Вплив кормових добавок на продуктивність та якість жиру молодняку свиней - Автореферат

Особливої уваги набувають дослідження з вивчення ефективності використання кормових добавок різної природи та їх біологічної дії на органи і тканини, а також на якість мясо-жирової продукції свиней. До кормових добавок мікробіологічного походження відносяться мацеробацилін і бовілакт, які використовують в годівлі великої рогатої худоби, птиці та свиней на відгодівлі (Бабенко С.П., 1999; Тараканов Б.В., 2000; Ядринцев В.А., 1992; Шевчук Р.М., 1996). Дисертаційна робота є складовою частиною наукової теми «Вивчити ефективність використання нових кормових добавок в раціонах свиней при вирощуванні на мясо», яка розробляється на зооінженерному факультеті Вінницького державного аграрного університету в 1998-2003 рр., а також входить до науково-технічної програми №03.04-МВ/24-96 «Кормовиробництво», розділ «Розробити та впровадити у виробництво рецепти преміксів та кормових добавок на основі нетрадиційних біологічно активних речовин рослинного і тваринного походження», що координується Інститутом кормів УААН. Мета дисертаційної роботи - визначити хімічний склад кормових добавок, встановити вплив згодовування різних доз мацеробациліну і бовілакту на продуктивність та якість жирових відкладень молодняку свиней при вирощуванні на мясо. Зокрема, встановлено, що при збагаченні раціонів молодняку свиней мацеробациліном та бовілактом підвищуються показники відгодівельних і забійних якостей; використання в годівлі свиней мацеробациліну приводить до зростання концентрації резервних ліпідів і лінолевої кислоти в мязах, при зниженні вмісту загальних ліпідів і фосфоліпідів; бовілакт володіє вираженою ліпотропною дією, направленою на домінування синтезу структурних ліпідів і утилізації холестерину в мязах і печінці, а також зниження концентрації загальних ліпідів та тригліцеридів; використання кормових добавок дозволяє одержувати свинину з добрими фізико-хімічними показниками жирових відкладень - хребтового шпику, черевного жиру і сальника.Дослідження шпику хребтового показали, що при збагаченні раціонів молодняку свиней кормовою добавкою має місце чітка тенденція до зменшення кількості води в ньому, вміст якої залежав від кількості добавки і відрізнявся в дослідних групах в порівнянні з контрольною на 14, 16 та 19%. Жирнокислотний склад шпику молодняку свиней дослідних груп характеризується підвищенням коефіцієнта ненасичення, що відбулося за рахунок збільшення вмісту лінолевої кислоти - на 18,2% в 2 групі, 11,7% - 3 та 9,1% в 4 групі в порівняні з контрольною. Середньодобові прирости в контрольній групі були на рівні 503 г., в дослідних групах - 582 г., 595 г. та 577 г. в 2, 3 та 4 групах відповідно. Серед дослідних груп порівняно кращі результати були в 3 групі, а саме: середньодобові прирости в порівнянні з контрольною групою збільшувалися на 92 г. або на 18,3%, витрати корму на 1 кг приросту зменшувались на 15%. Дослідження показали, що за основний період досліду, найкращі наслідки за продуктивною дією були в другій групі - збільшення середньодобових приростів проти контрольної групи становило 91 г. або 24,7%, тоді як в третій групі - 50 г. або 13,54%, в 4 - 35 г. або 9,5%.Оптимальними дозами згодовування мацеробациліну і бовілакту є відповідно 0,4 г на 100 кг живої маси і 10 г. на голову за добу, які сприяють збільшенню середньодобових приростів молодняку свиней на 18,3 та 19,9%. Згодовування мацеробациліну і бовілакту забезпечує підвищення забійної маси свиней на 12% та 11%, маси туші на 11% і 10% відповідно. Морфологічний склад трьохреберного відрубу свідчить про те, що використання в складі раціонів свиней мацеробациліну сприяє збільшенню виходу сала і, як наслідок, зниженню коефіцієнта мясності до 0,63 проти 0,78 в контролі, а при згодовуванні бовілакту коефіцієнт мясності збільшився з 0,78 до 0,89. Фізико-хімічні показники жирових відкладень свідчать про те, що при згодовуванні мацеробациліну в хребтовому шпику і черевному жирі свиней спостерігається тенденція до зменшення кількості загальної вологи і збільшення вмісту жиру, без істотних змін інших досліджуваних показників. Встановлено зміни складу і співвідношення високомолекулярних жирних кислот і, як наслідок, біологічної цінності ліпідного комплексу шпику, мязів і печінки, що і відобразилося на коефіцієнтах ненасичення: а) при згодовуванні мацеробациліну в шпику встановлено підвищення коефіцієнта ненасичення з 1,42 до 1,48, за рахунок лінолевої кислоти, вміст якої підвищився на 11,7%; відносна стабільність вмісту високомолекулярних жирних кислот в печінці та тенденція до зменшення суми насичених жирних кислот (в основному за рахунок пальмітинової і стеаринової) і збільшення ненасичених (переважно лінолевої) спостерігалась в мязовій тканині. б) при згодовуванні бовілакту збільшується кількість поліненасичених жирних кислот в шпику, в звязку з чим коефіцієнт ненасичення підвищився з 1,42 (контрольна група) до 1,45; в мязовій тканині коефіцієнт ненасичення знижується за рахунок підвищення питомої ваги пальмітинової і зниження лінолевої кислот; в печінці свиней коефіц

Особливості годівлі тварин

Використовувані кормові добавки - мацеробацилін і бовілакт, виробництва Ладижинського державного підприємства «Ензим», нетоксичні і мають дозвіл на використання згідно ТУ У 64-00479024.019-95 та ТУ У 46.15.098-96 відповідно. Характеризуються набором поживних та біологічно активних речовин.

