Вплив гіпербарооксії та даларгіну на оксидантно-антиоксидантну систему та функції нирок у хворих з гнійно-септичними ускладненнями - Автореферат

Одним із високоефективних методів оксигенотерапії є гіпербарична оксигенація (ГБО), застосування якої у комплексній терапії перитоніту активізує моторику кишківника, знижує метеоризм, покращує життєздатність кишкової стінки, відновлює функції паренхіматозних органів, знижує частоту та інтенсивність алергічних реакцій, призводить до зменшення злукового процесу в очеревинній порожнині, скорочує терміни лікування у відділенні інтенсивної терапії на 20-35%, знижує смертність на 15-25% (С.М. Проте застосування сеансів гіпербаричної оксигенації навіть у стандартних терапевтичних режимах може призвести до токсичної дії гіпербаричного кисню у 18-20% хворих, яким проводили лікування сеансами ГБО. Як згадано вище, нирки зазнають токсичного впливу в умовах абдомінальних гнійно-септичних ускладнень та, мабуть, оксидантної стрес-реакції, що вимагає вивчення. Метою дослідження стало: покращання ефективності комплексного інтенсивного лікування хворих з абдомінальними гнійно-септичними ускладненнями у післяопераційному періоді на основі запровадження диференційованого підходу до застосування гіпербаричної оксигенації і даларгіну з урахуванням стану оксидантно-антиоксидантної системи і функцій нирок, а також розробка патогенетично обґрунтованої програми профілактики і лікування токсичної дії гіпербаричного кисню. Уперше доведено, що у хворих старшого і похилого віку з абдомінальними гнійно-септичними ускладненнями у післяопераційному періоді за умов застосування в комплексному лікуванні гіпербаричної оксигенації спостерігаються закономірності змін в оксидантно-антиоксидантній системі організму, які характеризуються зниженням активності антиоксидантних ферментів плазми та еритроцитів (церулоплазміну, каталази, глутатіонпероксидази), зростанням пероксидного окиснення ліпідів і ступеня окиснювальної модифікації білків.Другу групу (32 пацієнти) склали хворі, які паралельно з аналогічною традиційною етіопатогенетичною терапією отримували щоденно один сеанс ГБО протягом 6-8 днів у стандартних терапевтичних режимах: вимивання (4 хв), компресії (швидкість 0,1 атн/хв), сатурації (1,9-2,0 ата) і декомпресії (швидкість 0,1 атн/хв), експозиція ізопресії 40-50 хв. Хворим четвертої групи (35 пацієнтів) поряд із аналогічною терапією щоденно проводили один сеанс ГБО, як хворим другої групи, і вводили даларгін, як хворим третьої групи. Зростання активності антиоксидантних ферментів плазми крові та еритроцитів відносно контрольної групи на 50-60% свідчать про напруження системи антиоксидантного захисту за умов "оксидантного стресу" при поширеному перитоніті, який супроводжується підвищенням процесів пероксидного окиснення ліпідів (збільшення малонового альдегіду - одного із кінцевих продуктів пероксидного окиснення ліпідів у 2 рази), підвищенням ступеня окиснювальної модифікації білків у 2-2,5 рази і збільшенням показника токсичності плазми - молекул середньої маси у 2-2,5 рази. №п/п Показники, що вивчалися Контрольна група (n=33) І група перитоніт (n=54) ІІ група перитоніт ГБО (n=31) ІІІ група перитоніт даларгін (n=43) IV група перитоніт ГБО даларгін (n=33) №№ п/п Показники, що вивчалися Контроль (n=33) І група перитоніт (n=54) ІІ група перитоніт ГБО(n=31) ІІІ група перитоніт даларгін(n=43) IV група перитоніт ГБО даларгін(n=33)У дисертації представлено нове рішення наукового завдання щодо підвищення ефективності лікування абдомінальних гнійно-септичних ускладнень і попередження токсичної дії гіпербарооксії шляхом поєднаного застосування ГБО та даларгіну. Ранніми доклінічними проявами токсичної дії кисню у хворих з гнійно-септичними ускладненнями при застосуванні гіпербаричної оксигенації є зростання рівня малонового альдегіду в еритроцитах вище 25 мкмоль/мл, ступеня окиснювальної модифікації білків у плазмі вище 8 ?Е/мл, рівня іонів калію у плазмі крові вище 5,5 ммоль/л, що свідчить про виснаження системи антиоксидантного захисту та активацію оксидантного стресу. Зниження активності антиоксидантних ферментів у всіх обстежених хворих контрольної та основної груп, старших за 60 років, свідчить про те, що з віком зменшується резервні можливості оксидантно-антиоксидантної системи, тому при застосуванні стандартних терапевтичних режимів гіпербарооксії спостерігається швидка активація оксидантного стресу. Синтетичний опіоїдний пептид даларгін володіє високою антиоксидантною активністю при застосуванні у хворих з абдомінальними гнійно-септичними ускладненнями, як самостійно, так і в поєднанні з сеансами гіпербаричної оксигенації, що попередньо було зясовано експериментально на щурах з гострим каловим перитонітом. Клінічна ефективність запропонованої методики антиоксидантної терапії даларгіном при застосуванні сеансів гіпербарооксії у хворих з гнійно-септичними ускладненнями у післяопераційному періоді підтверджується підвищенням активності антиоксидантної системи, скороченням терміну перебування хворих у відділенні інтенсивної терапії на 25-30%, зменшенням смертності на 20-25%, зниженням частоти розвитку ускладнень, повяз

Основний зміст роботи