Вплив анархістських доктрин на світогляд українських істориків - Реферат

Українське суспільство в останнє десятиліття переживає період трансформації соціокультурної парадигми, а виходить, і зміни, у першу чергу, ціннісних орієнтирів. Ми живемо в епоху “переоцінки цінностей”, тому аналіз фундаментальних явищ соціального життя з позицій аксіології набуває сьогодні особливо актуальне звучання. Вважається, що анархія і хаос, анархія і свавілля, анархія і розруха - синоніми. Негативний і утопічний характер анархізму як вчення про анархію - бездержавний суспільний устрій - приймається за аксіому.Донині не опубліковано жодної монографії чи наукової статті, присвяченої комплексному аналізу даної проблеми, незважаючи на те, що перші публікації, в яких висвітлювалися ті чи інші аспекти історії анархістського руху в колишній Російській імперії у вказаний період, зявилися ще у 20-х рр. ХХ ст. працями Я.Яковлєва, М.Равіча-Черкаського і В.Залежського, які були спрямовані радше на ідейний розгром ідеології анархізму, аніж на обєктивне висвітлення історії анархістського руху. Не була позбавлена негативного впливу ідеологічного суперництва також і апологетична традиція у вивченні історії анархістського руху в Росії, започаткована працями анархістів, які по завершенні громадянської війни емігрували з СРСР. Анархісти намагалися довести згубність більшовицького шляху розвитку революції і зосереджували свою увагу насамперед на викритті репресивної політики радянського уряду, в тому числі і по відношенню до анархістів. Важливе значення для вивчення історії анархістського руху в Україні має праця П.Аршинова, який першим запропонував альтернативну більшовицькій концепцію історії махновщини.Отже, Драгоманов почасти був анархістом, але і з анархізмом взагалі, в його сучасному розумінню, теж не мав нічого спільного і до таких теоретиків і практиків анархізму, як Бакунін, Моста та Кропоткин ставився цілком негативно. Сам вчений вважав, що їх "... основна помилка, нерозуміння того, що держава і державні уряди є формами і органами, котрі виробляються в народному житті (по волі, по неволі, як трапиться) і змінюються з ним, і що без цих форм і органів, тобто і без політики не може жити ніякий народ, ніяка людська громада. Драгоманов, тим не менше, вважав, що завданням будь якого прогресивного політичного діяча, що щиро прагне до свободи народу є боротьба за вплив на державу, за те, щоб з допомогою держави, яку необхідно відповідним чином реорганізувати, добитись мінімізації її ролі в суспільному життя та максималізації свободи особистості. Говорячи про справжнього громадівця, він відзначає, що "В самих менших змінах, в змінах державних, він буде байдужий до того, як там впорядковується вище державне начальство, а більше наполягатиме на те, щоб вбільшити власне волю кожної особи в слові й праці, волю кожної людської породи, спілки, громади, країни (виділення М. Він завжди був готовий відкинути те, що було не лише помилковим, але й не могло принести очевидної і відчутної користі в реалізації задуманої справи.З аналізу наявної літератури стає очевидно, що практично ніколи анархія не досліджувалася як цілісне явище; ті або інші автори, в основному, аналізували лише деякі його аспекти, що, очевидно, і не дозволяло подати цілісну картину конструктивних і деструктивних елементів анархії; тому практично всі вивчені нами роботи з цієї проблеми страждають однобічністю і штампами. Тим більше, анархія ніколи не розглядалася як такий стан соціумів, який має місце в реальній дійсності. Анархія ніколи не розглядалася як модель суспільства, що характеризується певним набором сенсожиттєвих орієнтирів або соціальних цінностей, які цілком можуть протистояти імперативам, визнаним людством сьогодні.

ПЛАН

Вступ 3

1. Історичний огляд та дослідження анархістського руху на йлого впливу на українських істориків 4

2. Вплив анархістських доктрин на М. Драгоманова 8

3. Вплив махновського руху на істориків запорозького козацтва Новицького Я. та Яворницького Д. . 11

Висновок 15

Список використаної літератури 16

З аналізу наявної літератури стає очевидно, що практично ніколи анархія не досліджувалася як цілісне явище; ті або інші автори, в основному, аналізували лише деякі його аспекти, що, очевидно, і не дозволяло подати цілісну картину конструктивних і деструктивних елементів анархії; тому практично всі вивчені нами роботи з цієї проблеми страждають однобічністю і штампами. Тим більше, анархія ніколи не розглядалася як такий стан соціумів, який має місце в реальній дійсності. Дотепер у науковій літературі панує категорична думка, що анархічний стан у масштабах суспільства просто абстракція, що анархічне суспільство ніколи не існувало.

