівняно з контролем. Досить значна різниця по загоєнню переломів у кожній з груп пояснюється різними характером та тяжкістю травм, а також віком тварин (від 1 до 6 років). Але, незважаючи на це, спостерігається добре виражена тенденція прискорення зрощення зламаних кісток саме у собак дослідної групи (26,12±0,54 доба - дослід, 41,24±0,34 доба - контроль у собак з простими переломами; 33,33±1,18 доба - дослід, 50,0±0,56 доба - контроль у тварин зі складними переломами при Р<0,001).
При щоденному використанні лазеротерапії в післяопераційному періоді, за умови правильної стабільної фіксації уламків та відкритті кістково-мозкового каналу (для застарілих переломів), нами не було відмічено жодного ускладнення, які інколи мають місце при традиційному методі лікування тварин з переломами кісток.
На відміну від дослідної, в контрольній групі тварин спостерігалися випадки післяопераційних ускладнень (табл. 4).
Таблиця 4 - Післяопераційні ускладнення у собак з переломами кісток кінцівок
Групи тварин Види ускладнень уповільнене зрощення незрощення остеомієліт кількість собак % кількість собак % кількість собак %
Контрольні, n=57 9 15,79 5 8,77 4 7,02
Дослідні, n=69 - - - - - -
При цьому доля ускладнень за традиційного лікування становила 31,58 % від загальної кількості тварин контрольної групи як зі свіжими, так і застарілими переломами.
Після здійснення оперативного втручання з приводу переломів кісток кінцівок у собак дослідної та контрольної груп нами проводилося клінічне спостереження за перебігом загоєння операційної рани та відновленням функцій травмованої кінцівки. Для візуального спостереження за перебігом зрощення уламків кісток проводилися рентгенологічні дослідження на 10-, 20-, 30- та 40-у добу після остеосинтезу. Важливою умовою успішного проходження репаративних процесів була надійна функціонально-стабільна фіксація уламків кісток.
При клінічному обстеженні тварин дослідної групи, яким у післяопераційному періоді проводили курс лазеротерапії, виявляли більш швидке загоєння операційної рани (в середньому на 6-у добу), хоча прямого її опромінення лазером ми не проводили. Відмічалося досить швидке зникнення післяопераційного набряку. Пальпаторно з 5-ї доби після операції виявлялася молода хрящова мозоль у ділянці перелому, формування якої досить часто було помітним на рентгенограмі на 10-у добу. Крім того, до цього строку всі собаки дослідної групи починали потроху спиратися на травмовану кінцівку, що, в свою чергу, сприяло більш швидкому перебігу репаративних процесів через раннє дозоване навантаження.
На рентгенограмах на 10-у добу після проведення остеосинтезу спостерігалися ознаки, які свідчили про активний перебіг резорбтивних процесів у ділянці перелому та вже було помітно формування періостальної мозолі, функція якої полягає в первинному зєднанні уламків кісток для забезпечення подальших регенераційних процесів.
Швидкий початок спирання на травмовану кінцівку дав нам підставу припускати анальгезуючу дію лазерного випромінювання.
На другому тижні після проведення операції собаки починали досить активно використовувати прооперовану кінцівку при ході. При пальпаторній перевірці на ротаційні рухи при простих переломах у ділянці ушкодження ми отримували негативний результат, а при пальпації уламкових переломів рухливість окремих уламків була відсутня.
До кінця 3-го тижня собаки дослідної групи вже цілком впевнено використовували травмовані кінцівки під час ходи, при цьому спостерігалося незначне кульгання. Пальпаторно в ділянці перелому відмічалося міцне мозолеутворення, що підтверджувалося контрольною рентгенографією на 20-у добу.
На рентгенівських знімках у молодих тварин в ці терміни відмічалася добре візуалізована мозоль із значними осередками осифікації і досить рівними контурами.
Така загальна картина давала нам підставу для видалення імплантів вже починаючи з 21-ї доби.
