Вплив аномалій зубощелепної системи на розвиток патології шлунково-кишкового тракту у дитячому віці - Автореферат

Результати дослідження поширеності хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) неінфекційної природи показують значну питому вагу їх у структурі захворювань дитячого віку (А.В. Відомо, що калікреїн-кінінова система крові бере активну участь у розвитку запального процесу, сповільнюючи кровообіг в ушкодженій тканині, порушуючи проникність плазматичних мембран клітин для іонів і води (А.Ш. Результати дослідження дозволять розкрити роль ЗЩА у дітей у функціонуванні калікреїн-кінінової системи в крові і слині, її вплив на формування патогенетичних механізмів розвитку хронічних гастритів (ХГ) і хронічних гастродуоденітів (ХГД). Знайдені закономірності між глибиною зубощелепної патології, зміною калікреїн-кінінової системи і тяжкістю ураження гастродуоденальної зони будуть сприяти більш ефективній діагностиці і розробці патогенетично обґрунтованих шляхів реабілітації дітей із ЗЩА та хронічними гастритами і хронічними гастродуоденітами. Мета дослідження - обґрунтувати роль ЗЩА у патогенезі захворювань ШКТ у дітей та використати отримані результати для підвищення ефективності діагностики і розробки патогенетично обґрунтованих шляхів реабілітації дітей із ЗЩА і хронічними гастритами і хронічними гастродуоденітами.Клінічне спостереження і обстеження проведене у 99 дітей з ХГ і ХГД, що знаходилися на лікуванні у гастроентерологічному відділенні МКЛ №2 М.Одеси та у 16 практично здорових дітей. Оцінка стану зубощелепної системи у дітей проводилася на основі обєктивного огляду та опитування за класифікацією Д.А. В залежності від кількості патологічних стоматологічних ознак, ступеня розвитку ХГ та ХГД, кислотоутворюючої функції слизової шлунку та віку, діти були розподілені на декілька груп. Сенс його полягає у тому, що у дітей з ізольованими ушкодженнями зубощелепної системи, поряд з деяким збільшенням активності калікреїну і казеінолітичної активності у ротовій рідині, активності калікреїну і вмісту брадикініну у крові дещо збільшувалась активність карбоксипептидази і зберігалося стійке співвідношення між цими показниками, яке практично не відрізнялося від співвідношення у здорових дітей, тоді як різноспрямовані зміни біохімічних показників у крові і у ротовій рідині дітей із сполученими ураженнями (активація калікреїну і брадикініну і придушення антитриптичної і карбоксипептидазної активності) приводять до значної зміни цього співвідношення у бік калікреїн-кінінів і свідчать про послаблення інгібіторної функції у ротовій рідині і у крові. Оцінюючи отримані результати і враховуючи особливості функціонування калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині і у крові, можна заключити, що у дітей із сполученими ураженнями зубощелепної системи активація калікреїну і підвищення вмісту брадикініну у крові знаходиться у прямій залежності від глибини змін зубощелепної системи і веде до більш виразних запальних змін структури слизової ШКТ і більш стійкому підвищенню кислотоутворюючої функції шлунку і відбувається це на фоні зниження антитриптичної і карбоксипептидазної активності крові, показники яких знаходяться у негативному корелятивному звязку як з показниками активності калікреїну і брадикініну, так і з показниками морфо-функціонального стану шлунку і дванадцятипалої кишки.У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні залежності глибини патології ШКТ від структури зубощелепних аномалій і зміни функції калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові дітей. Доведено, що одним з патогенетичних механізмів уражень ШКТ є активація калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові дітей з зубощелепними аномаліями та послаблення антитриптичної і карбоксипептидазної активності. Сполучені зубощелепні аномалії у дітей виявляються на фоні гастриту і гастродуоденіту з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка, характеризуються активацією кініногеназної і інгібіруванням кініназної ланок калікреїн-кінінової системи, а виразність змін залежить від кількості патологічних стоматологічних ознак і віку дітей. Однією з патогенетичних ланок розвитку гастродуоденальної патології у дітей із зубощелепними аномаліями є активація калікреїна і підвищення вмісту брадикініна поряд зі зниженням антитриптичної і карбоксипептидазної активності у крові, що приводить до розвитку запального процесу у шлунку і дванадцятипалій кишці і підвищенню кислотоутворюючої функції шлунка. Уведення за допомогою вакуум-ультрафонофореза пелоїдіна, діметилсульфоксида і маалокса, що мають інгібіторний ефект на активність калікреїнів і вміст брадикініна в ротовій рідині й у крові і підвищують карбоксипептидазну й антитриптичну активність у біологічних рідинах, приводить до зниження виразності гастродуоденальної патології у дітей із зубощелепними аномаліями, причому ефективність реабілітаційних заходів залежить від кількості патологічних стоматологічних ознак і віку хворих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні залежності глибини патології ШКТ від структури зубощелепних аномалій і зміни функції калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові дітей. Доведено, що одним з патогенетичних механізмів уражень ШКТ є активація калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині та крові дітей з зубощелепними аномаліями та послаблення антитриптичної і карбоксипептидазної активності. Отримані результати використані для підвищення ефективності діагностики і розробки патогенетичне обґрунтованих шляхів реабілітації цих дітей.