Вітчизняні, та й закордонні дослідження розглядають, в основному, історію анархізму як соціально-політичної течії, причому, що стосується його доктрини, то аналізується, як правило, її негативна частина - критика держави і політичної влади. І сьогодні ще в науковій літературі відсутнє цілісне уявлення про анархізм. Анархія ніколи не розглядалася як модель суспільства, що характеризується певним набором сенсожиттєвих орієнтирів або соціальних цінностей, які цілком можуть протистояти імперативам, визнаним людством сьогодні.

Для анархії характерний певний специфічний набір соціально-історичних цінностей, на вершині ієрархії яких знаходиться Свобода. Той зміст, який теоретики класичного анархізму вкладають в складові ціннісної системи анархії, роблять її відмінною від інших систем. Це ціннісні настанови суспільства, яке повинно забезпечити вільний та гармонійний розвиток кожної особистості.

1. Абросімова С.В. Дмитро Яворницький. - Запоріжжя: РА“Тандем-У”, 1997. - С.34.

2. Антонов - Овсеенко В.А. Записки о гражданской войне: В 4 т. - М., Л., 1924 - 1933

3. Аршинов П. История махновского движения (1918-1921 гг.) - Запорожье: Дикое поле, 1995. - С.52.

4. Аршинов П. История махновского движения (1918-1921 гг.). Запорожье, 1995.

5. Белаш В. Махновщина // Літопис революції. - 1928. - № 3. - 234.

6. Винниченко В.К. Відродження нації. Т.3. - Київ-Відень, 1920. - С.432.

7. Довбищенко Я. Михайло Драгоманів. Його життя, наукова, політична та громадська діяльність // Памяте Михайла Драгоманова. - Харків, 1920. - С.5-44.

8. Драгоманов М.П. "Сонячний промінь". Повість Василя Чайченка // Літературно-публіцистичні праці: У 2 т. - К., 1970. - Т.2. - С.386-392.

9. Драгоманов М.П. Переднє слово до "Громади" // Вибрані твори. Збірка політичних творів з примітками. - Прага-Нью-Йорк, 1937. - С.93-147.

10. Драгоманов М.П. Переднє слово до "Громади" // Вибрані твори. Збірка політичних творів з примітками. - Прага-Нью-Йорк, 1937. - С.93-147.

11. Еварницький Д.І. Запорожжя в залишках старовини і переказах народу. Ч.І-ІІ. - К.: Веселка, 1995. - С.410-411.

12. Ермаков В.Д. Российский анархизм и анархисты: Вторая половина ХІХ - конец ХХ веков. - СПБ., 1996.

13. Кларов Ю.М. Побочный сын анархизма // Переписка на исторические темы. - М.: Политиздат, 1989. - С. 243.

14. Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. - Чернівці, 2000. - 487 с.

15. Махно Н. Воспоминания. В 2 т. - К.: Україна, 1991. - Т.1. - С.34-35, 77-85.

16. Новицкий. Еще раз по поводу народной песни о взятии Торческа, или же Азова // Киевская старовина. - 1882. - Т.ІІІ. - С.434.

17. С берегов Днепра // Сб. статей Екатеринославского научного общества по изучению края. - Екатеринослав, 1905. - С.11-105.

18. уть к свободе. - Гуляй-Поле, Александровск, Екатеринослав. - 1919; Голос махновца. - Харьков, 1920.

19. Хромова О.И. Анархия как общественный идеал: перспектива или утопия? // Придніпровський науковий вісник. Сер. “Історія та філософія”. - 1998. - № 23 (90). - С.7-18.

20. Хромова О.И. Проблема анархии в истории общественной мысли // Придніпровський науковий вісник. Сер. “Історія та філософія”. - 1998. - № 46 (113). - С.62-73.

21. Шаповал М. Михайло Драгоманов, як ідеолог Нової України // Драгоманов М.П. Вибрані твори. Збірка політичних творів з примітками. - Прага-Нью-Йорк, 1937. - С.31-55.