Якість жировідкладень та склад ліпідів тканин при згодовуванні мацеробациліну

Показники якості жирових відкладень. Дослідження шпику хребтового показали, що при збагаченні раціонів молодняку свиней кормовою добавкою має місце чітка тенденція до зменшення кількості води в ньому, вміст якої залежав від кількості добавки і відрізнявся в дослідних групах в порівнянні з контрольною на 14, 16 та 19%.

При цьому процент жиру зростав, що відповідає характеру негативної кореляції між вмістом жиру та кількістю загальної вологи. Але відмічені зміни суттєво не вплинули на калорійність шпику, яка в даному досліді була в межах від 3689 КДЖ (контрольна група) до 3737 КДЖ (4 група) в 100 г. продукту. В сальнику процент вологи та жиру істотно не відрізнявся і був на рівні контрольної групи.

Зниження температури плавлення шпику в дослідних групах свідчить про підвищення в його складі ненасичених жирних кислот. Дана закономірність характерна і для сальника, але різниця не вірогідна.

Жирнокислотний склад шпику молодняку свиней дослідних груп характеризується підвищенням коефіцієнта ненасичення, що відбулося за рахунок збільшення вмісту лінолевої кислоти - на 18,2% в 2 групі, 11,7% - 3 та 9,1% в 4 групі в порівняні з контрольною.

В той же час кількість пальмітинової кислоти знижується в 2, 3 та 4 групах на 10, 14 та 13% відповідно, що і відобразилося зниженням загальної кількості насичених жирних кислот.

Характеристика ліпідного комплексу мязів і печінки свиней. Одержані дані свідчать, що згодовування мацеробациліну молодняку свиней не викликає вірогідних змін загальної кількості ліпідів мязової тканини і печінки, однак має місце чітка тенденція до зниження їх (табл. 5).

У тварин дослідних груп серед фракцій загальних ліпідів мязів вірогідно знижується кількість фосфоліпідів на 13-24,3%, в розрізі груп зі збільшенням кількості добавки (Р<0,05). Не було відмічено суттєвої міжгрупової різниці по вмісту інших класів ліпідів, за виключенням моно - та дигліцеридів, вміст яких зростає на 7,1-19,7%.

В печінці виявлено вірогідне (Р<0,01) зниження концентрації фосфоліпідів: в 2 групі - 5%, 3-11,2% і 4-26,7%. А також деяке зниження решти виявлених класів ліпідів.

Жирнокислотний склад ліпідів мязів характеризується зростання вмісту лінолевої кислоти (Р<0,05). Знижується вміст пальмітинової і стеаринової кислот. В результаті даних змін у тварин дослідних груп зростає коефіцієнт ненасичення. Співвідношення жирних кислот печінки характеризується відносною стабільністю.

Продуктивність тварин. Відгодівельні якості молодняку свиней, що вирощуються на мясо, за основний і заключний періоди досліду (176 днів) свідчать про високу ефективність згодовування всіх трьох досліджуваних доз мацеробациліну. Середньодобові прирости в контрольній групі були на рівні 503 г., в дослідних групах - 582 г., 595 г. та 577 г. в 2, 3 та 4 групах відповідно. Серед дослідних груп порівняно кращі результати були в 3 групі, а саме: середньодобові прирости в порівнянні з контрольною групою збільшувалися на 92 г. або на 18,3%, витрати корму на 1 кг приросту зменшувались на 15%.

Дослідження показали, що за основний період досліду, найкращі наслідки за продуктивною дією були в другій групі - збільшення середньодобових приростів проти контрольної групи становило 91 г. або 24,7%, тоді як в третій групі - 50 г. або 13,54%, в 4 - 35 г. або 9,5%. В наступні 83 дні (заключний період), які свідчать про післядію згодовування препарату, характер приростів змінився на протилежний попередньому. Одержані дані свідчать про те, що ефективність згодовування більших доз мацеробациліну зростає з віком тварин.

При застосуванні добавки підвищується передзабійна жива маса на 11,4-13,9%, забійна маса на 10,75-12,16%, маса туші на 10,8-12,1%. Збагачення раціонів мацеробациліном позитивно вплинуло на інтенсивність відкладання жиру в туші тварин, про що свідчить тенденція до збільшення товщини шпику та вміст жиру в трьохреберному відрубі.

