Вплив еубіотиків на перебіг та наслідок ранового процесу - Автореферат

Важливим моментом у розумінні патогенезу довго незагоючих ран є оцінка загального стану організму у цілому, яка обумовлює нездатність адекватно реагувати на пошкоджуючий фактор та повноцінно завершити рановий процес (Б.М.Даценко, 1993; В.І.Русаков, 2000). В останні роки установлений факт ендогенного проникнення мікроорганізмів у вогнище ушкодження в результаті феномена кишкової транслокації і впливу на перебіг ранового процесу, виходячи з їхніх біологічних властивостей (В.І.Никитенко,1990; К.І.Савицька і співавт.,1996). Дисертантом особисто визначено і систематизовано контингент хворих з різним характером перебігу ранового процесу, розроблено методику і проведено детальний аналіз клініко-експериментальних досліджень. Підвищити ефективність лікування хворих з гнійно-запальними змінами та розробити профілактику післяопераційних ранових ускладнень на основі оцінки впливу еубіотиків на перебіг та наслідок ранового процесу, шляхом визначення обєктивних критеріїв та ролі дисбіотичних порушень кишечника в розвитку гнійно-запальних ускладнень. хворий післяопераційний еубіотик кишечник Оцінити цитоморфологічні зміни ранового виділення як обєктивний контроль за динамікою перебігу ранового процесу та вплив на них еубіотиків.Дослідження складалося з експериментальної частини і клінічних спостережень, де як лікувальний засіб використовувалися препарати, що включають живі бактерії, які відносяться до нормальної кишкової аутофлори (еубіотики). Першій групі на протязі 10 днів вводився розчин колібактерину (E.coli штаму М17, яка мала певні біохімічні властивості й аглютинувалась специфічною для неї сироваткою), другій - впродовж 10 днів вводився антибактеріальний препарат левоміцетин; препарати вводилися безпосередньо в шлунок через твердий зонд. Після цього перша група пацюків одержувала колібактерин, друга - “Лінекс”, третя - колібактерин і “Лінекс”, четверта група не одержувала будь-якого лікування (контрольна). Першу склали 90 хворих без будь-яких післяопераційних ускладнень; другу - 55 хворих із гнійно-запальними змінами, у яких спостерігався сприятливий перебіг ранового процесу і швидке одужання; третю - 30 хворих з несприятливим перебігом гнійно-запального процесу. У пацюків, що одержували левоміцетин перед нанесенням ушкодження, тільки у 30% у перші 48 годин із ран були виділені мікроорганизми, які належали до умовно-патогенних, а саме: золотистий стафілокок і кишкова паличка зі зміненими біохімічними та культуральними властивостями, не чутлива до левоміцетину.У патогенезі виникнення несприятливого перебігу ранового процесу важливим є оцінка загального стану організму у цілому, яка обумовлює нездатність адекватно реагувати на пошкоджуючий фактор та повноцінно завершити рановий процес. Вихідний стан мікробіоценозу кишечника впливає на перебіг запального процесу в експериментальній рані: при наявності кишкового дисбактеріозу рівень запальної реакції рани більш, ніж у два рази вищий у порівнянні з тваринами, що попередньо одержували еубіотики. У хворих із затяжним і несприятливим перебігом гнійного процесу виявляється виражений кишковий дисбактеріоз: із ран та прямої кишки висіваються ідентичні за культуральними властивостями умовно-патогенні мікроорганізми, а серед виділених штамів переважають протей, клебсієла, псевдомонада та кишкова паличка зі зміненими біохімічними та ферментативними властивостями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. У патогенезі виникнення несприятливого перебігу ранового процесу важливим є оцінка загального стану організму у цілому, яка обумовлює нездатність адекватно реагувати на пошкоджуючий фактор та повноцінно завершити рановий процес.

2. Вихідний стан мікробіоценозу кишечника впливає на перебіг запального процесу в експериментальній рані: при наявності кишкового дисбактеріозу рівень запальної реакції рани більш, ніж у два рази вищий у порівнянні з тваринами, що попередньо одержували еубіотики.

