Вплив малих доз іонізуючого опромінення на шлункову секрецію та стан слизової оболонки шлунка у щурів - Автореферат

Проведення досліджень в цьому напрямку має важливе практичне значення, у звязку з тим, що після аварії на ЧАЕС продовжує зростати захворюваність органів травної системи, насамперед виразкової хвороби і хронічних гастритів (на 10-24,2%) у осіб, які зазнали впливу іонізуючої радіації (Романенко А.Ю., 1988; Кулинич Г.В. та співавт., 1995; Дегтярьова Л.В., 1995; Коцай Б. Р., Марченко Т.З., Омельяненко О.В., 1995; Souchkevitch G.N., Tsyb Постійне спостереження за станом здоровя учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС дозволило встановити, що патологія органів травлення в структурі захворюваності займає стійке друге місце, а частота виразкової хвороби у 2-2,5 рази більше, ніж по Україні в цілому (Якименко Д.М., 1998; Волохмеков В.Д., Маралина Г.П., Волкова Л.В., Ганжа Е.Г., 1994) і діагностується в 25,5-27,7% випадках (Шишкина Т.І., 1997). У звязку з тим, що порушення секреторної функції шлунка, процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ), активності ферментів антиоксидантного захисту та механізмів цитопротекції при дії малих доз опромінення та стресу мають не тільки теоретичне значення, але й лежать в основі різносторонніх клінічних ушкоджень травної системи, то це визначило проведення досліджень у цьому напрямку. Мета дослідження - визначити характер секреторної функції шлунка при одноразовому та фракційному рентгенівському опроміненні в малих дозах та структурно-метаболічні зміни в слизовій оболонці шлунка за умов поєднаної дії рентгенівського випромінювання та стресу. Комбінована дія рентгенівського опромінення в дозах 10-40 СГР та стресу збільшувала ураженість слизової оболонки шлунку порівняно з групою щурів, які були піддані ізольованій дії стресу, що свідчить про синергічний вплив цих факторів на стан слизової оболонки шлунка.У 8 серіях досліджень вивчали дію одноразового рентгенівського опромінення в дозах 10, 20, 30, 40, 50 та 100 СГР на дебіт соляної кислоти базальної секреції та секреції, стимульованої пентагастрином (230 мкг/кг, внутріочеревинно), гістаміном (3 мг/кг, внутріочеревинно) та карбахоліном (0,01 мг/кг, внутріочеревинно). У результаті проведених досліджень встановлено, що через 24 години після опромінення щурів у дозі 10 СГР дебіт базальної секреції соляної кислоти за годину спостереження збільшувався з 0,80 0,05 до 2,34 0,02 титр. од., або на 192,5% (p <0,001) (рис. Ще більшим було зростання виділення кислоти після опромінення щурів дозою 100 СГР: дебіт кислоти, що виділялася за годину спостереження становив 7,00 0,09 титр. од. При дозі 50 СГР через 24 год. дебіт кислоти пентагастринової секреції збільшувався на 50,2% (p <0,05), а при дозі 100 СГР дебіт кислоти, був на 50,6% більше контрольних показників (p <0,05). Так, порівнюючи показники максимальної секреції кислоти контрольної серії з відповідними показниками при дії різних доз рентгенівського проміння, виявлено зниження дебіту HCL при дозі 10 СГР на 67%, при дозі 20 СГР - на 48%, при дозі 30 СГР - 28%.Одноразове рентгенівське опромінення в дозах від 10 до 100 СГР справляє виражений дозозалежний стимулюючий вплив на базальну секрецію кислоти в шлунку щурів. У дозах 10 та 20 СГР рентгенівське опромінення пригнічувало, в дозі 30 СГР - статистично достовірно не впливало, а в дозах 40, 50 та 100 СГР стимулювало виділення кислоти на фоні дії пентагастрина. Після одноразового рентгенівського опромінення щурів у дозі 40 СГР базальна секреція кислоти відновлювалася до рівня контрольних величин через 7 діб, а після фракційного рентгенівського опромінення загальною дозою 40 СГР базальна секреція кислоти нормалізувалася через 21 добу.

Основний зміст роботи

1. Виявлені особливості секреції шлункових залоз та структурно-метаболічні зміни слизової оболонки шлунка за умов одноразової і фракційної дії рентгенівського опромінення, при його одночасній дії з стимуляторами секреції (пентагастрином, гістаміном та карбахоліном) та при бінарній дії малих доз радіації й хронічному стресі.

