Вплив навчального навантаження на психофізіологічні показники людини - Реферат

В даний час екзаменаційний стрес займає одне з перших місць серед причин, що викликають не тільки емоційне напруження, але психічне напруження у студентів вищої школи. Відзначають, що іспит стає психологічним чинником і може бути пусковим механізмом реактивної депресії. За даними російських авторів в період екзаменаційної сесії у студентів відзначається зростання рівня мязового та психоемоційного напруження.Вчення про темперамент і його типи має довгу історію. Основу вчення про типи темпераменту заклав Гіппократ, який, використовуючи гуморальний підхід, виділив чотири типу «красиса» (у перекладі з грецької - змішання), тобто співвідношення в організмі чотирьох рідин (соків): крові, жовтої та чорної жовчі і слизу. Кожна рідина має свої властивості (кров - тепло, слиз - холод, жовта жовч - сухість, чорна жовч - вологість), і тому перевага однієї з них визначає стан організму, його схильність до тих або інших захворювань. Рідка кров холодна і призводить до страху, кров же, багата щільними речовинами, відрізняється теплотою і призводить до гніву. У популярній літературі і підручниках говориться, що саме Гіппократ зявився засновником вчення про чотири типи темпераменту, що дійшли до нашого часу: сангвиническом, сангвиническом, флегматическом і меланхолійному.Сильний, неврівноважений, «нестримний» тип характеризується насамперед різким переважанням процесів збудження над процесами гальмування. З-за переважання порушення над гальмуванням у цього типу часто спостерігається широка не що стримується протилежним процесом іррадіація порушення в кори більших півкуль. Значна рухливість нервових процесів обумовлює можливість швидкого і легкого переходу кіркових клітин від збудження до гальмування і назад при швидкому чергуванні позитивних і гальмівних подразників. Нервовий процес (збудження і гальмування), що виник у кіркових клітинах під дією подразника, що тривало зберігається, не виявляючи тенденції до іррадіації і повільно послаблюючись.Красногорського, чотирьох основних типів вищої нервової діяльності людини (відповідним за загальною фізіологічної характеристиці Павловським типами у тварин) надані наступні назви: 1. Сильний, підвищено збудливий, нестримний (холеричний) тип; Це - енергійні, що захоплюються люди, сміливі у судженнях, схильні до рішучих дій, часто необачні у своїх діях. Люди з сильним, нормальним збудливим, урівноваженим, швидким типом відрізняються стриманістю характеру, великим самовладанням, а разом з тим кипучої енергією та виключної працездатність. Люди з сильним, нормальним збудливим, урівноваженим, повільний типом виділяються своєю повільністю, виключної врівноваженістю, спокоєм і рівністю в поведінці.Екстраверт відрізняється тим, що зазвичай витрачає більше зусиль, ніж треба для досягнення якого-то середнього результату. Природно, для того щоб виконати такий же обсяг роботи, що і екстраверт, інтроверту буде потрібно більше часу. Інтроверт, в психологічному плані, краще захищений від втручання ззовні, ніж екстраверт, але йому набагато важче вплинути на кого-то як позитивний, так і негативний плані. Коли екстраверт звертається всередину себе, тобто намагається інтроверт, він натрапляє на серйозні ускладнення, оскільки діє проти своєї природної установки. Спроби екстраверт, активно впливати на обставини, для інтроверта згубні - ведуть до перегріву, рівносильні руйнування вродженої структури особистості.Вона проявляється як у здійсненні самого трудового процесу, так і у пристосуванні організму до специфічних умов праці, часом різко відрізняються від умов повсякденного життя людини. Працю, завдяки постійному тренуванні складних аналітично - синтетичних процесів, має благотворний вплив на вищу нервову діяльність, обумовлюючи її безперервний розвиток і вдосконалення. Проте безпосередньо після роботи, поєднаної, як правило, зі значними підвищенням інтенсивності нервових процесів, спостерігається тимчасове зниження працездатності кіркових клітин і негативна зміна вищої нервової діяльності. Розумова робота характеризується переважно участю у ній другої сигнальної системи, що і накладає свій відбиток на зміни вищої нервової діяльності. За результатами дослідження вищої нервової діяльності при розумовій роботі, після робочого дня спостерігаються помітні зміни у стосунках першої і другої сигнальних систем.Тривога може бути особистісної та ситуативної. Ситуаційна тривожність - тимчасовий стан, але може бути стійким, для конкретних ситуацій, породжуючи ними, тривожність рідко виникає в інших ситуаціях. Тривога може відповідати і не відповідати ступеня небезпеки. При будь-якому порушенні збалансованості системи людина-середа недостатність психічних або фізичних ресурсів індивідуума для задоволення нагальних потреб, неузгодженість самої системи потреб, побоювання, повязані з імовірною нездатністю реалізувати значущі устремління в майбутньому, а також з тим, що нові вимоги середовища можуть виявити неспроможність, є джерелом тривоги. Тривога, що позначається як відчуття невизначеною загрози, характер і (або) час

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕМПЕРАМЕНТУ

1.1 ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ВЧЕННЯ ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ

1.2 ФІЗІОЛОГІЧНА ОСНОВА ТЕМПЕРАМЕНТУ

1.3 ХАРАКТЕРОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ТЕМПЕРАМЕНТУ - ЕКСТРАВЕРСІЯ ТА ІНТРОВЕРСІЯ

2. СТРЕС ЯК НЕВІДЄМНА ЧАСТИНА ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАПРУГИ У СТУДЕНТІВ В ПЕРІОД ЕКЗАМЕНАЦІЙНОЇ СЕСІЇ

3. ТРИВОЖНІСТЬ ЯК ПРОЯВ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