1. Одномоментне скрінінгове обстеження 684 дітей з різних регіонів України показало, що поширеність патології зубощелепної системи залежить від рівня техногенного забруднення середовища, віку дітей й істотно не залежить від статі обстежуваного контингенту. Радіонуклідне забруднення території значно впливає на поширеність зубощелепних аномалій у дітей, народжених після аварії на ЧАЕС.

2. Ізольовані ураження зубощелепної системи у дітей не супроводжуються глибокими порушеннями функції ШКТ і змінами показників калікреїн-кінінової системи у крові й у ротовій рідині дітей. Сполучені зубощелепні аномалії у дітей виявляються на фоні гастриту і гастродуоденіту з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка, характеризуються активацією кініногеназної і інгібіруванням кініназної ланок калікреїн-кінінової системи, а виразність змін залежить від кількості патологічних стоматологічних ознак і віку дітей.

3. Однією з патогенетичних ланок розвитку гастродуоденальної патології у дітей із зубощелепними аномаліями є активація калікреїна і підвищення вмісту брадикініна поряд зі зниженням антитриптичної і карбоксипептидазної активності у крові, що приводить до розвитку запального процесу у шлунку і дванадцятипалій кишці і підвищенню кислотоутворюючої функції шлунка. Активація калікреїна у ротовій рідині є компенсаторною реакцією, спрямованою на зниження кислотоутворення в шлунку.

4. Уведення за допомогою вакуум-ультрафонофореза пелоїдіна, діметилсульфоксида і маалокса, що мають інгібіторний ефект на активність калікреїнів і вміст брадикініна в ротовій рідині й у крові і підвищують карбоксипептидазну й антитриптичну активність у біологічних рідинах, приводить до зниження виразності гастродуоденальної патології у дітей із зубощелепними аномаліями, причому ефективність реабілітаційних заходів залежить від кількості патологічних стоматологічних ознак і віку хворих.

5. Динаміка показників калікреїн-кінінової системи в крові й у ротовій рідині дітей із зубощелепними аномаліями може служити обєктивним критерієм тяжкості супутньої патології ШКТ і патогенетичним обґрунтуванням ефективності реабілітаційних заходів, що виражається в співвідношенні кініногеназної і кініназної ланок цієї системи.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З огляду на тісний звязок зубощелепних аномалій з патологією шлунково-кишкового тракту, особливо, при сполученні патології прикусу й аномалій зубних рядів, доцільно у хворих із зубощелепними аномаліями вивчати функцію гастродуоденальної системи.

2. Активність калікреїн-кінінової системи у ротовій рідині й у крові дітей із зубощелепними аномаліями адекватно відбиває морфо-функціональний стан шлунково-кишкового тракту і тому дослідження показників калікреїн-кінінової системи дозволяє оцінити динаміку розвитку патології шлунково-кишкового тракту у цих дітей і ефективність проведеної терапії.

