Вплив монтелукасту та дезлоратадину на імунну відповідь на ало- та гетероантигени - Автореферат

Важливим було провести систематизовані дослідження монтелукасту та дезлоратадину та отримати результати їх впливу на різні типи імунної відповіді та на регуляцію функціональної активності імунокомпетентних клітин. Вивчити вплив монтелукасту та дезлоратадину на первинну та вторинну відповідь на ало-та гетероантигени в експерименті та при алергічній реакції, обумовленій алергенами домашнього пилу, у хворих АБА для поглиблення знань про регуляцію функціонального стану імунної відповіді. Визначити дію антагоніста Н1 рецепторів (дезлоратадину) на алергенспецифічний апоптоз CD4 CD25 Трег клітин під час імунної відповіді, індукованої алергенами домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами. Дію дезлоратадину на процеси апоптозу Трег клітин у відповідь на алергени домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами, досліджували при алергічному запаленні у хворих АБА сенсибілізованих цими алергенами. Вперше встановлено, що CD4 CD25 Трег клітини, які відіграють одну з основних ролей в патогенезі алергічного запалення, у хворих АБА сенсибілізованих алергенами домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами, в присутності цих алергенів відповідають стимуляцією апоптозу та зменшенням експресії Трег клітин в суспензії лімфоцитів, що свідчить про алергенспецифічний апоптоз Трег клітин з фенотипом CD4 CD25 .Для вивчення in vivo впливу дезлоратадину на алергенспецифічний апоптоз CD4 CD25 Трег клітин хворих з АБА, сенсибілізованих алергенами дерматофагоїдних кліщів, під спостереженням знаходилось 6 пацієнтів віком 20-40 років на АБА легкої та середньої ступені важкості в період ремісії, сенсибілізованих алергенами домашнього пилу, які знаходились на лікуванні в пульмонологічному відділенні 1-ої Міської клінічної лікарні та склали основну групу. Первинну імунну відповідь досліджували на 7 добу після імунізації та вторинну імунну відповідь на 5 добу після реімунізації в локальній реакції регіональних лімфатичних вузлів, яка дозволяла за розмірами останніх судити про активність реакції відторгнення алогенного трансплантату та реакції трансплантат проти хазяїна (РТПХ). Для дослідження імунної відповіді на гетероантигени мишей імунізували внутрішньочеревно суспензією еритроцитів барана у 0,15М розчині хлориду натрію в дозі 2?108 клітин на тварину (Пастер Е.У. и др., 1989). Під час проведених експериментальних досліджень впливу монтелукасту на імунну відповідь на алоантигени відмічено, що імунізація тварин алоантигенами та одночасний прийом монтелукасту призводить до стимуляції алогенної реакції в локальному варіанті в результаті збільшення маси підколінних лімфатичних вузлів лапи, в яку було введено суспензію алоспленоцитів або сингенних алоспленоцитів. При цьому імунізація тварин як алоспленоцитами, так і сингенними алоспленоцитами призводить до індукції реакції відторгнення алогенного трансплантату та РТПХ в локальному варіанті (максимальне збільшення різниці регіональних лімфатичних вузлів за умов розвитку первинної імунної відповіді, майже в 3 рази під впливом препарату в дозі 0,07мг/кг, а за умов вторинної імунної відповіді - в 2 рази в максимальній дозі дезлоратадину), що свідчить про стимулюючий вплив препарату на імунну відповідь на алоантигени.У роботі отримані дані, що монтелукаст та дезлоратадин виявляють регулюючий вплив на розвиток первинної та вторинної імунної відповіді на ало-і гетероантигени в експерименті та на функціональну активність CD4 CD25 T лімфоцитів в реалізації імунної відповіді обумовленої алергенами домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами, під час алергічного запалення. Вивчення впливу монтелукасту та дезлоратадину на розвиток алогенної реакції в локальному варіанті після імунізації алоантигенами (алоспленоцитами) у щурів, на рівень титру специфічних антитіл після імунізації гетероантигенами (еритроцитами барана) у мишей та на процеси апоптозу CD4 CD25 T лімфоцитів дозволяє провести аналіз впливу препаратів на імунну відповідь на ало-та гетероантигени та на патогенетичні механізми розвитку алергічних захворювань. Введення монтелукасту експериментальним тваринам в дозах 0,015; 0,15; 1,5 мг/кг збільшує масу регіональних підколінних лімфатичних вузлів в локальному варіанті реакції відторгнення алогенного трансплантату та РТПХ за умов розвитку первинної та вторинної імунної відповіді на алоантигени, що свідчить про стимулюючий вплив препарату на імунну відповідь на алоантигени в експерименті.

