Вплив холодної деформації волочінням на властивості тонких термопарних дротів - Автореферат

Один із шляхів розв?язання цих задач полягає у розвитку безвідходних технологій обробки матеріалів та теоретичного підґрунтя таких способів як волочіння, штампування, холодне видавлювання. Найбільш поширеним безвідходним способом обробки циліндричних металевих заготовок тиском є холодне волочіння, яке дозволяє звести до мінімуму або повністю виключити необхідність обробки деталей різанням. Разом з тим, проміжний відпал негативно впливає на якість поверхні тонких дротів діаметром (70-100 мкм), для матеріалів зі специфічними властивостями (термоелектричних, резистивних тощо), де властивості поверхні матеріалу дротів мають визначальний вплив на властивості. розробити технологічні маршрути волочіння тонких (70-100 мкм) дротів з термопарних сплавів хромель і копель, які б забезпечували високу якість поверхні дротів і маршрути волочіння для дротів з сплавів системи нікель-молібден; дослідити вплив деформації волочінням на абсолютну диференційну термо-е.р.с. тонких термопарних дротів з сплавів хромель, копель та системи нікель молібден з вмістом молібдену 2…17% , на інтегральну термо-е.р.с.

Матеріали дисертаційної роботи опубліковані в 9 друкованих працях, з них 5 статей у фахових виданнях ВАК, 1 патент на винахід, 3 депоновані статті, в матеріалах і тезах конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, 4 додатків. Повний обсяг роботи складає 132 сторінки, з них 114 основної частини, 32 рисунки, 4 таблиці, список використаних літературних джерел 142 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об?єкт та предмет дослідження, методи дослідження, наукову новизну і практичне значення, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів роботи.

У першому розділі проведено аналіз впливу холодного деформування на властивості металів та сплавів, залежність властивостей матеріалів від історії їх деформування, визначено основні характеристики напруженого стану та критерії руйнування при монотонному і немонотонному деформуванні металів та сплавів, аналіз способів оцінки деформуємості заготовок, вимоги, які предявляються до термоелектричних матеріалів та визначено межі області ефективного використання металів в якості основних матеріалів для термоелектричних генераторів струму (ТЕГ).

Теоретичні та розрахунково-експериментальні моделі опису процесів ОМТ неповно описують фактори, що виникають в процесі виготовлення виробів і вплив цих факторів на властивості готових виробів. Хоча методи холодної обробки металів тиском швидко розвиваються, на даний час не існує надійних комплексних методик, які дозволяють з мінімальною кількістю експериментів та досліджень скласти маршрути технологічних процесів виготовлення деталей методами ОМТ.

Розроблені на підставі теоретичних засад технології отримання виробів методами холодної ОМТ потребують обов?язкової експериментальної перевірки і подальшого уточнення.

Вплив величини використаного ресурсу пластичності на ефективність термообробок для його відновлення і на службові характеристики готових виробів вивчено недостатньо повно, а кількість робіт з методиками розрахунків напружено-деформованого стану металу для процесів, що супроводжуються знакозмінними деформаціями в осередках деформації при волочінні незначна.

Металеві термоелектричні матеріали, завдяки своїй технологічності, цінному комплексу фізико-хімічних та механічних властивостей, можуть знайти широке використання для виготовлення малопотужних джерел живлення радіоелектронної апаратури, різноманітних автономних обєктів, особливо спеціального призначення, але їх використання стримується відсутністю надійних методик отримання тонких (70…100мкм) дротів з таких матеріалів.

Таким чином, завдання подальшого вивчення впливу холодної деформації волочінням на властивості термопарних дротів є актуальною.

У другому розділі визначено технологічні умови пластичного деформування та їх вплив на режими волочіння тонких дротів.

Традиційні методи розрахунку технологічних маршрутів волочіння ґрунтуються на знаходженні середньої витяжки за перехід. При цьому основним показником є коефіцієнт запасу міцності протягнутої частини заготовки.