У старших тварин процес зрощення перебігав дещо повільніше, і мозоль необхідної міцності формувалася на 30-у добу, що давало змогу в ці терміни видаляти імплантати при простих переломах.
На 30-у добу у частини тварин дослідної групи кульгання було відсутнє, а у частини - дуже незначне.
Рентгенівські знімки показували утворення щільної, осифікованої мозолі з рівними контурами, здатної утримувати зєднання уламків без будь-яких додаткових засобів фіксації. У більш молодих тварин лінія перелому була відсутня.
Саме такий стан тварин ми вважали клінічним загоєнням перелому, при якому відсутня необхідність додаткових засобів фіксації уламків кісток з метою повноцінного функціонування травмованої кінцівки.
До 40-ї доби у всіх тварин дослідної групи зникала кульгавість, а контрольні рентгенівські знімки показували стабільне розташування кісткових уламків та добре сформовану кісткову мозоль.
Необхідного за міцністю загоєння переломів у контрольних групах тварин ми досягали на 40-52 добу після проведення остеосинтезу (залежно від віку собак та складності травми), саме в ці терміни у них і проводилося видалення імплантів.
Біохімічні та морфологічні зміни крові
Результати морфологічних досліджень. Найбільша кількість лейкоцитів у крові собак дослідної групи спостерігалася на 3-ю добу після проведення остеосинтезу і становила 13,88±0,47 (Р<0,01), після чого відмічався різкий спад (на 5-у добу - 10,54±0,28 Г/л, Р<0,001) і швидке повернення до нормальних показників (на 8-у добу - 7,92±0,17 Г/л, Р<0,001). В ці ж терміни відбувалось найбільше підвищення кількості паличкоядерних лейкоцитів (на 3-ю добу - 3,6±0,23 %), що вказувало на перебіг короткого гострого запального процесу. В подальшому відмічалося швидке повернення до норми вже на 5-у добу (1,9±0,08 %, Р<0,001). Цей процес свідчив про завершення запальної реакції організму на хірургічне втручання. Другий підйом кількості лейкоцитів на 22-у добу (12,32±0,72 Г/л, Р<0,001) можна віднести до реакції організму на видалення імплантів.
У контрольній групі тварин найбільший вміст лейкоцитів реєструвався на 5-у добу (13,66±0,21 Г/л), після чого він спадав до норми. Кількість паличкоядерних лейкоцитів була підвищеною ще до 8-ї доби (3,6±0,20 %), після чого проходила нормалізація цього показника. Все це свідчило про перебіг у контрольної групи собак гострого, але більш повільного, порівняно з дослідними, запального процесу.
Для виявлення закономірностей змін обмінних процесів в організмі під впливом репаративної остеорегенерації при традиційному лікуванні переломів кісток та проведенні курсу післяопераційної лазеротерапії ми провели біохімічні дослідження сироватки крові у собак дослідної (n=10) і контрольної (n=10) груп. Основними показниками були активність лужної фосфатази (ЛФ), вміст неорганічного фосфору та загального кальцію. Визначення цих маркерів проводили на 3-, 5-, 8-, 10-, 12-, 15-, 22- та 30-у добу після проведення операції з приводу переломів трубчастих кісток у собак дослідної та контрольної груп.
Результати біохімічних досліджень наведені в таблиці 5.
Таблиця 5 - Біохімічні дослідження сироватки крові собак після проведення операцій з приводу переломів кісток кінцівок (M±m), n=10
Термін, дні ЛФ, ОД Са, ммоль/л Р,ммоль/л дослід контроль дослід контроль дослід контроль
В обох групах після остеосинтезу при загоєнні переломів спостерігали закономірне підвищення активності ЛФ у сироватці крові, яке збігалося з фазами утворення кісткової мозолі.
