Сутність і підходи до вивчення девіантної поведінки. Поняття та форми прояву протиправної, адиктивної та суїцидальної поведінки. Характеристика ризикованої поведінки щодо зараження на ВІЛ/СНІД. Аналіз впливу девіантної поведінки на стосунки в сім’ї.
В усі часи суспільство прагнуло подолати небажані форми людської поведінки. Різні відхилення в соціальній поведінці і діяльності від середньої норми - як в позитивному, так і в негативному напрямку - загрожували стабільності суспільства, яка завжди цінувалася більш за все. Відхилення поведінки та діяльності від норм прийнято називати девіантним, тобто це такі дії та вчинки людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам чи визнаним шаблонам і стандартам поведінки. Сутність девіантної поведінки полягає у не дотримуванні вимог соціальної норми в різних ситуаціях, що призводить до взаємодії особистості і суспільства. Держава, яка згідно з Основним Законом, несе відповідальність перед людиною за свою діяльність, зобовязана забезпечити якнайповнішу реалізацію цих цінностей і при цьому вирішити завдання виховання здорового покоління та благополуччя в сімях, від чого значною мірою залежить стан продуктивних сил країни, її економічний, оборонний, інтелектуальний, духовний потенціал, ресурс розвитку суспільства.Девіантна поведінка - система вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. Девіантна поведінка, що відхиляється від норми, охоплює величезний спектр людських учинків. Так, багато різних форм поведінки можуть зазнавати соціального осуду чи заперечення, навіть якщо поведінка не є специфічно протиправною - прикладами такого є нецензурна лайка, підтримка «поганої компанії», звичка не зявлятися в обумовлений час і безпробудне пияцтво. Морально-етичний фактор девіантної поведінки виражається в низькому морально-етичному рівні суспільства, бездуховності та відчуженні особистості. Девіантна поведінка є засобом задоволення потреб індивіда у тих випадках, коли він не усвідомлює суспільних норм, не бачить суперечностей між ними і своєю поведінкою, не знаходить можливостей задовольнити свої потреби відповідно до суспільних норм або свідомо не бажає їх наслідувати.Протиправна поведінка - така поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми і обєктивно наносить шкоду окремим людям, спільнотам, установам, суспільству в цілому. Ситуативні правопорушники - особи, яким властива певна суперечливість мотивації поведінки (наявність як протиправних мотивів, так і мотивів слідування праву), правопорушення вчиняються під впливом ситуації або інших осіб, але не робиться спроба протидії ситуації, її наслідки використовуються у власних цілях. Випадкові правопорушники - у цілому правослухняні громадяни, які зробили протиправні вчинки несвідомо або під впливом екстремальних обставин, але в особистості яких є певні передумови до протиправної поведінки (мотивація, характер тощо). Причини протиправної поведінки слід шукати в соціальних умовах існування людини і особливостях її особистості, перш за все її мотиваційної сфери, ціннісних орієнтаціях, особливостях емоційно-вольової сфери. стать (жінки ідуть на суїцид частіше через проблеми у особистих взаєминах, а чоловіки через проблеми на роботі);В усі часи сімя була і залишається найважливішим інститутом суспільства. Зміни, які відбуваються у сімї, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розвиток. Сімя є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, обєднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких.Сімї, у яких відносини будуються на насильстві, входять у групу ризику, тому що діти, які виростають у такій несприятливій атмосфері згодом стають або жертвами, або самі вчиняють насильство проти своїх близьких. Насильство в сімї порушує такі права людини, як право кожного на рівний захист перед законом і відсутність дискримінації за ознакою статі, віку, сімейного чи соціального статусу; право не піддаватися жорстокому ставленню; право па життя і фізичну недоторканність; право на високі стандарти фізичного і психічного здоровя У психолого-педагогічній літературі немає даних, які б відображали реальні масштаби і частоту випадків насильства в сімї, згідно зрозумілих причин: закритість сімї як системи (небажання виносити сміття з хати); взаємозалежність жертв і агресорів; недостатність інформації з медичних центрів і правоохоронних органів, що не дозволяє робити висновки про розміри даного явища. Психологічне насильство в сімї - насильство, повязане з дією одного члена сімї на психіку іншого члена сімї шляхом словесних образ чи погроз, переслідування, залякування, якими навмисно викликається емоційна невпевненість, нездатність захистити себе і може наноситися чи наноситься шкода психічному здоровю. Психологічне (емоційне) насильство реалізується в різноманітних особистих формах: ізоляція від членів родини, друзів, погрози застосування насильства, приниження гідності, лайка й образи, ігнорування, знущання, заподіяння душевних страждань, формування і розвиток почуття безсилля і страху, зниження самооцінки людини, обвинувачення в божевіллі, штучне створення ситуацій, у яких один із членів родини почуває себе психі
План
Зміст
Вступ
Розділ І Основні поняття і підходи вивчення девіантної поведінки
Визначення девіантної поведінки та її основні причини
Погляди відомих вчених щодо девіантної поведінки
Розділ II Види девіантної поведінки
Поняття протиправної поведінки
Загальне поняття суїцидальної поведінки
Форми прояву адиктивної поведінки
Характеристика ризикованої поведінки та груп ризику щодо зараження на ВІЛ/СНІД
Розділ III Вплив девіантної поведінки на взаємовідносини в сімї
3.1 Насильство в сімї та його наслідки
3.2 Проблеми сімї в яких є залежні на алкоголь та наркотики
3.3 Вплив агресивної поведінки на соціалізацію сімї