Коефіцієнт запасу міцності знаходять, виходячи з багаторічної практики волочильного виробництва, або, для нових матеріалів, шляхом багаточисленних експериментів та проб. Такий емпіричний підхід не дозволяє раціонально використовувати пластичні властивості матеріалу та керувати процесом формування службових характеристик виробу.

Успішне вирішення задач побудови технології волочіння звязано з умінням прогнозувати якість виробів і управляти його формуванням в процесі пластичного деформування і відповідних термообробок. Основним фактором, який впливає на якість виробів є порушення суцільності матеріалу заготовки у вигляді субмікро- і мікропор та мікротріщин, які виникають вже на початку пластичного деформування. Це призводить до утворення поверхневих рисок, тріщин, раковин та інших дефектів. До моменту вичерпання металом властивості деформуватись мікротріщини виникають лавиноподібно і наступає руйнування заготовки. Оскільки ступінь порушення суцільності металів визначає їх міцність і пластичність, то уява про мікротріщини, що виникають і заліковуються при деформаціях і термообробках може бути покладене в основу розробки методу визначення раціональних технологічних режимів волочіння дроту.

В процесі розвитку пластичної деформації разом із зародженням дефектів проходить і їх заліковування. Для побудови маршрутів волочіння вищеперерахованими методами не враховується інтенсивність накопичення пошкоджень, що відповідає даному напруженому стану і історії деформування заготовки. Це призводить до недостатнього використання властивості металів до пластичного деформування, що веде за собою збільшення трудомісткості процесу волочіння або до появи браку від руйнування металу (дріт розривається).

В останні десятиліття в обробці металів все більш широке використання знаходить феноменологічна теорія деформуємості. В феноменологічній теорії деформуємості основною характеристикою матеріалу є його пластичність. В якості міри пластичності приймають накопичену до моменту руйнування інтенсивність деформацій (граничну деформацію)

, (1) де: - компоненти тензора швидкості деформацій, тр - час від початку деформації до руйнування.

Умови деформування без руйнування можна записати, виходячи з наступного: Якщо в процесі формозмінення показник напруженого стану h = const, то до того часу, поки накопичена інтенсивність деформацій не досягне граничної величини ер руйнування не буде, а використаний ресурс пластичності ур = eu/ep < 1. В момент руйнування ур = 1.

Для змінного показника напруженого стану (h ? const) деформуємість оцінювали використовуючи критерій Г. Д. Деля - В. А. Огороднікова

, (2) де n = 1 0,2 arctg (dh/deu).

В звязку з обмеженими можливостями аналітичних методів розвязування задач осесиметричного пластичного деформування матеріалів, що зміцнюються при пластичній деформації, для визначення напружено-деформованого стану матеріалу заготовок використано метод візіопластичності.

Вихідними даними для визначення напружено-деформованого стану є: деформована координатна сітка, нанесена в меридіональному перерізі зразків, що пройшли пластичну обробку, максимально наближену до реального технологічного процесу, і механічні характеристики матеріалу що обробляється. Вважатимемо, що в циліндричній системі координат (r,z) криволінійна поверхня волоки може бути описана аналітичною функцією R=R(z). Процес деформування сталий, матеріал заповнює область матриці по всьому об?єму і деформується як нестисливе жорстко-пластичне тіло з трансляційним зміцненням. Визначальне рівняння для такого тіла представлене відомим виразом

. (3)

Компоненти тензорів швидкості деформацій і кінцевих деформацій Альмансі визначали з рівнянь апроксимуючих ліній току в змішаних Ейлерово-Лагранжевих координатах: , (4) де y - функції току.

Рівняння для розрахунку компонент тензора кінцевих деформацій Альмансі в змінних Ейлера в випадку, що розглядається, приймають вигляд

, , , (5)

.