Вплив бовілакту на мясо-жирову продукцію свиней

Якість жирових відкладень. Результати досліджень жиру, відібраного з різних частин туші молодняку свиней дослідних груп, яким згодовували бовілакт, відрізнявся по вмісту вологи в порівняні з контрольною групою.

Температура плавлення і йодне число шпику тварин дослідних груп мали незначні зміни, що вказують на підвищення вмісту ненасичених жирних кислот в 2 і 3 групах. Аналогічний характер змін відбувся і в сальнику.

Серед ВМЖК шпику найбільша питома вага приходиться на долю лінолевої, олеїнової, пальмітинової і стеаринової.

У тварин 2 і 3 дослідних груп відбулося збільшення вмісту поліненасичених жирних кислот (лінолевої на 19,5-2,6% та ліноленової на 6,3-33,8%). Відносний вміст решти жирних кислот не має суттєвої міжгрупової різниці. При цьому бовілакт в кількості 10 г. на голову за добу підвищує коефіцієнт ненасичення з 1,42 (контрольна) до 1,45 (3 група).

Ліпідний і жирнокислотний склад мязів і печінки. Збагачення раціонів молодняку свиней бовілактом істотно не впливає на концентрацію загальних ліпідів в печінці і мязах, тоді як відбуваються зміни в співвідношенні їх класів.

У мязовій тканині встановлено зниження вмісту тригліцеридів зі збільшенням дози бовілакту на 14,7-20,8% (Р<0,05 - Р<0,01). Добавка сприяє збільшенню в досліджуваній тканині концентрації загальних фосфоліпідів, кількість яких зростає в дослідних групах на 7,3-14,7% (Р<0,05 - Р<0,01). Слід відмітити деякі коливання вмісту холестерину у вільній і звязаній формах в бік зменшення показника.

У печінці тварин дослідних груп, зі збільшенням кількості бовілакту, зростає абсолютний і відносний вміст фосфоліпідів (Р<0,05) за рахунок фосфатидилхоліну та фосфатидилетаноламіну і знижується концентрація тригліцеридів (Р<0,05 - Р<0,001). Зменшується частка холестерину за рахунок утилізації його.

Збагачення раціонів свиней бовілактом мало відображення і на співвідношенні вищих молекулярних жирних кислот. При цьому спостерігалося зниження в мязовій тканині коефіцієнта ненасичення за рахунок вірогідного (Р<0,001) зниження лінолевої кислоти та підвищення вмісту пальмітинової (Р<0,05). Це може бути повязано з більш активним включенням незамінних жирних кислот в обмінні процеси в організмі тварин.

Досліджуваний кормовий фактор не впливає на співвідношення жирних кислот в печінці. Встановлене збільшення вмісту арахідонової і зниження лінолевої кислот, очевидно, повязане з дією препарату на підвищення синтезу вітамінів групи В.

Динаміка живої маси та приростів свиней. Збагачення раціонів свиней бовілактом в різних дозах мало позитивний ефект щодо їх продуктивності.

Згодовування бовілакту за основний період досліду найбільш ефективним було в кількості 10 г. на голову за добу. За цих умов середньодобові прирости тварин були на 98 г. (26,6%) вищими в порівнянні з контрольною групою. Збільшення приростів супроводжувалося зменшенням затрат корму на одиницю продукції на 20,2% в 3 групі в порівняні з 1 (контрольною).

З припиненням дачі бовілакту, в заключний період вирощування, характер змін середньодобових приростів і витрат кормів на 1 кг приросту зберігся, як і в попередній період. Це можна розцінювати, як ефект післядії добавки.

В цілому за основний і заключний періоди вирощування середньодобові прирости молодняку свиней дослідних груп переважали контрольну на 51-100 г. (Р<0,01), вони були на рівні 584 г. у 2 групі, 603 г. у 3 та 554 г. - 4 групі (у таварин контрольної групи - 503 г.).

Забійна маса тварин дослідних груп має тенденцію до зростання, а також збільшується маса туші на 9,27% у тварин 2 групи, 13,3% - 3, 15,8% - 4. Підвищився коефіцієнт мясності, який був в межах 0,85-0,89 в дослідних групах проти 0,78 в контрольній.

Таким чином, бовілакт при збагаченні ним раціонів молодняку свиней в кількостях 5, 10 та 15 г. на голову за добу, підвищує інтенсивність їх росту, а в кінцевому результаті поліпшує віддачу від використовуваних кормових добавок.

Ефективність використання оптимальних доз кормових добавок. Згодовування мацеробациліну (0,4 г на 100 кг живої маси) і бовілакту (10 г. на голову за добу) сприяє підвищенню середньодобових приростів на 15,6 та 21,6%, знижує вік досягнення тваринами живої маси 100 кг на 43 та 56 днів, відповідно по кожній з добавок.

Використання кормових добавок економічно доцільно і дозволяє отримати чистий прибуток з 1 голови - 29,8 грн. (мацеробацилін) та 34,2 грн. (бовілакт), або 7,8 та 3,3 грн. на 1 грн. вартості добавки за період вирощування.