Вплив нейроімуноендокринних факторів і HLA-системи на клінічний перебіг вагітності та пологів - Автореферат

Прогрес фундаментальної науки дозволив показати не тільки багатосторонні функціональні звязки між елементами цих фізіологічних систем, але і виявив наявність у їх складі схожих за функцією медіаторів, що дозволило сформулювати концепцію про нейроімуноендокринну систему як основний регулятор фізіологічних функцій організму (И.Г. Патологія нейроімуноендокринної взаємодії приймає участь у патогенезі низки екстрагенітальних захворювань (патологія серцево-судинної та ендокринної систем, колагенози, ін.), які є факторами ризику розвитку патології вагітності та пологів (М.М. Разом з цим, потребують подальшого вивчення особливості функціонування цих регуляторних систем при вагітності, характер взаємодії нейроімуноендокринних систем матері та плоду, роль нейроімуноендокринних факторів у патогенезі акушерської патології. Компонентами нейроімуноендокринної системи вагітної є гормони гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи та секреція інсуліну у жінки, а також біологічно активні речовини та метаболіти, які продукує плацента та внутрішньоутробний плод, що в сукупності визначає стан імунної системи материнського організму та характер імунологічних реакцій, які відбуваються в плаценті (П.Т. Результати дисертаційної роботи включено до Реєстру галузевих нововведень („Новий комплекс діагностично-лікувальних і реабілітаційних заходів при фетоплацентарній недостатності у вагітних, які мешкають у великому промисловому центрі”) та викладено без співавторів у 5 інформаційних листах про нововведення в систему охорони здоровя, які публікуються Українським центром наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України для реалізації інноваційних процесів у медицині („Прогнозування хронічної фетоплацентарної недостатності на підставі асоціації з алелями головного комплексу гістосумісності та змінами у нейроімуноендокринній системі жінки у 1-му триместрі вагітності”; „Прогнозування патологічного перебігу вагітності на підставі асоціації з алелями головного комплексу гістосумісності та змінами у нейроімуноендокринній системі жінки у 1-му триместрі вагітності”; „Прогнозування пізнього гестозу на підставі асоціації з алелями головного комплексу гістосумісності та змінами у нейроімуноендокринній системі жінки у 1-му триместрі вагітності”; „Прогнозування невиношування вагітності на підставі асоціації з алелями головного комплексу гістосумісності та змінами у нейроімуноендокринній системі жінки у 1-му триместрі вагітності”; „Прогнозування прееклампсії на підставі змін у імунній системі жінки у 1-му триместрі вагітності”).Сумісність подружжя визначали у разі наявності у жінки та її чоловіка навіть однієї однакової алелі: 1) окремо по локусу HLA-А; 2) окремо по локусу HLA-В; 3) окремо по локусу HLA-DR; 4) одночасно по трьом локусам А, В, DR HLA-системи. Частота основних ускладнень вагітності: загроза переривання вагітності у 1-му триместрі - у 72 (24,49%) жінок; загроза переривання вагітності у 2-му триместрі - у 46 (15,65%) жінок; загроза передчасних пологів - у 50 (17,01%) жінок; анемія вагітних - у 208 (70,75%) жінок, у тому числі: 1 ст. тяжкості - у 178 (60,54%) вагітних; 2 ст. тяжкості - у 30 (10,2%) вагітних; гестоз 1-ї половини вагітності - у 48 (16,33%) вагітних; гестоз 2-ї половини вагітності - у 86 (29,25%) жінок, у тому числі: набряки вагітних - у 42 (14,29%) жінок; прееклампсія легкого ступеня - у 30 (10,2%) вагітних; прееклампсія важкого ступеня - у 14 (4,76%) вагітних; хронічна фетоплацентарна недостатність - у 182 (61,9%) вагітних; затримка внутрішньоутробного розвитку плода - у 72 (24,49%) жінок. Для вирішення завдань дослідження проведено подальший аналіз, для чого було сформовано наступні клінічні групи: 1-а - загроза невиношування (n=68); 2-а - гестоз 2-ї половини вагітності (n=86) (у тому числі, прееклампсія: легкого ступеня - у 30 вагітних; важкого ступеня - у 14 вагітних); 3-я - анемія вагітних (n=208); 4-а - хронічна фетоплацентарна недостатність (n=182); 5-а - затримка внутрішньоутробного розвитку плода (n=72). Аналіз суми достовірних величин різниці ризиків для окремих клінічних форм акушерської патології в залежності від алелей HLA-системи визначив прогресуюче збільшення середньої величини ступеня ризику у ряду: 1) локус HLA-В (24,0%); 2) локус HLA-А (28,4%); 3) локус HLA-DR (29,3%); 4) наявність сумісності подружжя за одним або одночасно за трьома локусами HLA-системи (40,0%). Поглиблення статистичного аналізу довело, що у жінок з наявністю алелі HLA-A9 спостерігається зниження частоти акушерської патології (такої як: загроза переривання вагітності у 1-му триместрі; прегестоз; загальна частота пізнього гестозу, прееклампсія), яке не може бути пояснено її асоціацією з алеллю HLA-DRB1*11.Порушення нейроімуноендокринних взаємозвязків у вагітної реалізуються вже в першому триместрі гестації дизадаптацією організму жінки до вагітності у вигляді зміни імунологічної реактивності та толерантності вагітної до антигенів трофобласту, дизрегуляції системи гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози та секре

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