Для визначення похідних та усталений процес деформування представлено як граничний нестаціонарний процес для t®?. Після диференціювання по y та z проміжку часу , за який часточка здійснює переміщення по осі z від свого початкового положення z0 до граничного переходу для t®? і z0®-? , знаходимо

, . (6)

Часточки центральних шарів зразка деформуються розтягненням в осьовому напрямку і стисненням в радіальному напрямку. Сталість відношень головних компонентів швидкості деформації рівносильна незмінності за весь процес величини параметра Лоде

. (7)

Між компонентами тензора швидкості деформації і головними швидкостями деформації справедливі залежності

, (8) де головні швидкості деформації.

Параметр Лоде змінюється в межах від -1 до 1, на осі симетрії в точці z = z* проходить стрибкоподібна зміна деформації розтягнення на деформацію стиснення .

Кут між першим головним напрямком швидкості деформації і віссю r дорівнює

, (9) елемент ліній току складає з віссю r кут

. (10)

На рис. 2 показана зміна кута jr=j1 -j2, що характеризує поворот головних осей швидкості деформації відносно матеріальних волокон. Таким чином встановлено, що процеси волочіння супроводжуються немонотонністю деформування.

Розроблено спосіб обробки експериментальних даних метода візіопластичності, що дозволяє дослідити механіку осесиметричної пластичної течії матеріалу заготовок з врахуванням реальних властивостей деформованого металу, розділяючого середовища на контактних поверхнях області деформації.

Вивчено закономірності зміни пластичності металу в процесі волочіння і проміжних термообробок з врахуванням направленого характеру накопичення пошкоджень, та їх вплив на властивості тонких дротів з термопарних сплавів.

Підтверджено наявність немонотонної деформації при волочінні розрахунком параметра ms, який змінюється вздовж ліній току в межах -1 ? ms ? 1.

В третьому розділі на основі теорії деформуємості розроблено режими волочіння тонкого термопарного дроту зі сплавів хромель, копель і сплавів системи нікель-молібден діаметром 200-70 мкм, які б мали однорідні механічні властивості та якісну поверхню без карбідних та окисних включень. При цьому необхідно було забезпечити високу чутливість та лінійність термоелектричних характеристик термопар з вищеназваних сплавів в температурному інтервалі 300 - 900 К. Вихідним матеріалом для роботи був дріт зі сплавів хромель та копель, діаметром 500 та 300мкм, який відповідав вимогам ГОСТ 1790-77, та прутки діаметром 10 мм зі сплавів системи нікель-молібден з різним вмістом молібдену в них. пластичний деформування волочіння дріт

В феноменологічній теорії деформуємості розроблено наступний алгоритм прогнозування руйнування металу при холодній обробці тиском: 1. Потрібно знайти траєкторії руху матеріальних часток металу в зоні деформування та виявити вздовж них деформації, швидкості деформацій та напруження.

2. Скласти базові рівняння теорії руйнування.

3. Встановити кількість етапів, на кожному з яких деформація буде монотонною.

4. Виявити ступінь пошкодження матеріальних часток металу.

З аналізу результатів розрахунку напружено-деформованого стану випливає, що при холодному волочінні в найгірших умовах знаходяться часточки на осі симетрії. В області розвинутої пластичної течії периферійні шари рухаються з меншою швидкістю ніж центральні. Відставання периферійних шарів заготовки від центральних починається до входу в робочу (контактну) зону волоки.

На осі симетрії показник напруженого стану h = sii/su, (sii - компоненти тензора напружень, su - інтенсивність деформації) досягає значень більших нуля при значеннях параметра Надаї-Лоде ms = -1. Таким чином, оцінка деформуємості при холодному волочінні прутків та дроту може бути зведена до вивчення змін пластичності центральних шарів матеріалу заготовок.

В інтервалі 1 ? h ? 0 для ms@ -1 для ряду матеріалів показник чутливості до зміни схеми напруженого стану близький до нуля. Тому для прогнозування руйнування заготовок при волочінні діаграму пластичності допустимо будувати за дослідженнями на розтягування, апроксимуючи її прямою

, де: d - початковий діаметр дроту;

d0 - діаметр шийки зруйнованого при розтягуванні зразка.