У дослідній групі тварин на 3-ю добу відмічали відчутне посилення активності ЛФ (2932±86,28 ОД, Р<0,001), що можна пояснити резорбцією кісток у ділянці перелому. Максимальну активність ферменту у дослідної групи тварин відмічали на 8-у добу після проведення остеосинтезу (3008±128,41 ОД, Р<0,001), що свідчило про початок активного формування періостальної та ендостальної мозолі. Після цього активність ЛФ поступово знижувалася, і повторний підйом її відмічався вже на 30-у добу (2830±154,66 ОД, Р<0,001), вказуючи на початок перебудови кісткової мозолі. Третій максимальний підйом збігався із завершенням консолідації відламків кісток при переломах, оскільки між активністю ЛФ у сироватці крові та інтенсивністю мінералізації кістки існує взаємозвязок.
У контрольної групи тварин посилення активності лужної фосфатази внаслідок резорбтивних процесів відмічалося на 5-у добу після остеосинтезу (2156±158,51 ОД), а максимальна активність ферменту спостерігалася на 10-у добу (2432±148,47 ОД). У подальшому активність ЛФ поступово спадала, а на 30-у добу нами було зафіксовано лише початок наступного її підйому (1586±72,80 ОД).
При порівнянні активності ЛФ в обох групах собак протягом періоду загоєння перелому у дослідних тварин він був відчутно вищим. При цьому у контрольних тварин у період утворення кісткової мозолі підвищення даного показника було менш вираженим, ніж у дослідних. В останніх підйоми активності ЛФ наставали раніше і були більш значними, що вказувало на активізацію остеогенезу.
Вміст неорганічного фосфору і загального кальцію в сироватці крові собак збільшувався вже з перших діб після остеосинтезу.
Перше підвищення концентрації фосфору у тварин дослідної групи відбувалося на 5-у добу (2,242±0,05 ммоль/л, Р<0,001), а кальцію - на 8-у добу (2,541±0,01 ммоль/л, Р<0,001), що відповідало перебігу в кістці активних резорбтивних процесів, внаслідок яких значна кількість цих елементів потрапляла в кровяне русло. Після цього проходило різке зниження концентрації фосфору до 8-ї доби (1,48±0,03 ммоль/л, Р<0,001) та дуже незначне зменшення вмісту кальцію, яке спостерігалося до 12-ї доби (2,489±0,03 ммоль/л). Вже на 12-у добу відмічалося найбільше підвищення рівня неорганічного фосфору (2,295±0,09 ммоль/л, Р<0,001) і на 15-у добу - загального кальцію (2,752±0,02 ммоль/л, Р<0,001) в крові у дослідних собак, після чого обидва показники йшли на спад до 22-ї доби. На цьому етапі проходило осадження іонів кальцію та фосфору на новоутвореному колагені в присутності ЛФ, у результаті чого утворювалися первинні зародкові центри кристалізації, на яких здійснювалася подальша мінералізація. З 30-ї доби відмічався початок повторного підвищення вмісту неорганічного фосфору та кальцію (1,797±0,02 ммоль/л та 2,414±0,01 ммоль/л відповідно, Р<0,001) в сироватці крові, повязаного з перебудовою кісткової мозолі.
У контрольної групи тварин піки резорбтивної активності припадали на 8-у та 15-у добу, що відмічалося найбільш високим вмістом неорганічного фосфору в сироватці крові (1,925±0,06 ммоль/л та 2,215±0,06 ммоль/л відповідно). При цьому незначні підвищення рівня загального кальцію спостерігалися на 5-у та 12-у добу (2,427±0,05 ммоль/л та 2,454±0,01 ммоль/л відповідно). Після цього ці показники знижувалися.
Динаміка цих показників була повязана з раннім завершенням стадії резорбції і швидкою перебудовою мозолі у собак дослідної групи.