2. Одноразове рентгенівське опромінення в дозах від 10 до 100 СГР справляє виражений дозозалежний стимулюючий вплив на базальну секрецію кислоти в шлунку щурів.

3. Для кривої доза-ефект впливу рентгенівського опромінення на базальну секрецію соляної кислоти в шлунку щурів характерним є наявність "плато" в діапазоні доз 10-40 СГР.

4. Вплив одноразового рентгенівського опромінення на дебіт кислоти шлункового соку, стимульованого пентагастрином, залежав від дози. У дозах 10 та 20 СГР рентгенівське опромінення пригнічувало, в дозі 30 СГР - статистично достовірно не впливало, а в дозах 40, 50 та 100 СГР стимулювало виділення кислоти на фоні дії пентагастрина.

5. У щурів через 24 год. після фракційного рентгенівського опромінення загальною дозою 40 СГР відзначено зростання пентагастринової і, особливо, базальної шлункової секреції.

6. Після одноразового рентгенівського опромінення щурів у дозі 40 СГР базальна секреція кислоти відновлювалася до рівня контрольних величин через 7 діб, а після фракційного рентгенівського опромінення загальною дозою 40 СГР базальна секреція кислоти нормалізувалася через 21 добу.

7. Шлункова секреція, стимульована пентагастрином, після одноразового рентгенівського опромінення щурів дозою 40 СГР відновлювалась через 72 год., після фракційного рентгенівського опромінення загальною дозою 40 СГР - через 7 діб.

8. Гістамін на фоні рентгенівського опромінення в дозі 30 СГР не змінював кислотопродукуючої функції шлункових залоз, а вплив карбахоліну за цих умов призводив до її посилення.

9. Рентгенівське опромінення щурів у дозі 10 СГР не виявляє суттєвого впливу на морфологічний стан слизової оболонки шлунка, проте стимулює процеси пероксидного окиснення ліпідів в ній.

10. Бінарна дія рентгенівського опромінення в дозі 10 СГР та 24-годинного стресу збільшувала ураженість слизової оболонки шлунка порівняно з групою щурів, які були піддані ізольованій дії стресу, що свідчить про синергічний вплив цих факторів на ступінь пошкоджень слизової оболонки шлунка.

1. Стасюк І.Є., Штанова Л.Я., Преображенська Т.Д., Кучеренко М.Є., Кімакович В.Й. Вплив одноразового та фракційного опромінення на шлункову секрецію у щурів // Вісник проблем біології і медицини. - 1999. - №15. - С. 31-34. (Здобувач провів пошук літератури, самостійно виконав експериментальні дослідження по вивченню впливу одноразового та фракційного опромінення на шлункову секрецію у щурів, сформулював основні положення статті).

2. Стасюк І.Є. Нові дані про дію малих доз іонізуючого випромінювання на стан слизової оболонки шлунка // Практична медицина. - 2002. - Т. 8, №4. - С. 66-68.

3. Стасюк І.Є. Вплив малих доз іонізуючого опромінення на шлункову секрецію у щурів // Практична медицина. - 2003. - Т. 9, №4 . - С. 78-81.

4. Стасюк И.Е., Штанова Л.Я., Кимакович В.И., Преображенская Т.Д., Кучеренко Н.Е. Влияние ионизирующего облучения на желудочную секрецию у крыс // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. Приложение №8. Материалы 5-й Российской Гастроэнтерологической недели. - 1999. - Т. IX, №5. - С. 13. (Здобувач самостійно виконав експериментальні дослідження по вивченню дії іонізуючого опромінення на стан слизової оболонки у щурів, сформулював основні положення статті).

5. Стасюк І.Є. Потенціюючий вплив малих доз іонізуючого випромінювання на стресові ураження слизової оболонки шлунка у щурів // Тези доповідей Всеукраїнської наукової конф., присвяченої 160-річчю кафедри фізіології людини і тварин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології". - 2002. - С. 108.

6. Стасюк І.Є. Вплив малих доз рентгенівського випромінювання на шлункову секрецію у щурів // Українські медичні вісті. - 2003. - Т. 5, №1 (63). - С. 99.

7. Stasyuk I., Preobrazhenska T. The influence of X-rays in dose 30 SGR on gastric acid secretion in rats // Abstracts of International Conference "Neuro-humoral and cellular regulatory mechanisms of digestion processes". - 2003. - P. 42-43. (Здобувач самостійно опрацював експериментальний матеріал, провів статистичну обробку даних).