Накопичену інтенсивність деформацій по осі зразків можна розрахувати за формулами

, z ? z* - на першому етапі;

(11)

, z > z* - на другому етапі.

Якщо шляхи деформування eu = eu(h) апроксимувати прямими з кутом нахилу до осі eu: , то використання принципу суперпозиції пошкоджуваності металів для багаторазової холодної деформації дає можливість записати аналітичний вираз для розрахунку використаного ресурсу пластичності за критерієм Деля-Огороднікова для волочіння прутків та дроту в N переходів

, (12) де: n - кількість монотонних і-тих етапів деформування на N-му переході волочіння;

ep(N) - пластичність при розтягуванні заготовок підготовлених до N-го переходу волочіння;

Ca(n,i) - кут Са на n, і- тому монотонному етапі деформування;

eu(n,i) - накопичена інтенсивність деформацій на n, і- тому етапі деформування.

За N переходів компоненти тензора пошкоджуваності приймуть значення

. (13)

При наступному випробуванні на розтягування в напрямку волочіння компоненти тензора yij(N) зміняться на величину

, (14) де eu(N) - деформація накопичена часточками осі заготовки за N переходів волочіння;

ер"- пластичність дроту, протягнутого за N переходів при розтягуванні.

З умови руйнування

, (15) знаходимо, враховуючи, що yij = 0

. (16)

З порівняння розрахункових та експериментальних значень граничних деформацій е?р при розтягуванні дроту після волочіння в N переходів (рис.3) видно. що відхилення не перебільшує 10% та практично не залежить від величини сумарних обтиснень.

Проведений аналіз деформуємості дозволив запропонувати наступні способи розподілу обтиснень для холодного волочіння між термообробками.

1 Якщо припустити, що де D(n) i d(n) початковий і кінцевий діаметри заготовок на n- му переході волочіння, то діаметр калібруючої зони волоки можна розрахувати в залежності від заданого ступеню використаного ресурсу пластичності на цьому переході волочіння

, (17) де: кут ліній току на n-му переході волочіння.

Коефіцієнт Са є кутом нахилу прямих, що апроксимують шляхи деформування і визначався наступним чином: а) проводили пробне волочіння дроту в умовах максимально наближених до реальних з обтисненням d < 25%;

б) визначали граничну деформацію ер при розтягуванні отриманого дроту;

в) розраховували за формулою

(18)

З аналізу залежностей граничних деформацій для прутків та дроту, виготовлених за різними маршрутами волочіння, встановлено, що існує така кількість переходів N* між термообробками (рис.3) збільшення яких не впливає на значення е?р виробів.

Призначення обтиснень на кожному визначається розподілом сумарного обтиснення між N переходами з умов конкретного виробництва.

На рис. 4 представлені експериментальні результати зміни ресурсу пластичності від середньої витяжки дроту за перехід для термопарних сплавів хромель і копель при протягуванні від 260 мкм до 80 мкм без проміжних термообробок. Схема експерименту при вивченні відновлення пластичності передбачала термообробку зразків в початковому стані, деформацію, термообробку та подальше випробування до руйнування. Режими попередньої термообробки вибирались таким чином, щоб структура металу в початковому стані та після циклу деформація - термообробка були ідентичні.

Для визначення режимів пічного нагріву Зразки з термооброблених дротів доводили до руйнування в умовах одноосного розтягування ( h=1) і знаходили початкову деформацію ер = 2ln(D/d0) » ln (lп/l0), (19)

(D - початковий діаметр, d0 - діаметр шийки, lп та l0 - початкова та кінцева довжини зразків відповідно).

Дроти деформували волочінням до накопиченої інтенсивності деформацій en < ep , потім зразки з цих дротів доводили до руйнування та визначали граничну деформацію еp. За формулою знаходили використаний ресурс пластичності на цьому етапі волочіння.

