Вплив методів православної автотрансформації на особистісне зростання - Автореферат

В останні десятиріччя в світовій психології все актуальнішими стають проблеми “трансцендентного”, “метасмислів”, “граничних цінностей”, “моральних вчинків”, “релігійних символів”, “трансперсональних переживань”, - тобто тих феноменів, що торкаються проблеми духовності людини. Вивчення змінених станів свідомості та трансперсональних переживань змінило погляди на практики релігійного споглядання, показало, що психологія недооцінювала пластичність свідомості людини та багатство спектру її можливих станів. Висновки американських та західноєвропейських психологів показують, що трансперсональні переживання здатні спричиняти значні та стійкі позитивні зміни: поглиблення відчуття смислу, полегшення екзистенціальної кризи (E.Сутич, K.Уїлбер, Кр.Гроф), пробудження альтруїзму, співчуття, прийняття себе, інших, оточуючого світу (Ч.Тарт, А.Уотс, Р.Олперт, Дж.Ліллі), розширюють діапазон розуміння та усвідомлення, збільшують стійкість уваги, сенситивність (С.Гроф, Т.Маккена, Д.Уайт, А.Коен, Р.Уїлсон). Сповідь, покаяння, різні форми молитви, незрима борня, тверезіння, зведення розуму в серце, - це тільки деякі з методів роботи із свідомістю, які становлять спадщину православя. У вітчизняних дослідженнях проблеми виділяється християнський підхід, до якого можна віднести праці представників православної церкви, що присвячені вивченню свято-отецької традиції, християнської антропології та способу життя, аскетизму, агіографії (Арх.Кіпріан (Керн), Прот.Іоанн Мейєрдорф, Митр.Методи православної автотрансформації розглядаються нами як складова життєвого сценарію носія православного світосприймання, як елемент життєвого світу особистості, яка реалізує життєву стратегію, що запропонована православ‘ям. Концепція “здобуття самості” К.-Г.Юнга, розуміння психотерапії, як “медичного священництва” В.Франклом та поняття “трансперсональних переживань” А.Маслоу та його послідовників розкривають чимало феноменів, повязаних із містичним досвідом в психологічній парадигмі, зближуючи релігійний та психологічний світогляд. Феноменом автотрансформації особистості можна назвати свідомі, послідовні дії особистості, спрямовані на конструктивні зміни в собі, покращення та позитивне перетворення свого життєвого світу згідно ідеалу свого світосприймання та вірування. Принциповою є різниця в розумінні сутності людини та її життєтворення, з чого витікає розуміння цілей особистісного зростання та автотрансформації, а також своєрідність методів та підходів, що притаманні православю. Як будь-які здібності, релігійні здібності є результат “усього ходу розвитку особистості” (С.Рубінштейн); їхня присутність не залежить від того, чи відносить людина себе до віруючих, чи називає вона Досконалість, із якою співвідносить своє життя та будує стратегію свого буття, саме “Богом”.Теоретичний аналіз проблеми особистісної трансформації в православї та впливу методів православної автотрансформації на особистість підтвердили основні положення гіпотези і дозволили зробити наступні висновки. Як психологічний феномен методи православної автотрансформації не існують автономно, поза контекстом релігійної свідомості і традицій східно-християнського містицизму. Вплив методів православної автотрансформації на особистісне зростання залежить від інтеграції символів православної свідомості особистістю. 3.Важливою умовою впливу методів православної автотрансформації, згідно з результатами нашого дослідження, є ступінь релігійної обдарованості людини, що практикує. За результатами аналізу православних психотехнік: покаяння, незримої борні, ісіхії, зведення розуму в серце і молитви були виявлені стани особистості на початковий момент практики методів; процеси, що відбуваються із особистістю під час практик автотрансформації; результати, до яких ці процеси ведуть в кожному з випадків.Любченко Е.О. Основные черты психологии Киево-Печерского подвижничества// Психологія на перетині тисячоліть. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Специфіка, генезис, форми рефлексування// Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія. Матеріали методичного семінару Академії Педагогічних Наук України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВІДБИТО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА :

Теоретичний аналіз проблеми особистісної трансформації в православї та впливу методів православної автотрансформації на особистість підтвердили основні положення гіпотези і дозволили зробити наступні висновки.