Основний зміст роботи

У роботі отримані дані, що монтелукаст та дезлоратадин виявляють регулюючий вплив на розвиток первинної та вторинної імунної відповіді на ало- і гетероантигени в експерименті та на функціональну активність CD4 CD25 T лімфоцитів в реалізації імунної відповіді обумовленої алергенами домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами, під час алергічного запалення.

1. Вивчення впливу монтелукасту та дезлоратадину на розвиток алогенної реакції в локальному варіанті після імунізації алоантигенами (алоспленоцитами) у щурів, на рівень титру специфічних антитіл після імунізації гетероантигенами (еритроцитами барана) у мишей та на процеси апоптозу CD4 CD25 T лімфоцитів дозволяє провести аналіз впливу препаратів на імунну відповідь на ало- та гетероантигени та на патогенетичні механізми розвитку алергічних захворювань.

2. Введення монтелукасту експериментальним тваринам в дозах 0,015; 0,15; 1,5 мг/кг збільшує масу регіональних підколінних лімфатичних вузлів в локальному варіанті реакції відторгнення алогенного трансплантату та РТПХ за умов розвитку первинної та вторинної імунної відповіді на алоантигени, що свідчить про стимулюючий вплив препарату на імунну відповідь на алоантигени в експерименті.

3. Монтелукаст в усіх експериментальних дозах у імунізованих тварин еритроцитами барана підсилює синтез антиеритроцитарних антитіл, що обумовлено індукцією імунної відповіді на гетероантигени. Стимулюючий вплив препарату на синтез гемолізинів та гемаглютинінів (збільшення на 20%) спостерігається переважно за умов розвитку вторинної імунної відповіді.

4. Введення дезлоратадину під час імунізації тварин алоантигенами призводить до індукції реакції відторгнення алогенного трансплантату та РТПХ в локальному варіанті (максимальне збільшення різниці регіональних лімфатичних вузлів за умов розвитку первинної імунної відповіді, майже в 3 рази під впливом препарату в дозі 0,07мг/кг, а за умов вторинної імунної відповіді - в 2 рази в максимальній дозі дезлоратадину), що свідчить про стимулюючий вплив препарату на імунну відповідь на алоантигени.

5. Індукція первинної імунної відповіді обумовленої гетероантигенами під впливом дезлоратадину, переважно, направлена на синтез гемолізинів, а за умов вторинної імунної відповіді відбувається стимуляція продукції як гемолізинів, так і гемаглютинінів (збільшення титру, майже, на 20%).

6. CD4 CD25 T лімфоцити хворих атопічною бронхіальною астмою сенсибілізованих алергенами домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами, піддаються алергенспецифічному апоптозу, що є одним із патогенетичних механізмів розвитку алергічного запалення. Прийом дезлоратадину 5мг на добу протягом 10 днів попереджує розвиток алергенспецифічного апоптозу CD4 CD25 T лімфоцитів за умов розвитку імунної відповіді обумовленої алергенами домашнього пилу, збагаченого дерматофагоїдними кліщами, при алергічному запаленні.

7. Внесення гістаміну в дозах 0,01; 0,1 та 1 МКМ до суспензії лімфоцитів донорів викликає підсилення апоптозу CD4 CD25 T клітин через 24 години інкубації та збільшення їх загальної кількості. А в присутності дезлоратадину в дозах 0,1; 1 та 10 МКМ CD4 CD25 T клітини відповідають зменшенням рівня апоптозу та експресії клітин з фенотипом CD4 CD25 , що свідчить про залучення Н1 рецепторів до регуляції процесів апоптозу та функціональної активності Трег клітин.

1. Куценко Н.Л., Кайдашев І.П., Боброва Н.О. Вплив монтелукасту та дезлоратадину на первинну імунну відповідь на алоантигени // Проблеми екології та медицини. 2003. №1-2. С. 7-9.

2. Кайдашев І.П., Куценко Н.Л. Імунорегуляторні ефекти гістаміну // Астма та алергія. 2004. №3-4. С. 5-11.

3. Куценко Н.Л., Боброва Н.О., Кайдашев І.П. Вплив дезлоратадину на антигенспецифічну імунну відповідь в експерименті // Імунологія та алергологія. 2005. №1. С. 13-17.

4. Кайдашев І.П., Куценко Н.Л. Дослідження процесів апоптозу CD4 CD25 Т-клітин у хворих атопічною бронхіальною астмою // Український пульмонологічний журнал. 2005. №2(48). С. 60-63.

5. Аллергенспецифический апоптоз Т-регуляторных клеток как фактор патогенеза атопической бронхиальной астмы / И.П. Кайдашев, Н.Л. Куценко, О.А. Борзых, Л. ДЮБАСКЕ // Журнал АМН України. 2005. №2, т.11. С. 361-369.