Після термообробки зразки доводили до руйнування та знаходили граничну деформацію е"р і . Величина є величиною відновленого запасу пластичності.

Змінюючи температуру та час витримки, підбирали такі режими термообробок, які дають найбільшу величину відновленого запасу пластичності.

Аналогічно робили після кожного етапу волочіння. На рис.5 представлені результати визначення режимів термообробки для холодного волочіння хромелевого дроту від D = 0,5 мм до d = 0,27 мм.

Одержаний в процесі волочіння вихідний продукт має високу якість поверхні, без поверхневих дефектів та мікротріщин. Поверхня дротів показана на рис. 6.

Розроблено технологічні режими волочіння і термообробки тонких термопарних дротів із сплавів хромель та копель, які дозволяють отримати мікродріт діаметром від 300 мкм до 70 мкм і забезпечують високу якість поверхні дротів та їх однорідні термоелектричні та механічні властивості.

Розроблені маршрути забезпечують згладжування поверхневих дефектів дротів в процесі волочіння.

Якість поверхні, електрофізичні та механічні властивості тонких дротів із сплавів хромель і копель, одержаних за запропонованою технологією, задовольняють вимоги розробників термоелектричних генераторів.

В четвертому розділі викладено результати експериментальних досліджень впливу режимів волочіння на механічні та електрофізичні властивості тонких термопарних дротів зі сплавів хромель і копель і сплавів системи нікель-молібден.

Інтегральну термо-е.р.с. визначали градуюванням термопар, які складались з дротів, отриманих нами в процесі волочіння, та платини. В якості електрода порівняння використовували платиновий електрод зразкової платинородій - платинової термопари ІІ розряду, за допомогою якої контролювалась температура дослідів. Вибраний електрод порівняння може бути прийнятий як нормальний платиновий електрод. Гарячий спай зварювали на повітрі та в середовищі очищеного аргону. Електроди ізолювали алундовими трубками, які попередньо обпалювались при температурі 1200 К для видалення залишків органічних речовин. Градуювання проводилось в високотемпературній печі в вакуумі з залишковим тиском 2·10-5 Па та в середовищі інертного газу (очищений аргон). Корпус високотемпературної печі виготовлений з бориду ніобію, нагрівник - вольфрам. Внутрішній діаметр печі - 4 мм, зовнішній - 15 мм, довжина - 200 мм. Для зменшення розсіювання тепла піч захищена подвійним екраном з ніобію, виготовленим з листа товщиною 0,3 мм, торці екрану закривались кришками в яких зроблено отвори для виведення кінців термопар. Холодні спаї термостатувались при температурі 273 К.

Контрольні виміри, проведені за допомогою зразкових засобів вимірювань Р-3003, ППО-1600, ТЛ-2, ТЛ-4, глибина занурення робочого кінця термопар 250 мм. Дані виміри повністю співпадають з нашими результатами.

Результати дослідження впливу режимів волочіння та термообробки на інтегральну термо-е.р.с. мікродротів з сплавів хромель та копель показані на рис. 7, 8.

Як видно з рисунків, термо-е.р.с. хромелю в процесі деформації знижується в середньому на 6%. Підбором режимів термообробки вдається трохи скомпенсувати це зниження, але повністю уникнути його не вдається. Для копелю вплив деформації зворотній: в процесі волочіння термо-е.р.с. копелю зростає на 7-8%. Таким чином термо-е.р.с. пари хромель-копель в процесі волочіння залишається практично постійною і не виходить за межі похибок термопари.

Зміна питомого опору в процесі волочіння, за нашими даними, значно менша ніж зміна термо-е.р.с., як для хромелю так і для копелю. Цей висновок підтверджують також і літературні дані.

Результати дослідження інтегральної термо-е.р.с. та впливу режимів волочіння на неї для тонких дротів з сплавів системи нікель-молібден показані на рис. 10.