1. Як психологічний феномен методи православної автотрансформації не існують автономно, поза контекстом релігійної свідомості і традицій східно-християнського містицизму. Вони є органічною складовою життєвого світу православної людини, тому їхня дія на особистість вибіркова, неоднозначна та залежить від певних умов.

2. Вплив методів православної автотрансформації на особистісне зростання залежить від інтеграції символів православної свідомості особистістю. Православна антропологія, що імпліцитно присутня в картині світу православного практика, надає йому змогу ефективного використання методів православної автотрансформації.

3.Важливою умовою впливу методів православної автотрансформації, згідно з результатами нашого дослідження, є ступінь релігійної обдарованості людини, що практикує. Релігійні задатки розглядаються в роботі як невідємна характеристика будь-якої особистості. Розвиваючись, вони можуть перетворюватися на релігійні здібності різного рівня глибини, в основі яких лежить переживання Трансцендентної реальності, Бога і духовних, моральних цінностей як основи свого буття.

4. Серед умов впливу методів православної автотрансформації слід виділити також ступінь духовного росту людини, що практикує. Використання методів наступного ступеню стає складним, а іноді й небезпечним без проходження практик попередньої стадії.

5. З аналізу текстів східно-християнського містицизму було зроблено висновок, що особливості їх змісту і структури відображають специфіку використання православних методів. Єдиновидність, діалогічність, досвідність, езотеричність та процесуальність текстів вказують на системність, вибірковість та негарантованість впливу методів.

6. За результатами аналізу православних психотехнік: покаяння, незримої борні, ісіхії, зведення розуму в серце і молитви були виявлені стани особистості на початковий момент практики методів; процеси, що відбуваються із особистістю під час практик автотрансформації; результати, до яких ці процеси ведуть в кожному з випадків.

7. Крім того, були виявлені показники особистісного зростання, що відбувається завдяки практиці кожного з методів православної автотрансформації. А саме: завдяки практиці покаяння відбувається інтеграція православної системи цінностей, ототожнення з православною моделлю особистості, розвивається здатність до рефлексування та включення Вищої, Трансцендентної Реальності в систему свого життєтворення.

Практика незримої борні призводить до розвязання моральних та психологічних внутрішніх конфліктів, інтеріоризації антропологічної та ціннісної систем православя, формування внутрішнього споглядача.

Показниками особистісного зростання та ефективності практики ісіхії стають внутрішні стани сконцентрованості, самозаглиблення, постійного самоусвідомлення та стан, який інтерпретується, як “преребування в Бозі”. Для інших людина, що досягла такого рівня зростання, стає носієм православних цінностей та смислів.

Ціль практики зведення розуму в серце - це набуття єдності, цільності, внутрішньої гармонії усіх складових особистості; “зберігання серця”, - природне, без зусилля перебування у стані духовної пильності; та створення нової психічної структури “розумо-серця”, яка стає духовним та екзистенційним фундаментом усієї особистості людини, що практикує.

В молитві показниками духовного зростання особистості є встановлення особистих стосунків з Богом, розвиток молитовних здібностей: споглядальної концентрації, уміння виразити почуття молитовного поривання, мобілізація духовної енергії в молитві, утримання безперервного молитовного стану, що допомагає ототожненню з творцями молитов, інтеграції християнських цінностей та вирощуванню православних чеснот.

8. Аналіз особистісного зростання православного практика на основі концепції подвійного субєкта показав, що традиційний термін “особистісне зростання” в цьому ракурсі змінює своє змістове наповнення. “Особистісне зростання” в православній аскетиці - це все більше “злиття субєктів”, підпорядкування волі людини (вторинного субєкту) Божій Волі (первинному субєкту), шлях сходження до первинного субєкта ціною повної трансформації своєї особистості. Згідно з найвищими цілями православної автотрансформації, в результаті зростання повинен залишитися один, Вищий субєкт, але завдяки свободі волі людини та її свідомим зусиллям.