6. Кайдашев І.П., Куценко Н.Л. Участь лейкотрієнів в регуляції імунної відповіді // Імунологія та алергологія. 2005. №2. С. 3-7.

7. Деклараційний пат. України 60667 А, МПК 7 А61К38/00. Спосіб корекції імунної відповіді: 60667 А, МПК 7 А61К38/00 / І.П. Кайдашев, Н.Л. Куценко, Т.В. Мамонтова, Н.О. Боброва (Україна).-№ 2003010740; Заявл. 28.01.2003; Опубл.15.10.2003, Бюл. № 10. С. 4.45-4.46.

8. Apoptotic disorders of CD4 CD25 cells in atopic patients / I.P. Kaidashev, N.L. Kutsenko, O.A. Geyko, O.A. Borzih, I.A. Neruh, L.M. DUBUSKE // Immunology. 2004. Р. 103-109.

9. Апоптоз мононуклеарных клеток периферической крови больных атопической аллергией опосредован через CD95, МНС І и МНС ІІ молекулы / Кайдашев И. П., Мамонтова Т. В., Беркало Л. В., Гейко О. А., Куценко Л. А., Боброва Н. Л., Ножинова О. А., Рябенко В. В., Куценко Н. Л. // V Съезд иммунологов и аллергологов СНГ.-Санкт-Петербург, Россия.-Аллергология и иммунология. 2003. №2. С. 79.

10. Куценко Н.Л. Вплив дезлоратадину та монтелукасту на імунну відповідь на алоантигени // 58 наук.-практ. конф. „Актуальні проблеми сучасної медицини”. Київ. 2003. С. 57.

11. Куценко Н.Л., Бондарєва Н.В. Дезлоратадин модулює антигенспецифічну імуннувідповідь // Школа молодих вчених „Сучасні аспекти клінічної імунології та алергології”.-Полтава. Проблеми екології та медицини. 2003. Т.7, №5-6. С. 35-36.

12. Куценко Н.Л., Кайдашев І.П. Вплив дезлоратадину на первинну та вторинну імунну відповідь на гетероантигени // І Всеукр. наук.-практ. конф. „Иммунотропные препараты в клинической практике”.-Київ.- Імунологія та алергологія. 2004. №1. С. 50-51.

13. Кайдашев І.П., Куценко Н.Л. Вплив монтелукасту на імунну відповідь на гетероантигени в експерименті // VII Укр. наук.-практ. конф. з актуальних питань клінічної і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації. Київ. Імунологія та алергологія. 2005. №3. С. 83.

14. Apoptotic disorders of CD4 CD25 cells in atopic patients / I.P. Kaidashev, N.L. Kutsenko, O.A. Geyko, O.A. Borzih, I.A. Neruh, L.M. DUBUSKE // 12th International Congress of Immunology and 4th Annual Conference of FOCIS.-Montreal, Canada.- Immunology. 2004. Р. 103-109.

15. The influence of desloratadine on apoptosis of CD4 CD25 cells in atopic patients / I. Kaidashev, N. Kutsenko, O. Borzih, L. Mular, L.M. DUBUSKE // Annual Meeting American College of Allergy, Asthma and Immunology. Boston, USA. 2004. P. 16.

16. Apoptotic disorders of CD4 CD25 cells in atopic patients / I.P. Kaidashev, N.L. Kutsenko, O.A. Geyko, O.A. Borzih, I.A. Neruh, L.M. DUBUSKE // XXIII European Academy of Allergology and Clinical Immunology Congress.-Amsterdam. 2004. P. 98.

17. Histamine and antagonist (desloratadine) influence apoptosis of CD4 CD25 cells in atopic patients and healthy individuals / I. Kaidashev, N. Kutsenko, O. Borzih, L. Mular, L.M. DUBUSKE // American Academy of Allergy, Asthma and Immunology Annual Meeting. San Antonio, USA. 2005. P. S220.

18. Effects of desloratadine on apoptosis of T regulatory (Treg) cells in atopic patients / I. Kaidashev, N. Kutsenko, O. Borzih, L.M. DUBUSKE // XIX World Allergy Organization Congress, XXIV Congress of the European Academy of Allergology and Clinical Immunology. Munich, Germany. 2005. P. 455.

19. Desloratadine influences antigen specific immune response and lymphoid cell apoptosis in rats / I. Kaidashev, N. Kutsenko, I. Yastremskaya, L.M. DUBUSKE // Annual Meeting American College of Allergy, Asthma and Immunology. Anaheim, USA. 2005. P. 110-111.