Як видно з наведених графіків, рис. 9 та рис. 10, інтегральні залежності Е(Т) системи нікель-молібден близькі до лінійної, з невеликим перегином в інтервалі температур 700-900 К. При температурі Т=1100 К значення Е(Т) для сплавів Ni 16,6%Мо сягають 35 МВ, (в хромелю 27 МВ). Термо-е.р.с. сплавів Ni - Mo в процесі деформації знижується в залежності від складу сплаву (рис.11) від 1-1,5% для сплаву Ni 6%Мо до 8-10% для сплаву Ni 16,6%Мо. Підбором режимів волочіння i термообробок його можна дещо скомпенсувати, але повністю уникнути його не вдається. Для сплавів з вмістом молібдену менше 6% вплив деформації знаходиться в межах похибки експериментів.

Диференційна термо-е.р.с. вимірювалась за допомогою стаціонарного зондового методу. Довжина зразка 500 мм, діаметр дротів 500, 250, 100 мкм. Результати показані на рис. 12.

З наведених графіків залежності а(Т) сплавів нікель-молібден видно, що вона має монотонний характер з чітко вираженим максимумом, який із підвищенням концентрації Мо зміщується в область більш високих температур. Значення а(Т) для сплавів 12,5-16,6%Мо сягають 38-42 МКВ/К в температурному інтервалі 500-1000 К.

Технологічні режими виготовлення тонких дротів (300-70)мкм із сплавів системи Ni-Мо забезпечують високу якість їх поверхні та однорідні механічні i електрофізичні властивості.

Інтегральна термо-е.р.с. сплавів Ni 9-17% Мо відносно платини має характеристику близьку до лінійної i перевищує термо-е.р.с. сплаву хромель на 20-40 % (в залежності від хімічного складу) в температурному інтервалі 500-1200 К.

Диференційна абсолютна термо-е.р.с. сплавів Ni 13-17%Мо в інтервалі температур 600-1200 К має значення 35-38 МКВ/К i в парі з відємним електродом константан досягає в цьому температурному інтервалі значень 110-120 МКВ/К.

Загальні висновки

Дисертаційна робота присвячена розвитку процесів холодного волочіння тонких термопарних дротів. Робота спрямована на вирішення важливої наукової задачі - підвищення якості виробництва за рахунок вдосконалення процесів і раціональної послідовності технологічних операцій на основі оцінки деформуємості заготовок за умов пластичної деформації, близької до вичерпання ресурсу пластичності. Досліджувався вплив режимів волочіння на властивості та якість поверхні термопарних дротів за умов їх значного стоншення. В результаті проведених досліджень досягнута поставлена мета роботи - забезпечення якості тонких термопарних дротів, отриманих холодним волочінням, визначено якісний та кількісний вплив технологічних умов процесу волочіння на властивості готових виробів.

1. На основі аналізу технологій холодного пластичного деформування показана недостатність експериментальних даних про вплив обємної схеми напруженого стану на пластичність деформованих металів. Тому необхідне удосконалення методів досліджень і проектування технологічних процесів, для яких характерна однотипність схеми напруженого стану, а також обґрунтування вибору показників, що безпосередньо описують вплив історії деформування на пластичність при обємному напруженому стані.

2. Встановлено основні закономірності накопичення пошкоджень при холодній деформації волочінням.

3. Розроблено методику оцінки використаного ресурсу пластичності при деформації циліндричних заготовок волочінням.

4. На підставі феноменологічної теорії деформуємості розроблено технологічні маршрути волочіння для тонких (70-100 мкм) дротів з термопарних сплавів і отримано такі дроти. Дані маршрути волочіння тонких термопарних дротів (70-100мкм) забезпечують високу якість поверхні та однорідні електрофізичні властивості.

5. Вплив розробленої нами на підставі феноменологічної теорії деформуємості технології волочіння тонких дротів на електрофізичні властивості термопарних сплавів незначний і складає 2-3% для термоелектричної пари.