3. Використання еубіотиків у тварин з модельованим дисбактеріозом значно поліпшує заживлення експериментальних ран, наближаючи його за терміном до групи тварин без дисбактеріозу.

4. У хворих із загоєнням ран первинним натягом і сприятливим перебігом гнійного процесу висівається мікрофлора, яка ідентична такій в прямій кишці і відноситься до облігатної кишкової аутомікрофлори (кишкова паличка з “нормальними” властивостями та епідермальний стафілокок). У хворих із затяжним і несприятливим перебігом гнійного процесу виявляється виражений кишковий дисбактеріоз: із ран та прямої кишки висіваються ідентичні за культуральними властивостями умовно-патогенні мікроорганізми, а серед виділених штамів переважають протей, клебсієла, псевдомонада та кишкова паличка зі зміненими біохімічними та ферментативними властивостями.

5. Вихідний стан імунної системи визначає подальший характер перебігу і тяжкості ранового процесу. У хворих із загоєнням ран первинним натягом і сприятливим перебігом гнійного процесу характер змін показників імунного статусу та співвідношень клітинних субпопуляцій був ідентичний. У хворих з гнійним процесом, який мав несприятливий перебіг, в імунограмах відзначались Т-лімфопенія зі зниженням відносної кількісті Т-активних лімфоцитів, дисбаланс убік відносного зменшення Т-хелперів стосовно Т-супресорів, зниження імунорегуляційнго індексу, різке пригнічення загальної фагоцитарної активності.

6. Цитоморфологічна картина виділень із ран у хворих зі сприятливим перебігом ранового процесу, на відміну від несприятливого, характеризувалась активним збільшенням різних клітинних елементів з наступною динамікою убік відносного зменшення нейтрофілів і збільшення макрофагів (моноцитів) та лімфоцитів. Контроль за цитоморфологічними змінами в рані є достовірним методом оцінки характеру перебігу ранового процесу.

7. Цілеспрямоване призначення еубіотиків нормалізує показники клітинного імунітету, відновлює імунорегуляційний індекс, підсилює фагоцитарну активність лейкоцитів, стимулює хемотаксис клітинних елементів у вогнище ушкодження, оптимізує репаративні процеси в рані та сприяє позитивній динаміці перебігу захворювання.

1. Клименко В.Н., Тугушев А.С., Салам Хасан. Влияние эубиотических

2. Клименко В.М., Тугушев А.С., Стец В.Р., Линенко В.I. Вплив нормальноп мікрофлори кишечника на перебіг ранового процесу в експерименті // Шпитальна хірургія.- 1999.- №1.- С.108-111. препаратов на течение раневого процесса у больных // Науковий вісник

3. Ужгородського державного університету. Серія “Медицина”, Вип.8, 1999.-С.64-66.

4. Клименко В.Н., Тугушев А.С., Стец В.Р., Линенко В.И. Зависимость течения раневого процесса от изменений аутофлоры кишечника в эксперименте // Актуальні питання фармацевтичноп науки та практики.- Запоріжжя, 1999.- Випуск 4.- С.84-86.

5. Клименко В.Н., Тугушев А.С. Критерии применения иммунотерапии и контроля ее эффективности при послеоперационных гнойно-воспалительных осложнениях // Клінічна хірургія.- 2000.- №8.- С.39-40.

6. Клименко В.Н., Жук Б.М., Михантьев Д.И., Тугушев А.С., Кравченко С.М., Вдовико С.В. Хирургическое лечение абсцессов печени // Анналы хирургической гепатологии. Материалы VII-ой международной конференции хирургов-гепатологов России и стран СНГ.- 1999.- Т.4, №2.- С.105-106.

7. Клименко В.Н., Тугушев А.С. Влияние кишечной микрофлоры на заживление послеоперационных ран // Актуальные вопросы гастроэнтерологии и эндокринологии. Сборник научных работ, посвященный 100-летию городской клинической больницы №2 и 75-летию кафедры хирургии и проктологии ХМАПО.- 2000.- С.70-71.

Размещено на .ru