Вплив діяльності Європейського суду з прав людини на формування національних правозахисних систем і дотримання державами стандартів захисту прав людини - Автореферат

Це означає, з одного боку, що особа може звернутися до суду для відновлення порушеного права, якщо вважає, що воно порушено будь-ким або чиняться перешкоди у його здійсненні, а з іншого - що особа може для вирішення такого питання звернутися безпосередньо до суду, минаючи усі позасудові процедури. Крім того, що кожна особа в нашій державі може скористатися можливістю захисту своїх прав у національних судах загальної юрисдикції, існує також право звертатися (в разі, якщо усі національні засоби захисту вичерпано) за захистом порушених прав до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд; Суд). Дослідження діяльності Європейського суду свідчить про те, що тільки за 2005 рік Судом постановлено 1 105 рішень щодо суті заяв, при цьому неприйнятними були визнані 26 852 заяви та ще 752 заяви було вилучено зі списку справ з різних підстав. європейський суд право людина Предмет дослідження становлять засади правової діяльності Європейського суду, механізми впливу рішень цього Суду на формування і функціонування національних правозахисних систем, на реформування судової системи в Україні; вдосконалення європейської та вітчизняної нормативно-правових баз, що визначають засади формування міжнародних та національних правозахисних систем, зокрема судового захисту конституційних прав і свобод людини. Методологічна основа дослідження представлена історико-правовим (вивчення правової діяльності Європейського суду, процесу формування і розвитку його прецедентної системи, а також сформованих під його впливом національних правозахисних систем), системно-структурним (визначення місця та значення Суду у правозахисних міжнародних, європейських та національних системах захисту прав людини), діалектичним (при дослідженні функціонування інституту прецедентного права Ради Європи, основних засад правової діяльності Європейського суду в цій сфері, а також впливу його рішень на процес реформування судової системи України), порівняльно-правовим (дослідження механізмів впливу діяльності Суду на національні правозахисні системи), формально-юридичним (дослідження змісту прецедент них рішень Суду і процесу перетворення їх на міжнародно-правові та національно-правові норми), формально-догматичним (здійснено тлумачення окремих термінів, понять та формулювань), соціологічним (проведено аналіз емпіричної інформації яка стосується теми дослідження), статистичним (при дослідженні судової практики із зазначеної тематики) методами.У розділі І "Європейський суд з прав людини як одна із основних міжнародних правозахисних інституцій загальноєвропейської системи захисту прав людини", що складається із двох підрозділів, автор досліджує історію створення та діяльність Суду як наддержавного контрольного органу в галузі захисту прав людини, вплив цієї діяльності на формування відповідних національних правозахисних систем. У ході дослідження автор робить висновок про те, що за роки, які минули від часу утворення Суду, його рішення стали одним із основних джерел права для національних правових систем у галузі прав людини, включаючи й українську систему права, для формування європейських і національних стандартів захисту прав людини. Зокрема, цим Протоколом було врегульовано питання про ліквідацію двоступеневого порядку розгляду справ, який в основному зводився до того, що вимагав спочатку "фільтрації" справ та їх "дружнього" врегулювання в Європейській комісії з прав людини і тільки вже потім, після здійснення певних формальностей, передачі їх на розгляд самого Суду. Стрімке зростання кількості держав - членів Ради Європи, а також істотне збільшення кількості індивідуальних звернень заявників із держав - членів Ради Європи до Суду зумовлюють необхідність його подальшого внутрішнього реформування. Робиться висновок, що проявом демократичності та фактом реалізації на практиці положень Конвенції є добір складу Суду, який має бути збалансований "географічно" та за ознакою статі й має враховувати різні системи права Договірних Сторін, а також встановлюються підстави відсторонення судді від участі у розгляді справи, відводу судді або звільнення його від участі у справі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Капустинський В.А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - №11 (51). - С. 45-47.

2. Капустинський В.А. Судово-правова система як складова державного управління // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць / Національна академія державного управління при Президентові України. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський регіональний інститут державного управління, 2004. - Вип. 3 (17). - С. 21-27.

3. Капустинський В.А. Вплив рішень Європейського суду з прав людини на формування української правозахисної системи // Інститут законодавства Верховної Ради України: зб. наукових праць. - К.: Реферат. - 2005. - 152 с. - С. 133-139.

4. Капустинський В.А. Судово-правова система як складова методології державного управління // Право України. - 2005. - №1. - С. 33-36.

5. Капустинський В.А. Теоретико-методологічні аспекти управління розвитком національної законодавчої системи // Юридична Україна. - 2005. - №3. - С. 4-10.

6. Капустинський В.А. Європейський суд з прав людини як одна із основних міжнародних правозахисних інституцій загальноєвропейської системи захисту прав людини // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - №12 (64). - С. 28-30.

7. Капустинський В.А. Вплив діяльності Європейського суду з прав людини на формування національних правозахисних систем і дотримання державами членами РЄ стандартів щодо захисту прав людини // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Науково-практичний збірник, К. - 2005. - № 48. - С. 1-6 // Міліція України. - 2005. - №12 (102).