6. Співставлення електрофізичних характеристик (абсолютної диференційної термо-е.р.с. і питомого електричного опору) для масивних зразків і тонких (70-100 мкм) дротів бінарної системи нікель-молібден показало, що ці характеристики для тонких дротів, виготовлених за запропонованою технологією, практично не змінюються, що дозволяє застосувати дану технологію для виробництва якісних дротів зі сплавів цієї системи.

7. Управляючи кількістю переходів волочіння і ступенем обтиснення в переході, інтегральну і диференційну термо-е.р.с. сплавів Ni (9…17)%Mo можна змінювати в межах 10-12%, при цьому вони мають температурну характеристику близьку до лінійної, величина її зростає з ростом концентрації молібдену і при температурах 1100-1200 К, для сплаву NI 17%Мо, значення її сягають 40…42 МВ.

8. Сплави Ni (9…17)%Мо можна рекомендувати для використання в термоелектричних генераторах струму на металічній основі в якості позитивної вітки термоелемента.

9. Результати дисертаційної роботи передано для використання фірмою "Технопром-Україна" для виготовлення термопар з тонких термопарних дротів із сплавів хромель і копель, які використовуються як швидкодіючі температурні датчики в сушильних шафах "С-250" і "С-1000", виробничо-комерційному підприємству "Віконт К" ТОВ для проектних робіт з виготовлення високошвидкісних сенсорів температури, впроваджено в навчальний процес у Вінницькому національному технічному університеті та Вінницькому національному аграрному університеті.

Публікація основних положень дисертації

1. Співак О. Ю. Про можливість використання металевих сплавів як матеріалів для термоелектричних генераторів струму / О. Ю. Співак, І. Г. Мельник // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 1999. - №5. - С. 133-117.

2. Співак О. Ю. Сплави перехідних металів як матеріал для термоелектричних генераторів / О. Ю. Співак, І. Г. Мельник // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2002. - №2. - С. 77-81.

3. Співак О. Ю. Технологія отримання тонких термопарних дротів і оптичні дослідження їх поверхні / В. А. Огородніков, О. Ю. Співак // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2004. - №4. - С. 89-92.

4. Співак О. Ю. Дослідження електрофізичних властивостей сплавів системи нікель-молібден / О. Ю. Співак // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2004. - №6. - С. 94-97.

5. Співак О. Ю. Вплив маршрутів волочіння термопарних дротів на їх електрофізичні властивості // В. А. Огородніков, О. Ю. Співак // Удосконалення процесів і обладнання обробки тиском в металургії і машинобудуванні. Тематичний збірник наукових праць. - Краматорськ, 2007.- С.14-18.

6. Пат. 26810 UA, МПК (2006) В21С 1/00 Спосіб виготовлення холоднотягненого дроту / В. А. Огородніков, О. Ю. Співак; заявник і патентовласник Вінницький національний технічний університет. - № u200704952; заявл. 03.05.2007; опубл. 10.10.2007.- Бюл. №16.

7. Співак О. Ю. Метали і сплави як матеріали для термоелектричних генераторів / І. Г. Мельник, О. Ю. Співак. - Вінниця, 1994. - 18с. - Деп. в ДНТБ України, 15.08.94, № 1613-Ук94.

8. Співак О. Ю. Тонкі термопарні дроти із сплавів нікель-молібден як матеріали для термоелектричних генераторів / І. Г. Мельник, О. Ю. Співак, А. О. Жуков. - Вінниця, 1994. - 17с. - Деп. в ДНТБ України, 28.09.94, № 1903-Ук94.

9. Співак О. Ю. Тонкі термопарні дроти, розробка режимів волочіння та вивчення їх впливу на термоелектричні властивості сплавів хромель і копель / О. Ю. Співак, І. Г. Мельник, В. С. Гуменюк. - Вінниця, 1994. - 16с. - Деп. в ДНТБ України, 17.10.94, № 2036-Ук94.