3. Комплексне лікування дітей із зубощелепними аномаліями і патологією шлунково-кишкового тракту, що включає вакуум-ультрафонофорез пелоідіна, діметилсульфоксида і маалокса, має протизапальну, кислотонормалізуючу дію, сприяє поліпшенню мікроциркуляції шляхом зниження активності калікреїн-кінінової системи крові, що приводить до зменшення запальних проявів у слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки і кислотоутворюючої функції шлунка. При цьому спостерігається позитивна динаміка показників калікреїн-кінінової системи в ротовій рідині обстежених дітей.

4. Ефективність проведеної терапії залежить від віку дітей, тривалості захворювання і кращі результати досягаються в молодшому шкільному віці. Велике значення в лікуванні має кількість стоматологічних патологічних ознак і при сполучених ураженнях зубощелепної системи фізіотерапевтична і медикаментозна терапія повинна випереджати і проходити на фоні ортодонтичного лікування.

1. Зубкова Л.П., Мардашко О.А. Кининогеназная и кининазная активность в слюне детей с зубочелюстными аномалиями и патологией желудочно-кишечного тракта // Вісник стоматології. - 2000. - № 2. - С. 29-32.

2. Мардашко О.О. Роль калікреїн-кінінової системи крові у розвитку патології шлунково-кишкового тракту при зубощелепних аномаліях у дітей // Одеський медичний журнал. - 2000. - № 2. - С. 81-83.

3. Зубкова Л.П., Мардашко О.О. Оцінка ефективності терапії хронічних гастритів та гастродуоденітів у дітей з зубощелепними аномаліями // Одеський медичний журнал. - 2000. - № 3. - С. 71-74.

4. Зубкова Л.П., Мардашко О.О. Роль екологічних та техногенних факторів у розповсюдженності зубощелепних аномалій у дітей з різних регіонів України // Вісник морської медицини. - 2000. - № 1. - С. 19-21.

5. Современные подходы к восстановительному лечению больных с заболеваниями гастродуоденальной системы / Бабий И.Л., Попик Г.С., Пахомов А.П., Шмакова И.П., Шишкина Н.В., Мардашко О.А. // Вестник физиотерапии и курортологии. - 1997. - № 1. - С. 35-37.

6. Мардашко О.О. Стан калікреїн-кінінової системи ротової рідини у дітей з зубощелепними аномаліями // Фізіологічний журнал. - 2000. - № 2. -С. 45.

7. Мардашко О.О. Вікові особливості калікреїн-кінінової системи слини у дітей з зубощелепними аномаліями // Тези доповідей ювілейної підсумкової наукової конференції “100 років Одеському державному медичному університету”. - Одеса. - 2000. - С. 132.

8. Зубкова Л.П., Бузиян Г.М., Мардашко О.А. Сочетанные нарушения в зубочелюстно-лицевой системе у больных с вертикальними аномалиями прикуса // Тезисы докладов І Всесоюзной ортодонтической конференции “Состояние ортодонтической помощи в СССР и перспективи ее развития”. - Полтава. - 1990. - С. 35-36.

9. Зубкова Л.П., Мардашко О.О., Переделкіна Т.Г. Вікові зміни фізіологічних показників функцій жувального апарату у дітей // Матеріали XIII зїзду Українського Фізіологічного т-ва ім. І.П. Павлова “Розвиток фізіології в Українській РСР за 1986-1990 роки”. - Київ. - 1990. - Т. 1. - С. 120-121.

10. Зубкова Л.П., Мардашко О.А. Динамика изменений электротока в активних точках кожи у детей различного возраста // Тезисы докладов V съезда физиотерапевтов и курортологов Украинской ССР. - Одесса. - 1991.-С. 62-63.

11. Зубкова Л.П., Мардашко О.А. Структура нарушений зубочелюстной системы у детей из разных регионов Украины // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми ортопедичної стоматології та ортодонтії”. - Полтава. - 2000. - С. 42-45.

Размещено на .ru