Вплив кріоконсервованих органотипових культур наднирників на патологічний синдром бронхіальної астми (експериментальне дослідження) - Автореферат

Лікування бронхіальної астми (БА) на теперішній час полягає в основному у використанні різноманітних медикаментозних препаратів, які можна розподілити на дві великі групи: базисні (протизапальні ліки, серед яких основна роль належить кортикостероїдам) і бронхолітичні ліки, різноманітні за фармакологічною дією (Черняк А.В., 1997). Однак, використання в клінічній практиці селективних ?2-агонистів не припиняє розвиток астматичної реакції як на пізній астматичний прояв після алергенної провокації, так і наступний розвиток бронхіальної гіперреактивності (Barnes P.J., 1996). Існує точка зору, що тривале використання таких ліків може стати причиною підвищеної загибелі від БА, що спостерігається у багатьох країнах (Kaplon R.J., 1995), хоча створення нової генерації ?2-агонистів дозволяє чинити пролонговану дію та повністю пригнічувати ранню і пізню астматичну реакції після алергенної провокації (Lukacs N.W., 1995). На підставі детального аналізу морфології легень, гіперреактивності бронхів, клітинного складу бронхоальвеолярних змивів, наявності у плазмі крові тварин глюкокортикоїдів, циркулюючих імунних комплексів, катіонного білку в еозинофілах, а також аналізу формених елементів крові та детального дослідження індексу синдрому БА відтворити модель алергійного запалення на лабораторних тваринах, що адекватна бронхіальній астмі, шляхом підбору доз овальбуміну (ОВА) на етапах первинної і вторинної сенсибілізації. У роботі використовували сенсибілізацію тварин ОВА для отримання алергійного запалення з ознаками БА; культивування тканин надниркових залоз і альвеолярних макрофагів (АМ) та оцінку їх фагоцитарної активності; трансплантацію у жирову клітковину; фотоколориметричне вимірювання білку та кількості життєздатних клітин; розрахунок індексу синдрому БА за формулою Вейгла; трахеотомію для отримання бронхоальвеолярного лаважа (БАЛ) з наступним визначенням його клітинного складу за допомогою гемоцитометру або проточного цитофлюориметра BD FACS Calibur (BD Biosciences); преципітацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК); спонтаннє розеткоутворення Т-лімфоцитів (Е-РОК); цитохімічне дослідження вмісту катіонних білків у цитоплазмі еозинофілів за допомогою діахромних аніонних барвників; радіоімунологічний метод вимірювання кортизолу; кріоконсервування; світлову мікроскопію та гістологічний аналіз; математичний аналіз результатів з використанням програм ANOVA.Всі маніпуляції з тваринами проводилися відповідно до положення “Європейської конвенції захисту хребетних тварин, які використовуються з експериментальною та іншою науковою метою” (Страсбург, 1985) та під контролем Комітету з біоетики ІПКІК НАН України. Підбір дози алергену (ОВА) для первинної сенсибілізації проводили на щурах, для чого тваринам двічі (на 1 і 7 доби) внутрішньочеревно вводили ОВА 10 мкг/100г і 100 мкг/100г ваги тварини, що містить 100 мг Al(ОН)3. Тварин було розподілено на наступні групи (n=5): 1 - контрольна група; 2 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином; 3 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА, 4 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА, 5 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (20мкг/кг ваги); 6 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мкг/кг ваги); 7 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мкг/кг ваги); 8 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги); 9 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги); 10 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мкг/кг ваги). 2 Індекс синдрому, обчислений за формулою Вейгла, в залежності від дози ОВА при вторинній інгаляції та дози, введеного дексаметазону (n=5), де 1 - контрольна група; 2 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином; 3 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА; 4 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА; 5 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (20мг/кг ваги); 6 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мг/кг ваги); 7 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (20мг/кг ваги); 8 - інгаляційна сенсибілізація фізіологічним розчином з в/м введенням дексаметазону (40мг/кг ваги); 9 - інгаляційна сенсибілізація 0,5% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мг/кг ваги); 10 - інгаляційна сенсибілізація 1% ОВА з в/м введенням дексаметазону (40мг/кг ваги) З даних табл.1. можна бачити, що найвищий рівень ефекторних клітин в БАЛ спостерігається у тварин, сенсибілізованих 1% ОВА, коли кількість еозинофілів в БАЛ зростає в 6 разів у порівнянні з контрольною групою, а кількість лімфоцитів - в 5 разів, що є свідченням запального процесу, характерного для БА.У відповідності зі встановленими метою і завданнями роботи отримані нові дані щодо можливості у якості альтернативного метода при лікуванні бронхіальної астми (експериментальне дослідження) використовувати метод трансплантації кріоконсервованих органо

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