Динаміка гістологічних змін при проведенні лазеротерапії
У результаті проведених гістологічних досліджень біоптатів з місця перелому встановлено, що на 7-у добу після проведення остеосинтезу у дослідних тварин новоутворена кісткова тканина виявлялася на значно більшій площі ділянки перелому. Вона, як і у контрольних тварин, містила остеоцити, які знаходилися в досить широких камерах. Будова такої кісткової тканини була невпорядкованою, характер її при фарбуванні гематоксиліном Караці та еозином і за ван Гізон такий же, як і в контрольних тварин. Остеокласти не реєструвалися. Серед кісткової тканини відмічалися місця розростання щільної фіброзної сполучної тканини, яка порівняно з контрольними тваринами займала значно меншу площу. Пухка сполучна тканина була зареєстрована тільки в однієї тварини у вигляді незначної кількості невеликих за розмірами острівців, що знаходилися серед розростань щільної сполучної тканини. Серед розростань останньої виявлялися невеликі порожнини, але розміри і кількість їх були меншими ніж у контрольних тварин.
На 14- і 21-у добу у дослідних тварин у ділянці перелому остеоїдна тканина не виявлялася. Вся ділянка пошкодження була заповнена кістковою тканиною, що нагадувала губчасту кістку. Проте її вічка мали різні розміри і форму. Більшість з них повністю або частково були заповнені фіброзною сполучною тканиною. Навколо частини вічок реєструвалися кісткові пластинки, що включали остеоноподібні структури. На периферії вічок реєструвалися численні остеобласти, а також окремі остеокласти. Це свідчило про те, що у дослідних тварин в ці терміни відбувалося не тільки новоутворення кісткової тканини, але й починалося її ремоделювання. В результаті цього утворювалися остеоноподібні структури, які були подібні до остеонів інтактної кісткової тканини великогомілкової кістки. При зафарбовуванні за методом ван Гізон новоутворена кісткова тканина місцями набувала характерного червоного кольору, місцями вона була рожевою, а місцями - жовтою. В усіх дослідних тварин новоутворена тканина в місці перелому була вкритою окістям. Останнє порівняно з окістям контрольних тварин було більш щільним і складалося зі значної кількості колагенових волокон, зцементованих міжклітинною речовиною, та значної кількості фібробластів і фіброцитів. Колагенові волокна орієнтувалися переважно вздовж поверхні кістки. В ділянці перелому мязи досить щільно прилягали до окістя в усіх місцях.
На 30-у добу у дослідних тварин у ділянці перелому кісткова тканина в своїх верхніх шарах мала будову, подібну до губчастої кісткової тканини. В більш глибоких шарах кісткова тканина нагадувала будову компактної кістки, в якій кісткові пластини оточували кісткові канали невеликого діаметра; частина з останніх ще була заповнена фіброзною сполучною тканиною. В результаті цього формувалися остеоноподібні структури, які від нормальних остеонів відрізнялися не зовсім впорядкованою орієнтацією кісткових пластин і нерівномірним їх зафарбовуванням еозином. У кісткових каналах на межі кісткової тканини знаходилася помітна кількість остеоцитів і остеокластів. Це свідчить про те, що, як і в контрольних тварин, у дослідних тварин у цей термін в ділянці пошкодження відбувався не тільки активний остеогенез, але й активне ремоделювання кісткової тканини. Між остеоноподібними структурами знаходилася молода кісткова тканина, яка ще не мала типової будови компактної кістки і містила велику кількість остеоцитів.
При фарбуванні за методом ван Гізон остеоноподібні структури забарвлювалися у характерний червоний колір, а молода кісткова тканина лише місцями набувала рожевого або жовтого кольору. Окістя повністю вкривало місце перелому і мало характерну будову.
На 40-у добу у дослідних тварин місце перелому повністю складалося з молодої компактної кістки з не зовсім впорядкованим розташуванням кісткових пластинок. При зафарбовуванні за методом ван Гізон лише на окремих невеликих ділянках кісткова тканина набувала рожевого кольору.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
