Вплив добрив на гумусовий стан і азотний фонд чорнозему опідзоленого та продуктивність сівозміни за традиційного і ресурсозберігаючого землеробства - Автореферат

Біологізація землеробства є важливим і актуальним завданням, вирішення якого повязано із впровадженням обґрунтованої структури посівних площ і сівозмін, застосуванням усіх ресурсів органічних добрив, у тому числі соломи та інших рослинних решток, а також сидеральних добрив, оптимального співвідношення вуглецю та азоту в системах удобрення з метою попередження непродуктивних втрат органічної речовини та зменшення емісії СО2 у повітря (В.І. За умов, що склалися в сільськогосподарському виробництві України, збільшується антропогенний вплив на ґрунт, зростає інтенсивність обміну між ґрунтом і навколишнім середовищем, змінюються його біологічний та гумусовий стани. В звязку з цим стає все більш важливим встановлення закономірностей протікання в ґрунті мікробіологічних, біохімічних і хімічних процесів, що впливають на кругообіг органічних речовин, азоту, фосфору і калію від дії різних рівнів навантаження добрив. Мета досліджень - вивчити гумусовий і трофічно-енергетичний стани чорнозему опідзоленого і особливості функціонування мікробного ценозу за традиційної, органічної і ресурсозберігаючої систем удобрення, їхню біоенергетичну ефективність, дати порівняльну оцінку впливу застосування гною, соломи озимої пшениці, гички цукрових буряків і сидеральної маси редьки олійної на спрямованість та інтенсивність зміни гумусового стану та азотного фонду чорнозему опідзоленого та їхнього впливу на формування кількісних і якісних показників урожаю сільськогосподарських культур. За тривалого застосування добрив у традиційній, органічній та ресурсозберігаючій системах землеробства на чорноземі опідзоленому: - встановити зміни вмісту гумусу та його якісного складу в ґрунті польових сівозмін;Вивчення впливу добрив за різних систем землеробства на гумусовий і трофічно-енергетичний стани чорнозему опідзоленого проведено впродовж 1997-2001 рр. у тривалому досліді, закладеному в 1989 році в дослідному господарстві ННЦ ІГА “Комунар” Харківського району Харківської області, що розташовано в Лісостеповій Лівобережній високій провінції Харківсько-Зміївського агрогрунтового району України. У сівозміні №1 чергування сільськогосподарських культур було таким: ячмінь з підсівом багаторічних трав - багаторічні трави - багаторічні трави - озима пшениця - цукрові буряки - горох; у сівозміні №2: цукрові буряки - просо - овес - кукурудза на зерно - гречка - озиме жито; у сівозміні №3: кукурудза МВС - озима пшениця - соняшник - вівсяно-горохова суміш - озиме жито - гречка. В органічній і ресурсозберігаючій системах землеробства використовували вторинну рослинницьку продукцію - солому зернових культур та гичку цукрових буряків; за ресурсозберігаючої системи землеробства додатково вносили дози азотних добрив, що компенсують нестачу азоту (10 кг азоту на 1 т гички та 12 кг азоту на 1 т соломи), за органічної - азотні добрива не використовували. Додаткове внесення вторинної продукції рослинництва (гичка цукрових буряків, солома зернових та сидеральна маса редьки олійної) за органічної і ресурсозберігаючої систем землеробства позитивно впливало на накопичення гумусу в ґрунті: на варіантах органічної системи удобрення він зростав на 0,05-0,13%, а ресурсозберігаючої системи - на 0,07-0,20% порівняно з вихідними параметрами. Баланс загального гумусу в сівозмінах був кращим за ресурсозберігаючої системи удобрення, ніж за традиційної технології, що повязано із застосуванням вторинної продукції рослинництва, яка забезпечує додаткове надходження органічних речовин до ґрунту і утворення гумусових речовин більше порівняно з традиційною системою на 0,75, 0,40 та 0,69 т/га відповідно в першій, другій і третій сівозмінах.У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення питання мінерального живлення рослин у польовій сівозміні на чорноземі опідзоленому Лівобережного Лісостепу за різного навантаження агрохімікатами у традиційній, органічній і ресурсозберігаючій системах землеробства, спрямованих на зменшення кількості застосовуваних промислових туків і активне залучення - вторинної продукції рослинництва. Відтворення родючості ґрунту за ресурсозберігаючої системи землеробства проходило від застосування органомінеральної системи удобрення зі зменшеною витратою промислових мінеральних добрив (на 50% порівняно з традиційними системами) за рахунок залучення в систему удобрення вторинної продукції рослинництва і сидеральної маси редьки олійної. Тривале внесення високих доз мінеральних добрив, навіть за умов сумісного їх застосування з гноєм, за традиційної системи удобрення не забезпечувало накопичення гумусу в орному шарі ґрунту, а ефективна його родючість була меншою порівняно з ресурсозберігаючою системою, про що свідчить зменшення вмісту рухомого гумусу на 0,07-0,08% порівняно з ресурсозберігаючими технологіями та перелогом. У першій ротації одержано практично однакову продуктивність ланки польової сівозміни за традиційної і ресурсозберігаючої систем землеробства - 50 ц/га зернових одиниць за зниженні витрат у складі органічних і мінеральни

2. Основний зміст роботи